ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 25.11.2019
Просмотров: 7771
Скачиваний: 7
якими з них є подібність. Так, зокрема, всі слов'янські мови
мають дуже велику кількість спільних слів. Наприклад:
укр. ворона,
рос. ворона,
серб. врана,
болг. врана,
польськ. wrona,
чеськ. vrana,
словацьк. vrana,
сон, межа,
сон, межа,
сан, меі)а,
сън, межда,
sen, miedza,
sen, mez,
sen, medza,
ходити, ти, п'ять
ходить, ты, пять
ходати, ти, пет
ходя, ти, пет
chodic, ty, piqc
chodit, ty, pet
chodif, ty, pat'
Надзвичайна близькість слов'янських мов навела вче-
них на думку про спільність їх походження, тобто вони
мали спільного предка — мову-основу, або прамову, яка
існувала до V—VI ст. н.е.
Таким же чином була виявлена близькість німецької
та англійської мов. Пор. нім. Mutter "мама", Vater "бать-
ко", Blut "кров", fallen "падати", gut "добрий" і відповід-
ні англ. mother, father, blood, fall, good.
Багато спільного є в словнику слов'янських і деяких
європейських та азійських мов. Пор.: укр. брат, лит.
broterelis, д.-інд. bhrdtd, авест. brdtar, гр. фрйтєр, лат. frdter,
ірл. brathir, гот. bropar, тохар, pracar; укр. ніч, д.-інд.
nak(t), лит. naktis, гр. vo., лат. пох, гот. nahts, нім. Nacht,
англ. night; укр. м'ясо, д.-інд. mdmsdm, гот. mimz, прус.
memsd; укр. око, лит. akis, вірм. akn, лат. oculus; укр. ніс,
лит. nosis, д.-інд. ndsd, нім. Nase, англ. nose; укр. живий,
лит. gyvas, д.-інд. jlvds; укр. нині, гр. vvv, нім. nun, лат.
пйпс, лит. гам; укр. два, лит. dii, д.-інд. dvdu, тадж. gy,
лат. due, гр. 8vo, алб. du, англ. two [tu:j; укр. три, д.-інд.
trdyas, лит. trys, гр. треті;, лат. ires.
Однак використання словникових подібностей для об-
ґрунтування спорідненості мов і їх класифікації за ступе-
нем спорідненості не є надійним критерієм. Річ у тому,
що слова легко запозичуються і в такому разі близькість
словникового складу є наслідком контактування мов. Так,
скажімо, в японській мові числівники від 1 до 6 такі самі,
як у тибетській. З'ясувалося, що вони запозичені з тибет-
ської мови 1000 років тому, коли японці мали тісні кон-
такти з Китаєм (тибетська мова поширена в Китаї). Пор.
ще: слово комбайн зараз є майже в усіх мовах, тоді як у
Мови світу, їх вивчення та генеалогічна класифікація 61
близьких мовах можна віднайти різні слова на означення
предметів та понять, що здавна є в усіх культурах, як,
наприклад, укр. осінь і чеськ. podzim, укр. підлога і рос.
пол.
Найдостовірніші дані про спорідненість мов можуть бу-
ти отримані при порівнянні морфем, особливо закінчень.
Набір їх невеликий, що пояснюється обмеженістю набору
граматичних значень у всіх мовах світу. Вони є відносно
стійкими (з усіх звуків кожної мови в закінченнях вико-
ристовується незначна кількість, що полегшує встанов-
лення відповідників між мовами). Наприклад: д.-укр.
кс-мь, д.-інд. ds-mi, хет. es-mi "я є", що дає можливість
реконструювати спільну праформу *es-mi; д.-укр. кс-ть
(вживається і в сучасній українській мові), д.-інд. as-ti,
хет. es-ti "він є", що дає можливість трактувати їх як по-
хідні від давнішого *es-ti. На цій основі можна припуска-
ти, що ще в більш далеку епоху (2—3 тис. років до н.е.)
існувала спільна мова-основа (індоєвропейська прамова).
Генеалогічна класифікація мов
Зусиллями декількох поколінь учених, які вивчали мо-
ви в порівняльному аспекті, розроблена генеалогічна кла-
сифікація мов.
Генеалогічна класифікація мов - вивчення і групування мов світу
на основі споріднених зв'язків між ними (на основі спільного похо-
дження від якоїсь прамови).
