Файл: Operativna_khirurgiya_ZAG_ChAST_Vlasenko_-BTs200345019148.pdf

великим і вказівним пальцями носову перетинку, стиснути п і підняти голову тварини вгору. 

Другий - відрізняється тим, що фіксатор стає з правого боку, попереду лопатково-плечового суглоба 

тварини, бере лівою рукою правий ріг, а правою стискує носову перетинку. Цей спосіб  - найпростіший і 
найбезпечніший,  оскільки  дає  змогу  помічникові  стати  спиною  до  тварини  й,  повернувши  її  голову  на 
правий бік, зайняти самому стійке положення. 

Непокірних тварин, а також тварин для довготривалої операції можна фіксувати і за носову перетинку 

за  допомогою  щипців  Гармса  або  пружинними.  Використання  носових  щипців  дає  змогу  фіксаторові 
звільнити  одну  руку  для  того,  щоб  одночасно  фіксувати  хвіст,  коли  цього  потребують  обставини.  Щоб 
накласти щипці, тварину тримають за роги, а помічник, зсунувши хомутик щипців Гармса, накладає їх на 
носову  перетинку,  потім  знову  зворотним  рухом  хомутика  зближує  гілки  щипців.  Стискання  носової 
перетинки у тварини викликає біль і заспокоює її. Якщо немає помічника, носові щипці накладають так: 
фіксатор,  який  утримує  тварину  за  роги,  просуває  руку  по  лобі,  захоплює  носо-губне  дзеркало,  а  потім 
заходить дещо вперед і другою рукою, відпустивши ріг, закріплює щипці, потім, тримаючи ручку щипців, 
знову повертається в попереднє положення, упираючись у лоб тварини. 

Бугаям  у  10-12-місячному  віці  в  носову  перетинку  вставляють  носові  кільця,  фіксація  за  які 

здійснюється рукою або палицєю-водилом (рис. 34). Довжина останньої повинна бути не менше 2 м. Під час 
операції бугая прив'язують за роги, а не за кільце, щоб не розірвати носову перегородку. При опорі тварини 
приборку- вальне кільце злегка посмикують. 
Стискування носової перетинки застосовують при малоболючих дослідженнях ротової порожнини, піхви, 
матки, ректальному та інших, зондуванні нориць і ран, а також при нескладних операціях, розтині абсцесів, 
ін'єкціях. 

пали цею-водилом 

86

Проте необхідно відзначити, що наведені способи фіксації стискуванням носової перетинки рукою або 

щипцями  не  завжди  можна  практикувати.  Якщо  тварини  сильні,  злі,  дуже  збуджені,  ці  прийоми  важко 
виконувати  і  завжди  небезпечно.  Для  того,  щоб  захопити  носову  перетинку,  нерідко  потрібно  2-3 
помічники.  Захисні  рухи  тварини,  викликані  переляком  при  захоплюванні  носової  перетинки, 
можуть травмувати її і навіть фіксатора! 

Щоб  не  допустити  ударів  рогами,  іноді  користуються  дуже  простим  способом,  який  не  потребує 

помічників.  Закріплюють  вірьовку  навколо  основи  рогових  відростків  тварини,  потім  проводять  її  по 
латеральній поверхні шиї і обводять навкруги грудної клітки, позаду грудних кінцівок, а потім навкруги 
черева, попереду горбів крил клубових кісток. Кінець вірьовки закріплюють біля основи хвоста. Вірьовка 
тримає голову піднятою, і якщо тварина захоче опустити її вниз, щоб ударити рогами, вірьовка спричинює 
дуже больовий натяг кореня хвоста, що змушує тварину залишатися спокійною. 

У  великої  рогатої  худоби  щелепи  розводять  руками  або  за  допомогою  зівників.  При  використанні 

неметалевого зівника його плис- ком вводять  у ротову порожнину через беззубий край і повертають там 
навколо  поздовжньої  осі.  З  цією  метою  можна  застосовувати  ро-  ітовий  клин  або  гвинтовий  зівник  для 
коней, але без пластинок для ^різцевих зубів. 

