ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 16.11.2019

Просмотров: 9377

Скачиваний: 3

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

Готовність бісквіта визначають за кольором шкірочки і пружністю. Шкірочка повинна бути золотисто-коричневою. При натискуванні пальцем на невипеченому бісквіті залишається заглиблення.

Випечений напівфабрикат охолоджують 20—30 хв. Потім з допо­могою ножа відділяють від бортів по всьому периметру і викладають на стіл, накривають папером, витримують 8—10 год. при температурі 10— 15°С, щоб закріпилася пориста структура.

Якщо бісквіт використовувати без витримування, то при нарізанні він буде м’ятися, кришитися. Папірзнімають після витримування, бісквіт зачищають і використовують для приготування тортів, тістечок, рулетів.

Бісквітні торти

Приготовляють з двох або трьох пластів бісквітного тіста, перема­щених кремом, фруктовою начинкою і прикрашених оздоблюючими напівфабрикатами.

Торти можуть мати круглу, овальну, квадратну або прямокутну форму.

Бісквітний корж (напівфабрикат) розрізають по горизонталі на два або три пласти. Нижній пласт бісквіта змочують сиропом, потім нано­сять шар крему, на який кладуть другий пласт бісквіта, змочують його сиропом, наносять крем. Покривають кремом верхній пласт і бічні сто­рони. Бічні сторони торта посипають бісквітними крихтами або под­рібненими горіхами.

Поверхню торта можна покрити шоколадною помадкою. Торт при­крашають кремом, фруктами, цукатами.


Тістечко бісквітне

Два пласти випеченого бісквітного напівфабрикату завтовшки 1 —2 см склеюють кремом. Нижній пласт бісквіта рівномірно змочу­ють сиропом і наносять шар крему товщиною 2—3 см. На крем кладуть другий такий самий пласт бісквіта і покривають кремом, охолоджують.

Перед нарізанням гострий ніж опускають у гарячу воду, витирають серветкою і розрізають бісквіт на тістечка прямокутної форми розмі­ром приблизно 4x8 см. Оздоблюють їх кремом, фруктами, желе.

Бісквітні рулети

Для рулетів випікають напівфабрикат завтовшки 7—10 мм, гарячим кладуть його на рушник і разом скручують, охолоджують. Легенько роз­гортаючи, щоб не поламати, виймають рушник і з середини рулет зма­щують кремом. Знову загортають, зверху змащують кремом, оздоблю­ють і охолоджують. Охолоджені рулети нарізають на порційні шматки.

  1. Заварне тісто і вироби з нього

Для заварного тіста використовують борошно з вмістом клейкови­ни 28-36%.

У казан вливають воду, додають масло, сіль і помішуючи, суміш на­грівають до кипіння. Потім поступово всипають борошно, продовжу­ючи помішувати до одержання однорідної маси без грудок І —2 хв. Масу охолоджують до 50—55°С і поступово додають меланж або яйця, замі­шують 15—20 хв.

Готове тісто має щільну пружну консистенцію, тому при випіканні всередині виробів утворюється пустота.

До складу заварного тіста входить велика кількість води. Для того щоб тісто було в’язким, з щільною структурою, його заварюють. Під час заварювання білки борошна набухають, поглинаючи воду. При дальшому нагріванні вони згортаються і виділяють частину води.

При температурі 60—65°С крохмаль борошна клейстеризується, по­глинаючи вільну вологу, яка виділилася під час згортання білків. Тому вся вода, яка знаходиться в заварному тісті, стає зв’язаною, а саме за­варне тісто — однорідним і в’язким.

Додавання меланжу або яєць підвищує вологість тіста, але завдяки наявності великої кількості клейстеризованого крохмалю і великої кількості білків тісто має в’язку консистенцію і не розпливається на листі. Якщо тісто рідке, то під час випікання вироби не піднімаються, тісто сідає і пустоти всередині не утворюються. З густого тіста вироби випікаються з тріщинами.

Підготовлене заварне тісто поміщають у кондитерський мішок і через гладку або зубчасту трубку відсаджують з нього вироби у вигляді кілець, трубочок або маленьких кульок — профітролів.

Випікають вироби при температурі 180—200°С протягом 30—35 хв. При підвищеній температурі одержують вироби з тріщинами на по­верхні, а при низькій — невеликий підйом виробів. Для випікання ви­робів кондитерський лист змащують маслом. З початку випікання ви­роби злегка розпливаються, потім на них зверху утворюється тонка кірочка, яка не допускає випаровування вологи з середини. В резуль­таті пара піднімає тісто і всередині виробу утворюється пустота.


