Файл: Operativna_khirurgiya_ZAG_ChAST_Vlasenko_-BTs200345019148.pdf

262

Для цього утримуване пальцями вістря скальпеля (спосіб тро- акара) залишають вільним на таку довжину, 
на  яку  глибину  воно  повинно  проникнути  в  тканини,  і  проколюють  ним  стінку  абсцесу  в  центрі  зони 
найбільшої  флуктуації.  При  правильному  проколі  відразу  ж  починає  виділятися  гнійний  ексудат.  Його 
збирають у посудину, не допускаючи розбризкування на підлогу. 

У  великих  абсцесах  з  великим  тиском  ексудату  в  порожнині  краще  спочатку  проколоти  стінку 

кровопускальною голкою, з'єднаною з гумовою трубкою, і зібрати його в посудину з антисептичною ріди-
ною  (можна  використати  і  спеціальний  апарат  для  аспірації  ексудату).  Після  виходу  частини  гнійного 
ексудату отвір проколу розширюють вниз скальпелем з таким розрахунком, щоб у порожнині абсцесу не 
залишалося  кишені,  в  якій  міг  би  затримуватися  ексудат.  Якщо  неможливо  широко  розкрити  кишеню, 
роблять протиотвір (контрапертуру). 

Абсцес  розрізують  досить  широко,  щоб  порожнина  його  виповнилася  грануляціями  до  того,  як 

закриється  розріз.  Коли  широкий  розріз  неможливий  з  анатомічних  міркувань,  порожнину  абсцесу 
дренують  (рихло  вводять  марлеву  смужку  або  гумову  трубку,  яку  фіксують  до  шкіри  швами).  Дренажі 
міняють у міру потреби. 

При  глибоких  абсцесах  необхідні  пошарові  розрізи  з  урахуванням  анатомо-топографічних 

особливостей  ділянки  їх  розміщення.  Такі  абсцеси,  після  їх  оголення  вздовж  оперативного  доступу, 
проколюють  троакаром  або  скальпелем  під  контролем  пальця,  який  просувають  у  напрямі  до  стінки 
гнійного осередку, Утворений отвір розширюють потім ґудзикуватим скальпелем. 

Поверхневі абсцеси після їх

 розрізування

 досліджують оглядом, розкриваючи рану крючками, глибокі - 

пальцем, маніпулюючи дуже обережно, щоб не пошкодити демаркаційний бар'єр і судини,

  які 

проходять 

через порожнину гнійника.  Залишки ексудату  видаляють  тампонами. Порожнину  рихло тампонують  або 
дренують; її зрошують (під слабким тиском) лише в разі необхідності. 

ПРОФІЛАКТИКА ТА ЗУПИНКА КРОВОТЕЧІ 

З  кровотечею  доводиться  постійно  зустрічатися  в  хірургії,  оскільки  жодна  операція,  яка 

супроводжується порушенням цілісності тканин, не проходить без пошкодження судин і втрати крові. Від 
розміру пошкоджених судин залежить загроза кровотечі та її наслідків для організму. Об'єм циркулюючої 
крові в організмі тварини становить 1/13 - 1/12 від маси тіла. 

Велика  увага  проблемі  кровотечі  приділяється  в  хірургії,  тому  що  вона  інколи  обмежує  можливості 

оперативного втручання з лікувальною метою, а при цілому ряді обставин є причиною виникнення гострого 
недокрів'я  й  навіть  смерті  тварини.  Кровотечі  супроводжують  не  тільки  хірургічні  захворювання,  вони 
часто  виникають  при  хворобах,  які  не  відносяться  до  хірургічної  патології.  Тому  термін  "кровотеча"  не 
можна обмежувати тільки уявленнями про кровоточиву рану. Це поняття більш широке. У той же час не 
можна  говорити  про  безкровність  того  чи  іншого  хірургічного  метода,  якщо  він  не  супроводжується 
зовнішньою  кровотечею.  Однак  такі  кровотечі  базуються  на  руйнуванні  кровоносних  судин,  при  яких 
виникають виливи крові з утворенням невеликих гематом. 

