ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 25.11.2019
Просмотров: 7792
Скачиваний: 7
ди незалежно від використовуваної ними мови розрізня-
ють чоловічу і жіночу стать. Однак категорія роду прита-
манна далеко не всім мовам. Скажімо, її немає в англійсь-
кій, китайській, тюркських і фінно-угорських мовах, бо
там немає спеціальних формальних засобів її вираження.
В українській мові, як і в інших слов'янських, а також
романських та німецькій мовах, є така категорія, бо тут є
формальні засоби її вираження: закінчення (учитель, сті-
на, вікно), артиклі (нім. der Vater "батько", die Mutter
Граматика. Граматичне значення. Граматичні категорії 267
"мати", das Kind "дитя", фр. Іе рёге "батько", la mere
"мати"). Для германських і романських мов характерна
граматична категорія означеності/неозначеності, яка фор-
мально виражена означеними і неозначеними артиклями.
Так, зокрема, нім. der Tag "день", die Війте "квітка", das
Fenster "вікно" означають конкретні поняття, предмети,
уже відомі мовцеві й слухачеві, тоді як ті ж іменники з
неозначеним артиклем — ein Tag, eine Blume, ein Fenster
— означають якийсь день, якусь квітку, якесь вікно.
Аналогічно в англійській, французькій, італійській мо-
вах: означеність виражається артиклями — англ. the,
франц. le, la, італ. il, la, а неозначеність — артиклями —
англ. а, франц. un, une, італ. un, una. У слов'янських
мовах, за винятком болгарської і македонської, граматич-
ної категорії означеності/неозначеності немає, бо немає її
формального вираження, але поняттєва категорія означе-
ності/неозначеності є і виражається вона лексично (ця
книжка, якась книжка).
Мови світу різняться за кількістю і складом граматич-
них категорій. Так, в іберо-кавказьких мовах є категорія
граматичного класу "людини" і "речі", в японській і ко-
рейській мовах — категорія ввічливості. Різняться мови й
за кількістю протиставлених членів усередині категорій.
Наприклад, в англійській мові є два відмінки, в німець-
кій — чотири, в російській — шість, в українській — сім,
у фінській — чотирнадцять, у табасаранській — сорок
шість.
Граматичні категорії поділяють на морфологічні й син-
таксичні. До морфологічних належать категорія роду, чи-
сла, відмінка, виду, часу, способу, особи; до синтаксич-
них — категорія активності/пасивності, комунікативної
спрямованості (розповідність, питальність, спонукаль-
ність), стверджуваності/заперечуваності, синтаксичного ча-
су й синтаксичного способу.
Морфологічні категорії, в свою чергу, поділяють на
класифікаційні й словозмінні.
Класифікаційні (словотворчі, дериваційні) катего-
рії — це такі, члени яких виступають як рубрики класи-
фікації слів. Так, зокрема, класифікаційною є категорія
роду іменників і категорія виду дієслова, бо іменники не
відмінюються, а класифікуються за родами (кожен імен-
ник належить до одного певного роду), а дієслова розподі-
ляються між трьома видовими групами — дієсловами до-
конаного чи недоконаного виду або двовидовими.
2(38 Граматика
Словозмінні (релятивні) категорії — граматичні кате-
горії, яких слово може набувати залежно від іншого слова,
з яким воно поєднується в реченні. До словозмінних нале-
жить категорія роду прикметників, бо прикметники не
класифікуються, а відмінюються за родами і родова фор-
ма прикметника залежить від поєднуваного з ним іменни-
ка (великий успіх, велика справа, велике враження). Суто
реляційною є також категорія відмінка: кожна іменна ча-
стина мови змінюється за відмінками.
У мовах світу найчастіше трапляються граматичні ка-
тегорії роду, відмінка, числа, означеності/неозначеності,
ступеня якості, часу, виду, стану, способу й особи.
Категорія роду — граматична категорія, яка полягає в розподілі слів
або форм за двома чи трьома класами, традиційно співвідносними
з ознаками статі або їх відсутністю.
