Соціальні закони діють у всіх сферах людської діяльності і можуть різнитися за сферою свого розповсюдження. Існують закони, дія яких розповсюджена на малу групу, на певну соціальну страту, соціальну верству або клас та на суспільство в цілому. Отже, у сфері дії соціальних законів може знаходитися суспільство в цілому або ж його частини.

Для соціології велике значення має типологізація, за допомогою якої

виокремлюють соціальні закони за формами зв'язків: ♦ закони, які віддзеркалюють незмінне(інваріантне) співіснування соціальних явищ: => закони, які відображають тенденції розвитку; => закони, які встановлюють функціональну залежність між соціальними явищами; => закони, які фіксують причинний зв'язок між соціальними явищами.

Залежно від часу дії соціологи виділяють ♦ соціальні закони безперервної дії (норми права, етичні та моральні принципи) і ♦ закони - тенденції, які діють у певний проміжок часу. За масштабом реалізації соціальні закони поділяють на загальні - вони діють в усіх суспільних системах (наприклад, закон товарно-ірошових відносин) і ♦ специфічні - їх дія обмежена однією чи кількома суспільними системами (наприклад, закон, пов'язаний з переходом від одного типу суспільства до іншого). За характером, способом вияву соціальні закони поділяють на закони соціальної статики і закони соціальної динаміки. Перші відображають ♦ головні напрями змін, => їх тенденцію до збереження стабільності соціальної системи. Вони не детермінують соціальні явища. Другі визначають => напрям, форми, чинники розвитку соціального об 'єкта, => особливості його змін, еволюції, тобто вказують на його якісні перетворення.

Як і всі інші науки, соціологія має свою систему категорій. Під ними розуміють найбільш загальні поняття, які віддзеркалюють суттєві сторони її предмета, розкривають механізм прояву законів і закономірностей, які нею вивчаються. Понятійно-категоріальний апарат соціології охоплює:

• загальнонаукові соціологічні категорії (суспільство, соціум, соціальна система тощо);

• безпосередні соціологічні категорії (соціальний інститут, соціальна організація, соціальні норми, соціальні цінності);

• категорії спеціалізованих і галузевих соціальних дисциплін (економічна соціологія, соціологія політики, соціолопя культури тощо).

Соціологічна практика останніх років виділяє дві групи соціологічних категорій :

• категорії, що пояснюють статику суспільства, його структуру, з виокремленням основних підсистем та елементів. Серед них такі категорії, як "особистість", "соціалізація", "соціальна група, ", " соціальна спільнота", "соцістьний клас ", "соціачьна спільнота", "соціальна діяльність ", "соціаль­ний контроль " та інші;

• категорії, що характеризують динаміку суспільства, його основні зміни,
  особливості його розвитку. Серед них такі категорії, як "соціаіьний процес ",
  
  

• СОЦІОЛОГІЯ ЯК НАУКА. її ПРЕДМЕТ. МЕТОДИ І ФУНКЦІЇ

11

---

"соціальназміна", "соціальнатрансформація", "соціальнийрух", "соціальна мобільність ", "соціальнийрозвиток "та інші.

До категорій соціології належать також "соціальне відтворення ", "соціальнаадаптація ", "соціальнадиференціація ", "соціальнанапруженість ", "соціальна солідарність ", "соціальне відхилення ", "соціальна патологія ", "соціальнарівновага", "соціальнасфера", "соїральнежиття", "соціальнадія" та багато інших.*

Соціологія, вивчаючи суспільні явища, використовує певні методи та прийоми. Вони покликані забезпечити об'єктивність і надійність одержаних результатів. Ось три головні умови реалізації в соціології вимог наукової методології:

Ч> принцип емпіризму використання емпіричних процедур з метою встановлення об 'ск-тивної достовірності одержаних у дослідженнях фактів та узагальнень;

Ч> теоретичне Об 'рунтування (пояснення) одержаних результатів, які дають змогу розкрити причини, що лежали в основі емпіричних фактів, і водночас включити ці факти в систему теоретичного знання;

*Ь нейтральність соціології, незалежність її від будь-яких заангажованих установ, які зазвичай пропонують різні класи і партії в суспільстві.