При розведенні щелеп руками тварину підводять  під перекладину, яка  розташована  на  0,5 м вище  її 

голови. Мотузкою, фіксованою на рогових відростках, голову підтягують якомога вище, пальцями однієї 
руки  або  носовими  щипцями  стискають  перегородку  і  підтягують  голову  доверху,  другою,  прикритою 
шматком тканини, захоплюють нижню щелепу за беззубий край і відтягують її вниз. 

Язик  у  худоби  фіксують  щипцями  Васильєва.  Якщо  це  роблять  руками,  руку  вводять  у  ротову 

порожнину через беззубий край, захоплюють язик, витягують його назовні і в бік, а великим пальцем цієї 
руки впираються в тверде піднебіння. 

Фіксація грудних кінцівок. Грудну кінцівку можна підняти й зігнути в зап'ястному суглобі, як у коня. 

Але в такому положенні велика рогата худоба довго стояти не може. Піднімати кінцівку необхідно з боку, 
який досліджують. 

Грудну кінцівку у великої рогатої худоби можна зафіксувати так само, як і у коня. 

87

На передпліччя можна накласти закрутку з вірьовки. Її роблять із міцної, але м'якої, складеної удвоє 

вірьовки, кінці якої зав'язують вузлом. Вірьовкою обгортають передпліччя нижче від ліктьового суглоба. В 
обидві петлі пропускають дерев'яну палицю завдовжки 0,5 м і закручують (рис. 35, а). 

Рис. 35. Методи фіксації грудної й тазової кінцівок 

Фіксація тазових кінцівок. Вище скакальних суглобів на обидві кінці-

вки накладають петлю із вірьовки й стягують їх (див. рис. 35,

 б).

 Дуже простий 

прийом  фіксації  однієї  тазової  кінцівки,  коли  протягують  хвіст  між  кін-
цівками, а  потім обводять навколо тієї, яку хочуть зафіксувати, і тримають 
хвіст на рівні латеральної поверхні колінного суглоба (див. рис. 35, в). 

Тварину  також  можна  зафіксувати,  ставши  до  неї  спиною  і  захопивши 

однією рукою за носову перетинку, а другою натягнути хвіст (див. рис. 35, г). 

Накладання  гомілкової  мотузяної  закрутки  (техніка  така  сама,  як  і  при 

накладанні  на  передпліччя)  виключає  рухливість  тварини  й  загрозу  удару 
тазовою кінцівкою. Закрутку накладають вище від тарса- льного суглоба, в 
нижній  третині  гомілки.  Скручують  її  доти,  доки  ахіллесове  сухожилля  не 
доторкнеться до гомілки (див. рис. 35, д). 

88

При дослідженні, розчищанні копитець та інших операціях кінцівку закріплюють на жердині. Остання 

повинна  бути  завдовжки  2  м  і  не  менше  5  см  у  діаметрі,  її  пропускають  між  кінцівками  попереду 
скакального  суглоба  тієї  кінцівки,  яку  будуть  оглядати.  Щоб  завести  жердину,  помічники  піднімають 
кінцівку вгору і відтягують назад. Потім вірьовкою прив'язують жердину вище від заплеснового суглоба 
досліджуваної кінцівки (див. рис. 35, е). 

Дуже  простий  спосіб  фіксації  тазової  кінцівки  за  клубово-колінну  складку.  Для  цього  помічник 

захоплює й стискає її правою рукою з того боку, де знаходиться лікар, підтягує догори, а лівою впирається в 
маклак. 

Для  того,  щоб  можна  було  безпечно  провести  необхідні  маніпуляції  в  ділянці  промежини,  досить 

зафіксувати тазові кінцівки таким способом. На кожний путовий суглоб обох тазових кінцівок накладають 
петлі  з  вірьовок.  Кінці  їх  проводять  між  грудними  кінцівками  і  закріплюють  вузлом  на  холці.  Слід 
пам'ятати, що вірьовки необхідно натягнути так, щоб обидві тазові кінцівки були підставлені під черево. 

