ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 25.11.2019
Просмотров: 7750
Скачиваний: 7
ти..., читав би, читали б, читай, читаймо, читайте, хай
читає, хай читають, читаючи і т.д.
Розрізняють синтетичні (прості) й аналітичні (склад-
ні) форми слова.
СИНТЕТИЧНІ ФОРМИ — форми, в яких граматичне значен-
ня виражене в межах слова, тобто лексичне й граматичне
значення синтезовані в одній формі.
Наприклад: праця (граматичне значення називного від-
мінка однини жіночого роду виражене закінченням сло-
ва -а), важкіший (граматичне значення вищого ступеня
виражене в межах слова за допомогою суфікса -іш), англ.
foot "нога" — feet "ноги" (граматичні значення однини й
множини виражені в межах слова за допомогою чергуван-
ня звуків [и] й [і:].
АНАЛІТИЧНІ ФОРМИ — форми, в яких лексичне і граматич-
не значення виражені різними словами: лексичне — са-
мостійним словом, а граматичне — службовим. Наприк-
лад: буду писати (лексичне значення виражене словом
писати, а граматичне значення першої особи однини май-
бутнього часу — службовим дієсловом буду); писав би (лек-
сичне значення виражене дієсловом писав, а граматичне
значення умовного способу — за допомогою частки би).
Пор. ще: нім. Ich werde schreiben "Я буду писати"; англ. І
shall write "Я буду писати", / am writing "Я пишу (в даний
момент)", / was writing "Я писав"; more difficult
"важкіший". Як бачимо, в аналітичних формах службові
слова виконують роль словозмінного афікса.
Говорячи про форму слова, слід зазначити, що є слова
одноформені (учора, над, знов, вчасно, підтюпцем тощо)
й багатоформені (див. вищенаведені форми дієслова чи-
тати). У багатоформеному слові виділяють його постій-
ну частину, яку називають основою слова, і змінну части-
ну, яку називають формантом:
282 Граматика
учен-ий
учен-ого
учен-ому
учен-им форманти
учен-ім
учен-і
учен-их
основа
Трапляються випадки, коли багатоформене слово не
має єдиної основи для всіх словоформ, і різні словоформи
цього слова утворюються від різних коренів. Наприклад:
йде — йшов, я — мене, поганий — гірший, англ. good
"добрий" — better "кращий", нім. du "ти" — dich "тебе",
лат. bonus "добрий" — optimus "найкращий". Це явище
називається суплетивізмом (від лат. suppleo "доповнюю",
suppletivus "доповнювальний").
Література
ОСНОВНА
1. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства. — К. — Одеса, 1991. —
С 142 —161.
2. Дорошенко СІ., Дудик П.С. Вступ до мовознавства. — К., 1974. —
С 176 - 180,183 - 200.
3. Головин Б.Н. Введение в языкознание. — М., 1983. — С 108 —
110.
4. Кодухов В.И. Введение в языкознание. — М., 1987. — С 211—
214.
5. Маслов Ю.С. Введение в языкознание. — М., 1987. — С 131 —
155.
ДОДАТКОВА
1. Будагов Р.А. Введение в науку о языке. — М., 1965. — С 227—241.
2. Булаховський Л.А. Нариси з загального мовознавства. —К.,
1959. — С 200 — 212.
3. Баранникова Л.И. Введение в языкознание. — Саратов, 1973. —
С. 176 —197.
4. Шайкевич А.Я. Введение в лингвистику. — М., 1995. — С. 71 — 80.
5. Перетрухин В.Н. Введение в языкознание. — Воронеж, 1972. —
С. 207 — 212.
Морфема і словоформа 283
6. Кочергина В.А. Введение в языковедение. — М., 1991. — С. 76 — 81.
7. Клименко Н.Ф. Основи морфеміки сучасної української мови. —
К., 1998.
8. Клименко Н.Ф. Як народжується слово. — К., 1991.
9. Лайонз Дж. Введение в теоретическую лингвистику. — М., 1978. —
С. 193 - 207.
Запитання. Завдання
1. Дайте визначення морфеми й обгрунтуйте його.
2. Як ви розумієте вираз варіювання морфем? Як називаються варі-
анти морфем?
3. Які типи значень властиві морфемам? Підкріпіть свою відповідь
конкретними прикладами.
4. На які два види поділяються всі морфеми?
5. Назвіть різновиди сегментних морфем. До кожного різновиду на-
ведіть приклади.
