Файл: Міністерство освіти і науки України Комунальний вищий навчальний заклад.docx

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 12.01.2024

Просмотров: 111

Скачиваний: 1

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.


Проектне навчання – це метод, навчаючись за яким, учні, певний час досліджуючи і реагуючи на справжні, цікаві та складні питання, отримують потрібні знання та навички.

На думку дослідників,навчання на основі проекту передбачає наступне:

  • учні застосовують знання та навички для вирішення реалістичних проблем у реальному світі;

  • підвищується рівень відповідальності учня за виконаний обсяг роботи;

  • вчителі виконують ролі тренерів та фасилітаторів дослідження, проводять рефлексії;

  • часто учні працюють в парах або групах.

Такий формат навчання передбачає залучення учнів до систематизації та набування знань, створення власних продуктів. Він розвиває навички критичного мислення, співпраці, спілкування, міркування, синтезу та стійкості в умовах обмеженого часу та визначеної мети.

Оскільки навчання – це соціальна активність, яка відбувається в межах учнівських груп, культури та минулого досвіду, через проектне навчання учні мають можливість використовувати не лише знання з навчальних дисциплін, а й вчитися вести перемовини, ухвалювати спільні рішення, нести відповідальність відповідно до ролі в навчальній команді й разом інтерпретувати результати своєї діяльності.

Це також дає можливість вчителям побачити учнів у новому світлі, допомагати їм розвивати вроджені здібності в новий спосіб, що не вдається часом у традиційній системі уроку. Крім того,часто проектне навчання реалізується через міждисциплінарні зв’язки, що виходять за межі програми одного конкретного предмету. Це значно розширює можливості вчителя і сприяє креативності, а учні часто мають завдання, у процесі вирішення яких отримують практичні навички, непередбачені в теоретичній частині навчального процесу.

Тобто навчання відбувається природним шляхом, ненав’язливо, адже ціль – не вивчити, а виконати завдання, отримати результат, що дійсно мотивує дітей.

“Проектна наука – це захопливий спосіб вивчати навколишній світ. Зосереджуючи увагу на основних ідеях разом із практикою та перехресними поняттями, класні кімнати стають навчальними середовищами, де викладачі й студенти беруть участь у  моделюванні та проведенні досліджень, формуванні та обговоренні гіпотез, що підтверджуються доказами й міркуваннями” 

Переваги проектного навчання

Для учнів:

  • традиційна аудиторія перетворюється у відкритий навчальний простір, в якому учні рухаються у власному темпі;

  • у процесі виконання проекту виникає потреба в самонавчанні та самовдосконаленні;

  • навчання на основі запам’ятовування та повторення переходить до інтеграції, відкриття та презентації набутих знань;

  • учні мають можливість проходити всі етапи “виробництва”: від ідеї, створення моделі майбутнього продукту до його реалізації.


Для вчителів:

  • надає вчителям можливість вибудувати позитивну історію стосунків з учнями за нових умов;

  • підібрати учням ролі, підкресливши їхні індивідуальність і природні таланти.

Звичайно, на фоні очевидних переваг існує й певна небезпеказастосування проектного навчання: виникає ризик не виконати навчальну мету і не досягти результатів. Але цього можна уникнути, якщо раціонально спланувати процес.

Планування навчального проекту:

  • Визначаємо навчальні цілі.

  • Плануємо “що” і “як”, а не “коли”.

  • Плануємо, як відбуватиметься публічна презентація результатів проекту.

Метою навчального проектування є створення педагогом таких умов під час освітнього процесу, за яких його результатом є індивідуальний досвід проектної діяльності учня. Продуктивна діяльність, перш за все, плідна для освіти, є індивідуальною дією, результатом якої може бути корисний матеріал або нематеріальний продукт, отже, вона має практичну цінність. Оскільки таке навчання розвивається у продуктивній діяльності і конкретної участі. Під час використання технології вирішується ціла низка різнорівневих дидактичних, виховних і розвивальних завдань: розвиваються пізнавальні навички учнів, формується вміння самостійно конструювати свої знання, вміння орієнтуватися в інформаційному просторі, активно розвивається критичне мислення, сфера комунікації.

