ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 25.11.2019
Просмотров: 7774
Скачиваний: 7
діалектної мови для державних потреб (церкви, законо-
давства, науки, літератури). У ролі такої мови використо-
вувалася якась мертва писемна мова. У країнах Сходу —
арабська (мова Корану) і давньоєврейська (мова іудейсь-
кого богослужіння). У Західній Європі — латинська мова,
а для слов'ян — старослов'янська (староболгарська).
Рідні мови мали обмежені функції, оскільки більшість
функцій була закріплена за офіційною мертвою мовою.
З розвитком капіталізму виникають нації. Нація (від
лат. natio "плем'я, народ") — стійка спільність людей,
яка історично склалася на основі спільності економічного
життя, території, мови, особливостей культури та побуту.
Нація приходить на зміну народності внаслідок подолан-
ня феодальної роздрібненості і виникнення капіталістич-
них суспільних відносин, об'єднання місцевих економіч-
них ринків у загальнонаціональний. Для цих об'єднавчих
процесів у межах держави необхідна спільна мова. Роль
мови в становленні нації є вирішальною. Національною
мовою може бути тільки жива мова.
Вважають, що першою нацією була італійська. Із твор-
чістю Аліг'єрі Данте (1265—1321), який уперше став ви-
користовувати в своїй творчості не латину, а живу народ-
ну італійську мову, пов'язане становлення італійської на-
ціональної мови (його вважають основоположником іта-
лійської літературної мови).
Походження і розвиток мови 53
Національна мова обов'язково має літературну форму,
тобто вироблені й прийняті суспільством норми як усно-
го, так і писемного різновидів. Для літературної мови ха-
рактерна також стилістична диференціація мовних за-
собів.
З поширенням літературної мови нівелюються терито-
ріальні діалекти, але водночас з'являються і поширюють-
ся соціальні діалекти.
Відповідно до двох тенденцій у національному питан-
н і — пробудження національної свідомості й боротьба про-
ти національного гноблення, з одного боку, і прагнення
до інтернаціоналізації життя — з іншого, — у мовній по-
літиці дають про себе знати боротьба за права національ-
них мов і прагнення створити міжнародну мову.
Так, скажімо, у багатонаціональних імперіях Росії та
Австро-Угорщині, де явно відчутними були шовіністичні
тенденції панівних націй, недержавні нації — українці,
чехи, словаки, поляки, серби, хорвати, словенці та ін. —
боролися за права своїх мов.
Стосовно міжнародних мов, то їх створення відбуває-
ться декількома шляхами. По-перше, роль міжнародної
мови можуть виконувати живі національні мови. У XVIII —
початку XIX ст. — французька мова, у другій половині
XIX ст. — англійська, в першій половині XX ст. — німець-
ка. По-друге, виникають допоміжні мови — піджини, як,
скажімо, Broken English у Африці, Pidgin English у ки-
тайських портах, Russonorsk для росіян і норвежців, са-
бір у середземноморських портах. По-третє, робляться спро-
би створити штучну міжнародну мову. Ще в XVIII ст.
Р. Декарт і Г.-В. Лейбніц говорили про створення штуч-
ної раціональної мови. У 1879 р. німецький мовознавець
И.-М. Шлейєр створив першу штучну мову волапюк (vola
від англ. world "світ" і ptik від англ. speak "говорити",
звідки volapuk "світова мова"). У 1887 р. польський лікар
Л.-Л. Заменгоф створив штучну мову есперанто (лат. esperi
"сподіватися"), яка стала найпоширенішою серед усіх ін-
ших штучних мов. Цьому сприяла (і сприяє тепер) прос-
тота її будови й інтернаціональність лексичного складу. У
ній використовується лише 11 закінчень та декілька суфі-
ксів. На есперанто існує значна оригінальна і перекладна
література, в тому числі перекладено твори Т. Шевченка.
Есперанто використовується в пресі і радіомовленні (у
1984 р. на есперанто виходило приблизно 140 періодич-
них видань і працювало 9 радіостанцій).
