ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 25.11.2019
Просмотров: 7757
Скачиваний: 7
ка"), to show the white feather "злякатися" (буквально:
"показати біле перо").
Фразеологічні зрощення називають ще ідіомами (від
гр. idioma "самобутній зворот"), під якими розуміють фра-
зеологізми з повною втратою внутрішньої форми. Пояс-
нити, як склалося значення ідіом, — складна етимологіч-
на проблема. Так, наприклад, англ. tit to tat має значен-
ня "око за око", але пояснити, що означають слова tit і
tat, ніхто не може.
Ідіоми неможливо дослівно перекласти на іншу мову. До
ідіоми в іншій мові можна лише відшукати ідіому-
відповідник, якщо така є, або перекласти її одним словом чи
вільним словосполученням. Скажімо, англ. skeleton in the
cupboard перекладається як "сімейна таємниця", хоч дослів-
ний переклад — "скелет у буфеті", англ. to wear one's heart on
one's sleeve перекладається як "бути відкритим, відвертим",
хоча дослівний переклад — "носити серце на рукаві".
Фразеологічні ЄДНОСТІ - семантично неподільні фразеологічні оди-
ниці, цілісне значення яких умотивоване значенням їх компонентів.
Значення фразеологічної єдності виникає внаслідок уза-
гальненого переносного значення вільного словосполучен-
ня. Це результат образного метафоричного переосмислен-
ня словосполучення. Як приклади можна навести такі фра-
зеологічні єдності: зробити з мухи слона "перебільшити
щось", пальцем ____________не ворухнути "нічого не зробити", мілко
плавати "не мати достатніх здібностей, сил, знань для
певної справи; погано розумітися на чомусь", прикусити
язика "замовчати", тримати камінь за пазухою
"приховувати ненависть до кого-небудь; готувати помсту",
гнути спину "важко працювати", плисти за течією
"пасивно підкорятися обставинам"; рос. брать быка за
рога "починати з найважчого", сесть в лужу "осканда-
литися", положить зубы на полку "голодувати, відчувати
нестаток".
Як бачимо, для фразеологічних єдностей характерна
семантична двоплановість. В окремо взятих ізольованих
2 4 6 Лексика і фразеологія
від контексту таких зворотах не можна однозначно вста-
новити їх семантику, бо такі словосполучення можуть ужи-
ватися як вільні у прямому значенні і як фразеологічні в
переносному, тобто вони є омонімічними. Наприклад: Сто-
матолог закінчив примірку і поклав зуби на полицю. Гро-
ші вичерпались, і йому довелося на деякий час покласти
зуби на полицю; Плисти за течією ріки значно легше,
ніж проти течії. Він усе своє життя плив за течією,
ніколи не чинив спротиву. Дівчина намилила голову, а
потім змила її теплою водою. На зборах йому добре нами-
лили голову.
Фразеологічні ______________сполучення — звороти, в яких самостійне значення
кожного слова є абсолютно чітким, але один із компонентів має зв'я-
зане значення.
Наприклад: брати участь, досада бере,розквасити ніс;
рос. закадычный друг, уклончивый ответ, щекотливый
вопрос, потупить глаза, одержать победу, нанести пора-
жение; англ. to break silence "порушити мовчання", to make
friends "подружитися"; нім. die Kraft nehmen "позбавити
сил", das Wort ergreifen "брати слово".
У кожному наведеному звороті всі слова мають своє
значення, але одне зі слів реалізує таке значення, як пра-
вило, тільки в цьому звороті. Так, скажімо, слово розква-
сити реалізує значення "розбити до крові" лише зі слова-
ми ніс, обличчя та їх синонімами. Слово брати має зна-
чення "проймати" тільки у сполученнях зі словами доса-
да, злість (не можна сказати радість бере, щастя бере
тощо). Російське слово одержать актуалізує значення
"здобути" тільки в поєднанні зі словами победа і верх (не
можна сказати одержать образование, одержать деньги
тощо), а закадычный "щирий" загалом поєднується лише
зі словом друг.
Ті мовознавці, що дотримуються широкого розуміння
фразеології, тобто відносять до неї комунікативні одиниці
(речення) і будь-які влучні (крилаті) фрази, виділяють чет-
вертий тип фразеологізмів — фразеологічні вирази.
Фразеологічні вирази — стійкі за складом і вживанням семантич-
но подільні звороти, які складаються повністю зі слів із вільним зна-
ченням.
