ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 17.03.2024
Просмотров: 110
Скачиваний: 0
СОДЕРЖАНИЕ
Розділ і. Теоретичні засади досліждення ринку євровалют
1.2 Етапи розвитку ринку євровалют
Розділ іі. Механізми забезпечення функціонування ринку євровалют
2.1 Особливості реалізації інструментів на ринку євровалют
2.3 Форми єврокредитів та динаміка їх застосування
2.4 Сутність ринку єврооблігацій
Висновки до 1 розділу
Назва "ринок євровалют" через приставку "євро" часто приводить в оману, примушуючи припускати, що засоби розміщені тільки в Європі. Тим часом, виникнувши в цьому регіоні, ринок євровалют охоплює в даний час географічні райони далеко за його межами, включаючи, наприклад, Багамські, Бермудські, Кайманові острови. Крім того, приставка "євро" може створити помилкове припущення, що існує якась нова валюта, відмінна від національних, або нова форма грошей. Ринок євровалют є універсальним міжнародним ринком, що поєднує в собі елементи валютних, кредитних і комісійних операцій, що відбуваються на ньому депозитно-позикові операції часто супроводжуються перекладом ресурсів з однієї валюти в іншу. Таким чином євровалютний ринок – це значна частина світового ринку позичкових капіталів, на якому банки здійснюють безготівкові депозитно-позичкові операції в інвалютах за межами країн-емітентів цих валют, тобто в євровалютах. Близько 50 % операцій ринку євровалюти припадає на Європу. Основним фінансовим центром цього рину є Лондон, де здійснюється 15 % від світового обсягу операцій в євровалюті. Ринок євровалют пройшов довгий етап еволюції, починаючи з 1950 – х років, і зумів за цей час завоювати велику частину потоків капіталу на світовому ринку.
Розділ іі. Механізми забезпечення функціонування ринку євровалют
2.1 Особливості реалізації інструментів на ринку євровалют
Єдиним механізмом у сфері міжнародного кредиту є євроринки. Серед них виділяються ринки євродепозитів, єврокредитів і єврооблігацій, які тісно взаємозв'язані переміщеннями засобів і складають ринок євровалют.
Назва "ринок євровалют" через приставку "євро" часто приводить в оману, примушуючи припускати, що засоби розміщені тільки в Європі. Тим часом, виникнувши в цьому регіоні, ринок євровалют охоплює в даний час географічні райони далеко за його межами, включаючи, наприклад, Багамські, Бермудські, Кайманови острови. Крім того, приставка "євро" може створити помилкове припущення, що існує якась нова валюта, відмінна від національних, або нова форма грошей. Ринок євровалют є універсальним міжнародним ринком, що поєднує в собі елементи валютних, кредитних і комісійних операцій. Що скоюються на ньому депозитно-позикові операції часто супроводяться перекладом ресурсів з однієї валюти в іншу. Надзвичайна рухливість засобів на ринку при величезних масштабах операцій робить значний вплив на валютне положення всього капіталістичного світу. Практично на початку свого існування ринок євровалют був частиною валютного ринку.
Ринок євровалют має відносно самостійну і надзвичайно гнучку систему процентних ставок, істотно відмінну від діючих на національних ринках і охоплюючу обширний круг кредиторів і позичальників в різних частинах світу. Маючи відмінності від національних ринків позикових капіталів, ринок євровалют разом з тим тісно з ними пов'язаний, оскільки на ньому використовується практично ті ж види банківських операцій і грошових документів, а також переплітаються грошові потоки. [20, с.6]
Операції на євровалютному ринку здійснюються шляхом встановлення безпосередніх контактів або за допомогою послуг брокерів. Операції, як правило, скоюються за допомогою телефону або факсу з подальшим письмовим підтвердженням, яке є єдиним документом.
Переміщення капіталів з країни в країну за допомогою операцій на ринку євровалют робить істотний вплив на хід післявоєнного економічного розвитку капіталізму, тісно пов'язує міжнародний ринок з національними ринками позикових капіталів. [25, с.15]
Операціями на ринку євровалют займаються євробанки. На відміну від місцевих банків, вони не підлягають регулюванню і контролю з боку уряду тієї країни, де вони функціонують, а також до євробанків не пред'являються резервні вимоги. Норма обов'язкових резервів у євробанків низька, не вимагається страхувати депозити, не встановлюються межі відсотків по депозитних позиках. Велика частина операцій на євроринку проходить між євробанками.
Розвиток ринку євровалют і їх розповсюдження в міжнародних розрахунках і платежах означає, що на зміну національним валютам (долару і фунту стерлінгів), що виконували функцію світових грошей, прийшли, хоча і в національному вигляді, міжнародні валюти.