Грецьке слово genealogia означає "родовід". Спорідне-
ними з цим словом є ген "елементарна одиниця спадково-
сті, за допомогою якої відбувається запис, зберігання й
передавання генетичної інформації в ряді поколінь", гене-
за (генезис) "походження, виникнення", генетив "родо-
вий відмінок", жона (від *gena), що означало "та, що на-
роджує", євгеніка "наука про покращання біологічних вла-
стивостей людини", імена Гена, Женя, що означають "бла-
городний", а також такі слова, як генотип, генофонд, ге-
ноцид, генерація, генерувати, генетика, генетичний то-
що. Усі ці слова пов'язані значенням родоводу.
Генеалогічна класифікація базується на порівняльно-
історичному методі, мета якого полягає: 1) у встановленні
спорідненості мов, їх спільного походження шляхом по-
рівняння слів, звуків і граматичних форм; 2) у реконстру-
62 Загальні питання мовознавства
юванні слів і граматичних значень у мові-предку; 3) у вста-
новленні закономірностей у зміні слів, звуків і граматич-
них форм після розходження мов.
Ще в 1538 р. французький учений Г. Постеллус у книзі
"Про спорідненість мов" намагався довести походження
всіх мов від давньоєврейської. Відтак у 1610 р. Ю.-Ц. Ска-
лігер зробив першу класифікацію мов у праці "Думки про
європейські мови". На основі дослідження слова Бог він
виділив 11 груп мов: грецьку, латинську, тевтонську,
слов'янську, албанську, ірландську, британську, татарсь-
ку, угорську і баскську.
У 1666 р. хорват Ю. Крижанич опублікував "Грама-
тичні дослідження про російську мову", де навів фонетич-
ні відповідники між слов'янськими мовами і на цій осно-
ві зробив їх класифікацію.
Багато мовних відповідників у європейських мовах
установив засновник слов'янської філології Й. Добровсь-
кий: гр. %є!р.а, лат. hiems, рос. зима; гр. урсссо, рос. жрать;
лат. grdnum, слов, зрьно; лат. musca, рос. муха; нім. Gold,
слов, злато.
Однак справжнім поштовхом для порівняльно-
історичного методу стало відкриття європейцями санск-
риту. Італійський мандрівник Ф. Сассеті, який проживав
в Індії у 80-х роках XVI ст., де й ознайомився з цією дав-
ньою мовою, у своїх листах у Європу висловив припущен-
ня про спорідненість санскриту з італійською мовою. На
підтвердження цього навів такі відповідники: санскр. dva
"два" — італ. due, санскр. tri "три" — італ. tre, санскр.
sarpa "змія" — італ. serpe.
У другій половині XVIII ст. англійці заснували в Ка-
лькутті інститут східних культур. В. Джонс (У. Джоунз),
вивчивши санскрит, першим дійшов висновку про існу-
вання прамови: "Санскрит, яким би не був його вік, має
надзвичайну структуру; він досконаліший від грецької,
багатший від латинської і перевершує ці мови за витонче-
ністю. Однак його подібність із цими мовами, яка не мог-
ла виникнути випадково, настільки сильна, що жоден мо-
вознавець при дослідженні всіх трьох мов не може не дій-
ти висновку, що вони виникли з одного джерела, яке вже
не існує". Так порівняльне вивчення мов трансформува-
лося в порівняльно-історичне.
Німецький мовознавець Фрідріх Шлегель (1767—1845)
у праці "Про мову і мудрість індійців" уперше порівнював
не слова, а морфеми (закінчення), що значно об'єктивізу-
Мови світу, їх вивчення та генеалогічна класифікація 63
вало подібні дослідження і стало значним кроком у мето-
диці порівняльних досліджень. Інший німецький мово-
знавець Франц Бопп (1791—1867), якого вважають одним
із засновників порівняльно-історичного методу, порівняв
дієвідмінювання в санскриті, грецькій, латинській, готсь-
кій мовах і встановив регулярні відповідники як між ко-
ренями, так і закінченнями цих дієслів. Основний прин-
цип Боппа — відповідність у граматичній структурі та в
утвореному нею мовному матеріалі — зберігає свою силу і
в наш час. Бопп був автором першої "Порівняльної грама-
тики індогерманських мов" (1833).
Датський мовознавець Расмус-Крістіан Раск (1787—
1832) у праці "Дослідження давньопівнічної мови"(1815)
зіставив граматичну структуру ісландської мови зі струк-
турами гренландської, баскської, кельтської, норвезької,
шведської, датської, німецької, грецької та латинської мов.