Фразеологічні вирази — це прислів'я, приказки, афо-
ризми відомих політиків, письменників, діячів науки й
Фразеологія 247
культури: Не все золото, що блищить; Крапля камінь то-
чить; Сім раз відмір, один відріж; І чужому научайтесь, й
свого не цурайтесь (Т. Шевченко); Караюсь, мучусь, але не
каюсь (Т. Шевченко); Борітеся — поборете (Т. Шевченко);
Лиш боротись — значить жить (І. Франко); Та є печаль-
на втіха далебі: комусь на світі гірше, ніж тобі (Ліна Кос-
тенко); Любви все возрасты покорны (О. Пушкін); Перейти
рубікон (Цезар); У здоровому тілі здоровити дух (Ювенал);
Вірю, бо це абсурд (Августин); Гроші не пахнуть (Веспасі-
ан); Добрими намірами вимощене пекло (С. Джонсон); Бла-
жен муж, що не йде нараду нечестивих (Біблія).
Фразеологізми — це майже завжди яскраві, образні ви-
рази. Вони є важливим експресивним засобом мови. Кож-
на культурна людина повинна володіти цим скарбом літе-
ратурної мови.
Література
ОСНОВНА
1. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства. — К. — Одеса, 1991. —
С 126—130.
2. Дорошенко СІ., Дудик П.С. Вступ до мовознавства. — К., 1974. —
С 155-159.
3. Реформатский А.А. Введение в языковедение. — М., 1996. —
С. 131—132.
4. Головин Б.Н. Введение в языкознание. — М., 1983. — С 79—84.
5. Кодухов В.И. Введение в языкознание. — М, 1987. — С 174—
177.
ДОДАТКОВА
1. Маслов Ю.С. Введение в языкознание. — М., 1987. — С 116—
120.
2. Баранникова Л.И. Введение в языкознание. — Саратов, 1973. —
С. 152—161.
3. Перетрухин В.Н. Введение в языкознание. — Воронеж, 1972. —
С. 164—166.
4. Камчатнов A.M., Николина Н.А. Введение в языкознание. — М.,
1999. - С. 81-85
5. Ужченко В.Д. Народження і життя фразеологізму. — К., 1988.
6. Коптілов В.В. У світі крилатих слів. — К., 1976.
7. Коваль А.П. Крилате слово. — К., 1983.
8. Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології. — Харків, 1987,'
248 Лексика і фразеологія
9. Зорівчак Р.П. Фразеологічна одиниця як перекладознавча проб-
лема. — Львів, 1983.
10. Баран Я.А. Фразеологія у системі мови. — Івано-Франківськ,
1997.
11. Білецький А.О. Про мову і мовознавство. — К., 1996. — С 155—
156.
Запитання. Завдання
1. Дайте визначення фразеології.
2. Назвіть основні ознаки фразеологізму.
3. Що зближує фразеологізм зі словом.
4. Що зближує і що різнить фразеологізм і вільне словосполучення?
5. Як виникають фразеологізми?
6. У чому виявляється національна специфіка фразеології? Підкрі-
піть свої думки конкретними прикладами.
7. Які типи фразеологізмів ви знаєте?
8. Дайте визначення фразеологічних зрощень. Наведіть приклади й
обґрунтуйте, чому вони належать до зрощень.
9. Чим різняться фразеологічні єдності від фразеологічних зрощень?
10. Що таке фразеологічні сполучення? Розкрийте їх природу і спе-
цифіку.
11. Як ви гадаєте, які є підстави вважати фразеологізмами крилаті
вирази, що мають форму речення?
3.6. Лексикографія
Поняття лексикографії
Лексикографія (від гр. lexikos "словниковий" або lexicon
"словниковий запас і grapho "пишу") — розділ мовознавства, який
займається теорією і практикою укладання словників.
Це наука, яка має практичне застосування. Словники
необхідні для вивчення рідної та іноземної мов, для під-
несення культури усної та писемної мови і загалом інте-
лекту людини. Культурний рівень нації та рівень розвитку
мови часто оцінюють за кількістю виданих словників.
Лексикографія тісно пов'язана з лексикологією. Укла-
дання словників вимагає великих теоретичних знань і доб-
рого чуття мови, тобто розуміння відтінків значення сло-
ва, особливостей його вживання, сполучуваності з інши-
ми словами тощо.