Методи науки не менше, ніж зміст, розділяють науки одна від одної.

Ф. Гіддінгс

Метод соціології незалежний від будь-якої філософії... Соціальні факги -суть речі, а завдання соціолога... висвітлювати факти.

Е.Дюркгейм.

Позитивізм розглядає суспільство за аналогією з природою, викорис­товуючи методи і природничих наук. Його засновники користувались так званим об 'єктивним методом. Вони розглядали соціальні факти і процеси як такі в їх об'єктивній реальності, описували і систематизовували їх. Цей метод рунтується на запереченні необхідності філософського осмислення життя.

Розуміюча соціологія (А/. Вебер) аналізує смислові елементи соціального життя, робить акцент на розумінні змін, рухів. Цей напрям тяжіє до суб 'ективного методу. Дослідник констатує соціальні явища об'єктивного світу на підставі своїх суб'єктивних оцінок. Об'єктивний метод визнає настільки, наскільки він має значення для теорії.

Розвиток і зміни соціального життя зумовлюють розвиток і зміни методів його дослідження. З огляду на особливості сучасного етапу розвитку соціології, відзначимо три моменти, які характеризують метод еоіпологічного пізнання:

>" це введення часового параметра в саму методологію мислення, гіпотези і концепції. В цьому випадку важливо від вивчення станів на конкретний момент часу переходити до вивчення процесу соціального розвитку;

*3міст цих категорій радимо з'ясувати за навчальним словником-довідником «Соціологія: терміни, поняття, персоналії» (За заг. ред.В.М. Пічі. - К., Львів, 2002.).

---

• це врахування змін структури соціального простору: простежується ефект просторової трансформації суспільств, переростання локальних соціальних процесів у регіональні, регіональних-у глобальні. Глобалізм - важлива ознака сучасної і майбутньої соціології;

• активнаучасть соціології, якнауки, в реальному житті, в соціальному процесі. Звідси посилюється тенденція до ^пошуку шляхів розв'язання соціальних проблем, зокрема й конфліктів, ^прогнозування і проектування соціальних рішень.

1.4. Структура і рівні соціологічного знання

---

♦ Теоретична соціологія зосереджує увагу па вивченій фундаменталь­них наукових проблем, пов язаних з формуванням знання про соціальну дійсність, описуванням, поясненням і розумінням процесів соціального розвитку, розробкою концептуальних основ соціології, методології та методів соціологічного дослідження. Концепції і теорії, які розробляє вона, відповідають передусім на два запитання: «що пізнається?» (об'єкт) і «як пізнається?» (метод), пов'язані з вирішенням гносеолог­ічних завдань.

Теоретична соціологія сформувалась у 30-40-х роках XX ст. в академічному ун­іверситетському середовищі СІЛА, хоча її передумови виникли набагато раніше праці - Г.Зілшеля, Е.Дюркгейма, М.Вебера та ін. Значно вилинула на теоретичну соціологію неопозитивістська методологія, орієнтована на моделі розвинутих фізичних наук, в яких існує поділ на прикладні та фундаментальні, теоретичні дос­лідження.

Феноменологічна соціологія і символічний інтеракціонізм на перше місце
висувають з'ясування соціально психологічної структури соціальної взаємодії,
ролі людської особистості як творця соціальної реальності. Автори концепції
соціального обміну підкреслюють вирішальну роль універсальних
закономірностей людської природи - прагнення до одержання вигід і нагород
- для пояснення соціальних відносин і структур. Для прихильників
функціоналізму пошук об'єктивної істини, яка проголошується головною
цінністю наукового пізнання, конкретизується у формуванні закономірностей
або вимог, покликаних пояснити структурні механізми збереження сталості і
стабільності будь-якої соціальної системи. <

Ознака «теоретичності» аж ніяк не збігається з ознакою «фундамен­тальності». Хоча перший термін часто вживається як синонім другого (наприклад, теоретична психологія, теоретична фізика). Тут термін «теоретич­ний» означає не тільки певний рівень наукового знання на відміну від емпірич­ного, а й його фундаментальну спрямованість на відміну від практичної, прикладної.

