Файл: Operativna_khirurgiya_ZAG_ChAST_Vlasenko_-BTs200345019148.pdf

70

У стоячому положенні тварин фіксують за допомогою мотузок біля стовпа, конов'язі, у спеціальному 

станку тощо. 

У лежачому положенні фіксують при складних операціях або коли оперують злу тварину чи необхідно 

надати їй певного положення. 

Існує два способи лежачого виду фіксації - повал і фіксація на операційному столі. Оскільки фіксація в 

лежачому  положенні  являє  насильну  і  часто  грубу  дію,  то  при  повалі  великих  тварин  вона  пов'язана  з 
ризиком нанесення тварині різних ушкоджень. До них відносяться: переломи кісток, розриви внутрішніх 
органів, потертості шкіри, садна, рани тощо. Особливу небезпеку при цьому становлять травми або загибель 
людей.  Тому  для  попередження  травматизму  необхідно  валити  тварин  на  рівну  земляну  площадку  без 
сторонніх  предметів,  вкриту  невисокою  травою.  За  10-16  годин  до  повалу  великих  тварин  не  годують, 
обмежують поїння або його зовсім відміняють. Для фіксації застосовують міцні, м'які довгі мотузки. Перед 
фіксацією коней розковують. 

Застосовувати  різні  способи  фіксації  тварин  слід  так,  щоб  не  викликати  в  них  небажаних  наслідків 

(травм тощо). 

ФІКСАЦІЯ КОНЕЙ 
Фіксація в стоячому положенні 

Перед дослідженням коня необхідно з'ясувати, яку він має вдачу та звички (кусається, б'є передньою чи 

задньою кінцівками, стає на диби та ін.). Ніколи не слід підходити до коня ззаду, тому що він б'є задньою 
кінцівкою назад і прямо спереду, щоб він не вдарив грудною кінцівкою і не вкусив. Окликаючи тварину, 
завжди підходять  зліва,  дещо з  боку, в напрямку лопатки і плеча. При дослідженні коня в деннику його 
окликують, наказують посторонитися і лише після цього заходять; краще, коли це першим робить конюх, 
який  обслуговує  тварину.  Слід  бути  обережним  і  постійно  готовим  швидко  відступити  від  коня,  не 
показуючи,  що  його  бояться.  З  лякливими  тваринами  поводяться  лагідно,  терпляче,  а  зі  злими  й 
непокірними - навпаки, суворо й рішуче. Досліджують тварину, як правило, не в деннику, фіксує її господар 
або конюх. 

Не можна раптово для коня доторкатися до його задніх частин тіла, вентральної стінки черева. Якщо це 

необхідно зробити, то в одну руку беруть недоуздок (гриву, холку), а другою  - гладять шию і поступово 
переміщають руку в напрямку до місця дослідження. 

71

Фіксація  голови.  Коня  слід  тримати  за  повід,  недоуздок  або  вуздечку  міцно  правою  рукою,  під 

нижньою щелепою чи прив'язати до стовпа (конов'язі). Якщо кінь загнузданий, то його прив'язувати не 
можна! Злим і непокірним коням до недоуздка прив'язують дві мотузки і фіксують їх на розтяжку в руках 
або  прив'язують  до  кілець  на  стінках  денника  чи  в  проході.  Якщо  кінь  продовжує  непокоїтися,  йому 
закривають очі. А коли і це не допомагає, сильно стягують носовий ремінь вуздечки або обмотують повід 
(цеп) навколо морди й смикають  донизу. З  цією метою рекомендують  капцун (недоуздок) з  кільцями на 
носовому ремені та металевою пластинкою на внутрішній поверхні останнього їоис. 17: 1). 

Особливо  злим  і  непокірним  тваринам  одягають  циганську  вуздечку  або  її  ще  називають  суворою 

закруткою. Для цього беруть тонку мотузку, на одному кінці якої закріплюють металеве кільце, а якщо його 
немає, роблять нерухому петлю. Надівають її у вигляді петлі через рот і перекидають навколо потилиці коня 
так, 

щоб 

кільце 

знаходилося на рівні щелепного суглоба (див., рис. 17; 
2). При натягуванні вільного кінця мотузки частина її, 
яка  знаходиться  в  ротовій  порожнині,  тисне  на  ком 
icyру губ і викликає сильний біль. Не слід дуже сильно 
натягувати  мотузку,  щоб  не  розірвати  комісуру  губ. 
Цей спосіб фіксації дуже болючий і небезпечний. 

Рис. 17. Фіксація голови у коня: 1 - капцун; 2 - циганська 

вуздечка; 3 - застосування закрутки: а - закрутка; б, в - 

послідовність її накладання 

72

Для у гамування коней їм на верхню губу накладають закрутку (див. рис. 17; 3). Для того, щоб накласти 

закрутку,  пальці лівої руки  вводять  у  петлю із  мотузки й ними захоплюють  верхню губу. Потім правою 
рукою переміщають петлю з руки на витягнуту губу і ручкою туго закручують її, утримуючи закрутку за 
ручку збоку від ніздрів коня. Бувають коні, які не терплять закрутки і без неї стоять набагато спокійніше. Не 
можна  накладати  закрутку  на  вухо,  тому  що  цим  прийомом  часто  не  вгамовують  тварину,  а 
викликають сильніше занепокоєння! Не слід користуватися металевими закрутками або лещатами, 
оскільки вони сильно травмують губи! 

Закрутка  не  повинна  спричиняти  сильного  болю,  тому  що  це  буде  викликати  додаткове 

занепокоєння тварини! Закрутку накладають не більш як на 5 хв. Після того, коли її знімуть, губу старанно 
масажують для відновлення кровообігу. 

