Файл: Bakalavrsky_ispit_vidpovidi.docx

Індивідуальне виробництво пов'язане, з одного боку, зі ство­ренням одиничних, можливо унікальних зразків з виконанням разових замовлень, що мають вираже­ну специфіку. З іншого боку, індивідуальне виробництво постійно спостерігається в процесі освоєння нової продукції, во­но поєднане з випуском перших дослідних зразків, що передують серійному і масовому виробництву. Цей процес вважається пере­ривчастою технологічною системою, тому що за цих умов виготовляються малі обсяги продукції. Неритмічний процес найкраще відповідає продуктам індивідуального (цехового) виробництва, коли про­дукт саме такої форми може ніколи більше не знадобитися.

Авторемонтна майстерня являє приклад такої організації виробництва. Кожна машина обслуговується індивідуально. Ве­ликі ремонтні підприємства можуть мати фахівців з кожного ок­ремого виду ремонту (допустимо, тільки з гальмової системи), але автомобілі все-таки обслуговуються поодинці.

Додаткові приклади – це публікація підручників, хлібобулочне виробництво, система охорони здоров'я й освіта, створення то­варних запасів (одяг, автомобільні шини).

Серійне виробництво - це випуск продукції окремими серіями, групами (партіями), які можуть бути і великими й скла­даються з сотень чи тисяч виробів, і дрібними, що обчислюються десятками чи сотнями виробів.

Великосерійний тип виробництва наближається за своєю ха­рактеристикою до масового, а дрібносерійний - до одиничного типу виробництва.

Серійний випуск спостерігається, найчастіше, як проміжна стадія між індивідуальним і масовим випуском освоюваної у ви­робництві нової продукції. Серійне виробництво в цьому випад­ку характеризує послідовний перехід до масового виробництва шляхом нарощування обсягів, збільшення кількості виробів у партіях, що випускаються.

У той же час, серійне виробництво широко застосовується при випуску продукції, товарів, потреба в яких явно обмежена за­даною межею (як правило, попитом). Такі продукти, як правило, мають спеціальне призначення, що не приводить до їхнього ма­сового виробництва (серійне будівництво житлових будинків, суднобудування, пов'язане з випуском декількох однотипних су­ден тощо).

Дрібносерійне (замовлене) виробництво. Це вироб­ництво малими партіями різноманітного асортименту різної про­дукції, що найчастіше вимагає різного набору і послідовності технологічних операцій. Цей тип процесу найбільше відповідає виробництву невеликих виробів, які можна виготовити за допо­могою декількох етапів. Багато продуктів харчування виготовля­ються партіями.

Іноді цей тип процесу називають переривчастою системою, тому що в процесі бере участь багато видів робіт, з частим переключенням з однієї на іншу.

Консервний завод може обробляти різні види овочів; перша серія - різана морква, друга – зелений горошок, потім кукуруд­за чи буряк. Усі вони можуть проходити однаковий процес про­мивання, сортування, нарізки, готування і консервування, але між цими циклами устаткування потрібно переналагоджувати.

Прикладами такого виробництва можуть служити поліграфічні фірми, невеликі кондитерські та хлібопекарні підприємства. Часто дрібносерійне виробництво веде до великосерійного випуску одного чи декількох подібних виробів.

Великосерійне виробництво. Підприємство, що працює за цим принципом, якщо компанія має відносно стабільний асортимент різних видів продукції, ко­жен цей вид виробляється партіями на періодичній основі - або за замовленням клієнта, або для поповнення товарно-матеріаль­них запасів фірми. Велика частина продукції випускається з засто­суванням однієї і тієї ж технологічної схеми. Устаткування при­значене для виробництва спеціального діапазону продуктів; і щоб розширити асортимент, потрібне значне інвестування в підвищен­ня гнучкості системи. Кінцевий продукт досить стандартний. Цей процес можна вважати частково безупинним.

Як приклад можна навести виробництво устаткування, елект­ронних приладів і хімічних продуктів.

Приклади в сфері обслуговування: програми з масових щеп­лень, автоматичні машинні мийки, механізоване збирання вро­жаю, поштовий сервіс і підприємства громадського харчування (та їхня частина, що відноситься до так званого швидкого харчу­вання). Слід зазначити, що застосування такого типу процесів у сфері послуг більш обмежене, тому що обслуговування все-та­ки більш індивідуальне.

Безупинний потік. Переробка чи подальша обробка неподільних матеріалів, таких як нафта, хімікати чи пи­во. Так само, як і на складальній лінії, виробничий процес про­тікає у певній послідовності, але в даному випадку виробничий потік безупинний. Такі технології звичайно характеризуються високим рівнем автоматизації і, по суті, являють собою одну інтегровану «машину», яка, щоб уникнути дорогих зупинок і за­пусків, повинна працювати 24 години на добу.

Переробна система з безупинним процесом виготовляє значні обся­ги однорідного виходу. Єдиний спосіб розрізнити окремі одиниці виробленої продукції полягає у вимірі продукту в якихось довільних одиницях за обсягом, довжиною, площею, вагою, ча­сом, хімічним складом (наприклад, виплавка сталі в металургії).

Ресурси, що надходять на вхід системи, безупинним потоком проходять через неї, перетворюючись в продукт на її виході.

Безупинний процес вимагає високих капітальних витрат, про­ектування заводу. Цій формі процесу властива висока автомати­зація контролю над процесом. Сировина проходить через послідовні операції виробництва готової продукції в межах обме­женого спектра продуктів. Цей процес найбільше підходить для продуктів, які можна легко переміщувати, таких, як рідини і гази. Системи безупинного виробництва виробляють великі обсяги високо стандартизованої продукції.