Повали великої рогатої худоби 

Повал за Гессом. На одному кінці вірьовки завдовжки 8-10 м роблять рухому петлю, яку затягують 

навколо основи рогових відростків. Вірьовку ведуть по латеральній поверхні шиї й тулуба, протилежній тій, 
на  яку  будуть  проводити  повал  тварини.  На  рівні  каудального  кута  лопатки  вірьовку  пропускають  під 
грудною  кліткою,  перекидають  через  спину  й  роблять  рухому  петлю.  Потім  її  ведуть  назад  і  в  ділянці 
голодної ямки так само роблять другу петлю, стежачи за тим, щоб вона була попереду молочної залози. 
Вільний кінець вірьовки повинен бути завдовжки 1,5-2 м, щоб за нього було зручно тягнути (рис. 36; 1). 

Два помічники натягують вірьовку назад і в той бік, на який хочуть звалити тварину, а третій помічник, 

який фіксує голову, повертає її так, щоб допомогти тварині лягти в потрібному положенні. 

Для повалу тварини її необхідно прив'язувати за рогові відростки до стовпа так, щоб вона могла вільно 

лягти. Повал проводять три чоловіки: один - тримає тварину за рогові відростки й нахиляє її голову донизу, 
два інших - поволі тягнуть вірьовку назад і в бік повалу. Петлі на тулубі стискаються, і тварина повільно 
лягає. Після  того, як вона  ляже, голову  притискають до землі й  відтягують  назад. Залежно від того, яку 
виконують операцію, кінцівки можна фіксувати двома способами. 

Для вільного доступу  до мошонки або промежини відповідну  тазову  кінцівку підтягують  до грудної 

клітки  вірьовкою,  яку  пропускають  під  шиєю  і  закріплюють  на  путовому  суглобі  (див.  рис.  36;  2).  Або 

89

можна  всі  чотири  кінцівки  зафіксувати  разом  чи  прив'язати  їх  до  дошки  або  жердини,  коли  проводять 
операції на боковій черевній стінці (румінотомія, кесарів розтин), вентральній ділянці шиї (езофаготомія, 
резекція яремної вени), грудній стінці або на голові (ампутація рогового відростка, трепанація допоміжних 
пазух носа) тощо. 

При фіксації кінцівок разом необхідно мати три вірьовки - дві короткі й одну довгу. Однією короткою 

спутують грудні кінцівки, а другою - тазові, потім довгою вірьовкою - тазові й грудні кінцівки разом. Якщо 
фіксують  за  допомогою  дошки  або  жердини,  потрібно  між  спутані  попарно  грудні  і  тазові  кінцівки 
пропустити дошку і до неї прив'язати кінцівки. Можна також фіксувати кінцівки як і в коня. 

Італійський спосіб повалу (за Чінотті). Його найчастіше застосовують для повалу комолих тварин. З 

цією метою беруть вірьовку завдовжки 8-10 м. Середину її накладають на шию тварини, кінці пропускають 
між грудними кінцівками і, перехрестивши їх на попереку, виводять назад між тазовими. Повал виконують 
чотири чоловіки. Щоб виконати його на необхідний бік, два чоловіки тягнуть вірьовку назад за той кінець, 
на  який  бік  потрібно  повалити,  третій  -  фіксує  протилежний  кінець,  щоб  вірьовка  не  зміщувалася,  а 
четвертий - фіксує тварину за рогові відростки і нахиляє її голову в бік повалу (рис. 37). 

Кінцівки фіксують так само, як описано в попередньому способі. 
Кавказький  спосіб. Застосовують  тільки для повалу невеликих тварин. Беруть дві вірьовки. Однією 

завдовжки 2,5 м охоплюють ділян