Готовність заварних виробів визначають за світло-коричневим ко­льором кірочки, не повинно бути тріщин, вироби легкі, при розрізанні всередині не повинно бути рідкого тіста.

Трубочка з вершковим кремом

Заварне тісто з допомогою кондитерського мішка з гладкою або зуб­частою трубкою діаметром 15 мм відсаджують у вигляді трубочок дов­жиною 8— 10 см на змащений лист. Після випікання і охолодження тру­бочки заповнюють кремом з допомогою кондитерського мішка, а зверху глазурують помадкою або посипають цукровою пудрою.

Булочка заварна

З кондитерського мішечка відсаджують заварне тісто у вигляді бу­лочки на злегка змащений маслом лист і випікають. Потім охолоджу­ють, зрізають верхню частину булочки і середину наповнюють збити­ми вершками або сирним кремом з допомогою кондитерського мішка з зубчастою трубочкою. Вироби покривають зрізаною верхньою час­тиною і посипають цукровою пудрою.

Профітролі

Тісто відсаджують з кондитерського мішка з гладкою трубочкою діаметром 1 см у вигляді невеликих кульок на віддалі 2 см одна від одної. Випікають вироби при температурі 180°С і охолоджують. Під час випі­кання вироби збільшуються в об’ємі, вкриваються світло-коричневою кірочкою.

Профітролі використовують як гарнір до прозорих супів.

  1. Оздоблюючі напівфабрикати для виробів з тіста

Гарний зовнішній вигляд готового виробу з тіста має великий вплив на засвоюваність його організмом людини. До оформлення кондитер­ських виробів ставляться підвищені вимоги. Тому в кондитерському виробництві широко використовуються оздоблюючі напівфабрикати для прикрашування кондитерських виробів.

Сироп для змочування

Цукор з’єднують з водою в рівних пропорціях, доводять до кипін­ня, знімають піну й охолоджують до 20°С. Сироп ароматизують вином, есенціями, ваніліном, коньяком, лікером, фруктовими соками. Інко­ли сиропи підкислюють харчовими кислотами.

Сироп для виробів повинен бути не дуже рідким і не дуже густим, прозорим, з запахом есенції і вина.

Сироп для глазурування

Цукор з’єднують з водою (800 г цукру і 300 г води), доводять до ки­піння, знімають піну і кип’ятять. Потім охолоджують до 80°С, додають есенцію. Гарячим сиропом глазурують пряники та ін.

Помадка

У гарячу воду (300 г) кладуть цукор (800 г) і, безперервно помішую­чи, доводять до кипіння, знімають піну, додають підігріту патоку або харчову кислоту і продовжують варити при температурі 107°С 25—30 хв.

Готовність помадки визначають таким способом: у склянку з хо­лодною водою вливають кілька крапель звареної помадки. Крапельки готової помадки згортаються у вигляді кульок, якщо крапельки розп­ливаються — помадку необхідно ще варити.

Готову помадку швидко охолоджують до 30—40°С. Потім її збива­ють до білого кольору у збивальній машині або вручну. Збиту помадку зберігають в лотках 12—15 год. Щоб не утворювалась кірочка, її накри­вають вологою тканиною. Перед використанням помадку подрібню­ють і розігрівають на водяній бані до 40—45°С, безперервно помішую­чи. Інколи додають воду (10% маси помадки) й ароматичні речовини (вино, есенції, соки).

Помадка шоколадна готується так само, як і основна, але перед гла­зуруванням виробів у розігріту помадку додають какао-порошок.

Крем масляний основний

Вершкове масло зачищають, розрізають на шматки, кладуть у зби­вальну машину і на малій швидкості збивають 5—7 хв. Потім машину переключають на більшу швидкість, поступово додають цукрову пудру, згущене молоко, ванільний цукор, коньяк або вино і збивають 10 хв.

Щоб одержати шоколадно-масляний крем, наприкінці збивання додають просіяне какао. Для одержання крему інших кольорів дода­ють харчові фарби, соки.

Крем використовують для оздоблення тортів, тістечок.

Крем повинен добре зберігати форму, мати пишну однорідну кон­систенцію, бути кремового кольору.

Крем заварний

Борошно злегка пасерують і охолоджують. Яйця розтирають з цук­ром, додають молоко і змішують з борошном. Перемішують швидко, щоб не утворилось грудок.

Масу нагрівають до загустіння (95°С) на водяній бані, охолоджу­ють і додають збите масло і ванілін.

Крем повинен мати в’язку консистенцію, бути в міру солодким, з запахом ваніліну.

Крем білковий

Білки охолоджують до 1 — ТС, збивають на малій швидкості маши­ни, потім включають більшу швидкість і збивають до збільшення їх об’єму в 5—6 разів.

