Пропорційна система, при якій мандати розподіляються зпдно з одержаними голосами, сприяє тому, що політичні меншості відокремлюються від великих партій і виступають окремо.

Незважаючи на те, що політичні партії мають багато спільних рис, водночас V них є і значні відмінності. Вони стосуються класового характеру партій, типу їх організації, місця, яке вони займають у системі влади:

1. Залежно від класового характеру розрізняють:

Ч> класові партії (робітничі, буржуазні, селянські, дрібнобуржуазні, поміщицькі);

<Ь міжкласові (буржуазно-поміщицькі);

% партії класовоподібних груп (складаються з представників різних прошарків).

2.Залежно від типу організаційної структури розрізняють партії:

• кадрові;

• масові партії, у тому числі з мінливою організаційною структурою або з міцною.

3. За місцем, яке партії займають у системі влади, розрізняють:

легальні, в тому числі, які відіграють суттєву роль у межах політичної системи або незначну роль; •^нелегальні партії та ^напівлегальні

4. Залежно від домінуючого ідеологічного фактора партії розрізняють:

<=> ідейно-політичні, в тому числі революційні, реформістські, консервативні, реакційні або контрреволюційні; ^ прагматичні або виборні; ■=> харнзиатнчно-вождистські.

Соціологія політичних партій показує їх функціонування як організованих груп діячів і прихильників, так і складової частини політичної системи. У такому розумінні аналіз політичних партій, як і політичного інститут)', приводить до аналізу партійної системи як елемента політичної системи.

Партійні системи. Під юши розуміють сукупність відносин між легально діючими політичними партіями. Ці відносини полягають у суперництві або у спільній боротьбі за ндаду чи її здійснення.

У країнах світу склалися різні партійні системи, їх типологія визначається
рядом факторів. Мабуть, немає партійної системи, яка б відбивала класову
структуру суспільства. ''Чисті" класові партії - явище виняткове, оскільки
кожна партія прагне до розширення своєї соціальної бази і партійні системи
визначаються не тільки класовим складом населення, а й історичними
традиціями, політичною культурою населення, національним складом,
релігійним світоглядом тощо. Наприклад, американський політолог Л.Етс-
тайн виділяє: *багатопартійну систему з однією правлячою партією,
* модифіковану однопартійну систему з двома плюс однією партією,
*крайню багатопартійну систему і +сталу багатопартійну систему.
СОЦІОЛОГІЯ ПОЛІТИКИ 155

---

Багато партійна система з однігю правлячою партією характерна для Мексики, а модифікована однопартійна система діє у США, партійна система дві плюс одна партія функціонує у Великобританії, Канаді, Австрії. Крайня багатопартійна система діє у Франції.

Італійський політолог Дж. Сарторі виділяє сім варіантів: однопартійні (колишній СРСР, Албанія, Куба, Монголія, Заїр, Того); з партією, що здійснює гегемонію (Мексика); ® і домінуючою партією (Японія, Індія); Фдвопартійні {('НІЛ, Великобританія. Канада); фпоміркованого плюралізму (Бельгія, Німеччина): ® крайнього (поляризованого) плюралізму (Італія, Нідерланди, Фінляндія): ♦ атомізовані (Малайзія)

До партійних систем, які найчастіше трапляються, належнії, система поміркованого плюралізму—боротьбу за владу ведуть від трьох до п'яти партій і жодна з них не може самостійно знаходитися при владі. Тому формується коаліційний уряд на основі поміркованого, зваженого ставлення кожної партії до своїх суперників.

1 [ощиреною вважається поляризована система, коли боротьбу за владу ведуть шість і більше партій. Серед них є такі, що виступають проти існуючої соціально-економічної і політичної системи, тобто можлива "антисистемна опозиція". Звідси об'рунтовують необхідність такої системи, біля керма влади якої знаходиться партія "центру".

Польський соціолог Е.Вятр запропонував класифікацію, яка передбачає насамперед виділення альтернативних партійних систем, у тому числі багатопартійноїроздрібненості, при якій жодна з партій не має перевага і влада здійснюється коаліціями, склад яких час від часу змінюється. Сюди ж віднесено двоблокову систему (два політичні блоки ведуть між собою боротьбу).

^ Увага!

^—" При двопартійній системі справжнє суперництво за ■— —владу відбувається між двома найбільшими партіями.

