ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 25.11.2019
Просмотров: 7780
Скачиваний: 7
Лексикографія 259
який вийшов у 1902 р. у Варшаві. Оригінальним є й
восьмитомний "Опыт словаря тюркских наречей" В.В. Рад-
лова, в якому наводиться лексика більшості тюркських мов
з перекладом на російську і німецьку мови.
Особливо багато останнім часом з'явилося перекладних
термінологічних словників, наприклад, "Словник фізичної
лексики українсько-англійсько-німецько-російський" В. Ко-
зирського і В. Шендеровського (К., 1996), академічні
"Російсько-український словник наукової термінології: Ма-
тематика. Фізика. Техніка" (К., 1998), "Російсько-
український словник наукової термінології: Біологія. Хі-
мія. Медицина" (К., 1996), "Російсько-український слов-
ник наукової термінології: Суспільні науки" (К., 1994); ба-
гатотомний "Словник слов'янської лінгвістичної терміно-
логії" (Прага, 1977—1979), в якому 2266 мовознавчих тер-
мінів подано дванадцятьма слов'янськими та англійською,
німецькою і французькою мовами.
Створено чимало диференційних словників, в яких на-
водяться лише ті слова, які не збігаються за значенням.
Наприклад: "Русско-украинский и украинско-русский сло-
варь: Отличительная лексика" Л.І. Мацько, О.М. Сидо-
ренко, СВ. Шевчук (К., 1966). До диференційних нале-
жать і так звані словники "фальшивих друзів переклада-
ча" (міжмовних омонімів), в яких зафіксовано слова двох
мов, що подібні за формою, але мають різні значення (на-
приклад: рос. луна "місяць" — укр. луна "відгомін", англ.
magazine "журнал" — укр. магазин "крамниця"): "Словник
російсько-українських міжмовних омонімів" М.П. Кочер-
гана (К., 1997), "Англо-русский и русско-английский сло-
варь "ложных друзей переводчика" за редакцією В.В. Аку-
ленка (М., 1969), "Немецко-русский и русско-немецкий
словарь "ложных друзей переводчика" К.Г. Готліба (М.,
1972). Подібні словники створено для французької та ан-
глійської (М. Кесслера і Ж. Дерокіньї), іспанської й фран-
цузької (Л. Дюпона), німецької та французької (М. Рейн-
хеймера), російської та польської (Я. Козелевського), ро-
сійської та чеської (Й. Влчка), російської та білоруської
(СМ. Грабчикова).
Як бачимо, сучасна лексикографія задовольняє потре-
би в найрізноманітніших типах інформації про слова. Во-
на розвивається за двома основними напрямками: 1) ство-
рення спеціалізованих словників, у яких була б інформа-
ція тільки одного характеру (лише написання, лише по-
ходження тощо); 2) створення комплексних словників, які б
2 6 0 Лексика і фразеологія
включали по можливості всі відомості про слово: тлума-
чення, граматичну характеристику, вимову, написання,
смислові зв'язки з іншими словами (синонімічні, антоні-
мічні), особливості вживання в різних стилях. Інколи такі
комплексні словники включають й енциклопедичну інфор-
мацію про річ, яку називає слово.
Складання словників завжди вважали важливим за-
гальнокультурним завданням. Кожна людина, яка дбає про
свій загальнокультурний розвиток, повинна читати слов-
ники. Як мудро порадив Максим Рильський, "Не бійтесь
заглядати у словник: Це пишний яр, а не сумне провалля;
Збирайте, як розумний садівник, Достиглий овоч у Грін-
ченка й Даля".
Література
'ОСНОВНА
1. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства. — К. — Одеса, 1991. —
С 130-136.
2. Дорошенко СІ., Дудик П.С. Вступ до мовознавства. — К., 1974. —
С 163—175.
3. Реформатский А.А. Введение в языковедение. — М., 1996. —
С. 151—156.
4. Головин Б.Н. Введение в языкознание. — М. 1983. — С 85—89.
5. Кодухов В.И. Введение в языкознание. — М., 1987. — С 196—
204.
