ПЕРЕДНЄ СЛОВО

Людина - істота суспільна (Аристотель). Вона здійснює свою життєдіяльність в суспільстві, в колі собі подібних. Правильне розуміння законів функціонування і розвитку як суспільства в цілому; так і складових його компонентів досить важливо і дня окремих людей, і для їх різних спільнот, і для всього людства. Соціологія покликана допомагати людям сформувати уявлення про процеси суспільного життя і виробити відповідні їм стилі і види поведінки у всіх сферах суспільної життєдіяльності.

Вивчення соціології у вищих закладах освіти 1-І V рівнів акредитації повинно сформувати у майбутніх спеціалістів розуміння специфіки і особливостей предмету соціології, реалізувати такі завдання:

• дати майбутнім спеціалістам цілісне уявлення про суспільство;

• озброїти їх знанням основних соціапьних систем та інститутів,

спільнот людей, процесу соціалізації і його впливу на самооцінку і поведінку

особистості, законів функціонування і розвитку суспільства;

• виробити у майбутніх спеціалістів такий підхід до соціальної

реальності, в основі якого лежить наукове знання, а не лише "здоровий

глузд";

• навчити їх розуміти, інтерпретувати і використовувати в професійній діяльності і в повсякденному .житті основні теоретичні і практичні положення соціології, дані конкретно-соціологічних досліджень;

• формувати загальну і соціологічну культуру, соціологічне мислення майбутніх спеціалістів, розвивати у них потребу в здобутті наукових знань про явища суспільного життя, несприйняття вульгарних пояснень поведінки людей та їх спільнот.

Підручник підготовлено відповідно до Державних освітніх стандартів. Кожна тема починається з преамбули, де зазначено актуальність теми і місце її в лекційному курсі, якою має бути логіка викладу і вивчення матеріалу.

Особливістю підручника є й те, що в ньому поєднується певна оригінальність авторських попія дів з аналізом основних проблем, що цікаатять сьогодні людей. У ньому не має надмірно складних понять, цитувань. Акцентовано увагу на птобшизації і модернізації суспільного життя, на прискоренні процесів інтеграції.

Автори підручника використали матеріали найновіших досліджень зарубіжних і вітчизняних соціологів, а також сюї публікації попередніх років "Соціологія: Курс лекцій" (К.,1997), Хто є хто в західній та вітчизняній соціології" (Львів, 1999). "Соціологія" (Львів, 2002,2003,2004,2005,2006), "Соціологія: терміни, поняття, персонали" (К., Львів, 2002,2003,2005,2006), "Практикум з соціології" (Львів 2004,2006) та ін.

З метою концентрації уваги студента в піручнику застосовується виділення основних соціологічних понять і теоретичних положень курсивом, що значно поліпшує зорове сприйняття тексту. В кінці кожної теми подано резюме, запитання для роздумів, самоперевірки та повторення.

---

Підручник підготовлений авторським колективом викладачів соціології вищих навчальних закладів Києва, Львова, Дніпропетровська за загальною редакцією доктора соціологічних наук, професора В.М. Пічі.

Автори підручника "Соціологія":

доктор соціологічних наук, професор (Українська академія друкарства) В.М. Піча (переднєслово,теми 1,2-у співавторстві, 8, 10-у співавторстві, 12,14);

доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри соціології (Львівський національний університет ім. Ів.Франка) Л./' Хоронжиіі (тема 6);

доктор соціологічних наук, професор, завідувач кафедри теорії та історії соціології (Львівський національній університет ім. Ів.Франка) Н.й Черниш (теми 2-у співавторстві, 11);

доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри соціології (Український державний хіміко-технічний універистет) В.А. Полторак (тема 7);

доктор філософських наук, професор (Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв м. Київ) ОМ, Семашко (тема 9);

кандидат філософських наук, професор (Карпатський інститут МАУП ім. М. Грушевського) В.П. Савельєв (тема 10, у співавторстві);

кандидат філософських наук, доцент (Національний університет "Львівська політехніка") Л.Д. Климапська (тема 3);

кандидат соціологічних наук, доцент, кафедри соціології і соціальної роботи (Національний університет "Львівська політехніка") В.Є. Савка (тема 4);

кандидат економічних наук, доцент, завідувач кафедри культурології (Львівський державний лісотехнічний університет) І.П. Магазшшиїкова (тема 5);

кандидат філософських наук, доцент (Львівський державний лісотехнічний університет) Н.В. Мельникова (тема 13).

---

ТЕМА 1

СОЦІОЛОГІЯ ЯК НАУКА, її ПРЕДМЕТ, МЕТОДИ І ФУНКЦІЇ

---

Наука є практичним перетворювачем світу. Без неї не може успішно розвиватися жодна сфера людського життя.

