Файл: лекції ГО.doc

331. "Грошові документи в національній валюті";

332. "Грошові документи в іноземній валюті";

333. "Грошові кошти в дорозі в національній валюті";

334. "Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті".

За дебетом рахунка 33 "Інші кошти" відображають надходження грошових документів у касу підприємства та коштів у дорозі, за кредитом — вибуття грошових документів та списання коштів у дорозі після зарахування їх на відповідні рахунки.

Аналітичний облік грошових коштів ведеться за їх видами.

Узагальнення інформації про наявність і рух грошових коштів у національній та іноземній валюті в касі, на поточних, валютних та інших рахунках в банку , грошових документів здійснюється в Журналі 1, який ведеться за кредитом рахунків ЗО "Каса", 31 "Рахунки в банках", 33 "Інші кошти" та відомостях до цього Журналу. Відомості відкриваються за дебетами відповідних рахунків:

1. Відомість за дебетом рахунку ЗО "Каса".

2. Відомість за дебетом рахунку 31 "Рахунки в банках".

3. Відомість за дебетом рахунку 33 "Інші кошти".

Аналітичні дані про грошові кошти в іноземній валюті наводяться в гривнях і одночасно у валюті операції.

4.Облік дебіторської заборгованості

У процесі господарської діяльності оплата за готову продукцію, товари здійснюється після їх відвантаження, а виконаних робіт і послуг після їх завершення і передачі клієнту (замовнику) . У такому разі виникає дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги.

Підприємство також може надавати позики працівникам, отримувати аванси, переплачувати (понад встановлені нарахування) кошти в бюджет та фонди. У цьому разі виникає дебіторська заборгованість за розрахунками.

Групування, інтерпретація та оцінка дебіторської заборгованості здійснюється за П (С) БО 10 "Дебіторська заборгованість".

Дебіторська заборгованість — це сума заборгованості дебіторів на певну дату.

Дебітори — це фізичні та юридичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

За П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість" вона визнається активом, якщо існує імовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума (п.5). Імовірність отримання економічних вигод по дебіторській заборгованості за відвантажені товари, роботи і послуги існує, якщо підприємство очікує своєчасної її оплати. Якщо у підприємства з'являються сумніви щодо своєчасної (у визначені терміни) її оплати, то така заборгованість вважається сумнівною.

Особливістю поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги є те, що вона визнається одночасно з визнанням доходу від їх реалізації. Тобто для їх визнання необхідно виконання таких умов:

• покупцеві передані ризики і вигоди, пов’язані з правом власності;

• підприємство не здійснює надалі контроль та управління за реалізованою продукцією (товарами та іншими активами);

• сума доходу (виручки) може бути достовірно визначена;

• є впевненість, що в результаті операцій відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати за цією операцією можуть бути достовірно визначені.

---

Момент передачі ризиків та вигод визначається на основі договору поставки продукції (товарів), виконаних робіт чи послуг.

За основу при класифікації дебіторської заборгованості приймаються такі основні критерії:

• строк погашення та зв'язок з нормальним операційним циклом;

• об'єкти, у відношенні до яких виникла дебіторська заборгованість;

• своєчасність погашення.

За строками погашення дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову та поточну.

Довгострокова дебіторська заборгованість — сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська заборгованість — сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

У відношенні до об'єктів, де вона виникає, групування здійснюється за такими видами:

• заборгованість орендаря за фінансовою орендою, яка відображається у балансі орендодавця;

• заборгованість, забезпечена векселями;

• за наданими позиками;

• дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги;

• дебіторська заборгованість за розрахунками;

• інша дебіторська заборгованість.

Залежно від своєчасності погашення вона поділяється на:

• дебіторську заборгованість, визначений угодою строк оплати якої не настав;

• дебіторська заборгованість не оплачена в строк. Така заборгованість, в свою чергу, поділяється на такі види: безнадійну та сумнівну.

Безнадійна дебіторська заборгованість — це заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржникам або за якою минув строк позовної давності.

