Файл: 1. Предмет та зміст анатомії, сучасні напрями та методи досліджень. Анатомія людини.doc
ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 30.11.2023
Просмотров: 392
Скачиваний: 2
ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.
овальним вікном (веде до внутрішнього вуха) та круглим вікном (веде від внутрішнього вуха). Отвори, через які зовнішнє вухо переходить у внутрішнє, затягнуті мембранними перетинками.
Через спеціальний канал — євстахієву трубу – барабанна порожнина з'єднується з носоглоткою, а через неї – з ротовою порожниною. Функція євстахівої труби - вирівнювати різницю тиску по обидва боки барабанної перетинки
164. Внутрішне вухо: топографія, будова. Восьма пара черепних нервів. Провідні шляхи слухового аналізатора.
ВНУТРІШНЄ ВУХО, АБО ЛАБІРИНТ.
Внутрішнє вухо розміщується в глибині скроневої кістки черепа. Воно представлене лабіринтом - системою порожнин і каналів, заповнених рідиною — ендолімфою та перилімфою. У лабіринті містяться одразу два органи: орган слуху — завитка й орган рівноваги — вестибулярний апарат.
Завитка — основна слухова частина органу слуху, бо містить рецепторний слуховий апарат.
БУДОВА ЗАВИТКИ.
Завитка – кісткова трубка , вкриває основна мембрана. Завитка спірально закручена у 2,5 оберти та заповнена рідиною, що проводить звукові коливання. Основа завитки звернена до внутрішнього слухового проходу.
Усередині розміщуються дві подовжні мембрани: нижня (базальна) мембрана утворена щільною сполучною тканиною, а верхня вестибулярна — тоненькою одношаровою сполучною тканиною.
Подовжні мембрани розділяють канал завитки на три частини — верхній, середній і нижній канали. Верхній і нижній канали сполучаються у верхівці завитки, є заповненими перилімфою, а середній канал заповнений ендолімфою. Рідини, що містяться в каналах завитки, є передавальною ланкою, яка доносить енергію звукових коливань до покривної мембрани кортієва органа.
Середній канал відмежовується від нижнього каналу базальною мембраною, на якій розташовані чутливі волоскові клітини, а від верхнього - відділяється вестибулярною мембраною, до якої прикріплюється покривна мембрана волоскових клітин.
Вся ця структура середнього каналу, утворена мембраною з волосковими клітинами, що торкаються покривної мембрани, отримала назву кортіївого органа - рецепторний апарат слухової сенсорної системи.
Кортіїів орган.
Кортіїв орган - рецепторний апарат слухового аналізатора, що містить рецептори й опорні клітини.
Функція кортієвого органа - перетворення механічної енергії коливань на електричну енергію нервових імпульсів тої самої частоти.
Рецептори (механорецептори, або слухові рецептори) кортієвого органа - це волоскові клітини — волосками, зануреними в желеподібну покривну мембрану, що накриває клітини. У органі міститься 24-30 тис. волоскових клітин, а кожна рецепторна клітина міститься до 70 волосків. До волоскових клітин підходять дентрити чутливих клітин, по аксонах яких, що формують слуховий нерв, передається імпульс до центральної нервової системи.
VIII пара черепних нервів – присінковозавитковий нерв
Восьма пара черепних нервів – присінково-завитковий нерв (n. vestibulocochlearis) є чутливим нервом. До складу його входять два різнохарактерні нерви:
1) (n. vestibularis), якому зв’язок з ядрами мозочка надає особливі функції підтримання рівноваги тіла;
2 (n. cochlearis) фізіологічно пов’язаний з функцією слуху.
Ці два нерви анатомічно зв’язані тільки на просторі між органом слуху і мозком, але як у початковій частині, так і в кінцевому відділі мають свої відокремлені шляхи).
Присінковий нерв є периферійною частиною статокінетичного аналізатора. Тіло першого нейрона шляху статокінетичного аналізатора розміщене у (ganglion vestibulare), який розміщений на дні внутрішнього слухового ходу.
