ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 25.11.2019
Просмотров: 7755
Скачиваний: 7
тів tele "далеко" і phone "звук" у США. У давньогрецькій
мові такого слова не було, як не було й таких слів, як
телеметрія, агробіологія, телетайп тощо.
Запозичення можуть здійснюватися усним і писемним
шляхом, можуть бути прямими й опосередкованими.
В усних запозиченнях слова сильно пристосовуються
до фонетики мови-запозичувачки, навіть можуть бути пе-
рекрученими. А в писемних запозиченнях кожна буква
передається звуком навіть тоді, коли в мові-оригіналі
якийсь звук не вимовляється. Саме через те одне й те са-
ме слово, запозичене усним і писемним шляхом, може
звучати по-різному і сприйматись як два різні слова. На-
приклад, від гр. krystallos писемним шляхом запозичені
укр. кристал та рос. кристалл, а усним — укр. криш-
таль (можливо, через німецьке посередництво) і рос. хру-
сталь. Усними запозиченнями є всі давні тюркізми в укра-
їнській мові: базар, кавун, гарбуз, казан, карий, чумак; у
запозиченому з німецької мови тарілка (нім. Teller) від-
булася перестановка звуків [р] і [л] та заміна [є] на [а].
Прямі запозичення — запозичення, які безпосередньо
переходять із однієї мови до іншої. Так, зокрема, до укра-
їнської мови безпосередньо з польської ввійшли слова мі-
сто, стьожка, урядник, мешканець, кпини, кохання, мав-
па, розмаїтий, збруя, підлога, посаг, шиба, з російської —
мужик, чиновник, кріпость, сарафан, самовар, нагідки,
военрук, цілинник, рубильник, духовка, з німецької —
ерзац, фольксваген, рейхстаг, бундестаг.
Опосередковані запозичення — запозичення, які про-
никли із однієї мови до іншої через посередництво третьої
мови (це вже запозичення запозиченого слова). Так, зо-
крема, слово петрушка запозичене російською мовою з
2 3 2 Лексика і фразеологія
польської (pietruszka) через українську. Слова гвинт, фар-
тух, бляха, крохмаль, ринок запозичені з німецької мови
(Gewinde, Vortuch, Blech, Kraftmehl, Ring) через польську
(gwint, fartuch, blacha, krochmal, rynek). Грецьке алмаз
потрапило до української мови через арабську і турецьку.
Слово родзинки прийшло з французької мови (raisin
"виноград") до української через німецьку (Rosine) і поль-
ську (rodzynki).
Проходячи через декілька мов, запозичене слово може
до невпізнання змінити свою форму. Так, ім'я Гая Юлія
Цезаря, яке стало уособленням верховної влади, залежно
від мови, з якої воно запозичувалося, має в українській
мові варіанти цар, кесар, цісар, кайзер. Укр. жупан, шуб-
ка і юпка (діал. юбка) "жіноча корсетка", "чоловічий кап-
тан" походять від одного й того самого арабського слова
jubba "безрукавка", яке, прийшовши до нас через італійсь-
ку (giuppa) і польську (zupan) мови, набуло форми жупан,
через німецьку мову (Schube) — форми шуба, а через німе-
цьку (juppe) і польську (jupka) — форми юпка (юбка).
Запозичення — активний процес. Як бачимо з прикла-
дів, мова, яка запозичує слова, переробляє їх, перебудо-
вує, підпорядковуючи своїм внутрішнім закономірностям.
Якщо цього з іншомовним словом не відбувається, то во-
но залишається варваризмом, тобто іншомовним вкрап-
ленням, що більш-менш регулярно вживається, але збері-
гає своє іноземне обличчя, тобто не стає елементом мови-
запозичувачки (о'кей, чао, мерсі, капут, all right, happy
end, Hdnde hochl).
При запозичуванні звуки, яких не має певна мова, замі-
нюються своїми звуками: нім. Fliigel — укр. флігель, нім.