До цього часу євроринки пропонували позичальникам такі три основні види позик:
а) короткострокові кредити у євровалютах, які давали змогу фінансувати потреби в грошових коштах безпосередньо на зразок грошових кредитів, що пропонуються банками у більшості провідних промислове розвинутих країн;
б) середньо- та довгострокові єврокредити (терміном більше як 18 місяців, але менше від 15 років), які надаються банківським пулом;
в) єврооблігації на міжнародних ринках. [23, с. 18]
Ринок євровалют поділяється на багато функціонуючих частин, таких як: єврокредити, євродепозити, єврооблігації, євроакції, євровекселі, євроноти. На євроринку з середини 60-х років широко поширені депозитні сертифікати – письмові свідоцтва банків про депонування грошових коштів, засвідчуючі право вкладника на отримання внеску і відсотків. Євробанки випускають депозитні сертифікати від 25 тис. дол. і вище строком від 30 днів до 3–5 років і розміщують їх серед банків і приватних осіб, які можуть реалізувати їх на вторинному ринку. Термінові депозитні сертифікати, що звертаються, продаються брокерами або передаються по індосаменту. Стимулюючи притоку внесків в євробанки, вони як мультиплікатор кредитних ресурсів сприяють розширенню євроринку. Хоча відсоток по депозитних сертифікатах нижче (на 1/8%), ніж по євродоларових депозитах, їх легко продати (врахувати) за готівку на вторинному ринку. В 80-х роках новим інструментом операцій на міжнародних кредитних ринках сталі євроноти – короткострокові зобов'язання з плаваючою процентною ставкою, а також різні регулярно відновлювані кредитні інструменти з банківськими гарантіями.
Ринок євровекселів існує з 1984 р., коли стали випускатися євровекселі – векселі в євровалютах. Сам ринок невеликий за об'ємом, включає в основному короткострокові єврокомерційні папери і середньострокові векселі. Єврокомерційні векселі випускаються строком на 3–6 місяців з премією 0,25% до курсу євродоларових депозитних сертифікатів.
Світовий ринок євроакцій став розвиватися лише з 1983 р. в основному з появою синдикованих емісій, як на облігаційному ринку, але помітно відстає від єврооблігацій. З випуском облігацій, конвертованих в акції, відбувається інтеграція цих сегментів світового фінансового ринку.
Акції не отримали розповсюдження на ринку єврофінансовому ринку, оскільки, по-перше, інвестори вважають за краще вкладати капітал у відомі їм національні кампанії; по-друге, відсутній міжнародний вторинний ринок євроакцій. Іноземні акції звертаються лише на тих національних ринках капіталів, де це дозволено законодавством. [28, с.65]
Характеристика ринку євровалютних депозитів
Основним джерелом міжнародних приватних фінансових кредитів та позик є міжбанківські депозити та вклади під євродоларові депозитні сертифікати. Оскільки більшість цих депозитів має короткостроковий характер, актуальною проблемою для банків є їх пролонгація.Існує два основні види євровалютних депозитів: строкові депозити та євродепозитні сертифікати.
Строкові депозити. Депонент вкладає кошти на визначений час під встановлений відсоток і не може одержати кошти до обумовленого часу. Після закінчення терміну депозиту депонент одержує основну суму вкладу та відсоткові нарахування. Термін більшості євровалютних строкових депозитів не перевищує одного року. Строкові депозити не можуть бути передані іншим учасникам ринку. Згідно зі статистикою Банку Англії, строкові депозити становлять до 90% євродепозитного ринку, а депозитні сертифікати – лише 10%.
-
Євродепозитні сертифікати відіграють важливу роль через свою ліквідність на вторинному ринку. Тобто такий сертифікат можна продати, подарувати, обміняти в будь-який момент до настання терміну погашення депозиту. Існує три види євродепозитних сертифікатів: теп, транш та ролловер.
Теп – депозитний сертифікат, який має фіксований термін погашення, а його сума сягає одного мільйона доларів та більше. Тому, як правило, такі сертифікати використовують великі міжнародні депоненти.
Транш – депозитний сертифікат, який ділиться на декілька частин і використовується інвесторами, які оперують невеликими сумами.