Сумнівний борг — це поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, робити і послуги, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

На дату визнання за балансом дебіторська заборгованість оцінюється за первісною або теперішньою вартістю.

---

Тема 7. Облік розрахунків з оплати праці та соціального страхування

1. Економічний зміст оплати праці.

2. Облік особового складу персоналу.

3. Синтетичний та аналітичний облік розрахунків по оплаті праці.

4. Облік розрахунків з фондами соціального страхування

1. Економічний зміст оплати праці

За законом України "Про оплату праці" №108/95 ВР від 24.03.95 р., заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку власник або уповноважений ним орган сплачує працівникові за виконану ним роботу відповідно до трудового договору.

Розмір заробітної плати відповідальних працівників державних та комунальних підприємств передбачається в укладеному контракті.

Розмір оплати праці працівників недержавних підприємств визначається власником. Порядок її нарахування та виплати на підприємствах всіх форм власності передбачається колективним договором. Заробіток працівників залежить від складності та умов виконання роботи, якості її виконання працівником, результатів господарської діяльності підприємства та обраних власниками принципів матеріального заохочення. Державою регламентується мінімальний рівень заробітної плати працівників підприємств усіх форм власності. До мінімальної заробітної плати не включаються доплати за особливі умови роботи та одноразові виплати.

Основні форми оплати праці, які використовуються в Україні, — відрядна і погодинна.

Відрядна оплата праці нараховується працівнику від кількості виготовлених виробів (виконаної роботи) та їх складності. Чим складнішою є робота, тим вищою повинна бути кваліфікація робітника і оплата за її виконання. Рівень кваліфікації робітника підтверджується присвоєним йому розрядом. Найбільш кваліфікованими І високооплачуваними є робітники VI розряду і найменш оплачуваними — І розряду. Залежно від форм організації праці відрядний заробіток нараховується працівникові індивідуально або для групи працівників (колективно) . При колективній відрядній оплаті праці заробіток кожного працівника залежить від кількості відпрацьованого часу і розряду робітника.

Відрядна оплата праці складається з таких систем: прямої відрядної, відрядно-преміальної, відрядно-прогресивної, акордної.

При погодинній оплаті праці заробіток працівникові нараховується, виходячи з ставки оплати за годину, день чи місяць та кількості відпрацьованих годин. Заробіток при цій формі оплати праці нараховується за такими системами: проста погодинна та погодинно-преміальна.

Основою організації оплати праці в Україні є тарифна система, яка включає:

• тарифні сітки;

• тарифні ставки;

• схеми посадових окладів;

• тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна сітка — схема тарифних розрядів працівників, яка будується, виходячи зі складності робіт та необхідного рівня кваліфікації працівників.

---

Тарифна ставка визначає розмір заробітної плати робітника певного розряду за одиницею часу (1 година, 1 день, 1місяць).

Схеми посадових окладів визначають посади, які можуть займати працівники, та суми оплати за цими посадами (посадові оклади).

На основі схем посадових окладів складають штатний розпис підприємства, у якому передбачають перелік посад працівників та їх окладів на певний період (рік). Приклад штатного розпису наведено нижче.

Штатний розпис та зміни до нього затверджуються наказом керівника підприємства.

Тарифно-кваліфікаційні характеристики містять переліки основних робіт галузі, виходячи з кваліфікації (розрядів) робітників.

Використання тарифної системи дозволяє здійснювати диференціацію заробітної плати залежно від складності виконуваних робіт, кваліфікації працівників.

Розмір заробітної плати також залежить від розміру отримуваних підприємством доходів, його фінансового стану та від ряду інших показників.

