Файл: Operativna_khirurgiya_ZAG_ChAST_Vlasenko_-BTs200345019148.pdf

192

Реланімал застосовують для заспокоєння агресивних, злих і збудливих тварин при обслуговуванні та 

проведенні лікувально-профілактичних обробок. Його дають з водою або кормом за 30-60 хв до проведення 
маніпуляцій  з  твариною.  При  транспортуванні  препарат  дають  залежно  від  часу  перебування  тварини  в 
дорозі - через кожні 6- 8 год. При відгодівлі вводять один раз на добу протягом 10-14 днів. 

Реланімал  не  застосовують  самкам  в  останній  місяць  вагітності,  в  період  лактації, 

новонародженим і за 14 год перед забоєм тварин! 

Дози:  перорально  як  заспокійливі  при  транспортуванні,  перегрупуванні  стада,  адаптації  тварин  до 

нових умов - 0,15 мл/кг дорослим і 0,1 мл/кг молодим тваринам. 

Дози  пригнічувальні  -  агресивним  тваринам  під  час  проведення  процедур  -  0,15-0,20  мл/кг.  Дози 

повністю заспокійливі (снодійні) - 0,2-0,3 мл/кг. 

Застосування нейролептиків у поєднанні з наркотиками 

Нині в практиці ветеринарної медицини усе частіше почали застосовувати одночасно нейролептики і 

наркотичні речовини короткої дії. Це пов'язано з тим, що існуючі методи наркозу як для молодняку, так і 
для  дорослих  тварин  важко  виконувати  через  необхідність  внутрішньовенного,  внутрішньокісткового  та 
інтраперитонеального введення наркотичних речовин. 

Складно також виконати інгаляційний наркоз, який пов'язаний із використанням спеціальних масок і 

препаратів. 

Як показали клініко-експериментальні дослідження, нейролептичного ефекту у великої рогатої худоби 

можна досягти одночасним введенням фентанілу і дроперидолу. 

Фентаніл - синтетичний аналгетик, має потужні аналгезивні і помірні М-холіноміметичні властивості 

(брадикардія,  зменшення  частоти  дихання).  Похідний  піперазину.  Руйнується  в  печінці.  Справляє 
короткочасний вплив - 15-20 хв. Випускається в ампулах по 2 і 5 мл 0,005 %-ного розчину (в 1 мл міститься 
0,05 мг препарату). Антагоніст фентанілу - налорфін! Забезпечує стабільну діяльність серцево- судинної 
системи. Не пригнічує функцію печінки й нирок. Вплив на дихання зумовлюється депресією дихального 
центру й зниженням його чутливості до вуглекислоти. Спричинює виражену ригідність м'язів, переважно 
грудної  клітки  і  живота.  Пригнічує  дихання  й  каш-  льовий  рефлекс.  Можуть  виникати  блювання  і 
бронхіолоспазм. 

Переваги:  а)  значний  терапевтичний  вплив  і  мінімальна  токсичність;  б)  виражена  керованість 

аналгезією; в) повноцінна аналгезія й нейровегетативний захист організму; г) стабільність гемодинаміки під 
час наркозу; д) виражений синергізм з анестетиками, аналгетика- ми, м'язовими релаксантами. 

Недоліки:  а) пригнічує дихання; б)  спричинює м'язову ригідність; в)  посилює бронхіальний опір; г) 

зумовлює екстрапірамідні порушення. 

Показання:  а)  гіремедикація;  б)  тривалі  й  травматичні  операції  в  тварин  з  високим  ступенем 

операційного ризику; в) поєднання з іншими видами анестезії; г) операції та діагностичні дослідження на 
серці. 

Протипоказання: а) виражена гіповолемія; б) кесарів розтин. 

193

Під  час  проведення  анестезії  показаннями  для  повторного  введення  фентанілу  є  клінічні  ознаки 

недостатньої  аналгезії;  підвищення  частоти  пульсу,  артеріального  тиску.  Підтримуючі  дози  фентанілу  - 
2/3-1/3  від  початкової  дози.  Останнє  введення  фентанілу  -  за  ЗО  хв  до  закінчення  анестезії.  Анестезію 
підтримують за допомогою азоту закису. При використанні звичайних доз пробудження настає наприкінці 
операції. Протягом 6-8 год спостерігається сонливість. 

У  результаті  ін'єктування  цього  препарату  швидко  настає  знеболювання,  але  триває  воно 

недовго! В анелгезивних дозах фен- таніл викликає атаксію і пригнічує дихання, тому його застосовують у 
поєднанні з нейролептиками, зокрема із дроперидолом, який знижує пригнічувальну дію фентанілу. 

