Файл: Operativna_khirurgiya_ZAG_ChAST_Vlasenko_-BTs200345019148.pdf

197

Інгаляційний  наркоз  більш  керований,  ніж  неінгаляційний!  Водночас  із  збільшенням 

розчинності анестетика в крові та тканинах керування наркозом утруднюється! 

Жоден із інгаляційних анестетиків, що нині використовуються, не відповідає вимогам, які ставляться до 

ідеального анестетика. Ідеальним анестетиком вважають анестетик, що має приємний запах, не ушкоджує 
клітинні структури, не порушує гомеостаз, характеризується низькою розчинністю в крові й тканинах і тому 
забезпечує швидке входження тварини в наркоз і швидке пробудження. 

Нині  в  анестезіологічній  практиці  застосовуються  такі  інгаляційні  анестетики:  хлороформ,  ефір, 

фторотан,  азоту  закис,  метоксифлуран,  галотан,  етран  (енфлуран),  форан  (ізофлуран),  трихлоретилен, 
циклопропан тощо. 

Особливості фармакодинаміки інгаляційних анестетиків наведені в таблиці 4.

Примітка. "+"- помірно виражений вплив; "++ "— виражений вплив; "+++ "- різко виражений вплив; "— "- відсутність впливу; 
"Т " - посилення впливу; "ТТ "- різке посилення впливу; "4- "- зниження впливу; "4-4- " - різке зниження впливу; "Ті " - спочатку 
посилення впливу, потім зниження; АТ - артеріальний тиск

Техніка інгаляційного наркозу 

Як  наркотичні  засоби  для  тварин  частіше  використовують  хлороформ  і  ефір,  кожний  окремо  або  в 

суміші  в  однакових  пропорціях.  Чутливість  тварин  до  хлороформу  і  ефіру  неоднакова.  Коні,  особливо 
дорослі, дуже чутливі до ефіру. Чистий інгаляційний наркоз може бути відносно безпечним лише в лошат. 

Таблиця 4. - Особливості фармакодинаміки інгаляційних анестетиків 

Вплив анестетика 

Ефір 

Хлороформ Фторотан 

Трихлор- 

етилен 

Метокси- 

флуран 

Азоту 
закис 

Цикло

пропа

н 

Етран  Форан 

Термін уведення в наркоз,хв 

15-20 

5-10 

5-7 

7-10 

15-20  3 - 5  

3 - 5  

7 - 8  

5 - 7  

Термін пробудження, хв 

15-20 

10-15  5 - 1 0  

3 - 5  

20-30  3 - 4  

5 - 6  

8 - 9  

4 - 6  

Збудження 

+++ 

- 

+ 

- 

+ 

- 

+ 

+ 

+ 

Подразнення слизових 

оболонок дихальних шляхів 

++ 

+++ 

- 

- 

- 

- 

- 

+ 

- 

Блювання 

++ 

- 

- 

- 

- 

- 

- 

+ 

- 

Вплив на функцію дихання 

п 

II 

II 

ТІ 

1 

- 

1 

- 

- 

Вплив на серцеву діяльність 

ТІ 

II 

II 

ТІ 

II 

- 

ТІ 

1 

- 

Небезпека виникнення 

аритмії серця 

+ 

++ 

+ 

++ 

- 

- 

- 

++ 

- 

Нирковотоксичний вплив 

- 

++ 

- 

- 

++ 

- 

- 

+ 

+ 

Гепатотоксичний вплив 

- 

+++ 

++ 

+ 

+ 

- 

- 

+ 

- 

Розслаблення м'язів 

+ 

++ 

++ 

- 

+ 

- 

+ 

++ 

++ 

Аналгезивний вплив 

++ 

- 

- 

++ 

+++ 

++ 

+ 

- 

+ 

Займання, вибухонебезпечність 

++ 

- 

- 

- 

- 

- 

++ 

+ 

- 

Вплив на симпатичну 

нервову систему 

п 

- 

II 

ТТ 

- 

т 

ТТ 

- 

- 

Основні клінічні ознаки 

ширина 

зниження  зниження 

тахікардія 

зниження 

- 

- 

- 

ширина 

глибини наркозу 

зіниць 

АТ 

АТ 

АТ 

зіниць 

198

Великим  і дрібним жуйним тваринам інгаляційний наркоз  взагалі протипоказаний, бо він призводить  до 
загибелі тварин від аспіраційної бронхопневмонії та інших ускладнень. 