Згодом залучив для зіставлення й слов'янські мови. Вче-
ний дійшов висновку, що ісландська мова є спорідненою з
норвезькою, шведською, датською, німецькою, грецькою
і латинською мовами і не має спорідненості з гренландсь-
кою, баскською та кельтською мовами.
Німецький мовознавець Якоб Грімм (1785—1863) у
"Граматиці німецької мови" (1819—1837) порівнює всі гер-
манські мови в історичному плані, починаючи від готсь-
кої й закінчуючи англійською. Це, по суті, перша порів-
няльно-історична граматика.
Російський мовознавець О.Х. Востоков (1781—1864),
порівнюючи слов'янські мови, відкрив історію юсів (ж і
А). ВІН ДІЙШОВ висновку, що ці букви позначали носові
звуки, які в давнину були характерними для всіх
слов'янських мов, а залишилися лише в польській (ст.
ел. ржкъ — польськ. rqk, ст. ел. голябъ — польськ. golqb;
ст. слов, МАСО •— польськ. miqso). Востоков також довів
необхідність порівнювати не тільки різні мови, а й різні
зафіксовані в пам'ятках писемності й збережені в діалек-
тах стадії історичного існування однієї мови.
Отже, Ф. Бопп, Р.-К. Раск, Я. Грімм і О. Востоков
незалежно один від одного і майже в один і той самий час
відкрили порівняльно-історичний метод.
Далі Август Шлейхер (1821—1868) досліджує балтій-
ські та германські мови, обґрунтовує поняття родовідного
дерева (див. схему на с 64) й архетипу (праформи). Йоганн-
Каспар Цейс (1806—1856) досліджує кельтські мови,
Фрідріх Діц (1794—1876) — романські, Франьо Міклошич
64 Загальні питання мовознавства
індоєвро-
пейська
сЛ
грека-
італо- італо-
келыпсъка кельтська
аріо-греко-
італо-
кельтська
(1813—1891) — слов'янські. Ф. де Соссюр займається ре-
конструкцією індоєвропейської прамови.
Родовідне дерево А. ПІлейхера
німецька
литовська
слов'янська
кельтська
італійська
албанська
грецька
іранська
індійська
Так поступово склалося порівняльно-історичне мово-
знавство і його чи не основне досягнення — генеалогічна
класифікація мов.
За генеалогічною класифікацією мови світу поділяють
на сім'ї (максимальні об'єднання споріднених мов), сім'ї —
на групи (гілки), групи — на підгрупи, а вже в підгрупах
виділяють конкретні мови. Ізольовану мову, генетичних зв'яз-
ків якої не вдалося знайти, вважають окремою сім'єю.
У наш час виділяють приблизно 200 сімей мов, із них
22 — у Євразії, 20 — в Африці, інші — в Америці, Авст-
ралії, Новій Гвінеї. Найвідомішими і найпоширенішими
мовними сім'ями є індоєвропейська, семіто-хамітська, кав-
казька, фінно-угорська, самодійська, тюркська, монголь-
ська, тунгусо-маньчжурська, китайсько-тибетська, тайсь-
ка, аустронезійська, аустроазіатська.
ІНДОЄВРОПЕЙСЬКІ МОВИ
Індоєвропейська сім'я мов є найчисленнішою. До неї
входить понад 150 мов, якими розмовляє майже половина
людства — 2 млрд. 171 млн. 705 тис. осіб (дані за 1985 p.;
всього населення Землі — 4 млрд. 660 млн. 295 тис). Вони
об'єднуються в 12 груп: індійську, іранську, слов'янську,
балтійську, германську, романську, кельтську, грецьку, ал-
банську, вірменську, анатолійську й тохарську.
Мови світу, їх вивчення та генеалогічна класифікація 6R
ІНДІЙСЬКА ГРУПА
До індійської групи належать більше 96 живих мов,
якими розмовляють 761 млн. 075 тис. осіб. Найпоширені-
шими є гінді, урду, бенгалі, панджабі, лахнда, сіндхі, ра-
джастхані, гуджараті, маратхі, сингальська, Непалі, біха-
рі, орія, кашмірі, циганська.
Гінді — державна мова Індії. Нею розмовляють 182 млн.
осіб. Поширена в штатах Уттар-Прадеш, Малх'я-Прадеш,
Хар'яна, Біхар, Раджастхан, в Делі. Писемність — на ос-
нові оригінального письма деванагарі.