Дроперидол.  Характеризується  нейролептичною  дією,  стимулює  дихання.  Розчини  фентанілу  і 

дроперидолу в однакових частинах вводять внутрішньом'язово. Після ін'єкції препарату у великої рогатої 
худоби  виникає  седативна  реакція,  яка  супроводжується  значним  послабленням  реакції  на  зовнішні 
подразники,  розслабленням  скелетних  м'язів  і  різким  зниженням  больової  чутливості.  Відмічається  по-
слаблення моторики рубця, в бугаїв випадає статевий член. 

Великій рогатій худобі фентаніл і дроперидол ін'єктують внутрішньом'язово по 2,5 мл/100 кг маси тіла. 

Дія  препарату  настає  через  20  хв  і  триває  до  1,5  год.  Його  застосовують  при  повалі  й  фіксації  тварин, 
розчищенні копит, кастрації самців і самок, грижорозтині, операціях на пальцях. У поєднанні з місцевою 
анестезією  можна  використовувати  при  проведенні  складніших  операцій,  таких  як  абомазотомія, 
румінотомія, ентеростомія та кесарів розтин (якщо плід мертвий!). 

Не можна застосовувати препарати при захворюванні дихальних шляхів, а також при кесаревому 

розтині,  коли  плід  живий,  оскільки  пригнічується  дихальний  центр,  внаслідок  чого  плід  може 
загинути! 

При деяких хірургічних операціях у великої рогатої худоби практикують й інші поєднання препаратів. 

Зокрема,  внутрішньоперитоне-  ально  можна  вводити  сомбревін  по  0,012  г/кг  (0,25  мл/кг)  і  внутрі- 
шньом'язово - дроперидол у дозі 0,0006 г/кг (0,25 мл/кг). Препарат діє 20-25 хв. 

Дроперидол  у  свиней  й  овець  чинить  швидку,  сильну,  але  нетривалу  дію.  Має  протишокові  та 

протиблювотні  властивості.  Він  знижує  артеріальний  тиск,  проявляє  антиаритмічний  ефект.  Найчастіше 
застосовують в анестезіологічній практиці для нейролептаналгезії в поєднанні з фентанілом або з іншими 
аналгетиками. 

У  результаті  застосування  фентанілу  швидко  настає  знеболювання,  але  триває  воно  недовго.  В 

анелгезивних дозах фентаніл спричинює атаксію й пригнічує дихання, тому його застосовують у поєднанні 
з нейролептиками, зокрема з дроперидолом, що знижує пригнічу- вальну дію фентанілу. 

Сумісне застосування дроперидолу та фентанілу викликає швидкий нейролептичний та аналгезивний 

ефект, сонливий стан, мускульну релаксацію, запобігає шоку. 

У овець нейролептична дія суміші проявляється через 15 хв і продовжується до 1,5 години. Седація і 

міорелаксація  характеризуються  повною  іммобілізацією  в  лежачому  положенні  протягом  2-2,5  годин.  У 
свиней нейролептаналгезія проявляється через 10 хв і триває 65- 70 хв. Через 20 хв тварини не реагують на 
уколи,  крім  вінчика  копитець,  окістя  ребер,  п'ясних  і  плеснових  кісток,  але  реакція  слабка  й  запізніла. 
Хірургічні операції проходять при добрій іммобілізації. 

194

Дроперидол застосовують для премедикації, в процесі самої операції та в післяопераційний період, а 

також для підсилення дії місце- воанестезувальних речовин. 

З метою застосування препарату змішують дроперидол і фентаніл у рівних частинах. Ін'єктують суміш 

внутрішньом'язово вівцям в дозі 2 мл кожного розчину на 10 кг маси тіла, а свиням - 3 мл на 10 кг маси. Дія 
настає через 15-20 хв. 

Дроперидол-фентанілову  суміш  ін'єктують  в  одному  шприці  внутрішньом'язово  собакам  1-3  мл 

кожного  інгредієнта  (при  внутрішньовенному  введенні  рекомендується  половинна  доза!).  Кішкам 
вводять внутрішньом'язово, інтраперитонеально, інтраплеврально, а 
також у вуздечку язика (прирівнюється до внутрішньовенного!) в 
дозі 0,25-0,5 мл кожного препарату. 

При  деяких  операціях  свиням  практикують  й  інші  поєднання  препаратів.  Зокрема,  дроперидол 

ін'єктують  внутрішньом'язово  в  0,25  %-ній  концентрації  (в  дозі  0,25  мг/кг  маси  тіла),  5  %-ний  розчин 
гексеналу вводять внутрішньом'язово (0,5 мл/кг маси), а сомбревін - інтраперитонеально (0,25 мл/кг маси). 

Глибокий  сон  у  свиней  при  дроперидол-гексеналовому  наркозі  триває  40-45  хв,  а  при 

дроперидол-сомбревіновому - 20-25 хв. 

Для  виконання  хірургічних  операцій  (оваріоектомія,  грижорозтин,  резекція  кишечнику  тощо) 

застосовують літичну суміш, в яку входять кетамін, діазепам і аміназин. 

