ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 19.07.2019
Просмотров: 2464
Скачиваний: 1
організацію та проведення сімейних групових нарад, мережевих зустрічей; залучення отримувача послуги до участі у тренінгах, дискусіях, засіданнях за круглим столом, семінарах, лекціях та інших заходах;
допомогу отримувачу соціальної послуги в оформленні документів;
перенаправлення отримувача соціальної послуги до інших надавачів соціальних послуг, у тому числі для отримання спеціалізованих послуг;
організацію та забезпечення діяльності груп взаємодопомоги;
2. У разі успішного виконання плану соціального супроводу надавач соціальної послуги проводить заходи щодо підготовки отримувача соціальної послуги до завершення її надання, спрямовані на підвищення його самостійності, відповідальності за власну життєдіяльність та посилення потенціалу найближчого оточення отримувача соціальної послуги щодо подолання СЖО.
3. Після завершення соціального супроводу надавач соціальної послуги відвідує сім’ю (особу) через два тижні та через місяць.
29) Соціально-правовий захист дітей пільгового контингенту в ЗНЗ
За даними соціальних паспортів класів соціальним педагогом складається соціальний паспорт школи та соціальний паспорт пільгових категорій. На початок навчального року складається банк даних дітей пільгових категорій. Тобто формуються окремі списки за визнеченими формами дітей та сімей, які підлягають соціальному захисту.
І. Діти-сироти та діти, які залишилися без батьківського піклування
Обов’язково двічі на рік (восени та весною) проводиться контрольне обстеження умов життя та виховання.
Двічі на рік (восени та весною) обов’язково проводяться поглиблені медичні огляди.
Діти безкоштовно харчуються у школах, дошкільних закладах, ПТУ, безкоштовно відвідують секції, гуртки.
Дітям, старшим шести років, видається єдиний квиток.
Обов’язково проводиться безкоштовне літнє оздоровлення цієї категорії дітей.
Здійснюється систематичний контроль за збереженням майна та житла (якщо є).
Коли дитина закінчує 9, 11 класів, адміністрація школи повідомляє відділ освіти, де бажає продовжувати навчання випускник, для видачі йому направлення обласного управління освіти на навчання.
Після закінчення навчання в ПТУ, технікумі, коледжі, ВНЗ видається грошова допомога, згідно нормативних документів.
Після служби в армії, закінчення навчання виділяється впорядковане житло.
II. Діти з багатодітних сімей
безоплатне одержання ліків за рецептами лікарів;
щорічне медичне обстеження і диспансеризація в державних та комунальних закладах охорони здоров’я із залученням необхідних спеціалістів, а також компенсація витрат на зубопротезування;
першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах, аптеках та першочергова госпіталізація;
безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (крім таксі), автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості
безоплатне одержання послуг з оздоровлення та відпочинку
Діти з багатодітних сімей, у складі яких є п’ятеро і більше дітей, а також особи віком від 18 до 23 років із таких сімей звільняються від плати за навчання у вищих навчальних закладах державної та комунальної форми власності усіх рівнів акредитації за умови, що певний освітньо-кваліфікаційний рівень вони здобувають вперше.
III. Діти із малозабезпечених сімей
Безкоштовне харчування в школах, безкоштовне відвідування дошкільних закладів (на основі документів).
Організувати літнє оздоровлення.
IV. Діти-інваліди дитинства
Безкоштовне харчування
Діти-інваліди мають право на безоплатне матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення, а також забезпечення медикаментами, технічними й іншими засобами індивідуальної корекції відповідно до законодавства.
По можливості організовувати оздоровлення та лікування цих дітей.
V. Діти, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС.
Посилене безкоштовне харчування.
Санітарно-курортне лікуванням та літнім оздоровленням цих дітей, постійно підтримуючи зв’язок із товариством «Чорнобиль».
За необхідності та за наявності документів звільняти від екзаменів.
Постійно здійснювати контроль за станом здоров’я цих дітей (обов’язок медсестри навчально-виховного закладу).
