ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 25.11.2019
Просмотров: 7727
Скачиваний: 7
С 244-263, 316-320.
4. Маслов Ю.С. Введение в языкознание. — М., 1987. — С. 125—
131.
5. Кодухов В.И. Введение в языкознание. — М., 1987. — С 205—
211, 227-232.
ДОДАТКОВА
1. Головин Б.Н. Введение в языкознание. — М., 1983. — С. 99—
101, 105—108.
2. Будагов Р.А. Введение в науку о языке. — М., 1965. — С 215—
227, 245—279.
3. Кочергина В.А. Введение в языковедение. — М., 1991. — С 72—
76, 95—116.
4. Шайкевич А.Я. Введение в лингвистику. — М., 1995. — С 70—
71, 77-80, 93-108.
5. Баранникова Л.И. Введение в языкознание. — Саратов, 1973. —
С. 171—176, 193—197, 215—230.
6. Перетрухин В.Н. Введение в языкознание. — Воронеж, 1972. —
С. 198-207.
7. Камчатнов A.M., Николина Н.А. Введение в языкознание. — М.,
1999. — С. 110—113,118—127.
8. ЛайонзДж.Введениевтеоретическуюлингвистику. —М., 1978. —
С. 286-336, 459-466.
274 Граматика
Запитання. Завдання
1. Дайте визначення граматики.
2. Які різновиди граматики ви знаєте?
3. З яких розділів складається граматика? Дайте визначення цих роз-
ділів.
4. Що є предметом морфології і синтаксису?
5. Яке місце в структурі мови займає граматика? Обгрунтуйте свою
відповідь.
6. Що таке граматичне значення? Чим воно відрізняється від лек-
сичного?
7. Які типи граматичних значень ви знаєте?
8. Дайте визначення граматичної категорії. Що необхідно врахову-
вати при визначенні граматичної категорії?
9. Як класифікують граматичні категорії?
10. Назвіть і охарактеризуйте основні граматичні категорії.
11. Що таке лексико-граматичні розряди (категорії)? Чим вони різ-
няться від граматичних категорій?
4.2. Морфема і словоформа
Поняття морфеми
Морфема (від гр. morphe "форма") — мінімальна двостороння оди-
ниця мови.
Так, наприклад, у слові рука виділяються дві морфе-
ми — рук-а. Звукосполучення рук вважається окремою
морфемою тому, що за цим звукокомплексом (планом ви-
раження) закріплене значення, пов'язане з поняттям ру-
ки. Так само окремою морфемою є -а, бо це також двосто-
роння одиниця: має план вираження — звук [а] і план змі-
сту — "називний відмінок, однина, жіночий рід". Обидві
морфеми є мінімальними (елементарними) двосторонніми
одиницями, бо їх не можливо поділити на простіші (мен-
ші) одиниці, які б також мали вираження і зміст.
Морфеми виділяють шляхом порівняння слів за зву-
чанням і значенням. Якщо певні одиниці на основі порів-
няння виявляються мінімальними, тобто такими, що не
можуть далі ділитися, то це й будуть морфеми. Наприклад:
вода, роса, стіна, лоза, зима, весна
води
воді
водою
води
вод
водами
водах
Зіставивши форми в колонці, можна виділити спільну
частину вод і відмінні частини -а, -и, -і, -ою, -ами, ах, а
зіставивши форми в рядку — спільну частину -а і відмінні
вод-, рос-, стін-, лоз-, зим-, весн-. Усі виділені таким чи-
ном елементи мають вираження і зміст, тому їх слід вва-
жати окремими морфемами. Це-зіставлення вказує і на
те, що морфеми можуть мати матеріальне вираження і
можуть його не мати. Так, зокрема, вод визначаємо як
форму жіночого роду в родовому відмінку множини. Але
в цьому випадку немає матеріального показника цих зна-
чень. Саме відсутність матеріального закінчення і вказує
на ці значення. Отже, є всі підстави вважати, що тут на-
явна морфема, але вона матеріально не виражена. Такі
морфеми називають нульовими. Нульову морфему виді-
276 Граматика
ляють лише там, де в інших формах цього слова є матері-
ально виражені морфеми.