Розрізняють теоретичну і практичну лексикографію.
ТЕОРЕТИЧНА ЛЕКСИКОГРАФІЯ опрацьовує загальну теорію
словників: розробляє принципи відбору лексики, розта-
шування слів і словникових статей, структуру словнико-
вої статті (граматичний і фонетичний коментар до слова,
виділення і класифікація значень, типи словникових ви-
значень, система ремарок, типи ілюстрацій, подача фра-
зеологізмів, співвідношення лінгвістичної і нелінгвістич-
ної, тобто енциклопедичної, країнознавчої інформації).
ПРАКТИЧНА ЛЕКСИКОГРАФІЯ забезпечує навчання мови — як
рідної, так і іноземної, описує й нормалізує рідну мову,
дає матеріал для наукового вивчення лексики.
Для сучасної лексикографії характерні: розуміння ле-
ксики як системи; діалектичний погляд на значення (йо-
го змінність, відсутність чітких меж між значеннями по-
лісемантичного слова тощо); визнання тісного зв'язку лек-
сики з граматикою. Опрацьовуються різні типи словників
залежно від того, кому вони адресовані. Є словники акаде-
мічні, в яких інформація про слово найповніша, і навчаль-
ні, які мають на меті навчити людину, що вивчає мову, пра-
вильно використовувати слово. Є також словники для ши-
рокого використання і словники-довідники, адресовані
представникам певної професії.
250
Типи словників
Усі словники поділяють на енциклопедичні й лінгвіс-
тичні.
ЕНЦИКЛОПЕДИЧНІ СЛОВНИКИ описують світ, пояснюють яви-
ща, поняття, дають бібліографічні довідки про знамени-
тих (інколи й одіозних) людей, відомості про країни й
міста, про видатні події тощо. Відомими є "Українська
радянська енциклопедія" в 17 томах (К., 1960—1966; друге
видання в 12 томах вийшло в 1977—1985), "Енциклопедія
українознавства" за ред. В. Кубійовича, що вийшла в
1949 р. за кордоном і зараз перевидається у Львові і Ки-
єві (т. 1—7, Львів, 1993—1998; т. 1—4, Київ, 1994—1996),
"Большая советская энциклопедия" в 50 томах (М., 1950—
1958; останнє третє видання в 30 томах вийшло в 1969—
1978), "Энциклопедический словарь" у 86 томах Ф. Брок-
гауза й І. Єфрона (С.-Петербург, 1890—1907), "Encyclopaedia
Britannica" (Британська енциклопедія) в ЗО томах
(п'ятнадцяте видання вийшло в 1974—1986) та ін.
До енциклопедичних належать і галузеві терміноло-
гічні словники. Так, останнім часом в Україні з'явилася
значна кількість таких словників, як, наприклад, "Словник
термінів ринкової економіки" за редакцією В.І. Науменка
(К., 1996), "Короткий словник філософських термінів" за
редакцією В.М. Козакова (К., 1996), "Словник-довідник з
екології" Є.М. Кондратюка і ГЛ. Хархоти (К., 1987),
"Словник медичних термінів" В.Й. Кресюка та ін. (Одеса,
1994), "Соціологія: Короткий енциклопедичний словник"
за редакцією В.І. Воловича (К., 1998) та багато інших.
Філологи повинні бути обізнані зі словниками лінгвіс-
тичних термінів, серед яких слід назвати "Словник
лінгвістичних термінів" Є.В. Кротевича і Н.С. Родзевич
(К., 1957), "Словарь лингвистических терминов" О.С. Ах-
манової (М., 1966), "Словарь лингвистических терминов"
Ж. Марузо(М., 1960; переклад із французької мови), "Сло-
варь американской лингвистической терминологии"
Е. Хемпа (російський переклад, М., 1964), "Лингвис-
тический словарь Пражской школы" Й. Вахка (російсь-
кий переклад, М., 1964), "Siownik terminologii j^zykoznawczej"
3. Голомба, А. Гайнца і К. Полянського (Вар-
шава, 1968). "Словник лінгвістичних термінів" Д.І. Гани-
ча і І.С. Олійника (К., 1985), "Kleines Worterbuch
sprachwissenschaftlicher Termini" (Лейпциг, 1975) і над-
Лексикографія 251
звичайно цінний за багатством інформації "Лингвистичес-
кий энциклопедический словарь" за редакцією В.М. Яр-
цевої (М., 1990).
