Файл: Operativna_khirurgiya_ZAG_ChAST_Vlasenko_-BTs200345019148.pdf

267

Гормони  чоловічих  статевих  залоз  -  андрогени  (андростерон,  ди-  гідроандростерон,  тестостерон)  - 

чинять суттєвий вплив на зсідання крові. Так, під впливом тестостерону підвищується тромбогіластична 
активність тканин і тромбоцитів, збільшується вміст фактора VIII, пришвидшується зсідання крові. Поряд з 
цим фібринолітична активність крові підвищується. 

Між жіночими статевими гормонами (фолікулярним і жовтого тіла) в їх впливові на зсідання крові існує 

деякий функціональний антагонізм. Перший сповільнює зсідання крові, а другий - посилює. 

Слід вважати, що в нормально функціонуючому організмі нервова та ендокринна системи в регуляції 

процесів зсідання крові виступають  у певній єдності.  Порушення цієї єдності тягне за собою порушення 
гемокоагуляції і гемостазу. 

Здатність крові зсідатись, ретракція пошкоджених судин і тампо- нада їх оточуючими тканинами - все 

це  забезпечує  самостійну  зупинку  кровотечі.  Однак  розраховувати  на  останню  можна  при  незначних 
пораненнях, які не супроводжуються пошкодженням великих судин. 

Класифікація кровотеч 

Спеціаліст ветеринарної медицини повинен знати і вміти надати хірургічну допомогу тварині, щоб вона 

якомога  менше  втратила  крові,  а  при  виникненні  кровотечі  уміти  застосувати  термінові  заходи  для  її 
зупинки.  Причини  виходу  крові  за  межі  судини,  а  також  характер  та  об'єм  її  -  різноманітні,  тому  з 
урахуванням перерахованих обставин розрізняють: кровотечу, крововилив і гематому. 

Кровотечею (haemorhagia) називають витікання крові із пошкодженої судини в зовнішнє середовище, 

тканини або анатомічні порожнини (грудну, черевну, суглоб тощо). 

Скупчення крові в кожній із порожнин має спеціальну назву (в черевній — /іаетсіїорегііопеит, в матці - 

ЬаетаЮтеіга, в суглобі — Иаетагігоьін тощо). 

Крововиливом  (ехґгауаяаіїо)  називають  дифузне  просочення  кров'ю  ділянки  тканини  (підшкірної 

клітковини, основи шкіри копита, підошовного рога тощо). 

Гематомою (Иаетаїота) називають скупчення крові в новоутвореній порожнині. 
У залежності від виду пошкодженої кровоносної судини, кровотеча може бути: артеріальною, венозною, 

капілярною  та  паренхіматоз-  пою.  Вони  відрізняються  клінічними  проявами  та  особливостями  за-
стосування методів зупинки. 

Артеріальна  кровотеча  характеризується  витіканням  яскраво-  червоного,  пульсуючого  струменя 

крові, який б'є фонтаном навіть із невеликих судин. Це обумовлено високим кров'яним тиском в артеріях, 
великим  вмістом  кисню  в  самій  крові.  Велика  кількість  еластичних  волокон  у  стінці  судини  обумовлює 
специфічний характер артеріальної кровотечі. Із великих артерій кров виходить з шумом, що пояснюється 
значною вібрацією кінця артерії і завихренням струменя крові, яке утворюється в результаті завертання в 
просвіт судини її внутрішніх шарів. Якщо стиснути центральний кінець судини (між серцем і раною), тоді 
пульсуючий струмінь крові припиняється і, навпаки, характер кровотечі мало змінюється, коли стиснути 
периферичний кінець судини (нижче рани). У результаті великої кількості ко- латералей, при артеріальній 
кровотечі часто спостерігається витікання крові як із центрального, так і з периферичного кінця, де вона зав-
жди буває слабкішою. 

268

Самостійна  зупинка  артеріальної  кровотечі  з  незначною  втратою  крові  можлива  тільки  при 

пошкодженні невеликих артерій. 

