ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 25.11.2019
Просмотров: 7773
Скачиваний: 7
падки, коли слово, набуваючи нового значення, впливає
на появу подібних значень у всіх інших семантично по-
в'язаних із ним слів. Іншими словами, відбувається се-
мантичне "зараження" слів певної мікросистеми, внаслі-
док чого у системних об'єднаннях виникає паралелізм зна-
чень, а нерідко й форм. Так, зокрема, коли якесь із слів,
що позначало температуру, стало використовуватися для
позначення почуттів, то згодом цей семантичний процес
охопив усю лексико-семантичну групу: теплі стосунки,
гаряче серце, палке кохання, вогонь душі, любові жар, хо-
лодний погляд, в його голосі чувся лід, "Вони зійшлися:
тьма і промінь, Пісні і проза, лід і пломінь" (О. Пушкін у
перекладі М. Рильського). Пор. ще назви музичних інстру-
ментів і назви виконавців на цих інструментах: Він в ор-
кестрі перша скрипка. Валторна, дайте звук] Контра-
бас, вас зовсім не чути.
Деякі з лексико-семантичних об'єднань мають дуже чі-
тку, строгу системну організацію. Так, скажімо, дієслова,
що означають переміщення (рух) — це струнка система, еле-
менти якої розрізняються за трьома ознаками: 1) спосіб руху
(йти, їхати, плисти, летіти тощо); 2) характер руху —
самостійний, незалежний і несамостійний, залежний (йти,
їхати і везти, ____________нести, тягти тощо); 3) напрямок руху (в'їха-
ти, заїхати, з'їхати, виїхати, від'їхати тощо).
Лексико-семантична система мови 211
Системність лексичного складу зумовлена не тільки ко-
мунікативними потребами (при формуванні фрази мовець
спершу згадує лексико-семантичне об'єднання, а вже потім
відшукує в ньому необхідне йому найточніше слово), а й сис-
темністю об'єктивного світу, який відображений у лексиці.
Як будь-яка система, лексико-семантична система ба-
зується на відношеннях. Як і в фонології, тут відношення
бувають парадигматичними й синтагматичними.
ПАРАДИГМАТИЧНІ ВІДНОШЕННЯ — це відношення між слова-
ми на основі спільності або протилежності їх значень.
Зокрема, тут можна виділити: 1) відношення смислової
подібності (синонімія); 2) відношення смислового проти-
ставлення (антонімія); 3) відношення смислового вклю-
чення (гіпонімія); 4) відношення супідрядності (наприк-
лад: ялина, сосна, кедр, береза, дуб, вільха, осика, клен,
явір перебувають між собою в сурядних відношеннях і в
підрядному відношенні щодо гіпероніма дерево) і парти-
тивності, тобто цілого та його частини (сосна — шишка,
людина — рука, кінь — грива, лисиця — хвіст).
Найбільшими парадигматичними об'єднаннями є лек-
сико-семантичні поля.
Лексико-сємантичнє поле - сукупність парадигматично пов'яза-
них лексичних одиниць, які об'єднані спільністю змісту (іноді й спіль-
ністю формальних показників) і відображають поняттєву, предметну
й функціональну подібність позначуваних явищ.
Як приклад можна назвати такі лексико-семантичні
поля: поле спорідненості, поле переміщення (руху), поле
розумової діяльності (мислення), темпоральне (часове) по-
ле, метеорологічне (погодне), поле сприймання, поле тем-
ператури тощо.
Кожне поле має у своєму складі спільну (інтегральну)
ознаку, яка об'єднує всі одиниці поля. Така ознака нази-
вається архісемою і виражається лексемою з узагальне-
ним значенням. Щодо названих вище полів такими озна-
ками є 'спорідненість', 'мислення', 'темпоральність(час)',
'погода', 'сприймання', 'температура'. Кожна окрема оди-
ниця лексико-семантичного поля повинна відрізнятися від
інших одиниць цього ж поля хоча б однією диференцій-
ною ознакою. Наприклад, йти і їхати різняться дифе-
ренційною ознакою 'спосіб руху', йти й ходити — озна-
кою 'односпрямованість/різноспрямованість', йти й біг-
ти — ознакою 'інтенсивність' тощо.