Дендрити біполярних нейронів присінкового вузла утворюють (pars superior) та (pars inferior) частини. Pars superior продовжується у (n. utriculoampullaris), який розгалужується на завитковий (спіральний) вузол, ganglion cochleare (spirale) маточковий нерв (n. utricularis) – починається від рецепторів плями маточки, та бічний ампульний нерв (n. ampullaris lateralis) – починається від рецепторів ампульних гребенів передньої та бічної півколових проток. Pars inferior продовжується у мішечковий нерв (n. saccularis) – починається від рецепторів плями мішечка, та задній ампульний нерв (n. ampullaris posterior) – починається від рецепторів ампульного гребеня задньої півколової протоки.
Аксони біполярних нейронів присінкового вузла утворюють (n. vestibularis), який приєднується до (n. cochlearis) і разом з ним утворює присінково-завитковий нерв, що виходить з піраміди скроневої кістки через внутрішній слуховий отвір і вступає в мозкову речовину моста у мосто-мозочковому куті. В мосту аксони першого нейрона закінчуються (nuclei vestibulares medialis/lateralis/superior/inferior).
Завитковий нерв є периферійною частиною слухового аналізатора. Тіло першого нейрона слухового аналізатора міститься у (ganglion cochleare), який розташований у спіральному каналі веретена.
Дендрити біполярних нейронів, через отвори в базальній пластинці зв’язані з рецепторними клітинами спірального органа.
Аксони нейронів завиткового вузла утворюють завитковий нерв, який у складі n. vestibulocоchlearis вступає в речовину моста. В мосту ці аксони закінчуються на передньому та задньому завиткових ядрах (n. cochlearis anterior et posterior).
Проводить шлях слухового аналізатора забезпечує проведення нервових імпульсів від спеціальних слухових волоскових клітин спірального (кортиева) органу в коркові центри півкуль великою мозку. перші нейрони псевдоуніполярного нейронами, тіла яких знаходяться в спіральному вузлі равлики внутрішнього вуха (спіральний канал) Їх периферичні відростки (дендрити) закінчуються на зовнішніх волоскових сенсорних клітинах спірального органу. Центральні відростки (аксони) Псевдоуніполярних клітин спірального вузла равлики залишають внутрішнє вухо через внутрішній слуховий прохід, збираючись в пучок, що представляє собою улітковий корінець переддверно-улітковий нерва. Улітковий нерв вступає в речовину мозкового стовбура в області мостомозжечкового кута, його волокна закінчуються на клітинах переднього (вентрального) і заднього (дорсального) улітковий ядер, де знаходяться тіла II нейронів.
П ісля часткового перехрестя волокна йдуть в медіальне колінчаті тіло Метаталамус, де знову відбувається перемикання (третій нейрон), звідси збудження надходить в кору (четвертий) нейрон. У медіальних (внутрішніх) колінчастих тілах, а також в нижніх буграх четверохолмия розташовуються центри рефлекторних рухових реакцій, що виникають при дії звуку.
165.Спинномозкові нерви : кількість, утворення, вузли, склад волокон, гілки, їх загальна характеристика , їх ділянки інервації.
Спинномозкові нерви - це парні нервові стовбури, які утворені злиттям двох корінців спинного мозку - заднього (чутливого) та переднього (рухового). Ще в межах центрального каналу спинного мозку передній (руховий) і задній (чутливий) корінці поступово зближаються, потім зливаються та утворюють корінцевий нерв, після -
спинномозковий нерв . С пинномозкові нерви є змішаними, оскільки містять рухові (еферентні) волокна від клітин передніх рогів, чутливі (аферентні) волокна від клітин спинномозкових вузлів, вегетативні волокна від клітин бічних рогів і вузлів симпатичного стовбура. Після виходу з центрального каналу спинномозкові нерви діляться на (rr. ventrales), що іннервують шкіру, м'язи кінцівок і передньої поверхні тулуба; (rr. dorsalis), що іннервують шкіру та м'язи задньої поверхні тулуба; (rr. meningei), що прямують до твердої оболонки спинного мозку та (rr. communicantes), що містять симпатичні прегангліонарні волокна, які прямують до вузлів симпатичного стовбура (gangll. trunci sumpathici).
У людини виділяють 31 пару спинномозкових нервів, які відповідають 31 парі сегментів спинного мозку (8 шийних, 12 грудних, 5 поперекових, 5 крижових і 1 пара куприкових нервів). Кожна пара спинномозкових нервів іннервує певну ділянку м'яза (міотом), шкіри (дерматом) і кісток (склеротом).