Застосування больових прийомів фіксації (закрутка, циганська вуздечка) відволікає увагу тварини від 

маніпуляцій,  які  проводять  при  дослідженнях  і  нескладних  операціях.  Бажано  взагалі  обмежувати 
застосування больових прийомів фіксації, тому що будь-який біль с небезпечним для кори головного 
мозку! Недоцільно застосовувати больові прийоми при визначенні ступеня болючості тієї чи іншої 
ділянки тіла тварини! 

Щелепи у розведеному стані фіксують зівником або руками з одночасним відведенням язика в бік. Язик 

зручно витягувати з ротової порожнини і утримувати фіксатором язика Васильєва. 

Фіксація грудних кінцівок. При деяких дослідженнях (у ділянці тазових кінцівок) і малих операціях 

фіксують  грудну  кінцівку  для  того,  щоб  тварина  не  вдарила  тазовою.  Грудну  кінцівку  з  боку,  який 
досліджують, піднімають, згинають у зап'ястковому суглобі й утримують її рукою. Голова тварини повинна 
бути піднята якомога вище. 

Щоб підняти грудну кінцівку, один помічник фіксує тварину за голову, а другий стає спиною до голови 

коня поряд з його плечовим поясом і кладе руку на тулуб позаду лопатки, другою рукою погладжує кінцівку 
зверху вниз, бере її за путо І різким поштовхом свого плеча на лопатку переносить центр ваги тіла'тварини 
на  протилежну  кінцівку.  Одночасно  піднімає  кінцівку,  згинає  її  в  карпальному  суглобі  й  утримує  обома 
руками  так,  щоб  зігнута  кінцівка  була  паралельною  до  підлоги  (рис.  18).  Її  можна  зафіксувати  й  іншим 
методом. Для цього на путову ділянку грудної кінцівки надівають путовий ремінь

73

або петлю із мотузки. Після цього до кільця прив'язують довгу мотузку, 
перекидають її через спину й обводять навколо грудної клітки (рис. 19)- 
Вільний кінець мотузки утримує помічник, який стоїть із протилежного 
боку. Один чоловік піднімає кінцівку й згинає її у карпальному суглобі, а 
помічник у цей час натягує мотузку і утримує кінцівку в піднятому стані. 

Якщо тварина  сильно непокоїться,  а  також коли минула  необхідність  у 

фіксації, помічник повільно відпускає мотузку й тварина опирається на кінцівку. 

Щоб тварина не вдарила грудною кінцівкою, обидві грудні кінцівки можна спутати короткою мотузкою 

в ділянці пута. 

Кінцівку,  зігнуту  в  карпальному  суглобі,  можна  зафіксувати  в  такому  положенні  восьмиподібними 

турами бинта або мотузки, які накладають на передпліччя і путо (рис. 20; 1). Щоб обмежити рухи грудної 
кінцівки, накладають петлю на передпліччя. Мотузку, яка утворює цю петлю, прикріплюють до середнього 
кільця попруги (див. рис. 20; 2). 

Не слід ставити підняту кінцівку тварини на коліно або на якийсь інший предмет, тому що це дає 

тварині четверту точку опори і можливість нанести удар тазовою кінцівкою! Не слід також кінець 
мотузки, який обведений навколо грудної стінки,

Рис. 1

9■

 Фіксація грудної кінцівки за допомогою мотузки (3): 1 - путовий ремінь; 2 - імпровізована путка Хелковського 

Рис. 18. Послідовність підняття грудної 

кінцівки у коня 

74

прив'язувати 

до 

будь-яких предметів, тому 

що  при  раптовому 

падінні  коня  неможливо 

буде швидко звільнити 

підняту кінцівку, що може 

призвести  до  травми! 

Фіксація 

іно- 

ходців 

підняттям 

грудної 

кінцівки 

не 

буде 

ефективною, тому що в 

них 

центр 

ваги 

розміщений 

по 

паралелі! 

Фіксація  тазових 

кінцівок, що опираються. 

На  путову  ділянку  обох 

тазових  кінцівок  надівають 

путові ремені або петлі з 

мотузки із прив'язаними до 

них довгими мотузками. 

Вільні  кінці  мотузок  про-

водять  між  грудними 

кінцівками  і  зав'язують  на 

холці  (рис.  21;  1).  Для  більш  надійної  фіксації  роблять  по-  іншому.  Перш,  ніж  вільні  кінці  мотузок,  які 
пропущені  між  грудними  кінцівками,  зав'язати  на  холці,  їх  обводять  навколо  передпліччя,  а  потім  уже 
зав'язують  на  холці  (див.  рис.  21;  2).  Щоб  зафіксувати  одну  тазову  кінцівку,  на  путову  ділянку 
досліджуваної кінцівки накладають путовий ремінь із прив'язаною до нього мотузкою. Вільний кінець її 
проводять 

між 

грудними 

кінцівками 

і 

зав'язують  на  холці. 

Можна  зробити  й  іншим 

чином.  Обидва  путових 

ремені,  які  надіті  на  тазові 

кінцівки,  зв'язують  між 

собою  короткою  мотузкою, 

до  якої  прив'язують 

довгу,  її  пропускають  між 

грудними  кінцівками  і 

зав'язують  на  холці.  Тазові 

кінцівки  кобили  можна 

також 

зафіксувати 

парувальною 

шлеєю 

(рис. 22). 

Фіксація 

припіднятої 

тазової 

кінцівки.  На  тазову 

кінцівку  надівають  путовий 

ремінь,  а  до  хвоста 

тварини  прив'язують  довгу 

мотуз

Рис. 20. Фіксація грудної кінцівки: 1 - зігнутої в кар- 
пальному суглобі мотузкою; 2 - петлею на передпліччі 

Рис. 21. Фіксація тазових кінцівок двома мотузками