212 кяом вм'г Лексика і фразеологія
Лексико-семантичні поля не є ізольованими об'єднан-
нями. Вони пов'язані між собою. Одним із засобів міжпо-
льових зв'язків є багатозначні слова, які окремими свої-
ми значеннями належать до різних полів. Так, скажімо,
слово година значеннями "час, пора", "60 хвилин"
належить до темпорального лексико-семантичного поля,
а значенням "гарна сонячна погода" — до метеорологічно-
го поля, слово підійти одним значенням належить до лек-
сико-семантичного поля переміщення, а іншим — до поля
розумової діяльності {підійти до висновку); уже згадувані
слова теплий, холодний, гарячий тощо одними значення-
ми належать до поля температури, а іншими — до поля
почуттів. Таким чином, лексико-семантичні поля перети-
наються. Зв'язок між полями забезпечує безперервність
семантичного простору, об'єднує всі поля в одну лексико-
семантичну систему мови.
Склад і структура лексико-семантичних полів у різних
мовах не збігаються. Якщо уявити собі лексико-семантичне
поле як певну мозаїку слів, то ця мозаїка в різних мовах
буде неоднаковою, тобто поля матимуть різну кількість клі-
тинок, не всі клітинки в одній із мов будуть заповненими і
те, що в одній мові міститься в одній клітинці, в іншій
може бути розподілене між двома чи кількома меншими
клітинками. Пор.: рос. общий — укр. спільний і загаль-
ний, укр. годинник — англ. watch "наручний, кишенько-
вий годинник", clock (для всіх інших видів), укр. годи-
на — англ. hour "60 хвилин", o'clock "час за годинами",
англ. boat — укр. човен і пароплав, англ. coat — укр. паль-
то і піджак, англ. desk — укр. парта і стіл, англ. dream —
укр. снитися і мріяти, англ. smell — укр. пахнути і ню-
хати, рос. любить — укр. любити й кохати — нім. haben
gem (про речі) і lieben (про людей) — англ. like, love, adore
(різний ступінь почуття); фр. flotter "нерухомо триматися
на воді" не має в українській мові відповідника; турецьке
kok покриває значення трьох українських слів — голубий,
синій, зелений; у мові хопі (північноамериканських індіан-
ців) немає іменників типу весна, зима, теперішнє, май-
бутнє, а передаються ці поняття прислівниками на зразок:
коли тепло, коли холодно тощо.
Лексико-семантичне поле має ієрархічну будову. Воно
складається з лексико-семантичних груп, а лексико-
семантичні групи з менших за обсягом мікросистем — си-
нонімічних рядів, антонімічних пар, гіперо-гіпонімів, кон-
версивів тощо. Так, скажімо, в темпоральному лексико-
Лексико-семантична система мови 213
семантичному полі виділяються лексико-семантичні гру-
пи назв точних і неточних часових відрізків, а в межах цих
лексико-семантичних груп виділяються мінімальні семан-
тичні об'єднання: синонімічні ряди (час, пора; день, доба),
антонімічні пари (день — ніч, літо — зима, вічність —
мить). Найпоширенішими в лексико-семантичній систе-
мі є гіперо-гіпонімічні (родо-видові) відношення (тюльпан,
гвоздика, гладіолус,ромашка ... — квіти; квіти, кущі, де-
рева... — рослини; січень, лютий, березень... —місяці; хви-
лини, години, дні, місяці, роки ... — час). Вони притаманні
всім пластам лексики і є найважливішими чинниками, які
об'єднують і структурують лексико-семантичну систему.
СИНТАГМАТИЧНІ ВІДНОШЕННЯ — лінійні зв'язки слова, його
сполучуваність, контекст. Кожне слово поєднується не з
будь-яким іншим словом, а тільки з певними словами. Так,
наприклад, слова гайнувати і розтринькувати поєднуються
тільки з одним словом — відповідно час і гроші, слово без-
пробудний — із двома лексемами — сон і п'яниця.