6. Що таке суперсегментні морфеми?
7. Як класифікуються морфеми з функціонального погляду?
8. Як називається розділ мовознавства, який вивчає морфеми? На-
звіть основні проблеми цього розділу.
9. Чим відрізняється морфемний аналіз від словотворчого?
10. Що таке граматична форма слова?
11. Наведіть приклади синтетичних і аналітичних форм слова. Проко-
ментуйте їх.
12. Що таке суплетивізм?
4.3. Способи вираження
граматичних значень
Граматичні значення виражаються різними матеріаль-
ними засобами (суфіксами, префіксами, закінченнями то-
що). Ці засоби об'єднуються на основі спільних характе-
ристик у групи, які називаються способами. Для всіх мов
світу граматичні способи зводяться до таких: 1) афікса-
ція; 2) чергування; 3) наголос; 4) повтори; 5) словоскла-
дення; 6) суплетивізм; 7) спосіб службових слів; 8) спо-
сіб порядку слів; 9) спосіб інтонації. Способи, які виража-
ють граматичні значення засобами, що знаходяться у ме-
жах слова, називають синтетичними, а способи, які вира-
жають граматичні значення засобами, що знаходяться по-
за словом, — аналітичними.
Синтетичні способи
вираження граматичних значень
До синтетичних способів вираження граматичних зна-
чень належать афіксація, чергування, наголос, редуплі-
кація, словоскладення і суплетивізм.
. АФІКСАЦІЯ — це вираження граматичних значень за до-
помогою афіксів (суфіксів, префіксів, закінчень тощо).
Оскільки в мовах світу використовуються різноманітні
афіксальні засоби, то в афіксальному способі виділяють
такі його різновиди:
а) суфіксація — вираження граматичних значень за
допомогою суфіксів. Це один із найбільш поширених спо-
собів вираження граматичних значень в індоєвропейсь-
ких і семітських мовах. Пор. укр. перечитати — пере-
читувати (недоконаний вид), спати — спатоньки (зна-
чення пестливості), гарний — гарніший (вищий ступінь);
рос. стучать — стукнуть (доконаний вид), веселый —
веселее (вищий ступінь), солома — соломина (значення
одиничності); нім Arbeit "робота" —Arbeiter "робітник" —
Arbeiterin "робітниця", hrank "хворий" — Krankheit
"хвороба"; англ. write "писати" — writing "який пише";
б) префіксація — вираження граматичних значень за
допомогою префіксів. Це основний спосіб вираження лек-
сико-граматичних значень дієслів у індоєвропейській мов-
Способи вираження граматичних значень 285
ній родині: укр. нести — занести, внести, принести,
піднести, перенести; рос. читать — прочитать, пи-
сать — написать; нім. gehen "йти"— vergehen "про-
ходити", entgehen "відходити"; болг. червен "червоний" —
почервен "червоніший";
в) конфіксація — вираження граматичних значень ком-
бінацією з двох афіксів — префікса й суфікса, які, хоча й
являють собою дві морфеми, але діють сукупно, разом. У
німецькій мові за допомогою конфіксації творяться паси-
вні дієприкметники: machen "робота" — gemacht "зроб-
лений", schreiben "писати" — geschrieben "написаний",
fahren "їхати" — gefahren "який приїхав";
г) інфіксація — вираження граматичних значень за
допомогою інфіксів, тобто морфем, вставлених у середину
кореня. Лат. vici "переміг" — vinco "перемагаю", fidi
"колов" — findo "колю", тагальськ. sulat "письмо" —
sumulat "писати";
ґ) трансфіксація — вираження граматичних значень
за допомогою трансфіксів, тобто афіксів, котрі, розриваю-
чи корінь, що складається з одних приголосних, самі роз-
риваються і служать "прошарком" голосних серед приго-
лосних, визначаючи словоформу й оформляючи її грама-
тично. Трансфіксація характерна для семітських мов. Дав-
ньоєвр. гноб "красти" — ганаб "крав", гонеб "той, що кра-
де; злодій", гануб "украдене"; араб, катаба "написав",
кутіба "написаний", катібу "той, що пише", кітабу
"написання", уктуб "пиши";
д) нульовий афікс, тобто відсутність афікса в одній з форм
парадигми за наявності афіксів в інших формах. Укр. сті-
на — стін, робота — робіт; рос. бел — бела, вода — вод,
крестьянин — крестьяне. У тюркських мовах нульовий
афікс є показником називного відмінка однини іменників:
бала "дитина", балага "дитині", балада "на дитині", бала-
лар "діти"*, балаларга "дітям", балаларда "на дітях".