Вона є в більшості сучасних індоєвропейських мов. Не-
має її в англійській, фінно-угорських, тюркських, япон-
ській та деяких інших мовах. В українській мові катего-
рію роду (чоловічого, жіночого або середнього) має кожен
іменник. У прикметниках, порядкових числівниках, при-
свійних, вказівних, питальних займенниках, дієприкмет-
никах і дієсловах у формі минулого часу ця категорія є
залежною від іменника, з яким названі класи слів поєд-
нуються. В італійській, французькій, іспанській і датсь-
кій мовах іменники мають два роди — чоловічий і жіно-
чий. Категорія роду має формальне вираження. В слов'ян-
ських мовах — це закінчення, в романських і німецькій —
артиклі (нім. der, ein для чоловічого роду, die, eine для
жіночого, das, ein для середнього, фр. le, un для чоловічо-
го, la, une для жіночого, італ. il, un для чоловічого, la,
una для жіночого роду.
Категорія відмінка — граматична категорія імені, яка виражає його
синтаксичні відношення до інших слів висловлювання.
Кількість відмінків у різних мовах неоднакова. Є мо-
ви, в яких відмінків зовсім немає: болгарська, італійська,
французька, таджицька, абхазька та ін.
Категорія числа — граматична категорія, яка виражає кількісні ха-
рактеристики предметів думки.
У мовах світу категорія числа не збігається. Є мови, в
яких, крім однини і множини, є двоїна і троїна. Двоїна '
Граматика. Граматичне значення. Граматичні категорії 269
була в давньоукраїнській мові (дъва стола, дъвЪруцЬ, дъвЪ
селі; див. залишки цих форм у діалектах: дві руці, дві селі
тощо). Троїна є в деяких папуаських мовах на острові Но-
ва Гвінея. У давніх індоєвропейських мовах — санскриті,
давньогрецькій, давньогерманських було три числа: одни-
на, двоїна і множина.
Категорія означеності/неозначеності (детермінації) - граматич-
на категорія, яка вказує на те, чи мислиться ім'я предмета як єдине
в описуваній ситуації (означеність) чи як таке, що належить до класу
подібних йому феноменів (неозначеність).
Як уже зазначалося, ця категорія характерна для гер-
манських, романських, болгарської, македонської та інших
мов і виражається за допомогою артиклів. Означеними є
англійський артикль the, німецькі der, die, das, францу-
зькі іе, la, les (останній для множини), а неозначеними
відповідно a; ein, eine, ein; un, une. У болгарській, маке-
донській, румунській і скандинавських мовах існують пост-
позитивні артиклі, тобто артиклі, які стоять після слова,
приєднуючись до нього як постфікси. Пор.: болг. стол
"якийсь стілець" — столът "певний стілець", маса
"якийсь стіл" — тасата "певний стіл"; село "якесь се-
ло" — селото "певне село".
У тих мовах, де немає артиклів, значення означеності/
неозначеності виражається лексично і контекстуально. На-
приклад, в українській мові для цього використовують вка-
зівні займенники цей, ця, це, ці, топ, та, те, ті, частки
тільки, ще (Тільки учитель цього не знав. Ще чашку!),
неозначені займенники якийсь, якась, якесь, якісь, прикме-
тники певний, цілий, невідомий, незнайомий, числівник
один, порядок слів (перед присудком — означеність, піс-
ля — неозначеність: Хлопчик вийшов на вулицю; На вули-
цю вийшов хлопчик), фразовий наголос (Ось зошит; Ось
зошит). Найсильнішим засобом вираження значення озна-
ченості/неозначеності є контекст. Як бачимо, в українсь-
кій мові категорія означеності/неозначеності є не грама-
тичною, а поняттєвою, оскільки тут немає морфологічних
засобів ЇЇ вираження.
Категорія ступеня якості (порівняння) - граматична категорія, яка
виражає ступінь якості, що характеризує предмет чи дію.
