Добавлен: 05.02.2019
Просмотров: 6034
Скачиваний: 8
3. Ринок капіталу і фінансів У русі капітальної вартості грошова форма капіталу є найбільш чуттєвою до всіх збоїв у процесі реалізації і розширеного відтворення. Потреба в позичковому капіталі існувала завжди. Кредит - неодмінна умова будь-якої підприємницької діяльності. Продавцями капіталу (дача в борг на певний строк за визначену плату - відсоток) виступали і виступають лихварі, власники великих капіталів, банки. У XIX столітті отримав розвиток і нині процвітає ринок цінних паперів - акцій і облігацій. Торгівля капіталом забезпечує постійне його пересування між видами підприємницької діяльності. Тим самим, створюється, звужується чи розширюється та чи діяльність галузь, де виробляються товари чи послуги для задоволення виробничих і особистих потреб. Ринок капіталів спричиняє пропорційність, збалансованість усьому господарству.
4. Ринок споживчих товарів На ньому взаємодіє все населення з виробниками і продавцями продовольства, одягу, взуття й інших предметів споживання. Без розвитку цього ринку втрачається суспільний зміст відносин обміну. Від стану споживчого ринку залежить забезпеченість населення, рівень споживання, стійкість грошового обігу. Це судинна система суспільства, за допомогою якої забезпечується доставка всього необхідного людині для життєдіяльності, відповідно до його купівельної спроможності.
5. Ринок інформаційних матеріалів і інформаційних послуг Для ринкового господарства досить високий ступінь невизначеності. Витрати і вигоди, що впливають на рішення, пов'язані з попитом та пропозицією, це завжди очікувані витрати і вигоди. Виробники і споживачі, продавці і покупці приймають рішення, виходячи з очікуваних умов. Якість прийнятого рішення тим вище, чим більше інформації є під час ухвалення рішення. Основний спосіб уникнути помилкового рішення - отримати більше інформації перш, ніж почати діяти. На ринках, де інформації недостатньо, з'являються посередники, що збирають і продають інформацію, створюються фірми, що спеціалізуються на зборі інформації про попит та пропозицію.
27. Ринкова рівновага, механізм її встановлення. Ринкова ціна. Функція ціни.
Ринок перебуває у рівновазі, коли за певного обсягу ринкових угод у фізичному вираженні ціна попиту дорівнює ціні пропозиції або коли при певній ціні заплановані величини попиту і пропозиції дорівнюють одна одній. Ри́нкова ціна́ — ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності — однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) Функція ціни є зовнішнім проявом її внутрішнього змісту. До функцій ціни може бути віднесено тільки те, що характерно для кожної конкретної ціни без винятку.
1. Облікова функція. Визначається самою суттю ціни, тобто, будучи грошовим вираженням вартості, ціни показують скільки коштує суспільству задоволення конкретної потреби в тій чи іншій продукції. Ціна вимірює, скільки витрачено праці, сировини, матеріалів, що комплектують вироби, на виготовлення товару, характеризує, з якою ефективністю використовується праця. Насамкінець ціна показує не тільки величину сукупних витрат виробництва та обігу товарів, а й розмір прибутку. умовах.
2. Стимулююча функція. Її значення виявляється у впливі на виробництво та споживання різних товарів. Ціна стимулює виробника через рівень вкладеного в неї прибутку. У результаті ціни сприяють чи перешкоджають зростанню випуску й споживання різних товарів. Стимулювання відбувається шляхом підвищення частки прибутку в ціні, надбавок і знижок з основної ціни. Стимулюючу функцію має така ринкова ціна .
3. Розподільна функція. Вона пов’язана з можливістю відхилення ціни від вартості під впливом безлічі ринкових чинників. Ціни виступають інструментом розподілу й перерозподілу національного доходу між галузями економіки, її секторами, різними формами власності, регіонами, фондами нагромадження і споживання, різними соціальними групами населення, яка дозволяє виробнику вигідно продавати свій товар.