Говорячи про афіксацію, потрібно розрізняти фузію та
аглютинацію. При фузії афікси неоднозначні (пор. стіна,
вола, рукава, де закінчення -а виражає називний відмінок
однини жіночого роду, родовий відмінок однини чоловічо-
го роду і називний відмінок множини чоловічого роду), не-
стандартні (стіни, пісні, імена; тут закінчення
-и, -і, -а виражають одне й те саме значення називного
відмінка множини), основи без афіксів, як правило, не
вживаються (двері, грабл-і,ручк-и, червон-ий), відбуваєть-
ся ніби сплав основи й афікса (козацький із козак+ськ(ий);
286 Граматика
рос. проездить — проезжать, лисий — лисьего), причому
корінь може змінюватися у фонетичному складі (сон — сну,
друг — друзі).
При аглютинації, що є притаманною тюркським та фін-
но-угорським мовам, афікси однозначні (-га завжди по-
значає давальний відмінок, -лар — множину тощо), стан-
дартні, вони механічно приклеюються до основи, причо-
му основа вживається без афікса (am "кінь", бала "дитина",
баш "голова") і ніколи не змінює свій фонетичний склад.
ЧЕРГУВАННЯ (ВНУТРІШНЯ ФЛЕКСІЯ) — засіб вираження грама-
тичних значень, характерний для індоєвропейських мов.
Так, зокрема, в українській та російській мовах за допо-
могою чергування виражається граматичне значення ви-
ду (зібрати — збирати, нарвать — нарывать), в англій-
ській та німецькій — часу та числа (sing "співати",
"співаю" — sang "співав", drink "пити", "п'ю" — drank
"пив"; foot "нога" — feet "ноги", tooth "зуб" — teeth "зуби";
Mutter "мати" — Matter "матері", Bruder "брат" — Briider
"брати"). Чергування як спосіб вираження граматичних
значень часто виступає в слові в поєднанні з афіксацією.
Наприклад: рос. спросить — спрашивать, укр. ходити —
ходжу; нім. Hand "рука" — Hdnde "руки", Gast "гость" —
Ga'ste "гості", singen "співати" — gesungen "заспіваний".
НАГОЛОС — фонетичний засіб вираження граматичного
значення. Таку функцію він може виконувати лише тоді,
коли він рухомий і нефіксований. Таким він є в українсь-
кій, російській, білоруській, болгарській та інших мовах.
У цих мовах зміна місця наголосу в парадигмі слова є
способом розрізнення форм цього слова. Наприклад: руки
(род. відм. однини) — руки (наз. відм. множини), вирі-
зати, насипати, виносити (недоконаний вид) — виріза-
ти, насипати, виносити (доконаний вид). Наголос як гра-
матичний спосіб може поєднуватися з афіксацією: (руки —
рукам, ліс — ліси) і з чергуванням: (кричати — крикну-
ти, рос. стучать — стукнуть).
РЕДУПЛІКАЦІЯ — повне або часткове повторення кореня,
основи або цілого слова без зміни звукового складу або з
частковою його зміною. Вона використовується для ви-
раження множини імен у китайській, японській і корей-
ській, а також в індонезійських, палеоафриканських, ав-
стронезійських мовах. Так, наприклад, в індонезійській
мові orang "людина" — orang-orang "люди", sedulur
"друг" — sedulur-sedulur "друзі", kuda "кінь" — kudakuda
"коні"; у китайській жень "людина" — жень-жень
Способи вираження граматичних значень 287
"люди", сін "зірка" — сін-сін "зірки". В українській та ро-
сійській мовах чітко вираженим граматичним способом
повтори зрідка виступають для передачі видових відтін-
ків дієслова (тривалість дії): говориш-говориш, работа-
ешь-работаешь.
У тюркських мовах редуплікація служить засобом ви-
раження найвищого ступеня прикметників. Казахське кы-
зыл "червоний" — кызыл~к,ызыл "найчервоніший", жак,-
сы "гарний" — жак,сы-жак,сы "найкращий". Подібне ма-
ємо і в слов'янських мовах, хоча це явище інтерпретуєть-
ся тут як підсилення ознаки. Пор. укр. чистий-чистий,
світлий-світлий; великий-превеликий (з префіксацією);
рос. белый-белый, синий-синий тощо.