Для оцінки ступеня тяжкості кровотечі лікарю ветеринарної медицини слід уявляти особливості видової 

і вікової чутливості тварин до крововтрат. При цьому слід враховувати розміри і масу тварини. 

При ряді захворювань і патологічних станів необхідно враховувати фон, на якому виникла кровотеча 

або  на  якому  вона  може  виникнути.  Так,  при  родах,  гнійно-некротичних  процесах  і  септичних  станах 

263

кровотечі, які виникають мимовільно або при оперативних втручаннях, мають цілий ряд особливостей як за 
механізмом  виникнення  і  розвитку,  так  і  при  їх  зупинці.  Зупинка  кровотечі  багато  в  чому  залежить  від 
швидкості зсідання крові. 

У  процесі  філогенезу  в  організмі  виробились  певні  захисні  пристосування  для  самостійної  зупинки 

кровотечі. Йдеться, зокрема, про зсідання крові при руйнуванні внутрішнього шару (інтими) кровоносної 
судини. У цьому випадку утворюється тромб. 

Зсідання крові 

Зсідання  крові є захисною реакцією організму, яка запобігає крововтратам при порушенні цілісності 

кровоносних судин. Адже втрата 5,4-5,8 % крові від маси тіла в коня, 5,3-5,6 % у великої рогатої худоби і 5 
% у собаки призводить до загибелі тварин. Втрата 1/3 кількості крові супроводжується важкими розладами, 
а половини крові - смертю. При сильних швидко наростаючих крововтратах важкі розлади і смерть тварини 
можуть наступити при значно менших втратах крові, ніж 1/3. 

У випадках, коли кров не зсідається, пошкодження навіть малих судин може призвести до втрати всієї 

крові. Нездатність крові зсідатися називається  гемофілією. Найчастіше вона зустрічається в кнурів, псів, 
жеребців. Швидкість зсідання крові в різних видів тварин неоднакова. Найшвидше кров зсідається в птиці - 
за 0,5-2 хв, у дрібних жуйних, собак і кішок - за 2,5, свиней - за 3,5, кролів - 4,0, великої рогатої худоби - за 
6,5, а найповільніше в коней - за 11,5 хв. 

Швидкий  та  надійний  гемостаз  є  однією  з  вирішальних  умов  вдалого  завершення  оперативних 

втручань, а також лікування при випадкових травмах, які супроводжуються кровотечею. Швидка і вміла її 
зупинка значною мірою сприяє біологічній стійкості організму й запобігає ряду можливих ускладнень. 

Кровотечі,  які  виникають  під  час  операції,  дуже  ускладнюють  їхнє  проведення:  утруднюють 

анатомо-топографічне  орієнтування,  подовжують  термін  виконання  операції,  а  інколи  це  призводить  до 
необхідності відкласти оперативний прийом. Кров, що нагромаджується в рані чи анатомічній порожнині, 
завжди  ускладнює  перебіг  асептичних  процесів  і  є  сприятливим  середовищем  для  розвитку  хірургічної 
інфекції. 

Профілактика  та  зупинка  кровотеч,  які  виникають  у  тварин  під  час  операції,  при  родах,  травмах  та 

інших пошкодженнях, - один з основних моментів у роботі лікаря ветеринарної медицини. Часто внаслідок 
значних крововтрат доводиться вимушено забивати тварин і навіть можливі випадки летального кінця. 

Здатність крові зсідатися, ретракція пошкоджених тканин і там- понада їх оточуючими тканинами - все 

це забезпечує самостійну зупинку кровотечі. Проте розраховувати на це можна при незначних травмах, які 
не супроводжуються пошкодженням великих кровоносних судин. 