Між значеннями слова та його сполучуваністю існує
тісний зв'язок. Значенням слова зумовлюється його спо-
лучуваність, а розширення чи зміна сполучуваності слова
(вживання слова в незвичайних контекстах) призводить
до зміни його значення. Так, зокрема, вважають, що рос.
слово предать мало значення "передати", але оскільки
воно часто вживалося в словосполученнях і фразах типу
предать Христа, Иуда предал Иисуса, то згодом набуло
значення "зрадити".
Як і лексична парадигматика, лексична синтагматика
є специфічною для кожної мови. Пор.: укр. насипати
борщу — рос. налить борща, укр. брати участь — рос.
принимать участие; укр. дуже добре — болг. много доб-
ре; укр. чорний хліб — англ. brown "коричневий" bread.
Через стійкість опозицій між словами, стійкість по-
лів, сполучуваності слів, іншими словами через стійкість
парадигматики і синтагматики, лексико-семантична сис-
тема кожної мови є унікальною, неповторною. Вона відо-
бражає національний менталітет, глибокі традиції куль-
тури і сама стає фактом духовної культури народу. Виби-
раючи слова в процесі комунікації, мовець свідомо чи ми-
мовільно враховує їх парадигматичні й синтагматичні
зв'язки, які є в його мовній свідомості.
2 1 4 Лексика і фразеологія
Словниковий склад мови
Лексико-семантична система мови має польовий харак-
тер, тобто її структура організована за принципом поля, в
якому є центр із його ядром і периферія. Польова структу-
ра лексико-семантичної системи передбачає неоднорідний
і нерівноцінний її склад. До лексико-семантичної системи
мови належать слова, різні за їх семантикою, функціями,
важливістю, використанням у мовленні, територіальним
поширенням, стійкістю в часі, стилістичною характерис-
тикою, походженням тощо.
До центра лексико-семантичної системи належать най-
більш необхідні слова, на периферії знаходяться рідковжи-
вані і не всіма вживані слова. Отже, за соціальною важли-
вістю лексику поділяють на активну й пасивну.
АКТИВНА ЛЕКСИКА — частовживані (вони ж і загальновжи-
вані) слова. Цю лексику використовують усі носії мови
незалежно від професії, освіти, місця проживання тощо
(в, і, на, я, бути, що, він, ви, ти, ми, цей, весь, все, свій,
який, такий, один, сказати, тільки, ще, говорити, наш,
знати, рік, великий, інший, час, новий, йти, люди, перший,
рука, життя, бачити, треба, дуже, день, хотіти (саме в
такому порядку за спадом частот наводять частотні слов-
ники найчастотніші слова української мови).
До активної лексики належать такі тематичні групи:
назви спорідненості, назви частин організму людини і тва-
рин, назви свійських і широковідомих диких птахів, назви
риб, рослин, явищ природи, часових понять, жител та їх
частин, предметів і процесів харчування, одягу, взуття, по-
чуттів, кольору, смаку, розміру, чисел, усі займенники й
широковживані службові слова.
Серед активної лексики виділяється основний словни-
ковий фонд — ядро словника, найбільш необхідні слова.
Критеріями основного словникового фонду є три ознаки:
ці слова вживаються 1) завжди (в часі), 2) всіма, 3) у всіх
випадках. Основний словниковий фонд дуже стійкий,
майже не змінюється. За даними американського вчено-
го М. Сводеша, за 1000 років змінюють свою семантику
чи зникають із мови 20% слів основного словникового
фонду.
ПАСИВНА ЛЕКСИКА — це рідковживані (вузьковживані, не-
частотні) слова, якими переважно є застарілі слова (зиг-
зиця, перст, челядь, пастир), слова, які тільки-но з'яви-
Лексико-семантична система мови 215
лися в мові (брифінг, кіднепінг, пейджер), а також профе-
сіоналізми, екзотизми, жаргонізми й арготизми.
Професіоналізми — слова, що їх уживають люди, об'єд-
нані певною виробничою діяльністю, тобто слова, прита-
манні мовленню представників певної професії: забій, вруб-
машина, на-гора (шахтарі); сталеплавильна груша, мар-
тен, плавка, проба, болванка, вагранка, затискач (стале-
вари); оранка, косовиця, скирдування, силосування (сіль-
ські трудівники); курсив, петит, набір, гранки (праців-
ники поліграфії), перкусія, пальпація, ремісія, кома (ме-
дики).