Таким тваринам слід надавати негайну хірургічну допомогу. 
Венозна кровотеча розпізнається за витіканням слабкого струменя крові темно-червоного кольору. У 

випадках поранення великих вен, включаючи і шийні, при сильному зяянні рани можливе засмоктування 
атмосферного повітря і розвиток аероемболії (повітряної емболії). 

У  результаті  негативного  тиску  у  венах  струмінь  крові  не  пульсуючий,  не  б'є  фонтаном,  а  тече 

рівномірно і безперервно, заливаючи всю поверхню рани. Пульсуючий характер венозна кровотеча має тоді, 
коли  поранені  великі  вени,  в  результаті  всмоктувальних  дихальних  рухів  грудної  клітки.  Якщо  венозна 
судина перерізана повністю, то кров витікає тільки із периферичного кінця судини. Із центрального - кров 
витікає  тільки  тоді,  коли  в  судині  немає  клапанів  і  є  умови,  які  заважають  западанню  стінок  судини 
(наприклад,  спайки  з  оточуючими  фасціями).  Якщо  перетиснути  периферичний  кінець  кровоточивої 
венозної судини, кровотеча припиняється; якщо ж перетиснути центральний кінець перерізаної судини, то 
кровотеча може посилюватися в результаті стискання колатеральних шляхів. 

Кінець венозної кровотечі різний. При пошкодженнях глибоко- розташованих великих вен (наприклад, 

порожниста, стегнова, клубова, воротна вени тощо) кровотеча буває, як правило, смертельною в результаті 
швидкої і великої крововтрати; при пораненнях поверхневих великих вен смерть може настати в результаті 
великої крововтрати або від аероемболії. Тому в обох випадках тваринам слід надавати негайну хірургічну 
допомогу.  В  останніх  випадках  венозна  кровотеча  не  становить  серйозної  небезпеки.  Кровотеча 
припиняється самостійно або зупиняється застосуванням тиснучої пов'язки або тампонадою. 

Капілярна кровотеча виникає при пошкодженні капілярів і є змішаною. Кров виділяється краплями 

рівномірно,  з  усієї  поверхні  рани.  Ця  кровотеча,  як  правило,  зупиняється  самостійно  або  після 
короткочасного  притискання  ранової  поверхні  тампоном.  Інколи  є  необхідність  у  застосуванні  тиснучої 
пов'язки.  Значна  капілярна  кровотеча  спостерігається  при  злоякісних  пухлинах,  склерозі  тканин, 
актиномікомах тощо. 

Паренхіматозна  кровотеча  виникає  при  пораненнях  паренхіматозних  органів  (легені,  печінка, 

селезінка,  нирки),  печеристої  тканини,  губчастої  речовини  кістки  і  є  змішаною,  але  превалює  венозна 
кровотеча, тому колір вона має венозної крові. Кров тече із найменших вен та артерій зі всієї поверхні рани, 
як вода з  губкц. У  цих органах кровоносні судини тісно зв'язані зі  стромою, не  занурюються в глибину 
оточуючих тканин і не стискаються ними, тому паренхіматозна кровотеча дуже сильна, важко піддається 
зупинці і часто небезпечна для життя тварини. 

Залежно від локалізації, розрізняють кровотечі зовнішні (кров з рани виділяється назовні через дефект 

покривних  тканин)  і  внутрішні  (витікаюча  кров  накопичується  в  анатомічних  порожнинах,  тканинах, 
просвіті порожнистих органів). Виділяють ще комбіновану кровотечу, яка виникає в результаті виливання 
крові  як  назовні,  так  і  в  анатомічну  порожнину  (наприклад,  при  пошкодженні  міжреберної  артерії  кров 
може витікати як назовні, так і в грудну порожнину). 