Основні завдання:

1. Не лише передати учням суму тих чи інших знань, а навчити здобувати ці знання самостійно, вміти застосовувати їх для розв'язання нових пізнавальних і практичних завдань.
2. Сприяти учневі у здобутті комунікативних навичок, тобто здатності працювати у різноманітних групах, виконуючи всілякі соціальні ролі (лідера, виконавця, посередника тощо).
3. Розширити коло спілкування дітей, знайомство з іншими культурами, різними точками зору на одну проблему.
4. Прищепити учням уміння користуватися дослідницьки ми прийомами: збирати необхідну інформацію, вміти її аналізувати з різних точок зору, висувати різні гіпотези, уміти робити висновки.
1.3.Проектна й дослідницька діяльність: спільне та відмінне

Часто в розмові про організацію дослідницької та проектної діяльності доводиться спостерігати неоднозначність розуміння понять «проектна робота» і «дослідницька діяльність».



Стисло охарактеризуємо методи, застосування яких готує учня до проектної та дослідницької діяльності.

Метод проблемноговикладу визначається як засвоєння учнями заданого предметного матеріалу шляхом створення вчителем спеціальних пізнавальних завдань-проблем. На певному етапі він передбачає спільну навчально-пізнавальну діяльність учнів під керівництвом учителя. Це дає можливість дитині навчитися мислити логічно, висувати і відстоювати гіпотези. Велике значення має розвиток уміння поетапно вирішувати поставлені завдання, знаходити різні варіанти їх вирішення. Тут формується така необхідна в науковому пізнанні здібність нестандартно подивитися на вирішення проблемної ситуації. Зауважимо, що план вирішення проблеми, поставленої перед учнями, учитель зобов’язаний знати до того, як він поставить її перед учнями на уроці.

Що стосується дослідницької діяльності, то, як було зазначено вище, в початковій школі має відбуватися підготовка до формування дослідницької компетентності. Метою початкової школи є формування основ уміння вчитися і планувати свою діяльність, здійснювати її контроль та оцінку. Проведення навчальних квазі-досліджень є складником навчання в початковій школі, інші компоненти дослідницької діяльності повноцінно формуються вже в основній школі.

Сьогодні проблема дослідницької діяльності школярів учнів початкової школи є особливо актуальною, оскільки саме на цьому етапі життя дитини навчальна діяльність є провідною і визначає розвиток головних пізнавальних якостей особистості дитини. В цей період розвиваються форми мислення, що надалі забезпечують засвоєння системи наукових знань, розвиток наукового, теоретичного мислення. Тут закладаються передумови самостійної орієнтації в навчанні й повсякденному житті.

     Засвоєння предметного матеріалу навчання, коли учнями усвідомлюється його мета, стає засобом такого емоційного, соціального та інтелектуального розвитку дитини, який забезпечує перехід від навчання до самоосвіти, а, отже, сприяє успішній соціалізації молодшого школяра.

      Дослідницька діяльність – діяльність учнів, пов’язана з вирішенням учнями творчих, дослідницьких завдань із заздалегідь невідомим рішенням і передбачає наявність основних етапів, характерних для дослідження в науковій сфері: постановку проблеми (або виділення основоположного питання), вивчення теорії, пов'язаної з обраною темою, висунення гіпотези дослідження, підбір методик і практичне оволодіння ними, збір власного матеріалу, його аналіз і узагальнення, самостійні висновки, представлення (презентація) виконаної роботи.


Продуктом дослідницької діяльності школяра є не тільки знання, які він здобуває, а й способи пізнавальної діяльності, які впливають на інтелектуальний розвиток особистості.