У деяких мовах (переважно тюркських) для виражен-
ня збірності використовуються неповні повтори (перший
приголосний заміщується губним б, п або м). Наприклад:
казахське туйё "верблюд" — туйё-муйё "верблюди та ін-
ша скотина", кулак "багач, кулак" — кулак-мулак
"кулачня". Таке ж явище спостерігається в українській
та російській мовах, однак повтори тут не виступають за-
собом вираження граматичних значень: тари-бари, шури-
мури, фіглі-міглі, ҐОҐОЛЬ-МОҐОЛЬ, шурум-бурум. Зауважи-
мо також, що в сучасних мовах редуплікація найчастіше
використовується у звуконаслідувальних словах: укр. і рос.
ку-ку, хрю-хрю, тук-тук, хлоп-хлоп; перські хор-хор
"хрюкати", таг-таг "стукати"; тамільські кубу-кубу
"булькати", сала-сала "шльопати, ляскати".
СЛОВОСКЛАДЕННЯ — поєднання кореневої морфеми з ко-
реневою, внаслідок чого з'являється нове слово. Слово-
складення — спосіб передачі тільки дериваційного грама-
тичного значення. Воно нагадує афіксацію, бо тут і там
поєднуються морфеми, але при словоскладенні поєднують-
ся тільки кореневі морфеми.
Поєднуватися можуть повні корені й усічені, основи й
цілі слова. У мовах світу простежуються дві тенденції скла-
дення: 1) механічна (аглютинативна), коли значення
складного слова дорівнює сумі значень складових його час-
тин (наприклад укр. стінгазета, рос. профработа, нім.
Kopfschmerz "головний біль", Augenapfel "очне яблуко") і
2) органічна (фузійна), коли значення цілого не дорівнює су-
мі значень складових частин (англ. typewriter = не "шрифт"
+ "писець", а "друкарська машинка", killjoy = не "убий" +
"радість", а "людина, яка псує всім настрій", франц.
cachnez = не "ховай" + "ніс", а "шарф, кашне").
288 Граматика
Не для всіх мов однаковою мірою характерне складення.
Вирізняється зі всіх мов багатством складень німецька мова:
Taschenwdrterbuch "кишеньковий словник", Kaufmann
"купець", Handschuh "рукавичка", Wanduhr "стінний годин-
ник", Stundenplan "розклад уроків" Vergifimeinnicht
"ne3&6yjw.a.",Dampfschiffahrtgesellschafdirectorsstellvertretersgemahlin
"дружина заступника директора товариства паро-
плавних сполучень".
З історичним розвитком мови один із складових елемен-
тів складного слова може втратити своє лексичне значен-
ня, перетворитися на суфікс або префікс. Так, німецький
суфікс -heit (Schonheit "краса", Wahrheit "правда" тощо) ра-
ніше був іменником зі значенням "вид, спосіб", суфікс -schaft
(Wissenhchaft "наука", Gesellschaft "суспільство") означав
"властивість, стан, якість". Англійські суфікси -ful (useful
"корисний", beautiful "гарний"), -less (helpless "безпорадний",
endless "безкінечний"), -able (suitable "відповідний", companionable
"компанійський, товариський", valuable "цінний") ще
й тепер мають омонімічні повнозначні слова full "повний",
less "менший", able "здатний". В українській мові суфікс -ин
(киянин, міщанин, селянин тощо) колись був займенником
инъ із значенням "той, один", через що цей суфікс не висту-
пає в формах множини (кияни, міщани, селяни). У німець-
кій мові є префікс ein- (einfahren "в'їжджати", einlegen
"вкладати", einkaufen "купувати", einschlafen "засинати",
eindecken "вкривати") і числівник еіп "один".
СУПЛЕТИВІЗМ — утворення граматичних форм одного й то-
го ж слова від різних коренів або від різних основ. Напри-
клад: брати (недоконаний вид) — взяти (доконаний вид),
говорити (недоконаний вид) — сказати (доконаний вид);
рос. садиться (недоконаний вид) — сесть (доконаний вид),
класть (недоконаний вид) — положить (доконаний вид),
человек (однина) — люди (множина); нім. Der Mensch
"людина" — die Leute "люди".
Суплетивізм як єдиний спосіб вираження граматич-
них значень характерний для парадигми особових займен-
ників в індоєвропейських мовах: укр. я — мене, вона —