Свині, порівняно з кіньми, легше переносять хлороформний наркоз, і смертельні ускладнення бувають у 

них значно рідше. Проте, за спостереженнями багатьох авторів, смертельні випадки в свиней також досить 
часті. Для собак хлороформ більш токсичний, ніж для свиней, і менш токсичний, ніж для коней. Ефір для 
собак менш небезпечний, хоча він у них викликає тривале збудження і короткий неглибокий сон. Кішкам і 
кроликам показаний ефірний наркоз, бо від хлороформу вони гинуть. 

Стадія збудження внаслідок застосування інгаляційних анестетиків триває: в коней 5-25, а іноді 40 хв; у 

свиней 2-5; у собак 5-6; у кішок (при ефірному наркозі) - 0,5-1 хв. 

Для проведення інгаляційного наркозу потрібна маска або апарат для наркозу, ендотрахеальні трубки й 

градуйована  крапельниця,  а  на  випадок  ускладнень  -  язикотримач,  роторозширювач,  корнцанг  і  ватні 
кульки для витирання слизу, а також адреналін, камфора й подушки з киснем. 

Масковий наркоз 

Якщо немає спеціальної крапельниці, можна використовувати порожній флакон з корковою пробкою, в 

яку вводять дві тоненькі скляні трубочки: коротку, звужену на зовнішньому кінці, - для виливання крапель і 
довгу - для проходження повітря (рис. 69). 

За  відсутності  спеціальних  масок  можна  виготовити  імпровізовані.  Маску  для  коней  виготовляють  з 

дротяного каркасу, який покривають складеною в 3—4 шари марлею. Накладають маску тільки на верхню 
щелепу. Маску для дрібних тварин також роблять з дротяного каркасу; можна виготовити імпровізовану 
маску  з  картону  у  вигляді  лійки  з  отвором  біля  її  вершини,  закритим  ватою.  Собакам  і  кішкам  маску 
надівають на обидві щелепи. Маску для свиней виготовляють зі шматка марлі, яку складають удвоє так, щоб 
утворилася  косинка  у  вигляді  рівнобедреного  трикутника.  Косинку  вводять  у  рот  тварини  і  два  кінці 
закріплюють вузлом на спинці носа (рис. 70). 

До п'ятачка прикладають жмут марлі й прикривають його третім кінцем косинки, який також зав'язують 

на спинці носа. Можна користуватися й маскою-протигазом: у коробці, вміст якої замінений гігроскопічною 
ватою, роблять отвір і закривають його пробкою; через цей отвір наливають наркотичну речовину. 

ч

\

:

  /   /  

Рис. 69. Імпровізована „ „ ,, 

. 

1

 . 

Рис. 70. Маски для інгаляційного наркозу: а - коней; 

крапельниця і нанесен- 

,. 

. 

г

б - собак і кішок (нанесення ефіру на маску); в - свинеи 

ня ефіру на маску 

199

Техніка  наркозу.  Тварину  фіксують,  надавши  їй  лежачого  горизонтального  положення  або  трохи 

піднявши  її  голову.  Шия  має  бути  витягнута  і  вільна  від  ременів,  ошийника,  пов'язок  тощо.  Перед  на-
кладанням маски шкіру навколо рота й носа (п'ятачок у свиней) змазують тонким шаром вазеліну. Слизову 
оболонку  носових  ходів  рекомендується  змазати  10  %-ним  розчином  новокаїну,  щоб  усунути  небезпеку 
подразнення  трійчастого  та  блукаючого  нервів  (рефлекторна  зупинка  дихання  і  роботи  серця).  На  очі 
тварини накладають рушник. Щоб запобігти западанню язика, його фіксують язикотримачем або бинтом і 
трохи витягують у куті рота назовні. 

Масковий  наркоз  застосовують,  головним  чином,  у  тварин  без  вираженого  порушення  дихання, 

діяльності серця і судин, функції паренхіматозних органів. Він може бути застосований гіри втручаннях, 
коли немає необхідності в релаксації м'язів і наданні положення, яке утруднює вентиляцію легень. 

Краплинний метод. Спочатку наносять на маску наркотичну речовину по одній краплі (коням по 2-4) 

за хвилину (перші порції наркотику мають бути мінімальними, щоб уникнути сильної рефлекторної реакції 
з боку органів дихання і серця), а через 5 хв кількість наркотику збільшують, залежно від маси тварини, до 
30-150 крапель. Концентрація парів наркотичної речовини у вдихуваному повітрі має повільно і поступово 
підвищуватися.  При  низькій  концентрації  (менше  1  об.%  для  хлороформу  і  2  об.%  -  для  ефіру)  стадія 
збудження дуже тривала, і наркоз може не настати. 

Якщо масковий наркоз застосовують для знеболювання при малих операціях і оперативне втручання не 

потребує м'язової релаксації,  глибину наркозу досить  підтримувати  на  стадії  III].  Якщо операція велика, 
травматична й необхідна м'язова релаксація, наркоз слід поглибити до стадії ІИ

2

. 