Як зазначалося вище, сьогодні існує термінологічна проблема – залишається відкритим питання про співвідношення понять «проектна» і «дослідницька» діяльність школярів. У практиці одна й та ж робота може називатися і проектною, і дослідницькою, з іншого боку  іноді проектні роботи дітей не приймаються до розгляду на різних дослідницьких конференціях і конкурсах, якщо не містять елементів дослідження.

Проектна діяльність учнів – спільна навчально-пізнавальна, творча або ігрова діяльність дітей, що має спільну мету, узгоджені методи, способи діяльності, спрямована на досягнення загального результату діяльності. Неодмінною умовою проектної діяльності є наявність заздалегідь вироблених уявлень про кінцевий продукт діяльності, етапів проектування (вироблення концепції, визначення цілей і завдань проекту, доступних і оптимальних ресурсів діяльності, створення плану, програм і організація діяльності з реалізації проекту) та реалізації проекту, включаючи його осмислення і рефлексію результатів діяльності.

Проектно-дослідницька діяльність – діяльність із проектування власного дослідження, що припускає визначення цілей і задач, принципів відбору методик, планування ходу дослідження, передбачення очікуваних результатів, оцінку реалізованості дослідження, визначення необхідних ресурсів. Є організаційною рамкою дослідження.

М. Н. Скаткін і І. Я. Лернер характеризують проектну діяльність як таку, що передує дослідницькій, оскільки остання складніша. Дослідження, як вони стверджують, передбачає здатність школяра самостійно обирати мету дослідження, планувати свою діяльність і оцінювати її результати. Цілі проекту визначає вчитель. З іншого боку, деякі автори включають дослідження як складник у проектну діяльність підлітків, що може містити ще й елементи художньої творчості, професійні й репродуктивні навички.

Для вирішення цього питання видається раціональним розглянути поняття «форма навчання» та «метод навчання». Поняття «форма» це структура, система організації чого-небудь, а «метод»спосіб пізнання явищ природи й суспільного життя.










ІІ. Метод проектів як засіб ефективного навчання молодших школярів

2.1.Особливості проектної діяльності в початковій школі

Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів, розроблені на основі Державного стандарту початкової загальної освіти, затвердженого 2011 р., передбачають, що навчально-пізнавальний процес рекомендується базувати на компетентнісно-орієнтованих завданнях із використанням сучасних освітніх технологій.

Сучасні педагогічні технології передбачають новий підхід до навчання, виховання та формування особистості учня. Традиційна система освіти недостатньо орієнтована на індивідуальність учня, тому необхідний пошук нових форм та методів.

Метод проектів у наш час уважається технологією ХХІ століття, адже дає змогу ефективно формувати в учнів ключові компетентності: вміння вчитися, інформаційно-комунікативну, загальнокультурну, здоров’язбережувальну, громадянську, соціальну; дає можливість залучати до науково-дослідної та пошукової діяльності, створювати додаткову мотивацію до навчання, а також вже у ранньому віці найбільш повно визначати та розвивати інтелектуальні та творчі здібності дитини.

 Організовуючи проектну діяльність у початковій школі, учитель має враховувати вікові й психолого-фізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку. Дитина молодшого шкільного віку має невеликий життєвий досвід, тому і коло соціально значущих проблем, з якими вона могла мати справу, вузьке, її уявлення про такі проблеми мало диференційовані, однопланові. Проблема проекту, яку ми пропонуємо молодшому школяреві, має бути соціально детермінованою та знайомою і цікавою для нього. Тому теми дитячих проектних робіт краще вибирати із змісту навчальних предметів або із близьких до них галузей. 

Вимоги до проектної роботи в початкових класах

1. Контроль за виконанням проектних завдань має бути ретельніший (більша кількість консультацій і спостережень за веденням проектної документації), адже теоретичних, практичних знань та вмінь у молодших школярів ще бракує.

2. Проекти для початкової школи здебільшого мають бути короткотривалими (обдаровані учні, які випереджають у своєму розвитку однолітків, можуть успішно розробляти і довготривалі проекти).