Наступна група - неальтернативні системи, зокрема система кооперації партій, при якій головні партії блокуються і фактично зникає дійова опозиція. До системи партій національної згоди, при якій одна партія постійно домінує, а всі інші мають чітко обмежену і локалізовану базу впливу, належать обмежені партійні системи. Йдеться про існування різних політичних партій, що борються за полі­тичний вплив. Однак влада знаходиться у руках однієї політичної сили, найчастіше армії, яка проголошує себе незалежною від партій. При однопартійній системі виключене існування інших політичних партій, крім правлячої. Щодо соціалістич­них держав, то виділяється ще система партії -гегемона, при якій усі існуючі партії, як й інші громадсько-політичні організації, визнають керівну роль однієї -марксистсько-ленінської партії (Китай, Куба, В'єтнам, Лаос).

---

Дещо своєрідну типологію партійних систем пропонує В.Євдокгшов. Перша - поляризована коапіційна партійна система, при якій через значну політичну диференціацію суспільства жодна з партій не користується переважаючим впливом на виборців. Більше того, відсутня можливість для створення сталих партійних коаліцій (Бельгія, Данія, Нідерланди, Фінляндія). Далі — поляризована коаліційна система, при якій дві партії з протилежними орієнтаціями істотно переважають всі інші. Центристські партії розшаровуються і пра­гнуть одного з полюсів (Італія, Франція, Німеччина). За такою типологією існують системи з однією правлячою партією, яка за своїм впливом на виборців протягом тривалого часу значно переважає всі інші партії, а отже, одержує більшість депутатських мандатів у парламентах (Японія, Швеція, Норвегія). Нарешті, партійна система з двома провідними партіями, які за своїм впливом на виборців можуть реально претендувати на формування однопартійного уряду (Великобританія, США). Для них характерне періодичне чергування двох партій при владі.

Типологія партійних систем Є.Базовкіпа така:

1.Однопартійна політична система. Донедавна вона була характерна для країн соціалістичної співдружності (СРСР, Угорщина, Куба, Монголія, Югославія. Лаос та ін.). Нині вона збереглася лише в Лаосі і на Кубі. Характерна для країн тропічної Африки (у 23-х країнах із 44).

2.Багатопартійна система з партією, що здійснює гегемонію. У недалекому минулому це Болгарія, НДР, КНР, Польща, СРВ, Чехословаччина. Характерною для них була багатопартійність при конституційно закріпленій керівній ролі однієї партії. Нині такий тип партійної системи зберігся лише в Китаї і В'єтнамі. Наприклад, у КНР, крім компартії, діє ще вісім партій, які визнають її керівну роль. Соціальну базу цих партій, які об'єднують близько 100 тис. чол., становить національна буржуазія, інтелігенція, частина уряду КНР.

З.Багатопартійна система з фіксованою кількістю партій - трапляється порівняно рідко (Бразилія, Сенегал, Індонезія). Наприклад, ухвалений у 1975 р. в Індонезії закон про партійну систему закріплював триланкову структуру, яка включає: демократичну партію - конгломерат різних націоналістичних і християнських груп, партію єдності і розвитку, в яку примусово об'єднано чотири мусульманських партії, організацію функціональних груп (Голкар), що включає в обов'язковому порядку державних службовців.

4.Система з домінуючою партією. У країнах, де існує така система немає законодавчого закріплення керівної ролі якоїсь партії.

Однак така партія реально існує, реіулярно перемагаючи на виборах (Мексика - Інституційно-революційна партія, Індія - Індійський Національний Конгрес, Сенегал - Соціалістична партія Сенегалу).

5. Двопартійна система - характеризується наявністю двох провідних

---

партій, які по черзі, змінюючи одна одну, керують (США - демократична і республіканська, Великобританія - консервативна і лейбористська, Канада -консервативна і ліберальна, Аргентина - Громадянський радикальний союз і Хустисіалістська (ГІерошстська) партії).

6.Вкрай поляризована система (Італія, Франція).

7.Система помірно поляризована характеризується відсутністю ані «системних партій і двосторонньої опозиції, орієнтованістю всіх політич­них паргій на участь в уряді, прагненням увійти до складу коаліційних кабінетів (Швеція, Норвегія, Швейцарія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург Фінляндія, Ісландія, Греція).