ДОДАТКОВА
1. Булаховський Л.А. Нариси з загального мовознавства. — К.,
1959. — С 139—165.
2. Баранникова Л.И. Введение в языкознание. — Саратов, 1973. —
С. 161—168.
3. Камчатнов A.M., Николина Н.А. Введение в языкознание. — М.,
1999. — С. 85—91.
4. Маслов Ю.С. Введение в языкознание. — М., 1987. — С. 120—
124.
5. Касарес X. Введение в современную лексикографию. — М., 1958.
6. Сергеев В.Н. Словари — наши друзья и помощники. — М., 1984.
Лексикографія 261
Запитання. Завдання
1. Що таке лексикографія?
2. Що є предметом теоретичної лексикографії?
3. Які функції виконує практична лексикографія?
4. На які два типи діляться всі словники?
5. Яка відмінність між енциклопедичними і лінгвістичними слов-
никами?
6. Які енциклопедичні словники ви знаєте?
7. Назвіть основні словники лінгвістичних термінів.
8. На які дві групи поділяються лінгвістичні словники?
9. Перелічіть типи одномовних словників.
10. Розкажіть, які тлумачні словники ви знаєте. Охарактеризуйте їх.
11. Що таке конкорданси?
12. Назвіть відомі вам історичні й етимологічні словники.
13. Для чого потрібні частотні й зворотні словники?
14. Охарактеризуйте відомі вам ідеографічні словники.
15. Які різновиди перекладних словників ви знаєте? Назвіть найбільш
важливі перекладні словники, що вийшли в Україні.
4
Граматика
4.1. Граматика.
Граматичне значення.
Граматичні категорії
Предмет граматики. Розділи граматики.
Основні одиниці граматичної будови мови
Граматика ______________(від лат. grammatike techne "письмове мистецт-
во") - 1) будова мови (система морфологічних категорій і форм,
синтаксичних категорій і конструкцій); 2) наука, яка вивчає бу-
дову мови.
Що стосується граматики як науки, то розрізняють:
1) формальну, яка вивчає граматичні форми та їх струк-
туру, і контенсивну (семантичну), яка вивчає значення
цих форм і структур; 2) синхронічну, що вивчає будову
мови на певному умовно виділеному часовому етапі, і діа-
хронічну, яка вивчає мовну будову в її історичному роз-
витку. Із синхронічної граматики виокремлюють функ-
ціональну, яка вивчає функції граматичних одиниць.
Граматика складається з двох розділів: морфології й
синтаксису.
Морфологія (від гр. morphe "форма" і logos "слово, вчення, на-
ука") - розділ граматики, що вивчає граматичні властивості сло-
ва, зміну форм слів і пов'язаних із ними граматичних значень.
До морфології належить і вчення про частини мови.
Можна сказати, що морфологія — це граматика слова.
Синтаксис (від гр. syntaxis "побудова, порядок") - розділ грама-
тики, який вивчає засоби і правила побудови висловлювань, тобто
його предметом є речення.
Граматика. Граматичне значення. Граматичні категорії 263
Іншими словами, синтаксис — це граматика зв'язного
мовлення.
Поділ граматики на морфологію й синтаксис є умов-
ним. По-перше, граматичні значення слів повністю роз-
криваються тільки в реченні; по-друге, значення такого
поділу для кожної конкретної мови залежить від типу її
будови: для мов із бідною морфологією (англійської, ін-
донезійської, багатьох тибето-бірманських та ін.) морфо-
логія відходить на задній план, а для китайської, в'єтнам-
ської, тайських, йоруба не має жодної цінності, бо там її
(морфології) немає.
Словотвір, або дериватологія (від лат. derivatio
"відведення води з ріки", а згодом "утворення нових слів
від наявного кореня"), займає проміжне місце між лекси-
кологією і граматикою.
У структурі мови граматиці належить центральне міс-
це, а фонетиці й лексиці — периферійне. Фонетика — це
матеріальна периферія, а лексика — смислова. Оскільки
граматика має узагальнюючий характер, то в ній найяс-
кравіше виявляються найбільш суттєві риси структури мо-
ви, а це ще одне свідчення належності граматики до цент-
ральної частини, ядра мови.