Розрізняють звичайний, вищий і найвищий ступінь.
У деяких мовах є тільки два ступені порівняння — зви-
270 Граматика
чайний і елатив, який поєднує значення вищого і найви-
щого ступенів. Вищий ступінь указує на наявність в об'єк-
ті якоїсь якості більше, ніж в іншому, найвищий — біль-
ше, ніж у всіх інших. Звичайний ступінь означає якість
безвідносно до ступеня.
Ступені порівняння мають прикметники і прислівни-
ки (важкий, важчий, найважчий; темно, темніше, най-
темніше). У деяких мовах ступені порівняння мають та-
кож іменники й дієслова. Наприклад, у мові комі кужд
"вміє", кужоджик "більше вміє".
Ступені порівняння виражаються афіксами (цікавий —
цікавіший — найцікавіший; англ. large "великий" — larger
"більший" — largest "найбільший", нім. interessant
"цікавий" — interesanter "цікавіший" — interesantest
"найцікавіший") і аналітично (відомий — більш відомий —
найбільш відомий, англ. difficult "важкий" — more difficult
"важкіший", (the) most difficult "найважчий"). У сло-
в'янських, германських і романських мовах є декілька
співвідносних за значенням прикметників та прислів-
ників, які творять ступені порівняння від інших основ:
укр. добрий — кращий — найкращий; рос. хороший —
лучше — наилучший; англ. good — better — best, нім. gut —
besser — best (am besten).
Категорія часу - граматична категорія дієслова, яка є специфіч-
ним мовним відображенням об'єктивного часу і служить для темпо-
ральної локалізації події або стану, про які йдеться в реченні.
Ця категорія вказує на одночасовість, передування чи
наступність події щодо моменту мовлення. У більшості
мов є три часи: теперішній, минулий і майбутній. Це аб-
солютні часи. Крім них, у деяких мовах є спеціальні
"відносні" часи, які позначають події відносно якоїсь точ-
ки відліку, яка, в свою чергу, визначається відносно мо-
менту мовлення (передминулий час, передмайбутній час,
майбутній у минулому тощо).
Категорія виду (аспектуальності) - граматична категорія дієсло-
ва, яка узагальнено вказує на протікання дії в часі.
У слов'янських мовах граматично протиставлені до-
конаний і недоконаний вид. Доконаний вид вказує на
досягнення межі, тобто показує обмежену дію або її ре-
зультат (зашумів, написав). Недоконаний вид не вказує
на граничність дії (шумів, писав). У германських і ро-
Граматика. Граматичне значення. Граматичні категорії 271
манських мовах, на думку більшості мовознавців, грама-
тичної категорії виду немає, бо там немає формальних
морфологічних засобів (спеціальних суфіксів, префіксів)
її вираження.
Категорія стану - граматична категорія дієслова, що виражає
суб'єктно-об'єктні відношення.
У мовознавстві поки що немає загальноприйнятої кла-
сифікації станів, однак у всіх класифікаціях згадується ак-
тивний, коли носій дієслівної ознаки відповідає суб'єкту
(Учні виконують пісню), і пасивний, коли носій дієслівної
ознаки відповідає об'єкту (Пісня виконується учнями)-
Категорія способу - граматична категорія, яка виражає відношен-
ня названої дієсловом дії до дійсності з погляду мовця.
Це оцінка мовцем дії як бажаної, можливої, передба-
чуваної (припущення) тощо.
Різні мови мають різний набір форм способу. В усіх
мовах є дійсний (представляє дію як реальний факт), умов-
ний (представляє дію як можливу, бажану, передбачува-
ну, обумовлену) і наказовий (служить для передачі нака-
зу, спонукання або прохання) способи. Західноєвропейсь-
кі мови, крім того, витворили особливі форми кондиДІо-
нала для позначення обумовлених дій і для вираження
допущення, можливості, бажаності і некатегоричного твер-
дження (нім. Ich wiirde es gerne tun "Я охоче зробив би
це"). У балканських мовах є ще переповідний спосіб (ко-
ментатив), що виражає дію, яку мовець безпосередньо не
спостерігав, а переказує її з уст інших. Цим способом пе-
редають відтінок недовір'я, сумніву.