Burger — укр. бюргер, гр. theatron — укр. театр, Theodor
(theos "Бог", down "дар") — укр. Теодор і Федір, англ.
iceberg (дифтонг аі) — укр. айсберг (звукосполучення ай),
нім. Horn (придиховий, фарингальний [h]) — рос. горн
(задньоязиковий проривний [ґ]). Часто змінюються наго-
лос (фр. champion — англ. champion, рос. совет — англ.
soviet), морфологічна форма (гр. systema є іменником се-
реднього роду — укр. система має форму жіночого роду;
татар, іменник лапша не має роду — укр. лапша жіночо-
го роду; англ. cakes, rails не мають роду і тут представлені
у формі множини — укр. кекс, рос. кекс, рельс мають
форму однини чоловічого роду; англ. boots має закінчення
множини -s — в українській мові на це закінчення накла-
дається ще своє закінчення множини -и (бутси); фр. паль-
Історичні зміни словникового складу мови 233
то (paletot) не має закінчення — в українській мові -о
сприйнялось як закінчення середнього роду (пальто, паль-
та, пальту і т.д.). При запозичуванні з германських і
романських мов іменники втрачають артиклі.
Слід зазначити, що запозичені слова втрачають свою
внутрішню форму (мотивованість). Так, наприклад, слово
помідор в італійській мові, звідки воно запозичене, озна-
чає буквально "золоті яблука"; курорт в німецькій мові
складається з двох коренів — Киг "лікування" і Ort
"місце"; гастроль також у німецькій мові-джерелі склад-
не слово — Gast "гість" і Rolle "роль".
Запозичуються слова, як правило, в одному значенні.
Як приклад можна навести запозичене з французької мо-
ви депо в єдиному значенні "транспортне підприємство,
що забезпечує експлуатацію і ремонт рухомого складу за-
лізниць", тоді як у французькій мові це слово (depot) має
вісім значень. Трапляються випадки, коли при запози-
ченні звужується значення слова. Англ. dog означає соба-
ку загалом, а в українській мові словом дог позначають
тільки одну з порід собак.
Багато запозичених слів утратили свій іншомовний ви-
гляд, давно стали рідними в мовах, куди вони потрапили.
Так, скажімо, ніхто з українців не відчуває, що такі сло-
ва, як огірок, вишня, школа є запозиченими.
Не всі мови однаковою мірою стали джерелом запози-
чення. Найбільше цьому прислужилися давньогрецька та
латинська мови (запозичення з цих мов називають греко-
латинським фондом): гр. атом, автономія, демократія, фі-
лософія, діалектика, педагогіка, теза, синтез; імена Оле-
на, Петро, Степан, Микола та ін.; корені біо-, гео-, гідро-,
демо-, антропо-, теле-, піро-, стомато-, хроно-, психо-, те-
тра-, мікро-, макро-, нео-, палео-, полі-, моно-, авто-, син-,
діа-, пан-; лат. нація, республіка, матерія, натура, прогрес,
університет, факультет, об'єкт, ліберальний та ін.; іме-
на Валентин, Віктор, Марина, Юлія та ін.; корені соціо-,
аква-, інтер-, суб-, супер-, ультра-, квазі- та ін.
Із національних мов найбільше запозичень дали анг-
лійська (мітинг, клуб, лідер, інтерв'ю, імпорт, експорт,
трест, чек, спорт, бокс, матч, старт, комфорт, сервіз,
тост, джентельмен, джемпер, мотель, маркетинг, мене-
джмент, дилер, брокер, пейджер, факс тощо), німецька (май-
стер, бухгалтер, гросмейстер, капельмейстер, офіцер, ма-
триця, патронтаж, гільза, абонент, абзац, кооператив,
корунд, калькшріч у собі (Ding an sick), додаткова вартість
234 Лексика і фразеологія
(Mehrwert) тощо), французька (мода, дама, етикет, комп-
лімент, будуар, пальто, кашне, трюмо, революція, консти-
туція, патріотизм тощо і майже вся хореографічна термі-
нологія), італійська (банк, кредит, фасад, галерея, балкон,
салон, соната, кантата, батальйон, солдат тощо і майже
вся музична термінологія) мови.
Серед запозиченої лексики окрему групу становлять
інтернаціоналізми.