Однією з особливостей граматики є її абстрактність. Що-
правда, абстрактною є й лексика. Слово будинок позначає
будь-який будинок незалежно від його форми, розміру, ма-
теріалу, з якого він побудований тощо, а слово людина по-
значає будь-якого homo sapiens (кожну окрему людину і
всіх). Однак граматична абстракція є значно вищою від лек-
сичної, так що факти лексичної абстракції здаються конк-
ретними порівняно з граматичною абстракцією. Наприк-
лад, слова будинок, стіл, віз, віл, лікар для лексики —
різні одиниці, а для граматики — одне й те ж: іменники
чоловічого роду в називному відмінку однини.
Основні одиниці граматики — морфема для морфоло-
гії і конструкція (речення) для синтаксису. Правда, є й
інші погляди щодо цього. Дехто вважає, що їх значно біль-
ше й серед них називає слово, словоформу, словосполу-
чення, просте речення, складне речення, надфразну єд-
ність ц навіть текст. Однак таке розуміння основних оди-
ниць морфології та синтаксису не є коректним хоча б то-
му, що кожен мовний рівень повинен мати тільки одну
основну одиницю.
Хоч у граматиці певною мірою використовують суто
формальний, технічний опис будови мови, проте голов-
264 Граматика
ною її метою є виявлення значень, що стоять за мовни-
ми структурами. Таким чином, основними для грамати-
ки є проблеми граматичної семантики (граматичних зна-
чень).
Граматичне значення
Граматичне значення - узагальнене (абстрактне) мовне значен-
ня, яке властиве рядам слів, словоформ, синтаксичних конструкцій і
яке має в мові регулярне (стандартне) вираження.
Так, слова весна, літо, парк, робітник, праця, голу-
бінь мають значення предметності; добрий, теплий, зеле-
ний, дзвінкий, золотий, дерев'яний — значення ознаки;
йти, летіти, співати, їсти — значення процесуальнос-
ті; дороги, книжки, стола, вікна, олії, бензину — значен-
ня родового відмінка; читав, думала, кричало, любили —-
значення минулого часу і т.д.
Крім тут згаданих, можна ще назвати граматичні зна-
чення роду, числа, особи, предикативності, суб'єкта, об'єк-
та та ін.
Як бачимо, граматичне значення відрізняється від лек-
сичного масовістю, груповим характером свого виявлен-
ня, тобто воно властиве великим групам слів. Крім цього,
граматичне значення відрізняється від лексичного:
1. Відношенням до слова і будови мови. Воно є обо-
в'язковим (не можна вжити слово, не використавши при-
таманні йому граматичні значення роду, числа, відмінка
тощо). Оскільки граматичне значення характерне для ба-
гатьох слів, конструкцій тощо, то воно є значно частотні-
шим від лексичного. Якщо підрахувати, скільки разів тра-
пляються слова людина чи робити на 100 сторінках яко-
гось тексту і скільки там словоформ у родовому відмінку,
то виявиться, що названих слів там може і не бути, а
форма родового відмінка буде чи не в кожному реченні, а
то й декілька в одному реченні.
2. Характером узагальнення. Якщо лексичне значен-
ня пов'язане з узагальненням властивостей предметів і
явищ дійсності, то граматичне значення — з узагальнен-
ням властивостей слів, з абстрагуванням від їх лексично-
го значення. Саме тому на відміну від лексичних значень,
кількість яких є неосяжною, граматичні значення кіль-
кісно обмежені й строго фіксовані.
Граматика. Граматичне значення. Граматичні категорії 265
3. Відношенням до мислення й об'єктивної дійсності.