4. Вимірювальна функція. Ціна обслуговує обіг товарів і забезпечує реалізацію економічних інтересів усіх відносно самостійних учасників товарного обігу: виробника ® посередника ® споживача. У цій якості вона виступає як кількість грошей (товарів і послуг), що сплачується й отримується за одиницю товару чи послуги. Завдяки ціні можна виміряти, визначити кількість грошей, що покупець має сплатити, а продавец
5. Функція балансування попиту та пропозиції. Через ціни здійснюється зв’язок між виробництвом та споживанням, пропозицією та попитом. Надмірно високі чи низькі ціни свідчать про диспропорції у виробництві та обігу. З появою диспропорцій у господарстві рівновагу можна досягнути зміною обсягу виробництва чи зміною цін. ь — одержати за проданий товар.
6. Функція ціни як критерію раціонального розміщення виробництва. Ця функція виявляється в тому, що за допомогою механізму цін для одержання більш високого прибутку здійснюється перехід капіталів з одного сектора економіки в інший і всередині окремих секторів туди, де норма прибутку більш висока.
29. Еластичність пропозиції та фактори, що її визначають
Концепція еластичності розповсюджується не тільки на таку категорію, як "попит", але і на категорію "пропозиція". Поняття цінової еластичності пропозиції використовують для характеристики ступеня реакції (зміни) величини пропозиції товару на зміну ціни на нього.Еластичність пропозиції товару по ціні - визначається як відношення процентної зміни величини пропозиції до процентної зміни ціни цього товару. Це відношення називається коефіцієнтом цінової еластичності пропозиції озрізняють еластичну, нееластичну, одинично еластичну, абсолютно нееластичиу і абсолютно еластичну пропозицію.Якщо процентна зміна величини пропозиції є більшою від процентної зміни ціни, то говорять про еластичну пропозицію. Якщо процентна зміна величини пропозиції є меншою від процентної зміни ціни, то має місце нееластична пропозиція. Якщо процентна зміна величини пропозиції точно відповідає процентній зміні ціни, то має місце одинична еластичність пропозиції.
28 Цінова еластичність попиту та її види.
Форма кривої попиту та її нахил мають надзвичайно важливе значення в ціноутворенні, адже вони водобража-ють особливості реакцї покупців у відповідь на зміну ціни. Кількісно вимірити чутливість попиту до зміни ціни (або інших чинників) дає змогу еластичність. У математиці еластичність - це відношення темпів зростання залежної змінної до темпів зростання незалежної змінної. Коефіцієнт еластичності показує, на скільки відсотків зміниться залежна змінна при зміні незалежної змінної на 1%: В економічному аналізі в якості залежної змінної найчастіше використовують такі величини як попит, виторг від продаж, прибуток та ін., а незалежної змінної - ціна товару, ціни взаємозв'язаних товарів, доходи споживачів, витрати на рекламу тощо.
30.
Теорія
«граничної корисності» та суб'єктивна
цінність блага. Сутність
«маржиналізму».
Грани́чна кори́сність (англ. Marginal utility) — додаткова корисність, яку отримує споживач із додаткової одиниці товару або послуги, яку буде втрачено у випадку відмови від цієї одиниці.Цей напрям економічної теорії виник у останній третині 19-го століття в наслідок спроб економістів пояснити механізми утворення ціни. Найвідомішими його представниками були В. Джевонс, А. Маршалл, К. Менгер, Ф. Візер, Е. Бем-Баверк, Д. Кларк. Головна ідея даного підходу полягає в тому, що зведення вартості до витрат (самої праці чи праці, землі, капіталу) є неприйнятною, тому що не дає змоги врахувати корисність товару. Вартість на їхню думку, визначається суб'єктивною граничною корисністю останньої реальної одиниці певного блага. Характерні ознаки маржиналізму : Суб'єктивно-психологічний підхід до аналізу економічних процесів і явищ, дослідження та тлумачення перебігу подій на основі їх суб'єктивної оцінки господарюючими індивідами; перетворення політичної економії в науку про поведінку, яка вивчає схильності, бажання, інтереси та очікування суб'єктів господарювання. Визначаючи політичну економію як розділ прикладної психології, один із засновників маржиналізму Ф. Візер зазначав, що для всіх дій, що здійснюються з усвідомленням їх необхідності, економічній теорії зовсім не потрібно прагнути встановити індуктивний закон. У цих випадках кожен з нас чує закон, що проголошується безпомилковим внутрішнім голосом. Маржинальна теорія означає не просто інший спосіб дослідження проблеми вартості, вона знаменувала собою інший підхід до економічного аналізу. Як умови, що визначають господарські рішення, стійко утвердились психологічні фактори.