Н.Муїьтипартійна система передбачає існування багатьох партій різної політичної орієнтації. У парламенті жодна з політичних партій нічого вирішувати самостійно не може. До таких систем належать країни Східної Європи: Польща, Чехія, Словаччина, Болгарія, Румунія, Угорщина, Росія, Білорусь, Україна та ін.

♦ Як свідчить практика розвитку політичних партій в умовах демократичних режимів, загальною є тенденція спрощення партійних структур. Нині залишилося два - три варіанти партій або партійних блоків, і це, мабуть, природно механізми демократії вдоскона­люються, стають більш ефективними, оптимальними.

8.2.2. Соціологія держави

Дослідження політики так пов'язане з функціонуванням державної влади, що баї аго теоретиків ототожнюють її з дослідженням держави й апарату державної влади. Подібна точка зору має елемент перебільшення. Водночас ці автори випускають з виду надзвичайно важливі для політики форми масової діяльності, в тому числі діяльність партій і політичних рухів, в яких виражається політична активність громадян. Ми акцентуємо увагу на ролі держави і надаємо велике значення соціологічному дослідженню проблем держави.

Держава є предметом дослідження багатьох навчальних дисциплін. Соціологія політики займається державою з точки зору суспільної обумовле­ності й ефективності, проблематикою функціонування державної влади.

Соціологічна проблематика держави включає такі питання: 0генезис і функції держави; Фтипи і форми держави у їх взаємозв'язку із соціально-економічним ладом; Фсклад, структура і функції державного апарату.

Зрозуміло, що існують й інші питання соціології політики, які певним чином пов'язані з проблематикою держави (наприклад, розглянута вище проблематика партій, рухів та партійних систем)

Держава виникла унаслідок процесів, які відбувалися в суспільстві. Вона складалася з пізніх форм общинно-племінного ладу і розвивалася протягом

---

тривалого історичного періоду. Польський політолог С.Ерліх виділяє чотири головні риси, які відрізняють державу від до державних общинно-племінних організацій:

• Виникнення влади, яка вже не ототожнюється із суспільством. Це -публічна державна влада, ланками якої є організація озброєних людей, що займаються військовою справою.

• Територіальний поділ населення, при якому вже не враховуються кровні зв 'язкн.

• Поява групи людей, професією яких стало управління, а не продуктивна праця, тобто виникнення державного апарату.

• Поява різного роду податків.

Існують різні погляди на походження держави. Згідно з /неологічною теорією походження держави пояснюється Божою волею. Патріархальна теорія об'рунтовує положення про те, що держава - результат історичного розвитку сім'ї і абсолютна влада монарха є продовженням влади батька в сім'ї. Договірна теорія доводить, що держава виникла внаслідок угоди між людьми. Психологічна теорія пояснює державу особливими властивостями психіки, зокрема психологічною потребою людей у підпорядкуванні. Теорія насильства трактує походження держави актом насильства, завоювання одного племені Іншим За теорією марксизму, держава виникла разом з поділом суспільства на класи.

Суть держави проявляється в її функціях як основних напрямах діяльності, зокрема врегулюванні економічного життя, ^захисті прав людини, ^сприянні розвиткові освіти і науково-технічному прогресу, => забезпеченні обороноздатності країни, ^співробітництві з іншими народами. Ці функції не є статичними. Вони еволюціонують, відіграючи в різні періоди не однаково важливу роль.

Держава характеризується не тільки своєю суттю, функціями, механізмом. Вона мас також певні форми. Форма держави — це її структура, яка складається ^з політичного режиму, ^форми правління і ^державного устрою.

І* Політичний режим - це сукупність прийомів і методів, за допомогою яких здійснюється державна влада. Розрізняють такі режими, як тоталітарний, авторитарний, демократичний та ін. І * Форма правління -це організація верховної державної влади, порядок І утворення її органів та їх взаємовідносини з населенням. Усі держави І поділяють на монархії і республіки.

*Державний устрій - це територіальний устрій, хараюпер взаємо­відносин між складовими частинами, а також кожної з них з державою в цілому.

За своїм територіальним устроєм всі держави поділяються на прості
(унітарні) і складні (імперії, конфедерації, федерації).

---

Смотрите также файлы

• РГР ВСТВ стац.doc

• MS_Word_2008.doc

• Навчальна практика з маркетингу.doc

• 1.doc

• istoriya_Ukrayini_shpori_2.doc