Задні гілки спинномозкових нервів. Виділяють задні гілки шийних, грудних, поперекових, крижових і куприкового нервів. rami dorsales, вони (за винятком I шийного, IV і V крижових і куприкового) діляться на ramus medialis і ramus lateralis, які іннервують шкіру потилиці, задню поверхню шиї та спини, а також глибокі м'язи спини.
Задня гілка I шийного нерва - n. suboccipitalis виходить між потиличною кісткою та атлантом і поділяється на гілки, які іннервують mm. recti capitis major et minor, m. semispinalis capitis, mm. obliqui capitis. До шкіри n. suboccipitalis гілок не дає. Задня гілка II шийного нерва - n. occipitalis major виходить між задньою дугою атланта і II хребцем, пронизує м'язи та іннервує шкіру потиличної ділянки голови (як підшкірний нерв). Rami dorsales грудних нервів діляться на медіальну та латеральну гілки, дають гілки до аутохтонної мускулатури; шкірні гілки верхніх грудних нервів відходять тільки від rami mediales, а нижніх - від rami laterales.
Шкірні гілки трьох верхніх поперекових нервів йдуть до верхньої частини сідничної ділянки під назвою nn. clunium superiores, а шкірні гілки крижових - під назвою nn. clunium medii.
Передні гілки спинномозкових нервів. Передні гілки, rami ventrales, спинномозкових нервів іннервують шкіру та мускулатуру вентральної стінки тіла й обидві пари кінцівок. Оскільки шкіра живота в нижній своїй частині бере участь у розвитку зовнішніх статевих органів, то шкіра цієї ділянки іннервується також передніми гілками.
Передні гілки спинномозкових нервів значно товстіші та довші ніж задні. Вони іннервують шкіру, м'язи шиї, грудини, живота, верхньої та нижньої кінцівок. Передні гілки спинномозкових нервів зберігають первинну метамірну будову тільки в грудному відділі (nn. intercostales).
Більшість нервів, що відходять від сплетень, є змішаними . Розрізняють три великих сплетення: шийне, плечове та попереково-крижове. Останнє поділяється на поперекове, крижове та куприкове.
Через спеціальний канал — євстахієву трубу – барабанна порожнина з'єднується з носоглоткою, а через неї – з ротовою порожниною. Функція євстахівої труби - вирівнювати різницю тиску по обидва боки барабанної перетинки
164. Внутрішне вухо: топографія, будова. Восьма пара черепних нервів. Провідні шляхи слухового аналізатора.
ВНУТРІШНЄ ВУХО, АБО ЛАБІРИНТ.
Внутрішнє вухо розміщується в глибині скроневої кістки черепа. Воно представлене лабіринтом - системою порожнин і каналів, заповнених рідиною — ендолімфою та перилімфою. У лабіринті містяться одразу два органи: орган слуху — завитка й орган рівноваги — вестибулярний апарат.
Завитка — основна слухова частина органу слуху, бо містить рецепторний слуховий апарат.
БУДОВА ЗАВИТКИ.
Завитка – кісткова трубка , вкриває основна мембрана. Завитка спірально закручена у 2,5 оберти та заповнена рідиною, що проводить звукові коливання. Основа завитки звернена до внутрішнього слухового проходу.
Усередині розміщуються дві подовжні мембрани: нижня (базальна) мембрана утворена щільною сполучною тканиною, а верхня вестибулярна — тоненькою одношаровою сполучною тканиною.
Подовжні мембрани розділяють канал завитки на три частини — верхній, середній і нижній канали. Верхній і нижній канали сполучаються у верхівці завитки, є заповненими перилімфою, а середній канал заповнений ендолімфою. Рідини, що містяться в каналах завитки, є передавальною ланкою, яка доносить енергію звукових коливань до покривної мембрани кортієва органа.
Середній канал відмежовується від нижнього каналу базальною мембраною, на якій розташовані чутливі волоскові клітини, а від верхнього - відділяється вестибулярною мембраною, до якої прикріплюється покривна мембрана волоскових клітин.