Високі витрати означають, що очікуваний обсяг випуску по­винен бути дуже великим.

Характерною рисою масового виробництва є виготовлення однотипної продукції у великих обсягах протягом тривалого ча­су. Масове виробництво, як випливає з назви, охоплює випуск предметів масового виробничого, суспільного, сімейного, особи­стого споживання. До масового виробництва також можна віднести випуск і споживання широкого кола використовуваних матеріалів, енергоносіїв, комплектуючих виробів, напівфабри­катів, запасних частин.

Термін «масове виробництво» застосовують до продукції, товарів, вироблених у кількостях, вимірюваних багатьма тисячами і навіть мільйонами одиниць протягом місяця, року.

Система масового виробництва видає великі обсяги стандартизованих виходів. Окремі одиниці продукції, що випускаються, не відрізняються один від одного чи мають незначні роз­ходження в комплектації і характеристиках. Час проходження одиниці продукції через систему відносно малий. Крім того, перехід до масового виробництва свідчить про освоєння випуску даного виду, розробку технології, створення адекватної вироб­ничої бази.

Зміна виробів у масовому виробництві відбувається не часто і супроводжується, як правило, реконструкцією підприємства чи цеху.

Великі обсяги випуску і висока стабільність конструкції обу­мовлюють економічну вигоду ретельної розробки технологічних процесів. Операції технологічного процесу диференціюються до окремих переходів і виконуються на спеціальному устаткуванні за допомогою спеціального оснащення.

Значні обсяги випуску і диференціації технологічних процесів дозволяють використовувати високопродуктивне устаткування (автомати, агрегатні верстати, автоматичні лінії).

Диференційований технологічний процес дозволяє вузько спеціалізувати робочі місця за допомогою закріплення за кож­ним з них обмеженої кількості виробничих операцій.

Прикладом масового виробництва можуть служити авто­мобільні і тракторні заводи, підприємства будматеріалів.

Приклади продукції галузей - пластмаси, хімічні матеріали, штучне волокно. Виробництво рідких і порошкових миючих за­собів і очищення води.

Основними факторами, що сприяють переходу до серійного чи масового типу виробництва, є підвищення рівня спеціалізації і кооперування в промисловому виробництві. Цьому сприяє та­кож широке впровадження стандартизації, нормалізації й уніфікації виробів і технологічних процесів.

З підвищенням технічної озброєності праці і ростом обсягу випуску продукції при переході від одиничного до серійного і ма­сового типів виробництва зменшується частка живої праці, зрос­тають витрати, пов'язані зі змістом і експлуатацією устаткуван­ня. Це веде до зниження собівартості продукції і зміни її структу­ри. Таке розходження собівартості виробу в різних типах ор­ганізації виробництва визначається складною взаємодією різно­манітних факторів:

• концентрацією виробництва однакових деталей (виробів),

• підвищенням технологічності конструкцій і впровадженням прогресивних типових технологічних процесів,

• застосуванням продуктивного устаткування,

• впровадженням досконалих форм організації виробничих процесів - безперервно-потокових механізованих і автома­тичних потокових ліній,

• кращою організацією праці й управління виробництвом.

Ці процеси на підприємствах здійснюються безупинно, що створює передумови для переходу від одиничного до серійного і масового типів виробництва. Зрозуміло, що кожен вид виробництва, його переробна підси­стема, вимагає і своїх специфічних особливостей організації уп­равління і відповідної структури.

4. Функції управління виробництвом

У процесі виробництва між цехами установлюються визначені виробничі відносини і відносини управління, що відображають зв'язки між безпосередніми виробниками продукції, управлінським персона лом, і організацію спільної діяльності учасників виробництва. Кінцеві цілі для підприємства в цілому і для кожного цеху визначають напрямки перетворень відносин виробництва і управління, і тим самим вимоги до організаційної структури, організації і процесові управління.

Для реалізації зазначених впливів використовуються раціонально розподіленому і взаємозалежні в часі і просторі функції, методи й організаційна структура управління. Розглянемо їх стосовно до умов управління виробництвом.

Функції управління виробництвом різноманітні і торкаються всієї його сторони. Вони можуть стосуватися різних об'єктів, видів діяльності, задач тощо.

У цьому зв'язку функції управління можна класифікувати по наступних ознаках:

• за ознакою керованого об'єкта: підприємство, цех, ділянка, бригада, агрегат (робітник);

• за ознакою діяльності: економічна, організаційна, соціальна;

• за ознакою однорідності: загальні, спеціальні;

• за змістом праці: наукові дослідження, підготовка виробництва, опера­тив­не управління, постачання і збут, техніко-економічне планування й аналіз, бухгалтерський облік, управління кадрами, планування й облік праці і заробітної плати, планування й облік фінансів;

• за характером задач: планування, організація, регулювання, контроль, облік і аналіз, стимулювання;

• за періодичністю рішення: разові, повторювані через визначений час.

Функції управління характеризують поділ, спеціалізацію праці в сфері управління і визначають основні стадії реалізації впливів на відносини людей у процесі виробництва. Основними (загальними) функціями управління виробництвом є: організація, нормування, планування, координація, мотивація, контроль і регулювання.

Функція організації має відношення до системи управління, характеризуючи властиві їй властивості, структуру, склад, взаємозв'язок і процес взаємодії зазначених елементів. Крім того, ця функція має відношення до організації управління системою й організації робіт з реалізації кожної функції управління. Стосовно до виробничого підрозділу підприємства чи окремому цехові функція організації в першу чергу відображає структуру керованої і керуючої систем, що забезпечують процес виробництва продукції і цілеспрямований вплив на колектив людей, що реалізують цей процес.