Коли  наркоз  досягнув  стадії  ІІІ

2

  (при  використанні  ефіру  через  15-  20  хв,  фторотану  -  5-7  хв),  язик 

фіксують язикотримачем або бинтом і витягують назовні в куті рота. 

Після досягнення необхідної глибини наркозу кількість крапель наркотичної речовини зменшують до 

10-30 за хвилину. При перших ознаках збудження частоту крапель збільшують до 60-80 за хвилину. З метою 
профілактики гіпоксії під маску подають кисень. 

Перевагою  маскового  наркозу  є  його  простота  і  відсутність  необхідності  в  спеціальній  апаратурі  та 

кисні. 

Недоліки  цього  методу  такі:  а)  відсутність  точного  дозування;  б)  можливість  розвитку  гіпоксії  та 

гігіеркапнії; в) забруднення повітря операційної парами анестетика; г) важко запобігти аспірації блювоти в 
дихальні шляхи. 

Прискорений  методзастосовують  тільки  свиням.  До  п'ятачка  під  маскою  прикладають  жмут  вати, 

просочений  наркотичною  речовиною.  Протягом  операції  вату  змочують  кілька  разів,  використовуючи 
потрібну  кількість  речовини.  Щоб  вона  не  вивітрювалася,  маску  зверху  покривають  компресною 
клейонкою, але ділянку носових отворів залишають відкритою (небезпека асфіксії). Потрібно врахувати, 
що  висока  концентрація  парів  хлороформу  та  ефіру  у  вдихуваному  повітрі  становить  велику 
небезпеку, а тому при прискореному способі наркозу не слід дуже щільно прикладати маску до морди 
тварини! 

Бндотрахеальний наркоз 

200

Нині  для  знеболювання  при  більшості  великих  операцій  можна  застосувати  два  методи 

ендотрахеального наркозу: інсуфляційний та інтубаційний. 

201

їнсуфляційний метод є найпростішим і полягає у введенні парів ефіру через трахею. Частіше цей метод 

застосовують  у  коней  та  собак.  У  невеликий  посуд  з  широкою  шийкою  наливають  1/4-1/3  частину 
анестетика, виходячи з середньої для даного виду тварини дози речовини. У пробку посуду вставляють дві 
скляні трубки: одну  - для виходу парів анестетика (коротку), другу для вдування повітря (довгу). Перша 
трубка  закінчується  під  пробкою.  Зовнішній  кінець  її  через  гумову  трубку  сполучається  з  тонкою 
кровопускальною голкою. Другу трубку занурюють у наркотичну рідину до дна посуду. Голку вводять у 
трахею, а посуд (для посилення випаровування анестетика) ставлять у гарячу воду. Крім того, через довгу 
трубку за допомогою гумових куль накачують повітря (рис. 71). Наркоз настає досить швидко і без різко 
вираженої стадії збудження. 

Точно  регулювати  концентрацію  інгаляційного  анестетика  у  вдихуваному  повітрі,  а  також  точно 

дозувати  наркотичну  речовину  при  інгаляційному  наркозі  неможливо,  тим  більше,  що  коливання 
наркотичних доз у тварин одного й того самого виду дуже великі. А тому лікар, який проводить наркоз, 
повинен регулювати надходження наркотичної речовини відповідно до стадії наркозу і стану тварини. Лікар 

стежить, насамперед, за пульсом, зіницями і роговим рефлексом. Повний рідкий 
пульс,  поверхневе  і  більш  рідке  порівняно  з  фізіологічно  нормальним  дихання, 
відсутність рогівкового рефлексу, звуження зіниці свідчать про настання наркозу. 
З  моменту  настання  наркозу  надходження  наркотику  зменшують  або 
припиняють,  але  відразу  ж  відновлюють  надходження  його  при  перших 
ознаках пробудження: поява рогівкового рефлексу й слабкої реакції тварини 
на больові подразнення (неспокій, стогін)! 

Інгубаційний метод порівняно з масковим має ряд переваг. До них відносять: 

1)  запобігання  спазму  голосових  зв'язок,  западанню  язика,  аспірації  блювоти, 
крові, слизу; 2) створення оптимальних умов для проведення штучної вентиляції 
легень при будь-якому положенні тварини; 3) можливість широкого використання 
м'язових  релаксантів  і  досягнення  достатнього  розслаблення  м'язів  при 
поверхневому наркозі  з  мінімальною токсичною  дією анестетика  на  організм; 4) 
зменшення

Рис. 71. Апарат для 

введення парів нар-

котику через трахею