Файл: Operativna_khirurgiya_ZAG_ChAST_Vlasenko_-BTs200345019148.pdf

202

"мертвого простору" в дихальній системі наркозного апарата порівняно з масковим наркозом; 5) створення 
умов  для  активного  відсмоктування  з  трахеї  і  бронхів  слизу,  гнійного  ексудату,  крові,  блювоти;  6) 
можливість виконання оперативних втручань у ділянці голови і шиї. 

Разом  з  тим,  інтубаційному  наркозові  властиві  деякі  недоліки,  які  не  спостерігаються  при  інших 

методах наркозу. Ними є: 1) певна складність методики, яка потребує спеціального обладнання і підготовки 
персоналу;  2)  подразливий  вплив  ендотрахеальної  трубки  на  слизову  оболонку  трахеї;  3)  можливість 
розповсюдження інфекції з вищих відділів дихального тракту в нижні. 

При інтубаційному наркозі в трахею вводять ендотрахеальну трубку (рис. 72). Герметизація трубки в 

трахеї  досягається  введенням  у  порожнину  рота  марлевого  тампона  або  роздуванням  манжетки 
ендотрахеальної трубки за допомогою шприца. Інтубацій- ну трубку під'єднують до апарата й починають 
інгаляцію анестетика (рис. 73). 

Підтримування  наркозу на потрібному рівні виконується за допомогою одного з анестетиків або їх 

поєднання.  Під  час  оперативного 

втручання 

дроб- 

ними 

дозами  вводять  міорелак-  санти.  їх 

припиняють  вводити,  коли 

зникає необхідність міорелаксації. 

Слід 

відзначити, 

що 

при 

багатокомпонентному 

наркозі контроль за його глибиною та 

клінічними 

ознаками 

утруднений. 

Клінічні 

тести 

визначення 

глибини 

наркозу  значною  мірою  втратили 

свою  цінність,  тому  що 

більшість 

із 

них 

пов'язані 

з 

діяльністю 

скелетних 

м'язів.  Виходячи  із  цих  даних,  при 

інтубаційному 

наркозі 

виділяють  дві  стадії  -  поверхневу  і 

глибоку. 

При 

поверхневому  наркозі  зберігається 

сльозотеча і реакція зіниць 

на  світло,  а  після  припинення  дії 

міорела- 

ксантів 

з'являються 

й 

інші 

ознаки 

недостатньої 

глибини 

наркозу. 

При 

надмірному 

поглибленні 

анестезії 

з'являються  ознаки  передозування  і 

порушення гемодинаміки. 

Рис. 72. Ендотрахеальні трубки: а - трубка 

Мегіла з манжеткою; б - армована трубка з 

манжеткою; в, г - трубки К'юна з манжет- 

203

Більшість  операцій  на  органах  грудної  та  черевної  порожнин  виконують  за  допомогою  штучної 

вентиляції легень, яку проводять 
вручну дихальним мішком або за допомогою дихальних апаратів. 

Проведення  штучної  вентиляції  легень  припиняють  при 

відновленні  адекватного  дихання,  однак  слід  враховувати  й  інші 
ознаки:  дезінтубацію  виконувати  лише  після  повного  відновлення 
свідомості  тварини,  кашльового  рефлексу,  м'язового  тонусу  (тварина 
може підняти голову тощо), за відсутності ціанозу. При самостійному 
диханні  в  акті  вдиху  не  повинні  брати  участь  допоміжні  м'язи  і 
втягуватися  міжреберні  проміжки.  Слід  дочекатися  відновлення 
синхронного грудного та діафрагмального дихання. Об'єктив- Рис. 73.

Інтубаційний  наркоз 

коня

ним 

показником

неефективності  спонтанної 

вентиляції  легень  є  поява  ціанозу  і  гемодинамічних  зрушень  після 
припинення  штучної  вентиляції  легень  (гіпертензія,  тахікардія, 
гіпотензія, виникнення аритмій серця тощо). 