Діалектизми — слова, які вживають на певній терито-
рії: вуйко "дядько по матері", стрий "дядько по батько-
ві", нанашко "хрещений батько", шваґер "шурин", бара-
боля, крумплі "картопля", блават "волошки", жалива
"кропива", вивірка "білка", нецьки "ночви", кертиця
"кріт", когут "півень", маржина і товар "худоба", клю-
вак "дятел", гейби "ніби", чень "може, може-таки", бігме
"їй-богу"; рос. корец (літературне ковш), клукать (літера-
турне искать), лонись "у минулому році", лыбиться (лі-
тературне улыбаться), баз (літературне двор), кочет (лі-
тературне петух), гутарить (літературне говорить); нім.
Schlachter (північне), Metzger (південне), Metzler (рейн-
ське) — діалектні назви м'ясника, який у літературній
мові позначається словом Fleischer.
Екзотизми (від гр. exotihos "чужий, іноземний") — сло-
ва, які позначають властиві іншим народам або країнам
поняття: гуайява "плодове дерево з тропічної Америки",
чинара "дерево з роду платанових, яке росте в Середній
Азії й має символічне значення", чалма "мусульманський
головний убір", мінарет "башта біля мечеті для заклику
мусульман молитися", ікебана "мистецтво складання бу-
кетів, поширене в Японії, а також сам букет, складений
за принципами ікебани", корида "бій на великій арені кін-
них бійців із розлюченими биками; традиційне видови-
ще, поширене в Іспанії і в деяких країнах Латинської Аме-
рики".
Жаргонізми (від фр. jargon), або сленгові слова, —
слова, властиві розмовній мові людей, пов'язаних певною
спільністю інтересів. Наприклад, у студентському мовленні
можна почути такі жаргонізми, як хвіст "заборгованість",
плавати "слабо знати матеріал", засипатись "не скласти
іспит", стипуха "стипендія", автомат "залік за резуль-
татом роботи в семестрі", кайф "задоволення"; рос. кол
216 Лексика і фразеологія
"одиниця", удочка "задовільно", петрить "розбиратися в
чомусь", идти на шпорах "користуватися шпаргалками".
У мовленні водіїв бублик "руль автомобіля", тачка
"автомобіль"; рос. мигалка "ліхтар для подачі сигналів",
дворники "стрілки для механічного витирання скла авто-
мобіля від снігу, вологи, пилу", резина і скаты "по-
кришка", баранка "кермо автомобіля". Останнім часом
великого поширення набув молодіжний жаргон: чувак
"хлопець", башлі "гроші", бакси "долари", предки
"батьки", шнурки "діти", відкинути копита "померти",
крутий "сильний, інтенсивний, незаурядний", тусовка
"зборище людей, об'єднаних спільними інтересами", лох
"бевзь, йолоп, роззява", дурка "психіатрична лікарня" то-
що. У функції жаргонізмів стали використовуватися пе-
рекручені англійські слова: лейбл "етикетка", баттон
"ґудзик", воч "годинник", беґ "сумка", фазер "батько", ґир-
ла "дівчина", сейшн "вечірка", спікати "говорити", рінґа-
нути "зателефонувати" та ін.
Жаргон дуже швидко змінюється. Жаргонізми, які ак-
тивно вживалися в 50-х—60-х роках, типу шамати "їсти",
рубон "їжа" не зрозумілі сучасній молоді. Засилля жарго-
нізмів у мовленні сучасних молодих людей завдає великої
шкоди. Вони висушують, забруднюють і вульгаризують
усне мовлення молоді, по-своєму стандартизують його, на-
повнюють сумнівними дотепами, заглушують живу дум-
ку, справжню мовну творчість, позбавляють мовлення ін-
дивідуальної своєрідності.
Арготизми (від фр. argot) — спеціальні слова й вира-
зи, типові для якогось соціального прошарку, вживані з