Заробітна плата може бути основна і додаткова. Основна заробітна плата — винагорода за виконану роботу відповідно до визначені норми праці, її складності та умов виконання. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата ~ винагорода за працю понад визначених норм, за трудові досягнення, особливі умови праці та у інших випадках: доплати, надбавки, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством. До них відносять нарахування заробітної плати у випадках:

• за роботу понад визначені норми;

• за роботу в нічний час (до 40% тарифної ставки або окладу, але не менше 20%);

• за роботу у святкові і неробочі дні (у подвійному розмірі тарифної ставки або окладу);

• за час простою не з вини працівника (2/3 тарифної ставки або окладу у період до 6 місяців);

• при виготовленні продукції, що виявилася бракованою не з вини робітника в процесі виробництва продукції (2/3 тарифної ставки або окладу).

Інші заохочувальні та компенсаційні винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та грошові матеріальні виплати, не передбачені чинним законодавством або які здійснюються понад визначені законодавством норми.

Порядок та умови виплати заробітної плати та інших виплат працівникам передбачено колективним договором, який повинен бути оговорений з робітником у встановленому законодавством порядку.

Адміністрація підприємства, виходячи із задач по випуску продукції, її якості і строках постачання, можливостей впливу робітників на реалізацію наявних резервів виробництва з урахуванням їх статевих, вікових, професійно-кваліфікаційних та інших особливостей, розробляє конкретні системи оплати і пропонує їх до включення в колективний договір. Передбачається вибір форми оплати праці працівників (рис. 6.1).

---

2. Облік особового складу персоналу

Планування своєї діяльності здійснюється в бізнес-плані підприємства, яким визначається потреба у використанні трудових ресурсів.

Облік особового складу працівників повинен забезпечити надання інформації про чисельність працівників на підприємстві, їх розподіл за внутрішньогосподарськими підрозділами, а також про склад працівників по статі, віку, категоріях персоналу, посадах, спеціальностях, освіті, стажу роботи, плинність кадрів та їх потребу для здійснення систематично: діяльності підприємства.

Наказом Міністерства статистики України затверджені типові форми первинних документів з обліку особового складу робітників і службовців;

• наказ (розпорядження) про прийом на роботу (форма № П-1);

• алфавітну картку (форма № П-3);

• особову картку (форма № П-2);

• особову картку спеціаліста з вищою освітою, який виконує науководослідні, проектно-конструкторські й технологічні роботи (форма № П-4);

• наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу (форма № 11-5);

• наказ (розпорядження) про надання відпустки (форма № П-6)

• список про надання відпустки (форма № П-7);

• наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) (форма № П-8);

• табель обліку використання робочого часу та розрахунку заробітноїплати (форма № П-12);

• табель обліку використання робочого часу (форма № П-13);

• табель обліку використання робочого часу (форма № П-14);

• список осіб, які працювали в понаднормовий час (форма № П-16);

• листок обліку простоїв (форма № П-16);

• книгу обліку бланків трудових книжок і вкладишів до них(форма № П-9);

• книгу обліку руху трудових книжок і вкладишів до нихі форма № П-10);

• акт на списання бланків трудових книжок і вкладишів до них (форма

№11-11).

Кожний документ має характерні для нього реквізити та вимагає правильності заповнення та ведення.

Облік особового складу працівників підприємства веде відділ кадрів, інспектор по кадрах, секретар-референт, бухгалтер або інша уповноважена особа.

Прийом людини на роботу починається з наказу, якому передує заява здобувача.

Після заповнення наказу відділом кадрів цей документ передають начальнику відділу, у який працівник наймається. Останній, поспілкувавшись із кандидатом і прийнявши остаточне рішення про його прийом на роботу, візує проект наказу на його зворотному боці. При цьому він там само записує: на яку посаду може бути прийнято людину; за яким розрядом або з яким окладом; тривалість випробного терміну.

Далі працівника ознайомлюють із умовами праці, повідомляють про обов'язковість медичного огляду (за необхідності), проводять інструктаж з техніки безпеки і протипожежного мінімуму. Після цього він ставить свій підпис на зворотному боці наказу.

Після підписання наказу керівником працівника необхідно ознайомити з остаточним варіантом цього документа під розпис на лицьовому боці наказу.

---