Вихід з наркозу. При інтубаційному наркозі найвідповідальнішим 

є останній етап анестезії - вихід тварини з наркозу. Це пов'язано з тим, 
що  організм  під  час  наркозу  знаходився  в  особливих  умовах 

(міорелаксація,  пригнічення  рефлекторної  активності,  штучна  вентиляція  легень  газовими  сумішами  з 
високим  вмістом  кисню).  При  пробудженні  організм  знову  перебудовується.  Це  потребує  напруги  адап-
таційних систем. їхнє перевантаження  \/дже призвести до зриву компенсації. Тому лікар має забезпечити 
плавний  вихід  з  наркозу,  компенсувати  порушення  гомеостазу,  що  виникло  в  цей  момент.  Швидкість 
пробудження  залежить  від  виду  анестетика,  тривалості  наркозу,  характеру  оперативного  втручання, 
вираженості  патологічних  змін  та  інших  факторів.  Інгаляцію  ефіру  й  метоксифлурану  слід  припиняти 
раніше, ніж інгаляцію фторотану й особливо циклопропану та  азоту закису, тому  що пробудження після 
наркозу  першими  двома  анестетиками  проходить  повільніше.  Як  правило,  лікарі  прагнуть  до  того,  щоб 
пробудження настало зразу після операції. 

204

При  пізньому  припиненні  введення  міорелаксангів,  коли  дихання  не  відновлюється,  наркоз 

підтримують навіть після закінчення операції до повного відновлення дихання! 

НЕІНГАЛЯЦ1ЙНИЙ НАРКОЗ 

Неінгаляційний  наркоз  забезпечується  внутрішньовенним,  внут-  рішньом'язовим,  прямокишковим, 

інтраперитонеальним, внутріш- ньокістковим та оральним введенням препаратів. 

Переваги: а) швидке введення в наркоз; б) можливість використання в будь-яких умовах; в) відсутність 

стадії збудження; г) відсутність післяиаркозної нудоти та блювання. 

Недоліки: мала керованість. 
Для  неінгаляційного  наркозу  застосовують  такі  засоби:  золазепам,  сафан,  медетомедин,  1  -  метадон, 

хлоралгідрат, гексенал, тіопентал натрію (пентотал), тіопентон (інтравал), метокситон (бристаль), натрію 
оксибутират (ГОМК), кетам і и (каліпсол, каліпсовет, кеталар), кетасет, пропанідид (сомбревін), предіон для 
ін'єкцій (віадрил), уретан, спирт етиловий, магнію сульфат, барбаміл тощо. 

У таблиці 5 наведені особливості фармакодинаміки неінгаляцій- них анестетиків. 

Наркоз окремих видів тварин Наркоз коней 

Хлоралгідратний наркоз. Хлоралгідрат можна вводити в організм внутрішньовенно, орально й через 

пряму кишку. Перший із цих способів має найбільш широку дію і найраціональніший, оскільки ефект від 
препарату  виявляється  вже  наприкінці  введення.  Особливістю  хлоралгідрату  є  можливість  його 
застосування  на  стоячій  тварині  гіри  виконанні  невеликих  операцій  в  поєднанні  з  місцевою  анестезією. 
Недолік хлорал гідратного наркозу полягає в тому, що для досягнення його достатньої глибини необхідні 
дози, близькі до токсичних. 

Крім  того,  хлоралгідрат  не  повністю  розслаблює  черевні  м'язи,  що  потребує  додаткового 

використання інших засобів! 

Премедикацію  проводять  з  метою  полегшення  проведення  повалу,  посилення  глибини  та  перебігу 

наркозу, зменшення дози наркотичного засобу.

Примітки: 1. Вплив препарату: виражений -"+"; відсутній -"-"; знижує -"4"; спочатку посилює, потім знижує ~"Т4"; 
посилює -"Т"; різко знижує -"14". 2. Всі препарати вводять у вену, а кетамін - також і внутрішньом'язово

Таблиця 5 - Особливості фармакодинаміки неіигаляційиих анестетиків 

Особливості впливу анес 

Гексенал 

Предіон 

Сомбревін  ГОМК 

Кетамін (в/в і в/м) 