Ролловерний – депозитний сертифікат, який є контрактним депозитом, а його умови узгоджуються між емітентом іта депонентом. Більшість євродепозитних сертифікатів випускають в американських доларах та японських ієнах на території Великої Британії. [24, с.124]
На ринку євровалютних депозитів, банки, розташовані поза країнами-емітентів якої-небудь національної валюти, приймають за певний відсоток депозити, виражені в даній валюті, а потім переуступають ці кошти, тобто надають їх в кредит за більш високий відсоток. Наприклад, нерезидент США – англійський експортер, отримавши виучку в доларах, поміщає її в крупний комерційний банк США "Чейз Манхеттенбенк". Коли ж цей банк переводить доларовий депозит (внесок) на рахунок іноземного банку, наприклад, німецького "Дойче банку", то в даному випадку долар перетворюється на євродолар. Отже, відбулася трансформація зобов'язань американського банку в зобов'язання німецького банку. Останній може надати євродолари в кредит іншому банку або промисловому концерну, причому у відсотках, більш високих, ніж він платить власнику доларового депозиту. Таким чином, кредит німецького банку, що надається на основі доларового депозиту, виражається не в національній валюті – євро, а в іноземній валюті – доларі США. Причому в кредит дається не сама ця валюта, а тільки її доларовий вираз, зафіксований на рахівницях німецького "Дойче банку". Перетворення доларів США в євродолари відбувається в результаті депонування доларів в іноземному банку, який використовує їх для кредитних операцій. Євродолари – це кредитні зобов'язання не американського банку, виражені в доларах, і є наднаціональною валютою. Дійсно, це вже не американська валюта, оскільки вона з'явилася в результаті діяльності іноземного банці за межами Сполучених Штатів, і на неї не розповсюджується валютне регулювання уряду США.
Відсутність оподаткування, обов'язкового резервування частини засобів кредитного інституту в центральному банку (норма якого у ряді країн звичайно досягає 20%, в США в 2003 р. вона була понижена до 10%), контролю над кредитною емісією дозволяє транснаціональним банкам встановлювати по операціях з євровалютами більш низькі процентні ставки, ніж по операціях на національних фінансових майданчиках. Тому якщо на перших порах функціонування євроринку національні процентні ставки служили орієнтиром для рівня котирувань по кредитах у відповідних валютах, то тепер ставки по позиках світового ринку не тільки більш автономні від національних фінансових майданчиків, але й впливають на останні. Причому зворотний зв'язок міжнародних ставок стимулює наростання тенденції до пониження котирувань національних ринків. Проте розрив між світовими і національними ставками зберігається, оскільки доступ на євроринок відкритий тільки для крупних кредиторів і позичальників. [28, с.68]
Якісна відмінність ринку євровалютних депозитів від національних фінансових майданчиків також обумовлена відсутністю контролю центральних банків за здійснюваними на ньому операціями. Завдяки наданій їм таким чином свободі дій, розширені можливості транснаціональних банків мають свій в розпорядженні для депозитної емісії в порівнянні з проведенням аналогічних операцій на внутрішніх ринках. І річ тут не лише в тому, що депозитно-чекову емісію національних грошей в ім'я боротьби з інфляцією ефективно обмежує центральний банк. Така лімітація якраз здійснюється за допомогою регулювання офіційних норм резервування, відсутніх на євроринку. Але головна перевага останнього полягає в якісній відмінності національних і світових грошей, тобто євровалют.
Характер світових грошей такий, що їх приватна емісія на міжнародному фінансовому майданчику у принципі виключає інфляцію. Адже монополія центрального банку означає встановлення примусового для резидентів курсу національних грошей, а це і служить безпосередньою причиною знецінення банкнот при їх випуску понад потреби грошового обігу. А світові гроші, завдяки відсутності над ними юрисдикції центральних банків, не обов'язкові до прийому агентами міжнародного ринку. Останні вільні у виборі валюти операції і, природно, мають право відмовитися від "неякісних, із їхньої точки зору, грошей".
Тому емісія євровалют загалом відповідає попиту на них на міжнародних фінансових майданчиках і не викликає інфляційних тенденцій, розміри яких перевищують відповідні темпи національних ринків. Більш того, сама техніка автономної емісії євровалют не зацікавлює євробанки в їх випуску понад реальну потребу світового ринку в ліквідних активах. Депозитна емісія, здійснювана міжнародними банками за допомогою взаємного надання безготівкових кредитів в євровалютах за рахунок депозитів нерезидентів (при цьому вони не обмежені лімітами офіційних заставних депозитів), дозволяє даним кредитним інститутам резервувати необхідну суму, звичайно не перевищуючу 10% об'єму кредиту. Тобто ТНБ мають можливість здійснювати депозитну емісію в розмірах, як мінімум удвічі перевищуючих відповідний потенціал внутрішніх ринків.