ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 17.03.2024
Просмотров: 121
Скачиваний: 0
СОДЕРЖАНИЕ
Розділ і. Теоретичні засади досліждення ринку євровалют
1.2 Етапи розвитку ринку євровалют
Розділ іі. Механізми забезпечення функціонування ринку євровалют
2.1 Особливості реалізації інструментів на ринку євровалют
2.3 Форми єврокредитів та динаміка їх застосування
2.4 Сутність ринку єврооблігацій
Курсова робота
На тему
Ринок євровалют: причини появи та принципи функціонування
Зміст
Вступ 2
Розділ І. Теоретичні засади досліждення ринку євровалют
Поняття та передумови виникнення ринку євровалют 4
1.2. Етапи розвитку ринку євровалют 6
1.3. Структура ринку євровалют 9
Розділ ІІ. Механізми забезпечення функціонування ринку євровалют
2.1. Особливості реалізації інструментів на ринку євровалют 14
Характеристика ринку євровалютних депозитів 16
Форми єврокредитів та динаміка їх застосування 19
Сутність ринку єврооблігацій 21
Розділ ІІІ. Україна на ринку євровалют 27
Висновки 33
Список використаної літератури 35
Вступ
Тема ринку євровалют на сьогоднішній день є дуже актуальною. Ринок євровалют є ринком позичкових капіталів, на якому задіяна значна частина світового валютного ринку, а отже він має великий вплив на всі грошові операції, які відбуваються в країнах. Тема євровалютного ринку на сьогоднішній день є дуже актуальною, тому що близько 50% грошових операцій здійснюється на цьому ринку.
Грошово-кредитна сфера впливає на переміщення капіталів між країнами за допомогою трьох основних чинників: рівня процентних ставок, темпів інфляції і співвідношення валютних курсів. Ринок євровалют, що виконує одночасно позикові і валютні операції, посилює цей процес. Йому сприяє також відхід від системи фіксованих валютних курсів, при якій від коливання штучно обмежувалися певними межами.
Розмір ринку євровалют значно перевищує об'єм будь-якого національного ринку позикових капіталів зовні США, і тому навіть невелику розбіжність в процентних ставках на євровалютному і національному ринках викликають істотна притока або відлив засобів в окрему країну, що порушує її грошовий обіг.
Метою даної курсової роботи є визначення теоретичних засад дослідження ринку євровалют та механізмів забезпечення функціонування ринку євровалют, а також позиціонування України на даному ринку.
Завданнями даної курсової роботи є:
Визначення поняття та передумов виникнення ринку євровалют;
Дослідженняетапів розвитку ринку євровалют та структураринку євровалют;
Визначення особливостей реалізації інструментів на ринку євровалют;
Характеристика ринку євровалютних депозитів;
Вивчення форм єврокредитів та динаміка їх застосування;
Дослідження ринку єврооблігацій;
Застосування євровалюти на Україні;
Предметом даної курсової роботи є вивчення ринку євровалют, особливості його виникнення та принципи його функціонування.
На ринку євровалютберуть участь лише першокласні позичальники, мінімальна сума депозиту становить 1 млн. дол. США або еквівалент цієї суми, кредити в євровалюті завжди незабезпечені, термін угод зазвичай не перевищує одного року, операції здійснюються на міжбанківському ринку депозитів та за допомогою депозитних сертифікатів.На відміну від національних ринків, де міжнародні операції проводять у національних валютах, операції на євровалютному ринку здійснюються в євровалютах. Євровалюта – це іноземна валюта, якою здійснюються операції за межами країни-емітента цієї валюти. На ринку євровалют здійснюються безготівкові депозитно-позичкові операції в інвалютах за межами країн-емітентів цих валют, тобто в євровалютах.
Об’єктом є дослідження ринку євровалют.
Операції на євровалютному ринку здійснюються шляхом встановлення безпосередніх контактів або за допомогою послуг брокерів. Операції, як правило, відбуваються за допомогою телефону або факсу з подальшим письмовим підтвердженням, яке є єдиним документом.
Розділ і. Теоретичні засади досліждення ринку євровалют
Поняття та передумови виникнення ринку євровалют
Специфічним міжнародним ринком валют країн Західної Європи є ринок євровалют, де операції здійснюються у валютах цих країн, а сам ринок євровалют є одним із секторів євроринку. Суб'єктами ринку євровалют виступають великі та середні банки країн Західної Європи та США і деякі транснаціональні корпорації цих регіонів. Поглиблення інтеграційних процесів у Західній Європі, посилення ролі транснаціональних корпорацій, значне зростання потреб у міжнародній валюті та введення взаємної конвертованості національних валют — усі ці фактори послужили об'єктивною причиною і безпосереднім стимулом виникнення і розвитку ринку євровалют. Цим самим було створено умови для масштабних і стійких валютно-фінансових зв'язків цієї групи країн. [7, с.150]
Євровалютний ринок – це автономний і незалежний оптовий ринок, де оперують, як правило, великими сумами. Він майже не піддається регулюванню, не підкоряється національному законодавству, майже не оподатковується. Євровалюти є джерелом дешевого кредиту для позичальника і високого прибутку для позикодавця.