31. Криві байдужості та їх властивості.
Крива байдужості — це крива, кожна точка якої характеризує споживацький вибір у вигляді певного набору товарів чи послуг (ринковий кошик або кошик споживача). Ринковий кошик (споживчий кошик) — це комбінація товарів X і У для споживання їх протягом певного часу.Споживач не розрізняє набори товарів X і У, які розташовані на кривій байдужості и. Рівень корисності кожного з наборів на кривій байдужості однаковий. Тому можна вважати, що крива байдужості показує альтернативні набори товарів, які забезпечують однаковий рівень корисності. аналіз Кривий байдужості дозволяє узагальніті їх Властивості: 1) Кріві байдужості не мо жуть перетінатіся, оскількі Кожна крива відповідає конкретному рівню корисності. Якби кріві перетіналіся, Це означало б, Що кошик точки Перетин має не один, а декілька рівнів корисності, Що суперечіть припущені Щодо транзітівності уподобань Споживача. 2) Кріві байдужості, розташо вані Далі від качанів координат, відповідають наборам благ з віщім рів ньому корисності, оскількі вища крива дозволяє Споживача одержувати Більшу кількість обох благ порівняно з ніжчою. Споживач Завжди прагнем досягті найвіщої з можливости кривих. 3) Кріві байдужості мают від'ємній Нахил, є спадної для абсо лютної більшості благ. Від'ємній Нахил крівої байдужості означає, Що споживач винен відмовітісь від деякої кількості одного блага, щоб мати можлівість здобудуть Додаткові одініці іншого блага и залішітісь на тому ж рівні корисності. Позитивний Нахил крівої є неможливим, оскількі Кошик Будуть містіті Більшу або Меншем кількість обох товарів й не належатімуть до одного набору байдужості. 4) У міру просування низу по крівій байдужості вон стає пологішою, віпрямляється. Гранична норма заміні товару є спадної, оскількі готовність Споживача до заміні товару Y товаром X зменшується з Нарощування споживання X .
32. Бюджетні обмеження споживача, бюджетне рівняння та фактори впливу на бюджетну лінію.
У теорії споживання бюджетне обмеження показує які набори товарів та послуг (споживчі набори) може придбати споживач, маючи певну суму (бюджет) при заданих цінах. Бюджетне обмеження є, поряд із відношенням переваги, базовим поняттям при формальній постановці задачі максималізації корисності (задачі про вибір споживача)У випадку двох товарів, бюджетне обмеження представляється графічно за допомогою бюджетної лінії (лінії бюджету, лінії бюджетного обмеження), що містить всі споживчі набори, які коштують рівно бюджет споживача. Бюджетна лінія містить усі комбінації товарів, на які споживач мусить видати весь свій бюджет.
33. Теорія поведінки споживача. Ефект заміщення та ефект доходу.
Споживач, виходячи на ринок, має мету придбати деяку кількість товарів або послуг для того, щоб задовольнити свої потреби. При цьому він орієнтується на властивості товарів задовольняти потреби та приносити задоволення. Якщо ціна товару X змінюється, то можливості споживача придбати різні набори товарів теж змінюються. З одного боку, зниження цін на товар X робить його привабливішим для споживача, оскільки він стає дешевшим щодо товарів-субститутів. З іншого боку, вивільнення коштів від здешевлення покупки товару X дає змогу людині збільшити споживання інших товарів. Таким чином, зростає реальний доход споживача, хоча його номінальний доход залишається попереднім.Реакція споживача на таке зростання реального доходу значною мірою буде залежати від його ставлення до споживчих якостей товару. Щоб моделювати поведінку споживача, слід розмежовувати дію двох ефектів, які спостерігаються при зміні цін на один з товарів.Ефект доходу — це тільки ті зміни у споживанні, що спричинені зміною реального доходу споживача під впливом руху цін. Як було з'ясовано раніше, зростання доходу суперечливо впливає на споживання нормальних та неякісних товарів: якщо із збільшенням доходу споживання нормальних товарів зростає, то споживання неякісних — зменшується.Ефект заміщення — це тільки ті зміни у споживанні товару, які є результатом змін цін цього товару відносно цін на інші товари. Цей ефект спрацьовує однаково і щодо нормальних, і щодо неякісних товарів.