Не припиняючи збивання, поступово додають цукрову пудру, ли­монну кислоту, ванільний цукор і продовжують збивання 2 хв.

Крем необхідно відразу використовувати, оскільки він нестійкий при зберіганні.

Крем вершковий

Вершки охолоджують до 2'С і збивають у збивальній машині. Після утворення густої пишної піни, не припиняючи збивання, поступово додають цукрову пудру і ванільний цукор.

Для надання крему стійкості в нього можна додавати желатин (20 г на 1000 г крему).

Желатин промивають, заливають вершками у співвідношенні 1:10 і залишають для набухання на 1—2 год. Набухлий желатин розчиня­ють, нагріваючи на водяній бані, і охолоджують до 40°С. Теплий про­ціджений розчин додають наприкінці збивання вершків.


Вершковий крем з желатином можна підфарбовувати, додавати різні смакові й ароматичні речовини, без желатину — тільки ванільну пудру.

Крем повинен мати білий колір, пишну, повітряну консистенцію.

Білково-малювальна маса

Білки яєць збивають до пишної піни і, не припиняючи збивання, поступово додають цукрову пудру, просіяну через сито. Для надання кращого смаку, пластичності і білого кольору додають лимонну кис­лоту.

Готова маса повинна бути однорідною, піна — щільною, добре збе­рігати форму.

Малювальну масу можна підфарбувати натуральними харчовими фарбами.

Перед використанням масу збивають. Щоб на поверхні не утвори­лася суха кірочка під час зберігання, необхідно покрити її серветкою, змоченою у воді.

Білковою малювальною масою можна наносити на вироби з допо­могою корнетика тонкі лінії, крапки, надписи, орнаменти, квіти. Мож­на видавити на пергаментний папір, змащений жиром, різні малюнки: сіточки, візерунки, пірамідки, дати їм висохнути в теплому місці 12 год. Сухі прикраси знімають і прикрашають замовлені торти.

Цукрово-желатинова маса

Желатин промивають, заливають водою, температура якої 20—25°С. Дають набухнути протягом 2 год. і нагрівають до повного розчинення. Просіяну цукрову пудру насипають гіркою, роблять заглиблення і вли­вають розчинений желатин, лимонну кислоту. Швидко перемішують до однорідної білої маси. Масу можна підфарбувати зеленим, рожевим і жовтим кольорами.

З цієї маси готують троянди, гвоздики, лілії та інші квіти, стебла, листочки, зайчиків, ведмедиків та інші прикраси для замовлених тортів.

Харчові барвники

Для забарвлення кремів, фруктово-ягідних виробів, сиропів вико­ристовують кольорові речовини (кармін, амарант, куркума, Орлеан та ін.) Це натуральні барвники рослинного і тваринного походження. Барвники розводять водою. Водяні розчини харчових барвників довго зберігати не можна, оскільки вони швидко псуються. Тому їх готують у невеликій кількості. Для більш зручного використання розведений барвник наливають у пляшку, пробку проколюють в трьох-чотирьох місцях і барвник виливають краплями.

Куркума — жовта фарба рослинного походження, яку одержують з трав’яних рослин сімейства імбирових.

Для одержання жовтого барвника куркуму у вигляді пасти або по­рошку розчиняють у воді, орлеан краще в спирті і жирі, тому що у воді він розчиняється погано.

Жовтий барвник можна одержати також із моркви. Для цього морк­ву з добре вираженим червоним кольором натирають на тертці, віджи­мають через тканину сік, який нагрівають до кипіння і фільтрують. Згустки, що залишилися на фільтрі, — добрий барвник оранжевого ко­льору.

Цей барвник готують безпосередньо перед використанням. Вико­ристовують його для крему, морозива, тіста.

Для одержання барвника червоного кольору використовують ре­човину кармін. Одержують з тропічних комах (тілець кошенілі).

Порошок карміну розчиняють у 10%-ному розчині аміаку, потім кип’ятять у відкритому посуді до знищення аміаку і розводять гарячою водою.

Амарант розчиняють у воді.

З буряку, журавлини, кизилу, суниць та інших овочів і ягід черво­ного кольору також приготовляють сік для фарбування.

Для одержання коричневої фарби приготовляють сильний кофей­ний відвар або карамелізований цукор.

Зелене забарвлення можна одержати з зеленого листя рослин (шпи­нату). Для цього листя свіжого шпинату ретельно промивають, товчуть в ступці або пропускають через м’ясорубку з дрібною решіткою, віджи­мають сік, який нагрівають в посуді, що не окислюється, приблизно до 90'С і проціджують через густе сито.

