Файл: Operativna_khirurgiya_ZAG_ChAST_Vlasenko_-BTs200345019148.pdf

80

глухо фіксують  мотузку або ланцюг

  довжиною

  4-5  м.  Кінець  мотузки  пропускають  через  кільце  путового 

ременя  тазової  кінцівки  з  того  ж  самого  боку,  потім  тазової  кінцівки  з  протилежного  боку  і,  нарешті, 
грудних кінцівок. Потім другу мотузку пропускають між грудними кінцівками й перекидають вільні кінці її 
через  спину  в  бік  повалу  (рис.

  ЗО).

  При  відсутності  путових

  ременів

  можна  користуватися  мотузяними 

петлями. 
Для  цього  способу  повалу  використовують  спеціальні  путові  ремені,  які  складаються  із  двох  частин, 
з'єднаних 

пряжкою; 

вільні  кінці  їх  мають 

кільця 

неоднакового 

розміру  й  форми,  завдяки 

чому  одне  кільце  вільно 

входить  у друге  (див.  рис. 

ЗО; І). Основний путовий 

ремінь  має,  крім  того,  на 

одному (меншому) кільці 

виступ з вирізкою, до якої 

за  допомогою  гвинта 

прикріплюється металевий 

ланцюг  з  пластинкою  й 

різьбою  на  кінці  для  гви-

нта. Ланцюг довжиною 1 

м  з'єднаний  з  мотузкою. 

Після 

завершення 

маніпуляції 

достатньо 

викрутити 

гвинт, 

потягнути  за  ланцюг  і  всі 

путові  ремені  швидко 

знімаються  (див.  рис.  ЗО; 

II). 

Для 

повалу 

необхідно 

чотири 

чоловіки: 

один 

за 

допомогою  мотузки  від 

пут  відтягує  кінцівки  в 

бік,  протилежний  повалу; 

другий  одночасно  тягне 

голову  за  повід  і  гриву  в 

бік повалу, а два інших  - 

за  кінці  мотузки,  які 

перекинуті через спину. 

Після  повалу  тварині  легко  надати  спинне  положення,  а  будь-яку  кінцівку  в  міру  необхідності 

фіксувати в необхідному положенні після відсті- бання путового ременя й додаткового

 накладання

 мотузки 

(див. рис. ЗО; Б). 

Цей  спосіб  дозволяє  повалити  конЯ  будь-якої  маси  иа  певне  підготовлене  місце,  тому  ним 

користуються при повалі на мати, тюки сіна або соломи тощо! 

Рис. ЗО. Берлінський, або англійський спосіб повалу коня: І - 

головний

 путовий

 ремінь; II - загальний вигляд повалу; А - 

фіксація і^оня перед повалом; Б - фіксація 

к

оня на спині 

81

Білоруський спосіб повалу.Петлю повалу накидають на шию коня так, щоб металеве кільце було на 

рівні плечового суглоба, протилежного тому боку, на який кладуть тварину. Повал проводять під грудною 
кліткою, перекидають позаду холки й вільний кінець  його заводять  у кільце, утворюючи позаду лопаток 
другу  петлю,  яку  фіксують  у  кільці  вузлом  типу  "галстук".  При  цьому  обидві  петлі  повинні  бути  в 
натягнутому положенні. На путову ділянку тазової кінцівки того боку, на який кладуть тварину, накладають 
путовий ремінь з кільцем, через яке пропускають кінець ременя й виводять його під животом через спину на 
бік повалу коня. Після цього мотузкою спутують грудні кінцівки (рис. 31; 1). Один помічник стає з лівого 
боку 

біля голови коня, утримуючи його за вуздечку й гриву, другий поряд з ним тримає повальний ремінь. Ще 
один  помічник  з  правого  боку  на  відстані  приблизно  2-2,5  м  від  тварини  тримає  мотузку,  якою  спутані 
грудні  кінцівки.  Після  цього  тягнуть  за  повал,  піднімаючи  ліву  тазову  кінцівку  коня  до  черевної  стінки. 
Одночасно кінець мотузки, якою спутаний кінь, тягнуть у протилежний бік. Втрачаючи рівновагу, тварина 
лягає.  Щоб  запобігти  травмам  тварині,  різко  тягнути  за  повал  і  мотузку  не  можна!  Потім  швидко 
притискають  голову  коня  до  землі,  відводячи  її  максимально  назад.  Праву  тазову  кінцівку  фіксують  так 
само, як і при російському способі повалу (див. рис. 31; 2). 