Зсідання крові - один з найбільш суттєвих процесів у зупинці кровотечі (гемостаз). У процесі зсідання 

крові  поряд  з  факторами  і  компонентами  зсідання  крові  (коагулянти)  є  фактори  і  компоненти 
(антикоагулянти),  які  перешкоджають  цьому  процесові.  За  сучасним  уявленням,  під  процесом  зсідання 
крові слід розуміти взаємодію органів і тканин, синтезуючих, продукуючих і утилізуючих фактори зсідання 
та антизсідання. 

Фактори і компоненти, які приймають участь у процесі зсідання крові, а також переривають цей процес, 

можна об'єднати в наступні  групи: 1) прокоагулянти, взаємодія яких призводить до утворення згустків 

264

фібрину;  2)  антикоагулянти,  які  перешкоджають  зсіданню  крові;  3)  інгібітори  антикоагулянтів;  4) 
фібринолітичні фактори, які мають велике значення в попередженні внутрішньосудинного зсідання крові. 

В організмі клінічно здорових тварин фактори, які відносяться до вищеперерахованих груп, знаходяться 

у  функціональній  рівновазі.  При  цьому  дія  антикоагулянтів  і  фізіологічний  фібриноліз  превалюють  над 
прокоагулянтами. 

Нині  нараховується  тринадцять  плазмових  факторів  зсідання  крові,  які  позначаються  римськими 

цифрами (Ф-І, II і т. д.), і шість тром- боцитарних факторів, які позначаються арабськими цифрами (Фі-1, 2, 
і  т.  д.).  Тромбоцити  мають  першорядне  значення  в  процесі  зсідання  крові  "як  ініціатори  зсідання"  і 
приймають участь у всіх фазах гемостазу (зсідання крові, ретракція кров'яного згустку, звуження судин). 
Фактори зсідання виділяються із тромбоцитів при їх руйнуванні. 

Процес зсідання крові відбувається в три фази, в кожній із яких беруть участь численні фактори, що 

знаходяться в м'яких тканинах, тромбоцитах і плазмі крові. 

Перша  фаза  -  це  утворення  іпромбопластину  (Ф-ІІІ),  який  є  складним  комплексним  з'єднанням, 

проходить при взаємодії ряду факторів V, VIII, IX, X, XI, XII, кальцію (Ф-ІУ) і тромбоцитів (Ф-3). 
Він  складається  із  двох  компонентів  -  термостабільного  і  термолабільного.  До  складу  термостабільного 
компоненту  входять  ліпопротеї-  ди,  а  термолабільний  у  воді  утворює  колоїдні  розчини.  Утворенням 
плазмового тромбопластину закінчується перша фаза зсідання крові. Пошкоджені тканини також виділяють 
тканинний тромбопластин. 

Друга  фаза  -  зсідання  крові  супроводжується  перетворенням  протромбіну  (Ф-П)  в  тромбін. 

Починається вона з появи тромбопластину. Протромбін синтезується в печінці в присутності вітаміну К і 
переходить у кров. Протромбін під дією тромбопластину перетворюється в активний фермент - тромбін. Це 
перетворення відбувається за участю солей кальцію (Ф-ІУ), факторів V, VII, X, тромбоцитарного фактора І, 
і,  можливо, Ф-3, акцелератора  (прискорювача зсідання крові) та  білків р-  і  у-глобулінів плазми, а також 
тромбокінази  (потрапляє  у  плазму  крові  із  тромбоцитів  при  їх  руйнуванні).  У  цій  фазі  поряд  з 
перетворенням протромбіну в тромбін інактивуються інгібітори зсідання: гепарин, антитромбоплас- тини, 
антитромбіни. 