Морфема може варіюватися. Оскільки морфема є дво-
сторонньою одиницею, то вона може варіюватися в плані
вираження і в плані змісту. Наприклад, у словах надпи-
сати і надіслати одна морфема виступає в двох формаль-
них варіантах — над- і наді-, а в словах надкусити й
надбудувати — у двох змістових варіантах: "відняти час-
тину" і "додати частину, збільшити щось". Морфема пис-
може реалізуватися у таких варіантах, як пис- (писати),
пис'- {письмо), пиш- (пишу), морфема рук у варіантах
рук- (рука), руч- (доручити), руц'- (руці). Закінчення мно-
жини іменників англійської мови реалізується в таких
варіантах, як -s (cats [kasts] "коти"), -z (pens [penz] "ручки"),
-iz (boxes ['boksiz] "ящики"). Отже, морфема реалізується
як певна сукупність варіантів, тобто є абстрактною оди-
ницею, інваріантом, мовною одиницею. Варіанти морфе-
ми називають аломорфами, або морфами. Вони є ліній-
ними мовленнєвими одиницями. Як фонема є класом ало-
фонів, так морфема є класом аломорфів.
У більшості мов морфема не збігається зі складом. Так,
у слові дорога є дві морфеми (дорог- і -а) і три склади (до-ро-
га). Повний збіг морфеми і складу характерний для китай-
ської, в'єтнамської та деяких інших мов, у яких цю одини-
цю називають морфосилабемою, або силабоморфемою.
Морфеми мають три основних типи значень: речове,
дериваційне і реляційне.
РЕЧОВЕ (ЛЕКСИЧНЕ) ЗНАЧЕННЯ — це узагальнене відображен-
ня дійсності, виражене поняття. Так, морфема чит- (чи-
тати, читач, читальня) виражає значення "сприймати
щось зображене літерами", морфема добр- (добрий, добро-
та) виражає значення позитивної оцінки, морфема дерев-
(дерево, дерев'яний) — значення, пов'язане з "багаторіч-
ною рослиною з твердим стовбуром".
ДЕРИВАЦІЙНЕ ЗНАЧЕННЯ — значення, яке доповнює речове,
уточнює, конкретизує його. Морфема -ач у слові читач
вказує на особу за дією ("той, хто читає"), а морфема -льн-
у слові читальня — на приміщення ("місце, де читають").
Дериваційне значення стосується лексики і граматики.
РЕЛЯЦІЙНЕ ЗНАЧЕННЯ — суто граматичне значення, яке вка-
зує на відношення між словами в реченні. Наприклад:
Хлопчик читає книжку. Він дуже зацікавився цією кни-
жкою. Тут морфеми -є, -у, -єю, -ою мають реляційне зна-
чення.
Морфема і словоформа 277
Види морфем
Морфеми поділяються на сегментні й несегментні.
Сегментні морфеми - морфеми, які виділяються шляхом сєгмен-
тування (членування) лінійної одиниці — слова.
Сегментні морфеми, в свою чергу, поділяються на ко-
рені й афікси.
КОРІНЬ — сегментна частина, що є спільною для всіх
споріднених слів. Він є центром слова, носієм речового
(лексичного) значення. Корінь обов'язково наявний у кож-
ному слові, через що корені кількісно не обмежені (їх кіль-
кість постійно збільшується у зв'язку з появою нових слів).
Слово може мати у своєму складі два і більше коренів:
укр. водогін, англ. blackboard "дошка" (буквально "чорна
дошка"), фр. timbre-poste "поштова марка", нім. Worterbuch
"словник" (буквально "словникова книжка").
АФІКС (ВІД лат. af f ixus "прикріплений") — службова мор-
фема, приєднана до кореня, яка виражає граматичне і сло-
вотвірне значення. Афікси мають лексико-граматичне,
тобто дериваційне (руч-к-a, ви-ручити), або власне грама-
тичне, реляційне значення (рук-а, руки, рук-ою). Правда,
є афікси, які не мають ні дериваційного, ні реляційного
значення, а служать лише для поєднання двох коренів в
одне слово (рук-о-ділля). Таке значення можна назвати фор-
мально-структурним. Деякі афікси виконують формаль-
но-класифікаційну функцію, як, наприклад, афікс -и- у
слові приручити вказує на те, що це дієслово належить
до другої дієвідміни (пор. зеленіти, веселіти, де афікс -і-
вказує на належність цих дієслів до першої дієвідміни).
Афікси мають значно абстрактніше значення, ніж корені.
На відміну від коренів вони кількісно обмежені, їх можна
полічити, подати списком.
Залежно від позиції щодо кореня афікси поділяються
на префікси, постфікси, інтерфікси, інфікси, циркумфік-
си і трансфікси.