При  фіксації  коня  в  лежачому  положенні  слід  пам'ятати,  іцо  голова  тварини  повинна  бути 

завжди  максимально  відтягнута  назад!  Якщо  тварині  не  надати  такого  положення,  вона,  намага-
ючись встати, напружує масивні м'язи шиї й спини, що призводить до переломів хребців хребта! 

Тазова кінцівка, яка зафіксована замком, завжди  повинна бути зігнута в скакальному суглобі! 

Якщо тварина розпрямляє суглоби, вона напружує масивні м'язи стегна, що призводить до перелому 
шийки  стегнової  кістки!  Тому  в  тому  разі,  коли  тварина  випрямила  кінцівку,  необхідно  рукою 
натиснути на зачіп копита, зігнути палець у вінцевому суглобі і натискати до того часу, поки знову не 
зігнеться скакальний суглоб! 

Ускладнення при повалі й фіксації коня га їх попередження. Ускладнення виникають при різкому 

повалі коня на тверду землю. У цих випадках можливі переломи й тріщини хребців, кісток таза, черепа й 
ребер, струси мозку, розриви діафрагми, шлунка, кишечнику, сечового міхура, коли ці органи переповнені 

Рис. 31. Білоруський спосіб повалу: 1 - накладання повалу; 2 - фіксація кінцівок 

82

вмістом. Інколи при невмілому повалі кінь стає на дибки або робить скачок, а потім із значної висоти падає 
на землю, отримуючи важкі травми. 

Попередити ці ускладнення можна тільки при правильному повалі, мета якого заключається не в тому, 

щоб різким і сильним поштовхом заставити коня впасти. При повалі тварину слід поставити в такі умови 
нестійкої рівноваги, при яких вона сама, керуючись інстинктом самозбереження,  наближується до землі, 
згинає кінцівки й лягає. Особливу небезпеку в цьому відношенні має берлінський повал. При застосуванні 
цього способу коня валять не безпосередньо на землю, а на тюки сіна, соломи або мати. 

Розриви м'язів і зв'язок, печінки, аорти й порожнистої вени, утворення гриж, а також переломи стегна й 

кісток таза та інші подібні ускладнення виникають в результаті сильного напруження м'язів і стискування 
внутрішніх органів при спробах тварини встати або звільнити зафіксовану кінцівку. 

Ушкодження  нервів  відбуваються  в  результаті  ударів  під  час  по-  валу,  сильних  напруженнях  м'язів, 

тривалого лежання тварини на  твердій землі,  операційному столі.  Після  вставання  у тварини з'являється 
кульгавість, типова для паралічу ушкодженого нерва. 

Інколи  в  післяопераційному  періоді,  в  результаті  перенапруження  м'язів  під  час  операції,  у  тварини 

розвивається дифузний міозит з наступною атрофією м'язів. 

Попередити ці види ускладнень можна, якщо усунути: сильне згинання голови й шиї, вигинання спини 

вверх  або  різке  бокове  згинання  заднього  відділу  хребта,  сильне  розгинання  суглобів  тазової  кінцівки, 
особливо, коли вона підтягнута дуже далеко вперед і високо до кільця при російському способі повалу. З 
цією метою: а) голову й шию тварини відтягнути максимально назад (до спини) і в такому положенні міцно 
зафіксувати; б) круп притискають до землі або операційного стола; в) при необхідності зміщення верхньої 
тазової кінцівки вперед, її підтягують не далі рівня ліктьового горба, а при намаганні тварини випрямити 
тазову  кінцівку,  згинають  пальцьові  суглоби,  натискуючи  на  зачіп  копита  руками  (для  цього  можна 
використати спеціальні прийоми фіксації пальцьових суглобів; див. рис. 28; 3; с. 82). 