Інтернаціоналізми — слова, поширені у більшості мов
світу. Наприклад: нація, конституція, біологія, універси-
тет, декрет, ректор, алгебра, адмірал, іслам, бюро, мо-
раль, політика тощо. Інтернаціональні слова стосуються
переважно спеціальної термінології, різних галузей нау-
ки і техніки.
Щодо оцінки запозичень існують дві крайності: захоп-
лення іншомовними словами, з одного боку, і бажання
щоб то не стало очистити мову від них — з іншого. Обидва
погляди шкідливі. Не можна вважати нормальним яви-
ще, коли нині вивіски на вулицях наших міст рясніють
іноземними написами, а шпальти газет перенасичені зво-
ротами з незрозумілими більшості читачів іншомовними
словами на зразок: авантажна людина, яка звикла до фі-
оритур; імбецильний керівник, який викликає справедли-
ві ламентації колективу, осипає всіх філіпіками; всі на-
ші працівники альтруїсти і прозеліти прогресу; займає-
ться інсинуаціями, завдяки чому йому вдається утриму-
вати свою синекуру, але баражирування розкрило його
камуфляж; його ферули нас не лякають.
Невиправданим є й крайній пуризм (від лат. purus
"чистий") — навмисне цілеспрямоване усунення з мови
всіх іншомовних слів. Пуризм особливо шкідливий для
тих мов, яким не загрожує асиміляція. Так, зокрема, ні-
чим не обґрунтованими були пуристичні тенденції у дру-
гій половині XIX ст. у Росії, які особливо виявилися в
діяльності графа О.С Шишкова і частково лексикографа
та письменника В.І. Даля. Шишков пропонував усі іншо-
мовні слова замінити корінними, питомими. Наприклад,
замість тротуар уживати слово топталище, замість фор-
тепьяно — тихогромы. Знаменитий Словник Даля слово
фізкультура пропонує замінити штучноутвореним ловко-
силие, атмосфера — мироколица, колоземица, горизонт —
небозём, адрес — насылка, пенсне — носохватка,
эгоист — самотник, кокетка — хорошуха, миловидни-
ца. Якщо б запропонованими пуристами словами заміни-
Історичні зміни словникового складу мови 235
ти іншомовні слова у фразі Денди шел в калошах по тро-
туару в театр, то ця фраза звучала б Хорошилище шел в
мокроступах по гульбищу смотреть на позорище. Пури-
стичні тенденції були характерні й для української мови
початку XX ст., коли замість атом пропонувалося слово
неділка, синтаксис називали складнею, кому — протин-
ком, конус — стіжком, діагональ — косиною, період —
наворотом, формулу — взором тощо.
Виправданим є пуризм для тих мов, яким загрожує аси-
міляція. Коли тоталітарним адміністративним апаратом
заохочувалося зросійщення української мови (у мовознав-
стві навіть витворилася теорія про спільний "соціа-
лістичний фонд" лексики та спільні словотворчі процеси в
мовах народів СРСР), коли в словниках масово стали з'яв-
лятися русизми, а в перекладних словниках на перше міс-
це ставилися слова-відповідники, які були близькими за
звучанням до російських, а власне українські відповідни-
ки відсувалися на задній план, то помірні пуристичні тен-
денції в українській мові на сучасному етапі є доцільни-
ми, виправданими, як цілком виправданими вони були в
Чехії після майже суцільного онімечення чехів.
Отже, до проблеми запозичення потрібно підходити тве-
резо. Запозичувати слова необхідно лише в тому випадку,
коли без них не можна обійтися. Запозичення без потреби
є невиправданими і завдають мові тільки шкоди.
Історична __________лексикологія та етимологія
Історична лексикологія — розділ мовознавства, який вивчає істо-
рію лексичного складу мови - його формування й розвиток, історію
слів та їх значень, зміни в різних групах слів.
З історичною лексикологією тісно пов'язана етимологія.
Етимологія (від гр. etymon "істина" і logos "наука") - розділ мово-
знавства, який вивчає походження слів.
Слово етимологія вживається також у значенні "по-
ходження слова".
Завдання й основна мета етимології — знайти й пояс-
нити давні (первинні) значення та форми слів. Важливим
поняттям етимології є внутрішня форма, тобто спосіб мо-
тивації слова, семантична й структурна співвіднесеність
2 3 6 Лексика і фразеологія
морфем, із яких воно складається, з іншими морфемами.