Внутрішня  кровотеча  буває  явною  і  прихованою.  Під час  явної кровотечі  кров видно неозброєним 

оком  при  виділенні  її  назовні  через  природні  отвори  (легенева  кровотеча,  кровотеча  із  судин  матки, 

269

сечового міхура тощо). При прихованій -наявність крові визначають тільки лабораторними дослідженнями 
у вмісті шлунка або кишечнику. 

Залежно від часу виникнення, кровотечі бувають первинні, вторинні, ерозійні та паралітичні. 
Первинна кровотеча починається безпосередньо після нанесення травми. 
Вторинна  - виникає через деякий час (години, дні) після операції або зупинки первинної кровотечі. 

Така  кровотеча  виникає,  як  правило,  із  артеріальних  судин  і  великих  вен.  Причиною  виникнення  цієї 
кровотечі  є  не  досить  міцно  накладена  лігатура,  підвищення  кров'яного  тиску  після  операції,  збудження 
тварини  в  післяопераційний  період,  зміщення  кісткових  відламків  та  різноманітних  сторонніх  тіл,  які 
призводять до руйнування свіжоутворених тромбів і стінок судин, а також використання методів зупинки 
кровотечі, які не забезпечують надійний гемостаз. 

Слід пам'ятати, що до причин, які визивають вторинну кровотечу, можна віднести зниження кров'яного 

тиску при наркозі й малу кровоточивість дрібних судин під час операції. Тому тромбоз, який виникає в цей 
період,  у  зв'язку  з  покращенням  загального  стану  тварини  і  підвищенням  тиску  крові  може  бути 
недостатнім.  Розтин  тканин,  інфільтрованих  анестезувальним  розчином,  в  який  добавлено  адреналін, 
супроводжується  незначною  кровотечею,  в  результаті  чого  дрібні  судини  залишаються  непоміченими,  а 
тому не лігованими. Коли ж дія адреналіну закінчується, просвіт судин збільшується, що може призвести до 
кровотечі. 

Хвилювання тварини в післяопераційний період також призводить до підвищення тиску крові. У цьому 

випадку виштовхуються свіжоутворені тромби, із судини злітають недостатньо міцно накладені лігатури, 
що також веде до кровотечі. У період збудження тварини можливий повторний травматизм оперованої або 
пошкодженої ділянки, що супроводжується кровотечею. 

Грубе, швидке зняття пов'язок, видалення тампонів з рани веде до порушення тромбів. 
Ерозійна  -  виникає  в  період  від  трьох  діб  до  кількох  тижнів  після  зупинки  первинної  кровотечі  й 

пов'язана з розвитком ранової інфекції, що призводить до розплавлення тромбу, який закриває травмовану 
судину або стінки кровоносних судин. Стінки венозних судин більшою мірою підлягають руйнуванню, ніж 
стінки артерій. Наприклад, при гнійному тромбофлебіті яремної вени в коня розплавлення стінки судини 
може  настати  на  З—4-й  день,  тоді  як  стінки  артерій  в  оточуючих  тканинах  часто  зберігають  цілісність. 
Кровотеча також виникає гіри розпаданні злоякісних пухлин, грануляцій, які покривають виразки тощо. В 
основі її патогенезу лежать руйнування стінок судини і тромбу, крихкість судин, зниження зсідання крові, 
механічні пошкодження гранулюючих ран. 

У тварин з тривалим перебігом гнійно-некротичних процесів завжди велика вірогідність виникнення 

цього виду кровотечі, що пояснюється багатьма причинами. 

1.  У гнійних осередках виникає розплавлення стінок судин та утворених тромбів. 
2.  У  результаті  дегенерації  й  паралічу  вазоконстрикторів  стінки  судин  втрачають  еластичність  і 

здатність до спазмування і ретракції. 

3.  Кров,  яка  вилилася  із  судини,  попадає  в  середовище  за  відсутності  умови  для  її  зсідання  (висока 

інтенсивність  протеолітичних  процесів,  продукти  розпаду  тканин  і  життєдіяльності  мікроорганізмів, 
відсутність тканинного тромбопластину). 