Якщо лексичне значення співвідноситься з об'єктивною
дійсністю, то граматичне значення може не співвідносити-
ся з позамовним референтом. Чому, наприклад, ліс чоло-
вічого роду, а діброва, яка є тим же лісом, жіночого роду,
обґрунтувати позамовними фактами неможливо. Якби гра-
матичне значення завжди співвідносилось із позамовною
дійсністю, то слова-відповідники в різних мовах мали б од-
ні й ті самі граматичні значення, однак цього немає навіть
у близькоспоріднених мовах. Наприклад, укр. степ, мо-
зіль, біль, Сибір є іменниками чоловічого роду, а рос. степь,
мозоль, боль, Сибирь — жіночого роду; укр. артист, дан-
тист, оркестр — чоловічого роду, а драма — жіночого ро-
ду, тоді як польськ. artysta, dentysta, orkestra — жіно-
чого роду, a dramat чоловічого роду; укр. дівча середнього
роду, а рос. девочка жіночого роду.
4. Способом вираження. Граматичне значення має ре-
гулярне (стандартне) вираження. Про наявність граматич-
ного значення в мові можна говорити лише в тому випад-
ку, коли воно формально виражене в мові. Так, значення
багатократно повторюваної дії в дієсловах виражається за
допомогою префікса по- і суфікса -ува- (пописувати, по-
свистувати), а значення давального відмінка іменників —
закінченнями -у (-ові), -і (сину, батькові, доньці). І хоч
одне граматичне значення може виражатися різними фор-
мальними показниками і, навпаки, різні граматичні зна-
чення — одним граматичним показником (сестра — на-
зивний відмінок однини, брата — родовий відмінок од-
нини, жнива — називний відмінок множини), однак спи-
сок морфем для вираження певного граматичного значен-
ня є строго фіксованим. Ця ознака граматичного значен-
ня настільки важлива, що дехто з мовознавців бере її за
основу його визначення: граматичне значення — значен-
ня, яке в даній мові регулярно виражається граматични-
ми засобами.
Граматичні значення бувають трьох типів: деривацій-
ні, реляційні й модальні.
ДЕРИВАЦІЙНІ ЗНАЧЕННЯ — це незмінні, постійні показники
слова, що дають йому певну граматичну класифікацію.
Так, значення роду іменників, виду дієслів, перехідності,
зворотності є дериваційними.
РЕЛЯЦІЙНІ ЗНАЧЕННЯ (ВІД лат. relatio "відношення") є
змінними. Вони видозмінюються від однієї словоформи до
іншої. Реляційні значення використовуються мовою для
266 Граматика
зв'язку слів у реченні. До них належать значення роду при-
кметників, значення відмінків, значення особи та ін.
МОДАЛЬНІ ЗНАЧЕННЯ виражають відношення людини до ви-
словленої думки і до об'єктивного світу — ствердження,
заперечення, умовність, бажаність, запитання, волевияв-
лення тощо.
Граматичні категорії
t!J Граматична категорія - система протиставлених одна одній одно-
1 ^ рідних граматичних величин (граматичних форм із однорідним зна-
'"' ченням).
Для того щоб констатувати, що в якійсь мові є певна
граматична категорія, потрібно, щоб був ряд форм, об'єд-
наних якимсь спільним значенням, щоб усередині цього
об'єднання було протиставлення і щоб ті протиставлені
значення мали формальне вираження. Так, граматичною
категорією є категорія числа, бо вона об'єднує мовні оди-
ниці на основі спільного значення "число". Всередині цього
об'єднання протиставляються одиничність і множинність,
і граматичні значення однини й множини формально ви-
ражаються за допомогою спеціальних закінчень. Пор.:
ліс — ліси, весна — весни, озеро — озера, де граматичне
значення однини виражене нульовим закінченням і за-
кінченнями -а та -о, а граматичне значення множини —
закінченнями -и та -а.
Формальне вираження — дуже важлива ознака грама-
тичної категорії, бо саме її наявність чи відсутність є ос-
новним критерієм виділення граматичної категорії. Річ у
тім, що певне значення в одній мові може існувати як
граматичне, а в іншій мові як лексичне. Звідси розрізня-
ють граматичні й поняттєві категорії. Наприклад, існує
поняттєва категорія статі й граматична категорія роду.
Поняттєва категорія статі є універсальною, тобто всі лю-