Третя  фаза  -  перетворення  розчинного  фібриногену  в  нерозчинний  фібрин.  На  першому  її  етапі  в 

результаті  ферментативного  процесу  утворюється  проміжний  продукт  фібриноген  -  мономер,  який  на 
другому етапі полімеризується у фібрин. У цьому процесі, крім тром- біну і фібриногену, приймає участь 
кальцій (Ф-ІУ) і тромбоцитарний фактор. Фібрин випадає в осад, утворює сітчасту масу, в комірках якої 
знаходяться формені елементи крові. Утворений кров'яний згусток стискається і з нього відокремлюється 
сироватка.  Цей  процес  називається  ретракцією  згустку.  Завдяки  цьому  тромб  стає  міцнішим  і  краще 
закриває просвіт травмованої судини. Так утворюється тромб, який надійно закриває травмовану судину. 

Фібрин, який утворився, адсорбує тромбін із крові, чим посилюється тромбоз у місцях пошкодження 

судин і попереджується тромбоз в інших частинах судин. При ретракції кров'яного згустку із сироваткою з 
тромбу  в  кров  надходить  речовина,  яка  називається  фактором  зворотної  інформації.  Під  її  впливом 
підвищується  антикоагу-  лянтна  та  фібринолітична  активність  крові.  Останню  обставину  необхідно 
враховувати при виникненні вторинних кровотеч. 

265

Тромб  може  розчинятися  ферментом,  який  знаходиться  в  плазмі  крові  -  фібринолізином.  Останній  - 

неактивний, його активує фібри- нокіназа. Розчинення тромбу в організмі називається фібринолізом. 

Швидкість  зсідання  крові  гальмується  низькою  температурою,  дефіцитом  солей  кальцію, 

вітаміну К та інших факторів! Зсідання крові затримує щавлева і лимонна кислоти, фтор, гепарин, 
натрій лимоннокислий та ін.! 

На швидкість зсідання крові впливає стан нервової й ендокринної систем та інші фактори! 
Кровоносне русло і циркулююча в ньому кров постійно контролюються нервовою системою, процес 

зсідання крові також підпорядковується нервовій регуляції.  Під її контролем продукуються,  надходять  у 
кров і взаємодіють фактори зсідання. 

Під впливом різних подразників (травми випадкові, операційні тощо) настають певні зміни в зсіданні 

крові, що надзвичайно важливо враховувати в хірургічній практиці. Глибина цих функціональних змін буде 
залежати від сили й тривалості дії подразника, від загального стану організму і фону, на якому проявляється 
дія подразника (застосування нейролептиків, наркозу, місцевого знеболювання тощо). 

При  больовому  подразненні  підвищується  активність  прокоагуля-  нтів  і  знижується  антитромбінова 

активність крові. Біль і відчутгя страху можуть призвести до передтромботичного стану й навіть до 
утворення тромбів! І в той же час, у тварин, які знаходяться в стані наркозу, регулюючий вплив нервової 
системи на процес зсідання крові зменшується. З урахуванням цього одночасне застосування наркотичних 
речовин і кровоспинних засобів загальної дії, особливо пригнічуючих фібриноліз, повинно бути всебічно 
обміркованим. 

Суттєво впливає на процес зсідання крові і на гемостаз у цілому ендокринна система! 
Наднирники  продукують  гормони  -  кортикостерон  та  адреналін.  При  парентеральному  введенні 

кортикостероїдних препаратів (кортизону, гідрокортизону тощо), змінюється кількість тромбоцитів, поси-
люються явища їх в'язкого метаморфозу, пришвидшується зсідання крові, ущільнюються стінки капілярів. 

Під  впливом  гормонів  гіпофізу  (адренокортикостероїдний  гормон,  окситоцин  і  вазопресин) 

пришвидшується  процес  зсідання  крові,  а  окситоцин  і  вазопресин  поряд  з  цим  тонізують  кровоносні 
судини, включаючи й капіляри. 

Тироксин  -  гормон  щитовидної  залози,  сповільнює  зсідання  крові.  Гормони  паращитовидних  залоз 

регулюють обмін кальцію в організмі. Часткове їх видалення приводить до сповільнення процесу зсідання 
крові. 

3-42У 

289