Іншими словами, внутрішня форма — це покладена в ос-
нову називання ознака при утворенні нового значення,
яке відображає ту ознаку, за якою названо предмет. Вну-
трішня форма мотивує звуковий вигляд слова, вказує при-
чину, за якою дане значення виражене саме цим словом.
Вибір ознаки, що лежить в основі називання, тобто
є внутрішньою формою, не завжди визначається її важ-
ливістю. Нею може бути одна з багатьох ознак, яка ви-
падково привернула увагу. Це є причиною того, що в
різних мовах один і той самий предмет називається на
основі різних ознак. Пор.: укр. швець "той, що шиє",
рос. сапожник "той, хто робить чоботи (рос. сапоги)",
болг. обущар "той, хто робить взуття", нім. Schuhmacher
"той, хто робить черевики"; укр. веселка пов'язана з
веселий, рос. радуга від рад або райдуга "весела дуга",
нім. Regenbogen буквально перекладається як "дощова ду-
га"; укр. пролісок "такий, що росте на узліссі", рос. под-
снежник "такий, що цвіте під снігом", нім. Schneeglockchen
"сніжний дзвіночок", англ. snowdrop "сніжна крап-
ля"; укр. ковзани пов'язане з ковзатися, рос. коньки —
з кіньми, нім. Schlittschuhe — з Schlitten "сани" і Schuhe
"черевики".
Є слова з виразною внутрішньою формою, як, наприк-
лад, читальня "приміщення, де читають", їдальня
"приміщення, де їдять", пральня "приміщення, де перуть"
чи назви рослин соняшник, безсмертник, незабудка або
назви українських і білоруських місяців лютий, квітень,
травень, липень, серпень, жовтень, листопад; сакавік,
красавік, жнівень тощо. Однак більшість слів мають при-
ховану (затемнену, забуту, утрачену) внутрішню форму.
Втрату словом своєї внутрішньої форми, тобто етимоло-
гічних зв'язків із спорідненими словами (відповідно й пер-
винного значення), називають деетимологізацією.
Не кожен пересічний мовець здогадається, що слово
жінка пов'язане зі словами ген, генеза, генетив і мотиво-
ване значенням "та, яка народжує", що слово вікно спо-
ріднене зі словом око, хист із хитрий, олівець із олово,
долоня з долина, що слова початок і кінець мають один
корінь, що рос. ожерелье пов'язане зі словом горло, що
укр. начальник і польське naczelnik мають різне похо-
дження (начальник від начало, a naczelnik від czolo "чоло"),
що нім. Elephant "слон" і укр. верблюд походять від одного
й того самого слова.
Історичні зміни словникового складу мови 237
Розрив зв'язку з однокореневими словами наступає
внаслідок фонетичних змін (слова початок і кінець похо-
дять від одного кореня, в якому чергувалися голосні [о] і
[є] — кон/кен; [о] в українській мові перейшло в [і] за
аналогією до інших форм цього слова, де [о] було в закри-
тому складі; [к] перед голосним переднього ряду [є] пе-
рейшло в [ч], а єн за законом відкритого складу перетво-
рилося в носовий голосний [§], який згодом перейшов у
[а]) та перебудови семантичних зв'язків (рос. понедель-
ник деетимологізувалося, оскільки неделя "день тижня,
коли нічого не роблять (не делают)", стало використовува-
тися на позначення тижня).
Деетимологізація уможливлює поєднання слів, які за
живої етимології були б неможливими (біла білизна, синя
білизна, чорне чорнило, червоне чорнило, рос. путешест-
вовать поездом).
Внутрішню форму слова можна встановити лише шля-
хом наукового етимологізування, тобто враховуючи зако-
номірності фонетичних, словотвірних і семантичних змін.
Забута внутрішня форма, яка відкривається при спеціаль-
ному дослідженні, називається етимоном.
НАУКОВА ЕТИМОЛОГІЯ пов'язана з порівняльно-історичним
методом і ґрунтується на шести принципах: фонетично-
му, семантичному, словотвірному, генетичному, речовому