Вся ця структура середнього каналу, утворена мембраною з волосковими клітинами, що торкаються покривної мембрани, отримала назву кортіївого органа - рецепторний апарат слухової сенсорної системи.
Кортіїів орган.
Кортіїв орган - рецепторний апарат слухового аналізатора, що містить рецептори й опорні клітини.
Функція кортієвого органа - перетворення механічної енергії коливань на електричну енергію нервових імпульсів тої самої частоти.
Рецептори (механорецептори, або слухові рецептори) кортієвого органа - це волоскові клітини — волосками, зануреними в желеподібну покривну мембрану, що накриває клітини. У органі міститься 24-30 тис. волоскових клітин, а кожна рецепторна клітина міститься до 70 волосків. До волоскових клітин підходять дентрити чутливих клітин, по аксонах яких, що формують слуховий нерв, передається імпульс до центральної нервової системи.
VIII пара черепних нервів – присінковозавитковий нерв
Восьма пара черепних нервів – присінково-завитковий нерв (n. vestibulocochlearis) є чутливим нервом. До складу його входять два різнохарактерні нерви:
1) (n. vestibularis), якому зв’язок з ядрами мозочка надає особливі функції підтримання рівноваги тіла;
2 (n. cochlearis) фізіологічно пов’язаний з функцією слуху.
Ці два нерви анатомічно зв’язані тільки на просторі між органом слуху і мозком, але як у початковій частині, так і в кінцевому відділі мають свої відокремлені шляхи).
Присінковий нерв є периферійною частиною статокінетичного аналізатора. Тіло першого нейрона шляху статокінетичного аналізатора розміщене у (ganglion vestibulare), який розміщений на дні внутрішнього слухового ходу.
Дендрити біполярних нейронів присінкового вузла утворюють (pars superior) та (pars inferior) частини. Pars superior продовжується у (n. utriculoampullaris), який розгалужується на завитковий (спіральний) вузол, ganglion cochleare (spirale) маточковий нерв (n. utricularis) – починається від рецепторів плями маточки, та бічний ампульний нерв (n. ampullaris lateralis) – починається від рецепторів ампульних гребенів передньої та бічної півколових проток. Pars inferior продовжується у мішечковий нерв (n. saccularis) – починається від рецепторів плями мішечка, та задній ампульний нерв (n. ampullaris posterior) – починається від рецепторів ампульного гребеня задньої півколової протоки.
Аксони біполярних нейронів присінкового вузла утворюють (n. vestibularis), який приєднується до (n. cochlearis) і разом з ним утворює присінково-завитковий нерв, що виходить з піраміди скроневої кістки через внутрішній слуховий отвір і вступає в мозкову речовину моста у мосто-мозочковому куті. В мосту аксони першого нейрона закінчуються (nuclei vestibulares medialis/lateralis/superior/inferior).
Завитковий нерв є периферійною частиною слухового аналізатора. Тіло першого нейрона слухового аналізатора міститься у (ganglion cochleare), який розташований у спіральному каналі веретена.
Дендрити біполярних нейронів, через отвори в базальній пластинці зв’язані з рецепторними клітинами спірального органа.
Аксони нейронів завиткового вузла утворюють завитковий нерв, який у складі n. vestibulocоchlearis вступає в речовину моста. В мосту ці аксони закінчуються на передньому та задньому завиткових ядрах (n. cochlearis anterior et posterior).
Проводить шлях слухового аналізатора забезпечує проведення нервових імпульсів від спеціальних слухових волоскових клітин спірального (кортиева) органу в коркові центри півкуль великою мозку. перші нейрони псевдоуніполярного нейронами, тіла яких знаходяться в спіральному вузлі равлики внутрішнього вуха (спіральний канал) Їх периферичні відростки (дендрити) закінчуються на зовнішніх волоскових сенсорних клітинах спірального органу. Центральні відростки (аксони) Псевдоуніполярних клітин спірального вузла равлики залишають внутрішнє вухо через внутрішній слуховий прохід, збираючись в пучок, що представляє собою улітковий корінець переддверно-улітковий нерва. Улітковий нерв вступає в речовину мозкового стовбура в області мостомозжечкового кута, його волокна закінчуються на клітинах переднього (вентрального) і заднього (дорсального) улітковий ядер, де знаходяться тіла II нейронів.