Уперше євровалюта виникла в 50-х роках ХХ століття у зв’язку з тим, що радянські банки перевели свої доларові кошти в британські та французькі банки для того, щоб захистити себе від ризику можливої конфіскації цих коштів владою США. Від самого початку свого виникнення ринок євровалют розвивається переважно як ринок євродоларів.У 60-70 рр. Національні валюти, які виконували функції світових грошей, і насамперед долар США, поступово перетворились у тій частині, яка оберталась на світовому ринку, в так звані єврогроші = грошові одиниці, які вийшли з-під контролю національних урядових органів, вільно рухалися по світу і мали податкові та інші переваги порівняно з тими національними валютами. З другої половини 60-х років подібні зміни торкнулись німецької марки, голландського гульдена, французького і швейцарського франка. Внаслідок цього поряд з євродоларом виникли євромарки, єврогульдени, єврофранки тощо, тобто авуари, які не піддаються регулюванню з боку уряду. Європейські долари — це тимчасово вільні грошові кошти в доларах США, які розміщені організаціями і приватними особами різних країн у європейських банках і використовуються останніми для кредитних операцій. Додаток «ЄВРО-« засвідчує вихід національної валюти з-під контролю національних валютних органів. Це так звані бездомні валюти. Наприклад, операції з євродоларами, переказаними в іноземні банки за межами США або у вільній банківській зоні в Нью-Йорку (впроваджена з 1981 р.), не підлягають регламентації з боку країни-емітента цієї валюти — Сполучених Штатів Америки. Відповідно до додатка «ЄВРО-« називають суми в японських єнах — євроєнами.
Головним джерелом ринку євродоларів виступають іноземні держави, юридичні чи фізичні особи, які зберігають долари не в США, а також транснаціональні корпорації з запасами готівки понад поточні потреби та офіційні резерви центральних банків. Найсуттєвішою перевагою ринку євродоларів є більш висока його прибутковість у порівнянні з рядом національних валютних ринків. Це дає змогу з року в рік постійно розширювати масштаби ринку євродоларів.
З погляду техніки операцій ринок євродоларів відрізняється високою оперативністю. Він складається із сотень банків-посередників, які знаходяться в найбільших фінансових центрах Європи, насамперед у Лондоні. Завдяки значній мобільності ринок євродоларів перетворився на найбільший міжнародний валютний ринок, важливу складову сучасної міжнародної валютної системи.[8, с. 237]
Спроби створення валютних союзів між різними європейськими державами неодноразово робилися ще в XIX – початку XX ст.
З 13 березня 1979 року почала функціонувати Європейська Валютна Система у складі 8 країн: Німеччина, Франція, Бенілюкс, Італія, Ірландія, Данія. Механізм ЄВС утворювали три елементи: європейська валютна одиниця – ЕКЮ; режим сумісного коливання валютних курсів – “суперзмія”, Європейська фундація валютної співпраці.
ЕКЮ – складова валюта, її підтримував кошик національних валют країн Співтовариства, причому частка кожного учасника залежала від ваги країни в сукупному валовому продукті і взаємній торгівлі. Квоти розподілялися таким чином:
32,7 % Німецька марка;
20,8 % Французький франк;
11,2 % Англійський фунт;
10,2 % Голландський гульден;
7,2 % Італійська ліра;
8,7 % Бельгійський і Люксембурзький франк;
4,2 % Іспанська песета;
2,7 % Датська крона;
1,1 % Ірландський фунт;
0,7 % Португальське ескудо;
0,5 % Грецька драхма;[6, с.18]
Діючий механізм обмінних курсів країн ЄС обмежував зміни валют в межах 2,25 відсотка одна щодо іншої і в діапазоні не більше 15 відсотків.
В рішенні про створення ЄВС передбачалося, що ЕКЮ стане:
основою для розрахунків в рамках механізму, що визначає валютні курси;
основою для визначення показника відхилень курсу якої-небудь з грошових одиниць, що входять в цю систему від середнього показника по країнах-членам ЄС;
засобом здійснення валютних інтервенцій, висновку операцій і надання кредитів;
засобом розрахунків між центральними банками країн-членів, а також між валютними органами ЄС;
реальним резервним активом. [5, с.10]
Новий етап в розвитку західноєвропейської інтеграції – програма створення валютного і економічного союзу, була розроблена комітетом Ж. Делора в квітні 1989 року.
Зараз обсяги операцій на євроринках зростають з кожним роком, і євробанки діють більш ефективно та з меншими витратами, ніж внутрішні банки, через те, що євроринки не підлягають деяким національним правилам. За останні десятиріччя євровалютний ринок став одним із найголовніших центрів міжнародного фінансового посередництва. [4, с. 7]