54 Загальні питання мовознавства
У тоталітарному соціалістичному суспільстві всупереч
проголошеній рівноправності мов мав місце у надзвичай-
но широких масштабах лінгвоцид. Починаючи з 30-х ро-
ків, закріплюється тенденція до усунення національних
мов із суспільного вжитку на всьому геополітичному про-
сторі СРСР. Проводиться тоталітарна русифікація всіх на-
родів. Спочатку насильно вводиться алфавіт на російській
основі в усіх республіках (за винятком прибалтійських,
Грузії та Вірменії). Далі для виправдання русифікаторсь-
кої політики розроблено відповідну ідеологію. Замість
скомпрометованого царського "общерусский язык" уводя-
ться такі поняття, як добровільно вибраний народами Со-
юзу "язык межнационального общения", який одночасно
є "языком мира и дружбы". Згодом обґрунтовується тео-
рія виникнення в СРСР нової наднаціональної спільності
людей — "совєтський народ", головною ознакою якого є
спільна мова, російська. І, нарешті, доводилося, що нація
і національна мова — категорії історичні, які після побу-
дови комунізму зникнуть. Залишиться єдина мова кому-
ністичного суспільства, і нею буде російська, бо це мова
найпрогресивнішої в світі ідеології. А поки що потрібно
прагнути до ще більшого злиття націй і переходу всіх на
єдину мову. Російська мова насильно вводилася в навчальні
заклади всіх республік, навіть у дитячі садки. Всіляко
заохочувалося переведення навчальних закладів із націо-
нальною мовою викладання на російську мову. Низкою
партійних та урядових постанов русифікацію підтримува-
ли матеріально: для вивчення російської мови в республі-
ках класи поділяли на групи, а вчителі російської мови
отримували 30-відсоткову надбавку до зарплатні (це ж бу-
ло і в царській Росії, тільки тоді одверто наголошувалося,
що надбавка "за обрусение края").
Внаслідок такої національно-мовної політики поступово
звужувалися суспільні функції всіх національних мов, а
далі почалося їх масове відмирання. За роки тоталітарно-
го комуністичного режиму зникло 93 мови. Така ж загро-
за нависла й над іншими мовами народів СРСР. Для цього
було обґрунтовано теорію про неперспективні мови. Як
бачимо, лінгвоцид був свідомо спланований адміністрати-
вно-репресивним державним апаратом. Усіх, хто стояв на
захисті рідної мови, жорстоко карали багаторічним
ув'язненням у тюрмах і концтаборах.
І нині, після розпаду СРСР, доводиться пожинати пло-
ди "найгуманнішої ленінської національної політики". На
Походження і розвиток мови 55
пострадянському просторі, крім зниклих, є чимало
"хворих мов" (у соціолінгвістиці існує такий термін) —
Мов, які втрачають своє значення як засобу спілкування.
Вони поступово відмирають. На території колишнього
СРСР є чимало мов, де кількість мовців обчислюється сот-
нями, навіть десятками людей. Керецькою мовою, примі-
ром, в 1991 р. розмовляли тільки 3 особи у Чукотському
національному окрузі. Показово, що в Росії, де питання
лінгвоциду з відомих причин не люблять обговорювати,
останнім часом з'явилися праці під промовистими назва-
ми: "Красная книга языков народов России" (М., 1994),
"Проблема исчезающих языков в бывшем СССР" (М., 1991)
тощо.
Література
ОСНОВНА
1. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства. — К. — Одеса, 1991. —
С 187—225.
2. Дорошенко СІ., Дудик П.С. Вступ __________до мовознавства. — К., 1974. —
С 235-262.
3. Реформатский А.А. Введение в языковедение. — М., 1996. —
С. 457-518.
4. Маслов Ю.С. Введение в языкознание. — М., 1987. —
С 186—220.
5. Головин Б.Н. Введение в языкознание. — М., 1983. — С 151—
168.
6. Кодухов В.И. Введение в языкознание. — М., 1987. — С 45—80.
ДОДАТКОВА
1. Булаховський Л.А. Нариси з загального мовознавства. Серія дру-
га. // Булаховський Л.А. Вибрані праці в п'яти томах. — К., 1975. — Т.1. —
С 166-237.
2. Баранникова Л.И. Введение в языкознание. — Саратов, 1973. —
С 329-368.