Альтезин 

Етомідат 

тетика 

Термін введення в наркоз, хв  2-3 

7-10 

0,3 - 0,5 

5-10 

0,2-0,3/2-4 

0,3 - 0,5 

0,3 - 0,5 

Термін пробудження, хв 

15-20 

20-60 

3-4 

20-60 

10-15/30-40 

3-8 

5-10 

Вплив на функцію дихання 

44 

4 

Т4 

4 

П 

Т 

Т4 

Вплив на серцево-судинну 

систему 

44 

4 

4 

- 

ТТ 

4 

4 

Небезпека виникнення 

аритмій 

+ 

- 

+ 

- 

_ 

- 

- 

Аналгезія 

— 

+ 

— 

+ 

_ 

— 

Вплив на симпатичну нер 

вову систему 

- 

_ 

- 

— 

Стимулює 

- 

- 

Вплив на парасимпатичну 

нервову систему 

Стимулює 

- 

Стимулює 

Стимулює 

_ 

— 

Ускладнення 

Ларинго- 

Флебіти 

Флебіти, 

Зрідка тре 

Марення, галюци 

Збудження,  Міоклонія, 

спазм, рідко 

алергічні 

мор, судоми,  нації після опера 

кашель, 

нудота 

алергічні 

реакції 

збудження 

ції, нудота, блю 

алергічні 

реакції 

при  введенні  в 
наркоз 

вання, 

підвищення 

салівації,  сонливість, 
м'язова ригідність 

реакції 

206

Для запобігання салівації та активації дихання за 20 Хв до наркозу слід ввести 1 %-ний розчин атропіну 

сульфату. 

При операції, а також травмах з тканин вивільнюється велика кількість гістамінів. Потрапляючи в кров, 

вони викликають зміни, що впливають на ступінь перебігу наркозу (спазми бронхіол, кишечнику, сечового 
міхура, матки тощо). Для того, щоб зняти спазми гладеньких м'язів, нормалізувати кров'яний тиск, запобігти 
розвитку  набряків  та  шокових  явищ,  тваринам  підшкірно  ін'єктують  1  %-ний  розчин  димедролу  в  дозі 
0,1-0,5 г. Крім того, він діє седативно, анестезувально й навіть снотворно. 

Коням також перед наркозом застосовують нейролептики. Кращим засобом седативної премедикації є 

ксилазин (ромпун, рометар). Внутрішньовенно ін'єктують 3-5 мл препарату на 100 кг маси тіла коня. Дія 
починає проявлятися відразу - настають аналгезія й м'язова релаксація, що дає змогу виконувати на стоячій 
тварині  болісні  дослідження,  хірургічну  обробку  ран,  підковування.  У  самців  випадає  статевий  член. 
Використовуючи місцеву анестезію, можна успішно каструвати жеребців без повалу. 

Для  посилення  наркозу  І.  І.  Магда  зі  співавт.  запропонували  ін'єктувати  коню  масою  тіла  500  кг 

внутрішньом'язово або внутрішньовенно літичну суміш за прописом: 2,5 %-ний аміназин - 10,0 мл, 2 %-ний 
промедол - 5,0, 1 %-ний димедрол - 5,0, 0,5 %-ний новокаїн - 20 мл. Можна також застосовувати літичну 
суміш такого складу: 2,5 %-ний розчин аміназину - 10,0 мл, 1 %-ний димедрол - 5,0, 40 %-ний глюкози - 15,0 
мл. 

Для підтримування наркотичного стану й посилення потенційованого наркозу можна вводити наступні 

суміші: 

Rp.: Barbamili 5,0 

Rp.: Natrii bromidi 20,0 

Aquae destillatae 50,0 

Novocaini 2,0 

M.f, solutio sterilisata 

Barbamili 2,5 

D.S. Вводити внутрішньовенно дуже 

Sol. Thiamini chloridi 6%-9,0 

повільно (1-2 мл за хв після введення 

М.f. solutio sterilisata 

літичної суміші) 

Sol. Natrii chloridi■ 0,85%-] 000,0 

D.S. Вводити внутрішньовенно зі 
швидкістю 25-30 крапель за хвилину 

Внутрішньовенний  хлоралгідратний  наркоз.  У  вену  розчин  хлоралгідрату  вводять  повільно, 

стежачи, щоб він не потрапив під шкіру або периваскулярно, що може стати причиною некрозу 

НЇ

»вколосудинних тканин і призвести до пери- або тромбофлебіту! 

Найчастіше це трапляється у сенсибілізованих коней на фоні їхнього загального септичного стану. 

Детаі тварини проятаатоть тддаЭД^ъж»^ чуітіта до -лторхигд- ргіту: наприклад, коні легкого типу до 

нього менш чутливі, ніж ваговози, виснажені - швидше піддаються його дії порівняно із сильними 

Враховуючи,  що  хлоралгідрат  порушує  лужно-кислотну  рівновагу  в  організмі,  а  також 

гемолітичні та коагулювальні властивості цього препарату, рекомендується як розчинники застосо-
вувати розчини: 5 %-ний глюкози, 5 %-ний натрію цитрату, фізіологічний розчин натрію хлориду та 
ін.!  Додавання  магнію  сульфату  Д0  розчину  хлоралгідрату  значною  мірою  потенціює  його  аналгезивні 
властивості.  Концентрація  хлоралгідрату  має  не  перевищувати  10  %>  щоб  не  спричинити