ЛІНГВІСТИЧНІ СЛОВНИКИ — це словники слів. Вони дають
інформацію не про речі, явища, поняття, а про слова. Як-
що енциклопедичні словники подають лише назви пред-
метів та явищ, які в мові представлені іменниками та імен-
ними словосполученнями, то лінгвістичні словники пояс-
нюють усі типи слів, їх граматичні та стилістичні ознаки,
особливості їх функціонування.
Лінгвістичні словники поділяють на одномовні й бага-
томовні.
ОДНОМОВНІСЛОВНИКИ
ТЛУМАЧНІ СЛОВНИКИ. У цих словниках розкривається (тлу-
мачиться) значення слів. У слові позначається наголос,
вказується на його граматичні й стилістичні властивості.
До кожного значення наводиться ілюстративний матеріал
(приклади вживання з художньої та іншої літератури). Є
такі тлумачні словники української мови: "Словник укра-
їнської мови" АН в 11 томах (К., 1970—1980), "Новий
словник української мови" у 4 томах В. Яременка й О. Слі-
пушко (К., 1998), "Короткий тлумачний словник україн-
ської мови" за редакцією Л.Л. Гумецької (К., 1979; друге
видання за редакцією Д.Г. Гринчишина, 1988). Першим
тлумачним словником сучасної української мови (він од-
ночасно є й перекладним) слід вважати "Словарь україн-
ської мови" у 4-х томах за редакцією Б. Грінченка (К.,
1907—1909; останнє видання 1996—1997) — видатна па-
м'ятка української лексикографії. Багатьма тлумачними
словниками представлена російська мова: "Толковый сло-
варь живого великорусского языка" в 4-х томах B.I. Даля
(1863—1866; шосте видання — 1989—1991; специфічною
ознакою цього словника є те, що слова в ньому розміщені
за гніздовим способом, тобто всі споріднені слова пода-
ються в одній статті; слово в такому словнику знайти важ-
ко, зате добре показано життя кореня кожного слова в
мові), "Толковый словарь русского языка" в 4-х томах за
редакцією Д.М. Ушакова (1936—1940), академічний " Сло-
варь современного русского литературного языка" в 17 то-
мах (М.-Л; 1948—1965; з 1991 р. виходить друге видан-
ня), укладений на основі 17-томного чотиритомний "Сло-
варь русского языка" (1957—1960, друге видання — 1981—
2 5 2 Лексика і фразеологія
1984), "Словарь русского языка" C.I. Ожегова (шістнад-
цяте видання — 1984). У 1977—1983 pp. у Мінську вий-
шов "Тлумачальны слоунік беларускай мовы" в 6 кни-
гах, а в 1958—1968 pp. у Варшаві був видрукуваний
"Stownik JQzyka polskiego" в 10 томах за редакцією В. До-
рошевського. Серед інших тлумачних словників дуже ві-
домими є англійські словники серії Webster (Уебстер),
французькі — серії Larousse (Лярус), німецькі — серії
Duden (Дуден).
Словники НЕОЛОГІЗМІВ. Це словники тлумачного типу, в
яких зібрані слова, що недавно з'явилися в мові. Як при-
клад можна навести словники "Новые слова и значения"
за редакцією Н.З. Котелової(М., 1973; М., 1984), "Словарь
новых слов русского языка (середина 50-х — середина 80-х
годов)" за редакцією Н.З. Котелової (С.-Петербург, 1995),
"Словарь новых слов/Dictionary of New Words" Джоната-
на Гріна (М., 1996).
Словники іншомовних слів. Ці словники охоплюють запо-
зичену лексику, вказують на джерело запозичення слова,
наводять іншомовну форму в оригіналі і тлумачення сло-
ва рідною мовою. Українською мовою видані такі словни-
ки іншомовних слів: "Словник чужомовних слів" А. Орла
(Нью-Йорк, 1963), "Словник іншомовних слів" за редак-
цією О.С. Мельничука (К., 1975), "Словник іншомовних
слів" М.П. Коломійця і Л.В. Молодової (К., 1998).
ДІАЛЕКТНІ СЛОВНИКИ. У діалектних словниках зібрано й роз-
тлумачено лексику одного діалекту або декількох діалек-
тів однієї мови. Як правило, такі словники охоплюють
лише ті слова, яких немає в літературній мові або які
мають семантичні відмінності порівняно з такими самими