3. Перетрухин В.Н. Введение в языкознание. — Воронеж, 1972. —
С 33-81.
4. Шайкевич А.Я. Введение в лингвистику. — М., 1995. — С. 173—
195.
5. Якушин Б.В. Гипотеза о происхождении языка. — М., 1984.
6. Иллич-Свитыч В.М.Опытсравнения ностратическихязыков:Сра-
внительный словарь. — М., 1971—1984. — Т. 1—3.
56 Загальні питання мовознавства
7. Мосенкис Ю.Л. Сравнение языков разных надсемей и проблема
языкового моногенеза. — К., 1997.
8. Журавлев В.К. Внешние и внутренние факторы языковой эволю-
ции. — М., 1982.
9. Масенко Л.Т. Мова і політика. — К., 1999.
Ю.Радевич-Винницький Я.К. Україна: Від мови до нації. —Дрогобич,
1996.
11.Красная книга языков народов России/Под ред.
В.П. Нерознака. — М., 1994.
Запитання. Завдання
1. У чому різниця між походженням мови загалом і походженням кон-
кретної мови?
2. Розкрийте суть звуконаслідувальної гіпотези походження мови. Чо-
му ця гіпотеза неприйнятна?
3. У чому суть звукосимволічної гіпотези походження мови? Хто її ви-
сунув, і хто підтримував?
4. Розкрийте вигукову гіпотезу походження мови. У чому її бездока-
зовість?
5. Які факти заперечують гіпотезу соціального договору?
6. Де і коли виникла гіпотеза трудових вигуків? У чому її неспромож-
ність?
7. Розкрийте суть гіпотези жестів. Чому ця гіпотеза є непереконли-
вою?
8. У чому полягає гіпотеза походження мови Ф. Енгельса?
9. Як ви ставитеся до гіпотез інопланетного і божественного похо-
дження мови? Обґрунтуйте свою відповідь.
10. Які теорії лінгвогенезу ви знаєте? До якої теорії ви схиляєтеся?
11. Що означає "об'єктивний характер законів розвитку мови"?
12. Які причини викликають зміни в мові? Наведіть приклади мовних
змін, зумовлених зовнішніми причинами; внутрішньомовними причинами.
13. Що таке диференціація та інтеграція мов?
14. До чого може призвести контактування мов?
15. Що таке піджини і креольські мови? Що спільне і відмінне між
ними?
16. Що таке схрещення мов? Як називаються сліди переможеної мо-
ви в мові-переможниці? Чому на їх позначення вживаються два різні тер-
міни? Від чого це залежить?
17. Чи з однаковою швидкістю змінюються різні рівні мовної структу-
ри? Яка специфіка розвитку кожного з рівнів?
Походження і розвиток мови 57
18. Чим характерні розвиток та функціонування мови в первіснооб-
щинному суспільстві?
19. Як розвивалися і функціонували мови у феодальному суспільстві?
20. Які особливості функціонування мов у капіталістичному суспільс-
тві? Чим відрізняється національна мова від мови народності?
21. Що було характерним для функціонування мов у тоталітарному
соціалістичному суспільстві?
1.4. Мови світу, їх вивчення
та генеалогічна класифікація
Загальна характеристика мов світу
Нині у світі за різними даними нараховується від 2,5 до
7 тис. мов (за даними інтернету 1999 р. — 6703 мови).
Точно визначити кількість мов неможливо, оскільки
відмінність між різними мовами і діалектами однієї мови
умовна.
Мови світу розрізняють за структурою, кількістю їх
носіїв, наявністю писемності, ступенем їх вивчення,
суспільними функціями.
Якщо порівняти, наприклад, українську і китайську
мови, то виявиться, що в них дуже відмінна будова. В
українській мові змінні слова мають закінчення, якими
виражаються значення роду, числа, відмінка, часу, особи
тощо. Вони можуть мати різні суфікси та префікси, які
також виражають граматичні та лексико-граматичні зна-
чення. У китайській мові слова складаються з одного ко-
реня, вони не змінюються. Зіставивши українську та анг-
лійську мови, ми також побачимо відмінності в їх струк-
турах. Функція, яку виконують в українській мові закін-
чення, в англійській мові передається прийменниками
(книжка студента — the book of the student). У мово-
знавстві існують різні класифікації мов світу за їх струк-
турою (див.: Типологічна класифікація мов).