Залежно від сфери дослідницьких інтересів сучасні наукові дисципліни можна поділити на чотири основні групи: ♦ природничі, ♦ технічні, ♦ гуманітарні, ♦ соціальні. Якщо природничі науки зосереджуються на розкритті таємниць природи, технічні - на пошуку нових можливостей техніки, гуманітарні - (від лат. humanitas - людська природа, освіченість, духовна культура)- на заглибленні у світ самої людини, то соціальні (від лат. socialis - товариський, громадський, суспільний) - вивчають сумісне життя в суспільстві.

Кожна із соціальних наук (крім соціології) займається якоюсь окремою сферою суспільного життя. Наприклад, економіка досліджує => господарське житія (виробництво, послуги, розподіл, споживання тощо), політологія => сферу політики, історія => процес розвитку суспільства, педагогіка => проблеми навчання і виховання.

Соціологія- це наукове вивчення соціального життя, груп людей та суспільства. Соціологія (від лат. socialis - суспільство + гр. logos - слово, вчення) вивчає суспільство в цілому, соціальне (суспільне) життя людей, їх спілкування, взаємодію

♦ Отже, соціологія - це наука про суспільство як єдину цілісну соціальну систему. Специфіка і відмінність соціології від інших суспіль­них наук полягає в тому , що вона вивчає соціальні відносини між людьми, а також вплив цих відносин на формування людини, на її свідомість і поведінку.

1.2. Об'єкт і предмет соціології

З'ясовуючи науковий статус соціології (як і будь-якої іншої науки), важливо чітко розрізняти її об'єкт і предмет. Об'єктом соціологічного пізнання є:

• суспільство як цілісна соціальна реальність;

• емпірично надана реальність, що відбиває ту чи іншу сторону соціального життя;

• розвиток і функціонування суспільства;

• такі об 'єктивні явища суспільства, як соціальні відносини, соціальні зв 'язки. соціальні організації, соціальні інститути тощо.

♦ Предмет науки - це відтворення емпіричної реальності на абстрактному рівні шляхом виявлення значущих закономірних зв'язків і відносин цієї ре­альності. Предмет будь-якої науки - це не явище чи процес об'єктивного світу, а результат теоретичного об'рунтування, яке дає змогу виділити ті закономірності розвитку і функціонування об'єкта, що вивчаються, які є спе­цифічними тільки для цієї науки.

♦ Отже, предметом соціології є загальні і специфічні закони та законо­мірності розвитку і функціонування історично визначених соціеталь-них систем, механізми дії та форми вияву цих законів і закономірнос­тей у діяльності особистостей, соціальних груп, класів, народів.

---

Вихідним для розуміння особливостей об'єкта соціологічного пізнання і визна­чення предмета соціологічної науки є поняття соціального. Можна виділити такі основні риси, що характеризують специфіку соціального:

♦ це загальна якість, притаманна різним групам індивідів;

♦ це характер і зміст відносин між різними індивідами і групами залежно від місця, яке вони займають у різних суспільних структурах, від тієї ролі, яку вони викопують у них;

♦ соціальне виявляється у відносинах різних індивідів і груп до свого становища в суспільстві, до явищ і процесів суспільного життя.

Увага! Соціальне явище або процес виникає тоді, коли поведінка навіть одного індивідапідпадаєпід вилив іншого або групи {спільноти) незалежно від того, чи присутні фізично індивід або спільнота.

♦ Соціальне - це сукупність тих чи інших властивостей і особливос­тей соціальних відносин, які виявляються в конкретних умовах між індивідами і спільностями в процесі сумісної діяльності (взаємодії).

Поєднуючи теоретичні й емпіричні засоби, соціологія досліджує саме загальні якості будь-якого вияву соціальності. Специфіка соціології полягає в тому, що кожний вияв людської життєдіяльності вона вивчає в соціальному контексті, у взаємозв'язку з усім суспільним організмом як цілісною системою, у взаємодії різних сторін, рівнів, підсистем

1.3. Закони, категорії і методи соціології

Характерною рисою сучасного суспільства є функціонування в ньому великої кількості різних видів і типів соціальних спільнот. У процесі спілкування між ними виникають і формуються необхідні і сталі соціальні зв'язки і відносини, які називають законами.

Соціальні закони мають такі основні ознаки:

• закон може діяти лише за певних умов:

• за цих умов закон діє завжди і всюди без будь-яких винятків:

• умови . за яких оіє закон, реалізуються не повністю, а частково.

Соціальний закон - відносно сталі і систематично відновлювальні відносини між народами, націями, класами, соціально-демографічними групами, а також між суспільством і соціальною організацією, суспільством і трудовими колективами, суспільствам і родиною, суспільством і особистістю, містом і селом, соціальною організацією та особистістю і т.д.

Г. Осипов

Соціальні закони не створюються свідомо членами суспільства або групами,
як, наприклад, культурні норми або правові закони. З соціальними законами люди
стикаються постійно. Вони підпорядковуються їх дії або намагаються їх уникнути,
пристосувати свою поведінку до них чи протестувати проти них.

---

Смотрите также файлы

• РГР ВСТВ стац.doc

• MS_Word_2008.doc

• Навчальна практика з маркетингу.doc

• 1.doc

• istoriya_Ukrayini_shpori_2.doc