30) Соціально-правовий захист сімей з дітьми
Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» передбачено наступні види державної допомоги сім’ям з дітьми:
Існують такі види державної допомоги:
1) допомога у зв'язку з вагітністю та пологами;
2) допомога при народженні дитини; допомога при усиновленні дитини
3) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
4)допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування;
5) допомога на дітей одиноким матерям;
31) Соціально-правовий захист багатодітних родин
Багатодітні сім’ї мають право на:
1) 50-відсоткову знижку плати за користування житлом
2) 50-відсоткову знижку плати за користування комунальними послугами (газопостачання, електропостачання та інші послуги) та вартості скрапленого балонного газу для побутових потреб у межах норм, визначених законодавством.
3) 50-відсоткову знижку вартості палива, у тому числі рідкого, в межах норм, визначених законодавством, у разі якщо відповідні будинки не мають центрального опалення;
4) позачергове встановлення квартирних телефонів. Абонентна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 відсотків від затверджених тарифів.
Пільги щодо плати за користування житлом (квартирної плати), комунальними послугами та вартості палива, надаються багатодітним сім'ям незалежно від виду житла та форми власності на нього.
Дітям з багатодітних сімей надається безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (крім таксі), автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі - та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання;
32) Соціально-правовий захист прав жінок
До соціальних прав жінок які потребують гарантування та захисту з боку держави, потрібно віднести права жінок, пов’язані з материнством та право на медичну допомогу і охорону здоров’я.
Суттєвою проблемою, яка виникає у зв’язку з реалізацією жінкою її біологічної функції материнства, є забезпечення жінці-матері гарантій від звільнення з роботи або на працевлаштування на підставі вагітності або відпустки через вагітність і пологи.
Крім того, законодавством України, передбачена допомога жінкам під час вагітності й у післяпологовий період, а також допомога на дітей одиноким матерям.
Післяпологова відпустка надається як для відновлення сил і здоров’я матері, так і для догляду за неповнолітньою дитиною. Тому така відпустка надається не тільки жінці, яка народила дитину, але й жінці, яка усиновила новонароджену дитину. Відпустка в такому разі надається протягом 56 календарних днів з дня народження дитини. Жінкам, які закінчили навчальні заклади різного рівня акредитації, аспірантуру або професійно-технічне училище й направляються на роботу в установленому порядку, у період вагітності й народження дитини грошові виплати надаються з дня визначення появи на роботі.
Право на відпустку по догляду за дитиною мають усі працюючі жінки після відпустки по вагітності й пологах, незважаючи на трудовий стаж. Таке саме право мають жінки, які на- вчаються без відриву від виробництва, жінки, які звільнилися з підприємства у зв’язку з лі- квідацією підприємства, установи, організа- ції, жінки, які зареєстровані в державній службі зайнятості як безробітні, жінки, які є вій- ськовослужбовцями та працівниками органів внутрішніх справ і яких звільнили зі служби у зв’язку з вагітністю та пологами. Нерідко виникає питання, чи можуть матері використовувати відпустку по догляду за дитиною неповністю, тобто вийти на роботу до виповнення дитині трирічного віку або використати відпустку не всю одразу. Законодавством передбачено, що відпустка може бути надана за бажанням матері повні- стю або частково, а також вона може бути розбита на частини. За бажанням жінки у період догляду за дитиною можуть працювати на умовах неповного робочого дня або вдома.
33) Характеристика сімейних прав молоді
Шлюб (ст. 21 Сімейного кодексу) - сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Стаття 11. Порядок укладення шлюбу
1. Укладення шлюбу проводиться в особистій присутності осіб, що вступають у шлюб, після закінчення місяця з дня подачі ними заяви до органів реєстрації актів громадянського стану.
За наявності поважних причин орган реєстрації актів громадянського стану за місцем державної реєстрації укладення шлюбу може дозволити укладання шлюбу до закінчення місяця, а також може збільшити цей термін, але не більше ніж на місяць.
За наявності особливих обставин (вагітності, народження дитини, безпосередньої загрози життю однієї зі сторін та інших особливих обставин) шлюб може бути укладений в день подачі заяви.
2. Державна реєстрація укладання шлюбу проводиться в порядку, встановленому для державної реєстрації актів громадянського стану.