Стосовно кількості мовців, що користуються певною
мовою, розбіжності надзвичайно великі. За цим показни-
ком мови розташовані так (дані інтернету за 1999 рік):
китайська (1223 млн. 307 тис), іспанська (332 млн.), ан-
глійська (322 млн.), бенгальська (189 млн.), гінді
(182 млн.), арабська (174 млн. 950 тис), російська і пор-
тугальська (170 млн.), японська (125 млн.), німецька
(98 млн.), корейська (75 млн.), французька (72 млн.), в'єт-
намська (67 млн. 662 тис), телугу (66 млн. 350 тис), ма-
ратхі (64 млн. 763 тис), тамільська (63 млн. 75 тис),
турецька (59 млн.), урду (58 млн.), гуджараті (44 млн.),
польська (44 млн.), українська (41 млн.; за кількістю мов-
ців на 21 місці), італійська (37 млн.). Однак є понад
200 мов, якими користуються менше 1 млн. осіб. Є також
мови, якими розмовляють сотні, десятки і навіть одиниці
людей. Так, зокрема, нганасанською мовою(півострів Тай-
світу, їх вивчення та генеалогічна класифікація 59
мир, Росія) в 1979 р. говорило до 800 осіб., кетською (на
узбережжі Єнісею, Росія) — 684 особи, караїмською (Крим,
Івано-Франківська область, Литва) — 535 осіб, іжорською
і негідальською (Росія) — 224 особи, ітельменською та
енецькою (Росія) — 200 осіб, лівською (Латвія) і керець-
кою (Чукотка, Росія) — 100, убихською (Туреччина) —
декілька десятків осіб, а симською (басейн Єнісею, Ро-
сія) — декілька людей.
Є мови з давньою писемністю (санскрит, хеттська,
грецька, італійська, німецька, болгарська, українська
тощо); молодописемні (киргизька з 1924 p., гагаузька з
1957 p., сомалі з 1973 р., карагаська з 1988 p.). Існують
й такі мови, що не мають писемності (мови тубільного
населення Африки, Австралії та Америки; селькупсь-
ка, карельська, рутульська, енецька, нганасанська, чу-
лимська, ульчська в Росії; сокотрійська в Ємені, солон-
ська в Монголії; мегрельська, сванська і бацбійська в
Грузії, ягнобська в Таджикистані, талиська в Азер-
байджані та ін.).
Різняться мови й ступенем їх вивчення. Це стосується
і живих, і мертвих мов. Поки що недостатньо вивчені мо-
ви автохтонного населення Африки, Австралії та Амери-
ки. Не розшифровані ще пам'ятки нещодавно відкритих
(1964 р.) етруської та пунічної мов.
Неоднаковим є й функціональне навантаження мов.
Деякі мови виконують лише функцію розмовно-
побутового спілкування (племінні мови Африки, Австра-
лії, Америки, хіналузька мова в Азербайджані, дунган-
ська в Киргизії, мансійська в російському Заураллі та ін.).
Є мови національні, що обслуговують усі сфери діяльно-
сті нації (чеська, словацька, польська, болгарська, ли-
товська, українська та ін.). Є мови, які обслуговують де-
кілька націй. Наприклад, німецькою користуються нім-
ці, австрійці та швейцарці; іспанська обслуговує іспан-
ську націю і 20 націй Центральної та Південної Амери-
ки. Деякі мови є мовами міжнаціонального спілкування
(російська на території Російської Федерації). Існують і
міжнародні (світові) мови, зокрема англійська, арабсь-
'ка, іспанська, китайська, французька і російська. Це офі-
ційні робочі мови міжнародних організацій (ООН,
ЮНЕСКО та ін.), конференцій, з'їздів тощо. їх вивчають
у загальноосвітніх і вищих навчальних закладах різних
країн як іноземні мови.
Порівняльне вивчення мов
Порівнюючи окремі мови, можна помітити, що між де-