Теоретичне знання як фундаментальне виступає у порівнянні з прикладним, а не емпіричним знанням і не виключає практичної спрямованості. Такі характеристики, як практичний аспект, прикладна функція, цілком можуть бути додані до теоретичного знання. Його альтернативою є не прикладне знання, а емпіричне.

Увага! Теоретична соціологія і зняєгься від прикладної не об'єктом чи методом ' а метою, яку ставить перед собою соціологія, які вирішує

завдання: теоретичні чи практичні. —"

---

♦ Прикладна соціологія - практична частіша соціологічної науки про специфічні закони становлення, розпитку та функціонування конкретних соціальних систем, процесів, структур. Організацій та їх І елементів. На відміну «ід загальної соціології, яка вивчас закони розвитку соціальних спільностей та відносин, взаємодій \>масштабах усього сус­пільства, прикладна соціологія вивчає процеси, які відбуваються в певних соціальних підсистемах, конкретних соціальних спільностях, організаціях. Вона ставить завдання знайти засоби для досягнення практичних цілей суспільства, шляхи і способи використання пізнаних теоретичною соціологією засобів і закономірностей.

Прикладна соціологія безпосередньо вивчас практичні і алузі людської діяль­ності, збагачує такі спеціальні галузі соціологічного знання, як. наприклад, соц­іологія особи, соціологія релігії, соціологія сім У, що безпосередньо орієнто­вані на вирішення соціальних проблем.

Специфіка прикладної соціології полягає не тільки в тому, що вона концентрує увагу на тих компонентах соціальної системи, які безпосередньо пов'язані з людиною, впливають на її практичну діяльність. Вона зосереджу; гься на дослідженні людських спільностей та людської особи в її різних соціальних аспектах. Прикладна соціологія, зокрема, вивчає закони:

/) які відбивають розвиток компонентів соціальної структури суспільства;

2) що діють на рівні соціальних інститутів;

і) що діють на рівні соціальних систем і підсистем.

її Ф Прикладна соціологія мас свої категорії, які відбивають соціальну дійсність, а також методи дослідження (опитування, спостереження, І аналіз документів та ін.).

Оскільки прикладна соціолої ія досліджує конкретні соціальні явища, вона розкриває джерела га причини їх розвитку або гальмування. Тому її висновки мають прикладне значення, і науковою підставою вдосконалення управління соціальним житіям, його різними сферами. Прикладна соціологія - єдність конкретних соціологічних досліджень і спеціальних та галузевих соціологічних теорій. У цьому виявляється єдність емпірич­ної о і і еоретичного, що становить фундамент кожної науки.

Прикладна соціологія висвітлює можливість і сферу конкретного соціологічної о дослідження, розробляє його основні категорії, понятійний апарат, розглядає Питання, пов'язані з розробкою проектів дослідження, з формулюванням гіпотез та ін.

Важливою галуззю прикладного соціологічного дослідження є проблематика с і руктури і окремих етапів емпіричного соціологічної о дослідження. Чітке розуміння їх змісту, оптимальних зв'язків і послідовності - одна з основних передумов про­фесійної роботи соціолога. В центрі уваги прикладної соціології 'знаходяться також розробка пн іань надійності, репрезентативності, достовірності, усталеності іі інших особливостей одержання га аналізу соціологічної інформації.

Прикладна соціологія охоплює також ^розробку процедур соціологічного дослід­ження. »: методів і техніки збирання інформації, які є особливою галуззю знання, що

---

Смотрите также файлы

• РГР ВСТВ стац.doc

• MS_Word_2008.doc

• Навчальна практика з маркетингу.doc

• 1.doc

• istoriya_Ukrayini_shpori_2.doc