Поряд  з  перерахованими  заходами,  які  виконуються  в  процесі  фіксації  тварини,  важливе  значення 

мають і такі: 1) відмова від повалу коня: а) із захворюваннями серцево-судинної системи та органів дихання; 
б)  чистопородних,  лякливих  і  сильних,  без  попереднього  введення  їм  нейролептиків,  міорелаксантів, 
наркотичних засобів; 2) витримування на помірній голодній дієті; 3) звільнення сечового міхура від сечі 
перед повалом. 

ФІКСАЦІЯ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ 

Фіксація в стоячому положенні 

Велика  рогата  худоба  може  травмувати  лікаря  або  його  помічника  рогами  чи  тазовими  кінцівками. 

Причому  не  треба  забувати,  що  тазовими  кінцівками  тварина  з  розмахом  б'є  не  прямо  назад,  як  коні,  а 
описує  півколо  -  вперед,  назовні  вбік  і  назад  або,  як  кажуть,  б'є  "по-  коров'ячому".  Звідси  випливає,  що 
насамперед, і це головне, щоб тварина була безпечною під час операції, потрібно зафіксувати її голову й 
тазові кінцівки. 

До великої рогатої худоби підходять справа. 

83

Фіксація голови. При груповому дослідженні щільно поставлених тварин міцно прив'язують. У такому 

положенні вони фіксують одна одну. Це дає можливість оглянути голову, шию, сідничну ділянку, зовнішні 
статеві  органи,  робити  щеплення,  проводити  ректальне  дослідження,  каструвати  бугаїв  у  стоячому 
положенні. 

При дослідженні окремих тварин голову коротко прив'язують до стовпа або перекладини (рис. 32). Для 

цього тварину ставлять лобом до стовпа, накладають петлю, наприклад, спочатку на основу лівого рогового 
відростка,  потім  її  обводять  навколо  осноіви  правого,  через  потилицю  переводять  на  лівий  ріг,  звідси 
вірьовку обкручують навкруг стовпа і переводять її на основу певного рогового відростка. 

84

ісля цього роблять ще одне таке саме коло, потім опускають вірьов- у до нижньої частини голови й обводять 
її два рази навколо лицьової астини голови і стовпа, інець вірьовки зав'язують и передають помічникові. 
Спокійних тварин при еболючих 

і  малоболючих  аніпуляціях 

часто  фіксу- 

ІТЬ

  простим  і 

розповсю- женим способом - 

утриму- інням за роги. Помічник 

у 

Рис  32  фіксація  голови  ві

'

,ь,шкамн  до 

етовпа 

ьому  випадку  стає  з  лівого 

або  правого  боку  тварини, 

якомога  ближ-  5  до  неї. 

Упираючись 

спиною 

в 

передній край лопатки тварини і 

ритискуючи ліктем її шию до 

свого  тіла,  він  обома  руками 

тримає шову за кінці рогових 

відростків, 

прикриваючи 

їх 

верхівки  велики-  и  або 

вказівними пальцями рук. 

Найчастіше  практикують  спосіб  фіксації,  або  як  його  ще  називать  -  "приборкання  норовистих", 

стискуванням носової перетинки гликим і вказівним пальцями із подальшим повертанням голови у )й  чи 
інший бік (рис. 33). Щоб захопити носову перетинку й стисну- г її пальцями, застосовують два прийоми. 

Перший - полягає в тому, що фіксатор повинен стати з лівого бо- шиї тварини, зафіксувати лівою рукою 

лівий роговий відросток, а завою провести між рогами вздовж лоба чи спинки носа й захопити 

Рис. 33. Фіксація голови: а - мотузкою; б - руками за носову перетинку й ріг; в - носовими щипцями