34. Проблема формування ціни в економічній теорії.
Найважливішою особливістю формування цін на ресурси є те, що вони є основним чинником, який впливає на грошові доходи. Видатки, що їх підприємці несуть при придбанні економічних ресурсів, у цілому виступають як доходи у вигляді заробітної плати, ренти, прибутку і відсотка домогосподарств, які пропонують людські та майнові ресурси, що знаходяться в їхньому розпорядженні.Ціноутворення на ресурси сприяє їхньому розподілу між різними галузями і підприємствами. Розуміння механізму впливу цін на ресурси та механізму розподілу особливо важливі, бо в динамічній економіці ефективний розподіл з часом викликає вільне переміщення ресурсів поміж альтернативними користувачами.Для фірми ціни на ресурси є витратами виробництва, і щоб отримати максимум прибутку, фірма має виготовляти найвигіднішу прибуткову продукцію завдяки найефективнішому використанню найдешевших ресурсів. За такого рівня технології саме ціни на ресурси визначають ту кількість землі, праці, капіталу і підприємницького хисту, які можна використати у виробничому процесі.
35. Характерні риси ринку чистої монополії.
Характерні риси чистої монополії:
• Єдиний продавець – споживач повинен купувати товар у монополіста, або обходитись без нього;
• Нема близьких замінників – продукт унікальний, так як на ринку не існує певних подібних аналогі
• “Диктуючий ціну” – на відміну від ринку чистої конкуренції, коли фірма “згоджується з ціною” при ринку із чистою монополією монополіст диктує свою ціну, тому що він випускає і контролює загальний об’єм пропозиції;
• Заблоковане входження – якщо монополіст немає конкурентів, то існує вагома причина цьому. Існування монополії залежить від існування певних бар’єрів для вступу в галузь.
Приклад монополії: служби комунальних послуг, хоча все ж таки існує деяка конкуренція: свічки та керосинові лампи – деякі замінники електроенергії, замінник телефону – листи, телеграми. Найяркіший зразок чистої монополії – діамантовий синдикат “Де Бірс”, який ефективно контролює від 80 до 85% світової пропозиції діамантів.
36. Економічні наслідки монополії
Позитивні риси:
1. Здатність утримувати Науково-дослідницькі інститути та фінансувати наукові проекти;
2. Сприяння економії на витратах факторів виробництва (за рахунок використання фактору масового виробництва) та забезпечення споживача якісною продукцією;
3. Забезпечення економії суспільних витрат виробництва й обігу (через перевагу крупного виробництва .
Негативні риси:
1. Встановленнчя монопольних цін, які відхиляючись від ринкових, надають змогу отримувати монополіям до- датковий прибутк за рахунок спожи-вача;
2. Гальмування НТП через послаб-лення конкуренції;
3. Деформація господарських зв’язків і процесів;
37. Модель ринку досконалої конкуренції та її характеристики
Умови досконалої (чистої) конкуренції
1. Велика кількість продавців, які на рівних умовах конкурують між собою. Частка кожного з них на ринку повинна бути настільки мала (< 1%), що будь-які його дії (збільшення чи зменшення обсягу продаж, зміна ціни) ніяк не вплинуть на ринкову ситуацію. Такі умови досить рідкісні. Умовним прикладом ринку досконалої конкуренції можна назвати ринок сільськогосподарської продукції, біржові торги, продаж іноземної валюти в обмінних пунктах.
2. Стандартна продукція. Споживач не розрізняє продукцію різних продавців, йому однаково, в кого купити певний товар.
3. Неможливість впливу окремого продавця на ринкову ціну. Продавець може продати товар дешевше ринкової ціни, але це ніяк не вплине на загальну ринкову ціну через мізерну частку продавця на ринку. Крім того, це суперечить припущенню про максимізацію вигоди кожним економічним суб'єктом. Продавець може також продавати товар дорожче його ринкової ціни, але в цьому випадку різко зменшиться попит на відповідний товар, адже продукція конкурентів виявиться дешевшою.