Префікс (від лат. praefixus "прикріплений спереду") —
афікс, який стоїть перед коренем. Наприклад: заїхати,
в'їхати, при-їхати, виїхати, з'-їхати, пере-їхати, до-
їхати; англ. im-possible "неможливий", unknown
"невідомий", нім. ver-kaufen "продавати", ein-treten
"входити", auf-stehen "вставати". Префікси є в індоєвро-
пейських, семіто-хамітських, кавказьких, австронезійсь-
ких та інших мовах. Відсутні вони у фінно-угорських,
278 Граматика
тюркських, монгольських, тунгусо-маньчжурських, ко-
рейській, іранській, ескімоській мовах.
Постфікс (від лат. post "після" і fixus "прикріп-
лений") — афікс, що стоїть після кореня. До постфіксів
належать суфікси і флексії (закінчення).
Суфікс (від лат. suffixus "прикріплений") — афікс, що
стоїть між коренем слова і закінченням: баб-ус-я, знахар-
к-а, поль-к-а, орл-ин-ий; англ. teach-er "учитель", eatable
"їстівний", beauti-ful "прекрасний"; нім. Schon-heit "краса".
Флексія (від лат. flexio "згинання, відхилення"), або
закінчення, — змінний афікс, що стоїть у кінці слова і
виражає синтаксичні відношення між словами у слово-
сполученні й реченні. Наприклад: сел-о, біл-ий, англ. reads
"читає", нім. frag-st "питаєш". Флексія виражає реляцій-
не граматичне значення й утворює різні форми слова. її
не можна усунути зі складу слова без руйнування його
цільнооформленості: вікн/о, чорн/ий, розумн/ий, пиш/у.
У мовознавстві є й інше розуміння постфікса. Дехто
схильний ним вважати лише афікс, який стоїть у слові
після його закінчення, наприклад, укр. смієшся, рос. тру-
дящийся, нім. Kinderchen, де афікси -ся, -chen стоять
після закінчень -єш, -ий, -ег.
Інтерфікс (від лат. inter "між" і fixus "прикріпле-
ний") — афікс, що стоїть між двома коренями і служить
для зв'язку цих коренів у одному складному слові. На-
приклад: пароплав, земл-е-мір, нім. Klasse-n-heft
"класний зошит", Arbeit-s-tag "робочий день". Дехто до
інтерфіксів відносить й так звані прокладки між коре-
нем і суфіксом, які використовуються для утворення зру-
чної для вимови форми (для уникнення збігу приголос-
них, фонетичних чергувань тощо): шосе-й-ний, дністр-
ов-ський, ялт-ин-ський.
Інфікс (від лат. infixus "вставлений") — афікс, встав-
лений у середину кореня. Наприклад: гр. elabon "узяв" —
la-m-bano "беру", лат. pigmentum "фарба" (корінь pig-) —
pi-n-go "фарбую", англ. stood "стояв" — sta-n-d "стояти".
Циркумфікс (від лат. сігсит "навколо"), або конфікс
(від лат. confixus "разом узятий"), — перерваний афікс,
який охоплює з двох боків корінь. Як приклад такої мор-
феми можна назвати нім. ge-t, ge-en, які утворюють фор-
ми пасивного дієприкметника (Partizip II): ge-mach-t
"зроблений", ge-les-en "прочитаний". Дехто до циркумфік-
сів відносить усі випадки префіксально-суфіксального сло-
вотворення: за-річ-ч (я), рос. за-тыл-ок.
Морфема і словоформа 279
Трансфікс (від лат. trans "через, крізь" і fixus
"прикріплений") — перерваний афікс, вставлений у пе-
рерваний корінь. Трансфікси наявні в арабській мові: bank
"банк" — bunuk "банки" (трансфікси а, и-и).
Несєгментні морфеми — морфеми, які не можливо вичленити сег-
ментуванням слова.
До них належать нульова морфема і суперсегментні
морфеми.
НУЛЬОВИМИ можуть бути флексії (вода — водо, зима —
зим0; рос. беле — бела), суфікси (киян-ин — киян0, бол-
гарин — болгарв) і префікси (болг. охубав — по-хубав —
най-хубав "найкращий").
СУПЕРСЕГМЕНТНИМИ (ВІД лат. super "над") є морфеми, які
розміщуються над сегментами. Це морфеми наголосу (ру-
ки — руки, англ. progress "прогрес", progress
"прогресувати") і морфеми тону (в деяких мовах, як, зо-
крема, в мові тлінгіт, майбутній час дієслова утворюється
високим тоном, а минулий — низьким).