П ісля часткового перехрестя волокна йдуть в медіальне колінчаті тіло Метаталамус, де знову відбувається перемикання (третій нейрон), звідси збудження надходить в кору (четвертий) нейрон. У медіальних (внутрішніх) колінчастих тілах, а також в нижніх буграх четверохолмия розташовуються центри рефлекторних рухових реакцій, що виникають при дії звуку.
165.Спинномозкові нерви : кількість, утворення, вузли, склад волокон, гілки, їх загальна характеристика , їх ділянки інервації.
Спинномозкові нерви - це парні нервові стовбури, які утворені злиттям двох корінців спинного мозку - заднього (чутливого) та переднього (рухового). Ще в межах центрального каналу спинного мозку передній (руховий) і задній (чутливий) корінці поступово зближаються, потім зливаються та утворюють корінцевий нерв, після -
спинномозковий нерв . С пинномозкові нерви є змішаними, оскільки містять рухові (еферентні) волокна від клітин передніх рогів, чутливі (аферентні) волокна від клітин спинномозкових вузлів, вегетативні волокна від клітин бічних рогів і вузлів симпатичного стовбура. Після виходу з центрального каналу спинномозкові нерви діляться на (rr. ventrales), що іннервують шкіру, м'язи кінцівок і передньої поверхні тулуба; (rr. dorsalis), що іннервують шкіру та м'язи задньої поверхні тулуба; (rr. meningei), що прямують до твердої оболонки спинного мозку та (rr. communicantes), що містять симпатичні прегангліонарні волокна, які прямують до вузлів симпатичного стовбура (gangll. trunci sumpathici).
У людини виділяють 31 пару спинномозкових нервів, які відповідають 31 парі сегментів спинного мозку (8 шийних, 12 грудних, 5 поперекових, 5 крижових і 1 пара куприкових нервів). Кожна пара спинномозкових нервів іннервує певну ділянку м'яза (міотом), шкіри (дерматом) і кісток (склеротом).
Задні гілки спинномозкових нервів. Виділяють задні гілки шийних, грудних, поперекових, крижових і куприкового нервів. rami dorsales, вони (за винятком I шийного, IV і V крижових і куприкового) діляться на ramus medialis і ramus lateralis, які іннервують шкіру потилиці, задню поверхню шиї та спини, а також глибокі м'язи спини.
Задня гілка I шийного нерва - n. suboccipitalis виходить між потиличною кісткою та атлантом і поділяється на гілки, які іннервують mm. recti capitis major et minor, m. semispinalis capitis, mm. obliqui capitis. До шкіри n. suboccipitalis гілок не дає. Задня гілка II шийного нерва - n. occipitalis major виходить між задньою дугою атланта і II хребцем, пронизує м'язи та іннервує шкіру потиличної ділянки голови (як підшкірний нерв). Rami dorsales грудних нервів діляться на медіальну та латеральну гілки, дають гілки до аутохтонної мускулатури; шкірні гілки верхніх грудних нервів відходять тільки від rami mediales, а нижніх - від rami laterales.
Шкірні гілки трьох верхніх поперекових нервів йдуть до верхньої частини сідничної ділянки під назвою nn. clunium superiores, а шкірні гілки крижових - під назвою nn. clunium medii.
Передні гілки спинномозкових нервів. Передні гілки, rami ventrales, спинномозкових нервів іннервують шкіру та мускулатуру вентральної стінки тіла й обидві пари кінцівок. Оскільки шкіра живота в нижній своїй частині бере участь у розвитку зовнішніх статевих органів, то шкіра цієї ділянки іннервується також передніми гілками.
Передні гілки спинномозкових нервів значно товстіші та довші ніж задні. Вони іннервують шкіру, м'язи шиї, грудини, живота, верхньої та нижньої кінцівок. Передні гілки спинномозкових нервів зберігають первинну метамірну будову тільки в грудному відділі (nn. intercostales).
Більшість нервів, що відходять від сплетень, є змішаними . Розрізняють три великих сплетення: шийне, плечове та попереково-крижове. Останнє поділяється на поперекове, крижове та куприкове.