В результаті нагрівання з соку виділяються і спливають на поверх­ню пластівці зеленого кольору — рослинний білок. Приготовляють цю фарбу безпосередньо перед використанням.

Використовують для крему, морозива.


Розділ 22 ОСНОВИ ЛІКУВАЛЬНОГО ХАРЧУВАННЯ

  1. Організація лікувального і лікувально- профілактичного харчування

Правильне харчування має важливе значення для життєдіяльності здорового організму. Особливого значення воно набуває для людини хворої. При лікуванні багатьох захворювань використання тільки ме­дикаментів не дає належного ефекту, якщо воно не поєднується з відпо­відним лікувальним харчуванням. Лікувальним або дієтичним є харчу­вання, що повною мірою відповідає потребам хворого організму в хар­чових речовинах та способах кулінарної обробки продуктів. Основне завдання його — відновити порушену рівновагу в організмі людини під час хвороби.

Лікувальне харчування організовують у лікарнях, санаторіях, про­філакторіях, дієтичних їдальнях та їдальнях при промислових підприє­мствах, установах, навчальних закладах. З цією метою в робітничих їдальнях виділяють не менш як 20%, студентських — 10%, загальнодо­ступних — 5% місць.

Особам, що потребують дієтичного харчування, за рекомендацією лікаря призначають раціони, або дієти, які вміщують певний комплекс страв і продуктів. Кожна дієта має номер. Основними дієтами, які най­частіше використовуються у дієтичних їдальнях, є дієти № 1,2,5,7,9, 10. В нумерації дієти № 7 і 10 наводяться під загальним № 7/10, оскіль­ки вони мають багато спільного. Дієтичне харчування здійснюється під постійним контролем медичного працівника, посада якого вводиться в штат їдальні.

Л ікувал ьне харчування грунтується на загальних принципах раціо­нального харчування і має бути повноцінним, ураховувати особливості захворювання, їжу для хворих готують за правилами раціональної тех­нології. Вона має ряд особливостей, які передбачають певний набір продуктів для кожної лікувальної дієти, забезпечення щадних режимів харчування, застосування спеціальних прийомів обробки, що зменшу­ють вміст певних речовин (цукрів, екстрактивних речовин), обмежен­ня солі і прянощів, підвищення вітамінної активності страв.

Набір продуктів визначається характеристикою дієт. Для приготу­вання дієтичних страв використовують такі продукти: хліб пшеничний з борошна вищого, І і II сортів (крім дієти № 9) вчорашньої випічки; масло вершкове і топлене; оливкову, кукурудзяну, соняшникову олію; нежирну яловичину; курей, кролів, нежирну рибу (тріску, судака, оку­ня, навагу, щуку); крупи і макаронні вироби; молоко, кефір, кисле мо­локо, некислий сир; свіжі овочі з деякими обмеженнями залежно від характеру дієти.

Для приготування страв для всіх дієт забороняється використову­вати копчені ковбаси, закусочні консерви, жирне м’ясо, гусей, качок, жирну рибу, свиняче сало, чорний хліб, тістечка з кремом, гострі при­прави.

Різні види м’яса і птиці є важливим джерелом повноцінних білків. Проте екстрактивні речовини, що містяться в них, сприяють сильно­му виділенню шлункового соку. Велика кількість жирів негативно впли­ває на роботу печінки, нирок і протипоказана при багатьох захворю­ваннях (виразкова хвороба шлунка, гастрит з підвищеною кислотні­стю). Тому для лікувального харчування використовують м’ясо, що містить мало сполучної тканини, без кісток і жиру, а при захворюванні печінки, нирок, подагрі, атеросклерозі його споживання різко обме­жують. Крім загальних рекомендацій щодо набору продуктів для ліку­вального харчування є також ряд обмежень, які стосуються вмісту в стравах окремих хімічних речовин (екстрактивних, холестерину, цукрів), що зумовлено особливостями кожної дієти. Досягається це особливим набором продуктів і спеціальними прийомами кулінарної обробки. Так, при цукровому діабеті з раціону виключають цукор і об­межують загальний вміст у стравах вуглеводів. Для зниження вмісту вуглеводів у раціоні обмежують кількість меду, круп, макаронних ви­робів, бобових, хліба, плодів, овочів, які містять багато цукрів і крох­малю. Крім того, продукти піддають спеціальній кулінарній обробці. Наприклад, моркву, буряки, картоплю дрібно нарізують і кілька разів промивають холодною водою. При захворюванні нирок з раціону вик­лючають екстрактивні речовини і різко обмежують вміст солі. Для зни­ження вмісту екстрактивних речовин м’ясо і рибу відварюють, буль­йон зливають, а з варених продуктів готують страви.