В аглютинативних мовах (наприклад, тюркських) на-
лічують від чотирьох до дванадцяти способів, які виража-
ють повинність, підтвердження, намір, згоду тощо.
Категорія особи - граматична категорія дієслова, яка позначає від-
ношення суб'єкта дії до мовця.
Виконавцем дії може бути мовець, його співрозмов-
ник або особа, яка не бере участі в розмові. Відповідно
розрізняють першу, другу і третю особу (пишу, пишеш,
пише).
Категорія особи належить до узгоджувальних, слово-
змінних. Вона виражається особовими закінченнями (я про--
2 7 2 Граматика
цюю, він працює; англ. / work, he works). У деяких мовах
(самодійських, палеоазіатських) категорія особи характер-
на не тільки для дієслів, а й для імен у позиції присудка.
Так, у коряцькій мові г'оляйгым "чоловік-я", г'оляйгыт
"чоловік-ти", г'оля "чоловік-він"; нытуйгым "молодий-я",
нытуйгыт "молодий-ти", нытуйкын "молодий-він". Од-
нак є й такі мови, в яких категорія особи загалом не вира-
жена. До них належать японська, китайська, індонезійсь-
ка та деякі інші.
Лексико-граматичні розряди (категорії)
Від граматичних категорій треба відрізняти лексико-
граматичні розряди, які нерідко називають лексико-
граматичними категоріями.
ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНІ РОЗРЯДИ (категорії) — це граматично
важливі групи слів у межах певної частини мови, які ма-
ють такі властивості:
1) об'єднуються за спільною семантичною ознакою.
Наприклад, лексико-граматичні розряди становлять збір-
ні іменники, речовинні іменники, іменники — назви іс-
тот, іменники — назви неістот, власні назви, загальні
назви, зворотні дієслова, бо кожна така група має спільну
семантичну ознаку — збірність, речовинність тощо.
2) можуть мати і можуть не мати формальне морфо-
логічне вираження. Якщо, скажімо, деякі збірні іменни-
ки мають формальне вираження — суфікси -ств(о), -j(a)
(студентство, ганчір'я), зворотні дієслова — постфікс -ся
(умиватися, листуватися, обніматися), то власні та за-
гальні назви, речовинні назви, назви істот/неістот фор-
мальних показників не мають (місто Орел і летить орел,
масло і вікно, ворона і корона);
3) взаємодіють із пов'язаними з ними граматичними
категоріями. Так, від зворотності дієслів залежить кате-
горія стану (зворотні дієслова не належать до активного
стану); від істоти/неістоти — категорія відмінка (у назвах
істот форма знахідного відмінка збігається з формою ро-
дового, у назвах неістот форма знахідного відмінка збіга-
ється з формою називного); від особи/неособи — катего-
рія роду (назви осіб мають, як правило, категорію чолові-
чого або жіночого роду, назви неосіб — усі три роди); від
власних і загальних назв — категорія числа (власні назви
мають форму лише однини або лише множини (Київ, Су-
Граматика. Граматичне значення. Граматичні категорії 273
ми), загальні назви мають форми однини і множини
(стіл — столи, книжка — книжки);
4) можуть мати і можуть не мати протиставлені всере-
дині розряду ряди форм. Якщо, наприклад, власні назви
протиставляються загальним, назви істот — назвам не-
істот, перехідні дієслова — неперехідним дієсловам, то
всередині речовинних і збірних іменників подібного про-
тиставлення немає.
Література
ОСНОВНА
1. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства. — К. — Одеса, 1991. —
С 136-142.
2. Дорошенко СІ., Дудик П.С. Вступ до мовознавства. — К., 1974. —
С 175-176,180-183.
3. Реформатский А.А. Введенение в языковедение. — М, 1996. —