3. Відмова органу реєстрації актів громадянського стану в реєстрації шлюбу може бути оскаржена до суду особами, які бажають вступити в шлюб (одним з них).
Стаття 12. Умови укладення шлюбу
1. Для укладення шлюбу необхідні взаємне добровільне згоду чоловіки і жінки, що вступають у шлюб, і досягнення ними шлюбного віку.
2. Шлюб не може бути укладений за наявності обставин, зазначених у статті 14 цього Кодексу.
Щодо другої умови, то у ст. 22 Сімейного кодексу шлюбний вік встановлено: 18 років для чоловіків та жінок. Однак за заявою особи, яка досягла 16 років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.
Так, у шлюбі не можуть перебувати:
— особи, які є родичами прямої лінії споріднення;
— рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра;
— двоюрідні брат та сестра, тітка, дядько та племінник, племінниця;
— усиновлювач та усиновлена ним дитина (однак у разі скасування усиновлення цей шлюб може бути зареєстрований);
— між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, між дітьми, які були усиновлені ним. Лише за рішенням суду може бути надане право на шлюб між вказаними особами.
34) Юридичні аспекти створення сімї
1. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства.
2. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
3. Права члена сім'ї має одинока особа.
4. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
1. Особа, яка досягла шлюбного віку, має право на створення сім'ї.
2. Сім'ю може створити особа, яка народила дитину, незалежно від віку.
ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ШЛЮБУ
1. Державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.
3. Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.
Стаття 28. Заява про реєстрацію шлюбу
1. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком до будь-якого органу державної реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором.
Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, вважаються нареченими.
2. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком особисто.
3. Якщо жінка і (або) чоловік не можуть через поважні причини особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до органу державної реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену, можуть подати їх представники. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.
4. Якщо реєстрація шлюбу у визначений день не відбулася, заява про реєстрацію шлюбу втрачає чинність після спливу трьох місяців від дня її подання.
35) Укладання шлюбу
Шлюб - це сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану (ст. 21 СК). Проживання однією сім'єю жінки і чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Шлюб є основою продовження людського роду, основою сім'ї - у цьому його суспільне значення.
Умови укладення шлюбу.
- Для укладення шлюбу необхідна взаємна згода осіб, які одружуються, і досягнення ними шлюбного віку.
- Шлюбний вік: 18 років для чоловіків і жінок. За заявою особи, яка досягла 16 років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.
- Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком особисто до будь-якого державного органу реєстрації актів цивільного стану (ОРАЦС) за їх вибором. Жінка та чоловік зобов'язані при цьому подати паспорт чи інші документи, що засвідчують їх особу та вік. Церковний обряд шлюбу (вінчання) не дає йому правового значення, тобто не породжує прав і обов'язків, передбачених шлюбно-сімейним законодавством.
- Згідно з ч. 1 ст. 27 СК державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їх дітей, а також в інтересах держави і суспільства. Ця реєстрація засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.
- Якщо жінка або чоловік не можуть через поважні причини особисто подати заяву до державного органу реєстрації, таку заяву, нотарільно посвідчену, можуть подати їх представники. Повноваження представника мають бути нотаріально посвідчені.
- Стаття 29 СК встановлює обов'язок органів РАЦСу ознайомлювати осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, з умовами його укладення та перешкодами до цього, встановленими законом, про їх право укладати шлюбний договір (гл.10 СК), їх права та обов'язки щодо взаємного утримання (гл. 9 СК), право укладати договір про надання утримання (ст. 78 СК).
- Якщо реєстрація шлюбу у визначений день не відбулася, заява про реєстрацію шлюбу втрачає чинність після спливу 3 місяців від дня її подання.
- Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, вважаються зарученими (ст. 31 СК), але заручини не створюють обов'язку вступу в шлюб. Особа, яка відмовилася від шлюбу, зобов'язана відшкодувати другій стороні затрати, що були нею понесені у зв'язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля. Такі затрати не підлягають відшкодуванню, якщо відмова була викликана протиправною, аморальною поведінкою нареченої/нареченого, прихованням обставин, що мають для того, хто відмовився від шлюбу, істотне значення (тяжка хвороба, наявність дитини, судимість тощо).