Урду — державна мова Пакистану (поряд із англійсь-
кою) й одна з літературних мов Індії. Розмовляють нею
58 млн. осіб. Використовує перське письмо.
Спільна розмовна частина гінді й урду отримала назву
гіндустані й стала мовою міжнаціонального спілкування
у великих містах та на торгових шляхах.
Мовою бенгалі розмовляють 189 млн. осіб, головно в
Бангладеш і Західній Бенгалії. Користується власним ори-
гінальним письмом нагарі з X ст. Бенгальською мовою
створена одна з найзначніших новоіндійських літератур,
нею, зокрема, писав лауреат Нобелівської премії 1913 р.
Рабіндранат Тагор (1861—1941).
Мовою панджабі (Пенджабі) розмовляють майже 56 млн.
осіб на півночі Індії та в Пакистані. Літературна мова скла-
лася наприкінці XIX ст. Користується двома писемностя-
ми: в Індії — гурмукхі, в Пакистані — письмо урду.
Лахнда поширена в Пакистані і в басейні верхнього
Інда. Писемність — на основі арабського алфавіту.
Сіндхі поширена на півночі Пакистану і в штатах Ма-
хараштра, Гуджарат і Раджастхан в Індії. Кількість носі-
їв сіндхі — 19 млн. 720 тис. осіб. Література розвивається
з XVII ст. У Пакистані використовується арабське пись-
мо, в Індії — деванагарі.
Раджастхані поширена на північ від Пенджаба, в ос-
новному в штаті Раджастхан. Розмовляють нею до 18 млн.
осіб. Писемність — на деванагарі.
Гуджараті — офіційна мова штату Гуджарат в Індії.
Чисельність мовців 44 млн. осіб. Має власне письмо, яке
ПоДІбне до скорописного варіанта деванагарі.
Маратхі — офіційна мова індійського штату Махара-
штра з центром Бомбей, одна з основних літературних
мов Індії. Користуються нею 64 млн. 783 тис. осіб. Пи-
семність — на леванагарі.
6 6 Загальні питання мовознавства
Сингальська мова — офіційна мова Республіки Шрі-
Ланка. Носії мови — 13 млн. 220 тис. осіб. Користуєть-
ся одним із різновидів південноіндійського письма —
грантхі. Має писемні пам'ятки (наскельні написи) з
III ст. до н.е.
Непалі — державна мова королівства Непал. Розмов-
ляють нею майже 16 млн. 56 тис. осіб. Література розви-
вається з XIX ст. Користується письмом деванагарі.
Орія — офіційна мова штату Орісса в Індії. Чисель-
ність мовців — 31 млн. Пам'ятки писемності належать
до XI ст. Використовує власне письмо, для якого харак-
терне округле накреслення букв.
Кашмірі локалізована в Кашмірській долині Північ-
ного Індостану, офіційна мова штатів Джамму і Кашмір в
Індії. Розмовляють нею 3,4 млн. осіб. Має пам'ятки писе-
мності з XIII ст. Традиційне письмо — на основі графіки
шарада і нагарі, а сучасна писемність — на основі арабсь-
кого алфавіту.
Циганська мова виокремилася в V—X ст. н.е. Части-
на індійських племен емігрувала через Іран на Балкани, а
з Балкан проникла в Італію, Німеччину, Румунію, Угор-
щину, Чехію, Молдавію та Україну, а згодом — у Півден-
ну й Північну Америку, Австралію і Нову Зеландію. Чи-
сельність її носіїв — до 5 млн. Писемності не має, хоч
були спроби її створити. Використовують у побуті та пи-
семному фольклорі. Збереглися записи пісень і казок ла-
тинським і кириличним алфавітами. Англійська назва ци-
ган gipsy пов'язана з.помилковою версією, нібито цигани
є вихідцями з Єгипту.
До індійських мов належать також такі мертві мови,
як санскрит, палі, пракрити.
Санскрит — одна з основних давньоіндійських мов,
яка функціонувала з І тисячоліття до н.е. в Північній Ін-
дії. Уже на початкових етапах виробились її літературні
норми і вона стала престижною як літературна "божест-
венна" мова. Назва санскрит (sam-skrta) означає "с-кла-
дена", тобто оброблена, доведена до досконалості. Це мова
стародавніх священних книг "Махабхарата" і "Рамаяна".
Почали її вивчати понад 2500 років тому. Найповніше во-