270

4.  Кров  у  тварин  при  розвиненій  хірургічній  інфекції  погано  зсідається,  що  обумовлено  токсемією, 

зниженням функціональних можливостей печінки і, як наслідок, недостатнім синтезом прокоа- гулянтів. 

5.  Цілий ряд мікроорганізмів виділяють токсини і ферменти, які посилюють фібринолітичний процес. 
Паралітична - буває у випадках, коли на тривалий час накладають джгут або його сильно затягують. 

Це призводить до пошкодження вазоконстрикторів і через певний час після його зняття виникає кровотеча. 

Іншим патологічним станом, при якому виникає важка кровотеча, є гемофілія. 
Гемофілія  -  це  геморагічний  діатез,  який  передається  за  спадковістю,  обумовлений  вродженим 

дефіцитом  у  крові  факторів,  які  приймають  участь  в  утворенні  тромбопластину.  Найчастіше  гемофілія 
зустрічається в кнурів, жеребців і псів. 

Розрізняють гемофілії наступних типів: 1) А-гемофілія, обумовлена недостатністю антигемофільного 

глобуліну (Ф-УІІІ); 2) В-ге- мофілія, виникає при дефіциті в крові плазмового компонента тром- бопластина 
-  фактора  IX  (фактора  Кристмасса);  3)  С-гемофілія,  при  якій  в  крові  відсутній  плазмовий  попередник 
тромбопластина (Ф - IX); 4) Б-гемофілія, при якій відмічається дефіцит фактора XII (фактора Хагемана). 

У тварин діагностують гемофілії переважно типів А і В. 
Основна ознака гемофілії - схильність до кровотечі, яка проявляється в тварини з перших днів її життя, 

незважаючи  на  нормальний  вміст  тромбоцитів  й  протромбіну  і  негативну  пробу  на  ламкість  капілярів. 
Навіть  незначні  ушиби  викликають  у  таких  тварин  підшкірні  і  внутрішньом'язові  крововиливи.  Тривала 
кровотеча,  яка  важко  зупиняється,  виникає  при  зміні  молочних  зубів  на  постійні,  при  незначних 
пораненнях. При косметичних операціях і кастрації можуть виникнути кровотечі, які викликають смерть 
тварини.  Розміжчені  рани  кровоточать  меншою  мірою,  тому  що  в  цьому  випадку  дефіцит  плазмового 
тромбопластину  компенсується  виділенням  тканинного.  При  гемофілії  в  тварин  часто  виникають  важкі 
анемії,  гемартрози  тощо.  При  гемофілії  можуть  бути  виражені  носові,  шлунково-  кишкові,  ниркові  й 
легеневі кровотечі. 

Застосування  таким  тваринам  звичайних  кровоспинних  засобів  не  дає  результатів.  Кращий  ефект 

отримують при переливанні крові. При цьому досягається не тільки зупинка кровотечі, але й деякою мірою 
компенсується крововтрата. При гемофілії слід переливати тільки свіжу кров, тому що фактор VIII швидко 
руйнується  при  зберіганні.  Місцеве  лікування  зводиться  до  літування  судин  і  до  тканинної  тампонади 
(шматочки сальника, м'язів, гемостатичні губки). 

Для  профілактики  гемофілії  слід  запобігати  спорідненому  розведенню,  особливо  в  свинарстві  і 

собаківництві. Тварин з гемофілією не можна допускати до відтворення стада; продуктивних тварин 
забивають на м'ясо! 

Мимовільна  зупинка  кровотечі  відбувається  в  результаті  утворення  судинного  тромбу,  зменшення 

просвіту кровоточивої судини, занурення її в глибину тканин після перерізування та утворення кров'яного 
згустку в тканинах за рахунок крові, яка вилилася. Мимовільна зупинка кровотечі настає тим скоріше, чим 
менший  калібр  судини  і  чим  більше  вона  пошкоджується.  Наприклад,  перерізування  судини  гострим 
скальпелем завжди супроводжується більшою кровотечею, ніж ножицями. Попереднє витягування судини 
більше  сприяє  зупинці  кровотечі,  тому  що  інтима  розривається  швидше,  ніж  адвентиція,  і  завертається 
всередину, зменшуючи просвіт судини, і надійніше закривається тромбом. 