Із функціонального погляду афікси поділяються на сло-
вотворчі і формотворчі.
СЛОВОТВОРЧИЙ АФІКС — афікс, який служить для творен-
ня нових слів. Наприклад: учи-пги — учитель — учите-
лъ-к-а; англ. read "читати" — read-er "читач", friend
"друг" — friend-ship "дружба", help "допомога" — helpless
"безпорадний, безпомічний", book "книжка" — bookish
"книжковий"; нім. Bruder "брат" — Bruderschaft
"братерство", schon "гарний" — Schon-heit "краса", arbeiten
"працювати" — Arbeit-er "робітник".
ФОРМОТВОРЧИЙ АФІКС — афікс, який служить для творен-
ня форм того самого слова: стіл — стола, стол-у, іду —
ідеш — іде, голосний — голосн-іш-ий, писа-ти — писа-в —
писа-л-и; англ. book "книжка" — books "книжки", write
"писати" — writes "пише", нім. Feder "перо" — Feder-n
"пера", schreiben "писати" — schreib-e "пиши" — schreibst
"пишеш" — schreib-t "пише".
Як бачимо, формотворчі афікси поділяються на флек-
тивні, що служать для словозміни (стол-а, стол-у, ід-у,
ідеш), і власне формотворчі, які, як правило, займають
позицію між коренем і флексією (голосн-іш-ий, писа-л-и).
Є випадки, коли деякі афікси можна одночасно інтер-
претувати як словотворчі і як формотворчі. До цих випад-
ків належать префіксальне творення дієслівних видів (пи-
сати — на-писати, під-писати, с-писати, пере-писати
тощо), де префікс утворює форму доконаного виду і нове
280 Граматика
слово, та суфіксальне творення іменників зі значенням оди-
ничності, як, наприклад, горох — горош-ин-а (суфікс -ин-
творить і нове слово, і нову форму жіночого роду).
Морфеміка
і Морфеміка - розділ мовознавства, ЯКИЙ вивчає типи й структуру
морфем.
Об'єктом дослідження морфеміки є морфеми, їх фор-
мальні видозміни (аломорфи) та їх лінійне поєднання.
Морфеміка вивчає: 1) види морфем за їх місцем у слові
та за функцією (корінь, афікси); 2) типи значень, вира-
жених морфемою (лексичне, граматичне, дериваційне);
3) мовні одиниці морфемного рівня (морфема і морф, ле-
ксема і форма слова, основа слова тощо); 4) принципи
виділення морфем і правила їх сполучуваності; 5) звуко-
ві зміни, пов'язані з комбінаторикою морфем (чергуван-
ня фонем у морфемах, усічення й нарощення основ) і
морфематичні функції наголосу; 6) типи морфів різних
класів і морфну структуру слів. Останні два питання на-
лежать також до сфери морфонології — розділу мово-
знавства, який вивчає фонологічну структуру морфем різ-
ного типу й використання фонологічних відмінностей для
морфологічних цілей.
Морфемний аналіз потрібно відрізняти від словотворчо-
го. Морфемний аналіз відповідає на запитання: "З яких
морфем складається слово?". Він передбачає виділення в
слові всіх його морфів і встановлення їх значень. Слово-
твірний аналіз відповідає на запитання: "Як утворене сло-
во?". Він передбачає виділення у слові твірної основи (ос-
нови, від якої утворене аналізоване слово) і способу його
творення (при афіксальному способі визначається морфе-
ма, за допомогою якої від твірної основи утворене слово).
Граматична форма слова
Граматична форма слова - єдність граматичного значення і засо-
бів його вираження; співвіднесеність певного граматичного змісту з
певним граматичним способом у їх єдності.
Так, у фразах на крилах пісні і вдихнути нове жит-
Шя цій пісні маємо дві різні форми — пісні та пісні, бо в
Морфема і словоформа 281
них реалізовані різні значення (значення родового відмін-
ка в першій формі і значення давального відмінка у дру-
гій). Форми читатиму і буду читати також слід інтер-
претувати як різні, бо, хоч тут однакове значення (зна-
чення майбутнього часу, першої особи однини), але різне
граматичне вираження (проста і складна форма майбут-
нього часу).
Різні форми слова становлять його парадигму. Напри-
клад: читати, читаю, читаєш, читає, читаємо, читає-
те, читають, читав, читала, читало, читали, читати-
му, читатимеш, читатиме..., буду читати, будеш чита-