Дія кетаміну  полягає в блокаді таламуса  й кіркового шару головного мозку, що викликає одночасну 

сильну аналгезію й неглибокий сон. 

Діазепам діє заспокійливо на  центральну нервову систему, спричинює м'язову релаксацію.  Препарат 

має протисудомну активність, потенціює дію снодійних та аналгетиків. 

Літичну суміш вводять свиням у вушну вену або в очний синус у дозах: кетаміну - 4-6 мг/кг, діазепаму - 

0,2-0,4 мг/кг й аміназину - 2,5 мг/кг маси тіла. Глибокий сон настає через 15-20 секунд і триває до 45-60 хв. 
За 15 хв до введення літичної суміші слід підшкірно ін'єктувати 0,1 %-ний розчин атропіну сульфату. 

Свиням  внутрішньом'язово  ін'єктують  літичну  суміш,  яка  складається  з  аміназину  (4-5  мг/кг)  і 

димедролу  (0,3-0,5  мг/кг).  Така  суміш  посилює  й  подовжує  внутрішньовенний,  внутрішньокістковий  та 
інтраггеритонеальний тіопенталовий наркоз, а також дію місцевих анестетиків. 

Свиням також вводять внутрішньом'язово  дроперидол у дозі 0,25 мл/кг маси, а потім безпосередньо 

перед операцією інтраперитонеально ін'єктують 5 %-ний розчин сомбревіну в дозі 0,25 мл/кг. Через 2-3 хв 
після  введення  наркотичного  препарату  відмічається  заспокоєння  тварини,  хода  стає  хиткою,  спина 
провисає.  Через  5-7  хв  тварина  лягає  й  настає  глибокий  сон,  який  триває  20-25  хв.  Больова  чутливість 
зникає. 

Кішкам внутрішньом'язово  ін'єктують  (в одному шприці)  0,5-  0,7 мл  рометару  і таку саму кількість 

каліпсолу  (каліпсовету).  При  відсутності  рометару  попередньо  вводять  0,5  мл  2,5  %-ного  розчину 
аміназину  в суміші з  0,5  %-ним розчином  новокаїну  і  0,5  мл  1  %-  ного розчину  димедролу. Виражене 
знерухомлення та знеболювання проявляються через 7-9 хв. 

195

Рометар-каліпсоловий  наркоз  часто  застосовують  також  і  собакам.  Внутрішньом'язово  в  одному 

шприці  ін'єктують  0,5-3  мл  роме-  тару  й  0,5-3  мл  каліпсолу.  За  необхідності  поглиблення  і  подовження 
анестезувального ефекту додатково ін'єктують ще одну третину початкової дози цієї суміші. 

Собакам  також  застосовують  аміназ^н-хлоралгідратний  наркоз.  Внутрішньовенно  ін'єктують  10-15

%-ний

  розчин  хлоралгідрату  із  розрахунку  0,25-0,3  г/кг  з  додаванням  2,5  %-ного  розчину  аміназину  (0,2 

мг/кг). 

Великій  рогатій  худобі  також  можна  застосовувати  ксилазин-  кетаміновий  наркоз,  який  легше

виконати

 молодняку. Теляті (6- 8 міс.) внутрішньом'язово ін'єктують роїуіпун (0,5 мл/100 кг) і каліп- совет у 

дозі 7-10 мг/кг, що відповідає 20 мл офіцінального препарату на 100 кг маси. ті.па. Каркт шістас негайно й. 
триває, 15-20 х.а За необхідності додатково вводять половину початкової дози. 

Свиням  внутрішньом'язово  ін'єктуїоть  0,2  мл/кг  кетаміну  і  0,025  мл/кг  рометару,  великій  рогатій 

худобі - 20 мл кетаміну і 0,5 мл рометару на 100 кг маси тіла й дрібній рогатій худобі - 2 мл кетаміну і 0,1 
мл  рометару на 10 кг маси тіла. За 15 хв до виконання наркозу великій рогатій худобі вводять 1 %-ний 
розчин атропіну сульфату по 1,0-5,0 мл залежно від маси тіла, а свиням, собакам і кішкам - 0,1 %-ний розчин 
в дозі 0,5-1,5 мл. 

Внутрішньовенно  коням  вводять  4  мл  ромпуна  і  8  гхлоралгідрате  на  100  кг  маси  тіла.  Негайно 

виконують повал тварини. 

Внутрішньовенно коням вводять суміш, яка складається з 5 мл ромпуна і 6-8 мл/кг тіопентал-натрію 

на 100 кг маси тіла. Дія суміші настає зразу після її введення, тому тварину необхідно валити негайно. 