271

На зупинку кровотечі також впливає емоційний стан.  Під  впливом  страху  в  тварин  підвищується 

зсідання крові, що залежить від гіперадреналінемії (підвищене виділення в кров адреналіну)! 

Інколи кровотеча припиняється мимовільно навіть при пошкодженні великих судин, що є результатом 

зменшення  кров'яного  тиску,  послабленням  серцевої  діяльності  і  підвищеним  зсіданням  крові,  яка 
залишилася. 

При великих розміжченнях м'яких тканин мимовільна зупинка кровотечі зустрічається досить часто. Це 

відбувається  за  рахунок  зміни  напрямку  протікання  крові  під  впливом  пошкодження  судини  і 
сегментованого  скорочення  її  стінки.  Поряд  з  цим  виникає  механічна  закупорка  судин  у  результаті 
перекручування, стискування і розміжчення. Крім того, в результаті розриву і завертання інтими просвіт 
судини закривається тромбом. Утворений тромб добре фіксується на місці, тому що знижується кров'яний 
тиск і стискається кінець судини оточуючими тканинами. Крім того, в розміжчених тканинах збільшується 
кількість факторів, які пришвидшують зсідання крові. 

Способи зупинки кровотечі 

Вони можуть бути мимовільними і штучними. 
Мимовільна  зупинка  кровотечі  можлива  при  пошкодженні  капілярів,  невеликих  вен  і  артерій.  У 

результаті складних ферментативних процесів проходить зсідання крові, яка вилилася, та утворення тромбу 
в пошкоджених судинах. Утворенню тромбу сприяють: зменшення діаметра кінця пошкодженої судини в 
результаті травми, завертання інтими в просвіт судини, нерівні краї рани судини тощо. 

До  штучних  методів  зупинки  кровотечі  відносяться  всі  оперативні  прийоми,  які  направлені  на 

зупинку  кровотечі.  їх  можна  розділити  на  три  основні  групи:  профілактичні,  провізорні  (тимчасові)  та 
остаточні методи зупинки кровотечі. 

Профілактичні  методи  зупинки  кровотечі  ґрунтуються  на  введенні  в  організм  тварини  засобів,  які 

підвищують  зсідання  крові  і  призводять  до  зменшення  кровотечі  під  час  операції  і  в  післяопераційний 
період. 

Провізорні,  або  тимчасові  методи  зупинки  кровотечі  направлені  на  тимчасове  припинення  або 

зменшення кровотечі під час оперативного втручання. 

Остаточні методи зупинки кровотечі направлені на повну зупинку крові як під час операції, так і після 

неї. 

Профілактика кровотечі 

Профілактика кровотечі та зменшення втрат крові є обов'язковою умовою передопераційної підготовки 

тварин. Якщо в момент проведення операції передбачається значна кровотеча, то перед операцією тварині 
слід  вводити  кровоспинні  речовини  загальної  дії.  Вони  можуть  підвищувати  зсідання  крові  або 
зумовлювати  звуження  кровоносних  судин.  Для  деяких  фармакологічних  речовин  характерні  обидві 
властивості. 

Фіксація,  знеболювання  та  введення  наркотичних  речовин  -  все  це  суттєво  впливає  на  проведення 

операції,  особливо  на  ступінь  кровотечі.  Оперативне  втручання  при  недостатньому  знеболюванні  су-
проводжується неспокоєм тварини, що, в свою чергу, посилює кровотечу. Деякі лікарські препарати, які 
застосовують для профілактики кровотеч, показані також і для зупинки останніх.