ІНГАЛЯЦІЙНИЙ НАРКОЗ 

Для  проведення  інгаляційного  наркозу  застосовують  загальні  анестетики,  які  тварини  вдихають  у 

вигляді  газу  або  пари.  Насичення  організму  анестетиками,  глибина  наркозу,  виведення  препаратів  з 
організму  залежать  від  концентрації  анестетиків  у  вдихуваній  суміші,  ступеня  їх  розчинності  в  крові  й 
тканина*,  а  також  ступеня  їх  проникності  через  клітинні  мембрани,  стану  дихання  та  кровообігу,  маси 
жирової тканини. 

При  збільшенні  хвилинного  об'єму  залишкового  повітря  в  легенях  поліпшується  альвеолярна 

вентиляція,  внаслідок  чого  прискорюються  насичення  організму  анестетиком  і  виведення  хворого  із 
наркозу. Дифузія інгаляційних анестетиків із одного середовища в інше зумовлена різницею парціального 
тиску всіх середовищ. Інгаляційні  анестетики, потрапляючи в альвеоли, проникають  у кров й одночасно 
виділяються через легені. 

Характер  впливу  анестетика  значною  мірою  залежить  від  його  фармакологічних  якостей,  тобто  від 

особливостей поширення в крові й тканинах. 

Швидкість  настання наркозу  та  вихід з  нього залежать від розчинності анестетика в крові, тобто від 

коефіцієнта розчинності кров/газ (табл, 2). 

196

Чим  нижча  розчинність  анестетика  в  крові,  тим  швидше  виявляється  його  наркотичний  вплив,  і 

навпаки. З крові в тканини анестетик надходить згідно з коефіцієнтом кров/тканина (табл. 3). 

Від розчинності анестетиків у жировій тканині в основному залежить сила їхнього наркотичного впливу 

й ступінь виведення з організму. Анестетики, що добре розчиняються в жирах, після припинення наркозу 
повільніше  виділяються  з  жирових  тканин.  Жирова  тканина  відносно  гірше  постачається  кров'ю,  тому 
анестетики насичують її повільно й так само повільно виділяються з неї після наркозу. 

При збільшенні тривалості наркозу кількість анестетика, що депонується в жировій тканині, зростає. 
В  основному  інгаляційні  анестетики  виводяться  з  Організму  через  легені.  Близько  8  %  цих  речовин 

виводиться через нирки, травний канал і шкіру. 

Фармакологічну  активність  інгаляційних  анестетиків  оцінюють  за  їх  мінімальною  альвеолярною 

концентрацією (МАК), тобто за концентрацією анестетиків, при якій в половині випадків відсутня больова 
чутливість  на  розрізання  шкіри.  Її  визначають  за  вмістом  анестетика  у  видихуваній  суміші.  МАК, 
насамперед,  залежить  від  коефіцієнта  розчинності  тканина/газ.  Чим  менша  МАК,  тим  вища  наркотична 
активність  речовини.  У  молодих  тварин  показники  МАК  вищі,  ніж  у  дорослих.  При  додаванні  до 
газонаркотичної  суміші  азоту  закису  (ефект  другого  газу),  премедикації  барбітуратами,  опіатами,  при 
гіпотензії та гіпотермії МАК значно знижується. 

Таблиця 2 - Коефіцієнти розчинності інгаляційних анестетиків та їх мінімальна альвеолярна концентрація (МАК) 

Інгаляційний 

анестетик 

Коефіцієнт розчинності 

МАК, об. 

% 

кров/газ 

жирова тканина/газ 

жирова 

тканина/вода 

Азоту закис 

0,47 

1,4 

3,2 

101 

Циклопропан 

0,42 

11,2 

54,9 

9,2 

Трихлоретилен 

9,15 

960 

- 

- 

Метоксифлуран 

13 

825 

400 

0,16 

(пентран) 

Хлороформ 

9,3 

265 

69,7 

- 

Фторотан 

2,3 

224 

330 

0,76 

Ізофлуран (форан) 

- 

- 

- 

1,2-1,4 

Енфлуран (етран) 

1,91 

98,5 

- 

1,68 

Ефір 

12 

65 

13 

1,92 

Таблиця 3 - Коефіцієнт розчинності інгаляційних анестетиків кров/тканина 

Інгаляційний 
анестетик 

Коефіцієнт 
розчинності 

Кров/ 
тканина 

Інгаляційний 
анестетик 

Коефіцієнт 
розчинності 

Кров/ 

тканина 

Циклопропан 

1,34 

мозок 

Хлороформ 

1,0 

мозок 

1,81 

м'язи 

1,0 

серце 

Азоту закис 

1,06 

мозок 

Ефір 

1,14 

мозок 

- 

1,13 

м'язи 

1,20 

легені 

Фторотан 

2,6 

мозок 

Метоксифлуран 

1,70 

мозок 

3,5 

м'язи 

(пентран) 

1,34 

м'язи 

60,0 

жир