ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 25.11.2019
Просмотров: 7783
Скачиваний: 7
на викладена в граматиці Паніні (V ст. до н.е.).
Палі — мертва літературна мова середньовікової епо-
хи в Індії, яка й тепер використовується як мова буддій-
ської релігії в Шрі-Ланці, Бірмі, Таїланді, Лаосі, Камбо-
джі та В'єтнамі.
світу, їх вивчення та генеалогічна класифікація 67
Пракрити (від санскр. prakrta "природний, простий") —
розмовні середньоіндійські мови та діалекти. Деякі з них
пізніше були літературно оброблені і використовувалися
в релігійних проповідях, ділових документах, драматур-
гії, загалом у художній літературі.
ІРАНСЬКА ГРУПА
Мовами іранської групи користуються 80 млн. 415 тис.
осіб. До них належать перська, таджицька, афганська, ба-
лучі, курдська, осетинська, татська, ягнобська, талиська
і мертві давньоперська, авестійська, пехлеві, мідійська,
парфянська, хорезмійська, согдійська та скіфська.
Перська мова є найпоширенішою серед іранських мов.
Чисельність мовців — 31 млн. 280 тис. Це офіційна мова
Ісламської Республіки Іран і мова міжнаціонального спіл-
кування (Афганістан, Пакистан, Індія, Ірак, ОАЕ, держа-
ви Закавказзя і Середньої Азії). Має давню писемну тра-
дицію (пам'ятки письма з першої половини IX ст.) і бага-
ту літературу. Писемність — на основі арабського алфаві-
ту. Літературна мова має три варіанти: перський (фарсі) в
Ірані, дарі в Афганістані, таджицький у Таджикистані.
Перською мовою писали такі видатні поети, як Рудакі,
Фірдоусі (X ст.), Омар Хайям (XI—XII ст.), Нізамі (XII ст.),
Сааді (XIII ст.).
Таджицька мова — державна мова Таджикистану. По-
ширена також в Узбекистані, частково Киргизії, Казах-
стані та Афганістані. Загальна кількість мовців становить
7,2 млн. Літературна таджицька мвва походить від кла-
сичної персько-таджицької (IX—XV ст.) мови — єдиного
джерела для носіїв перської, таджицької та афганської
дарі. Писемність сучасної таджицької мови — на основі
кириличної графіки.
Афганська (пушту, пашто) мова локалізована в Афга-
ністані (в районах Кандагара, Джелалабада, Газні, Хоста,
а також у провінціях Кабул та Фарах); в Пакистані (Вазі-
ристан, Белуджистан, Пешевар). Загальна чисельність но-
сіїв афганської мови досягає 25 млн. Писемність — на
основі арабської графіки.
Балучі (белуджська) мова поширена в Пакистані, Аф-
ганістані, Туркменії. Розмовляють нею 4,3 млн. осіб. Ко-
ристується арабським алфавітом.
Курдська мова поширена на південному сході Туреч-
чини, на півночі Сирії, півдні Ірану, в іранському Курди-
стані, Вірменії, Азербайджані та Туркменії. Загальна кіль-
6 ° Загальні питання мовознавства
кість мовців — 20 млн. Перші писемні пам'ятки на основі
арабської графіки належать до XI ст.
Осетинська мова поширена в Північній Осетії (Росія) і
Південній Осетії (Грузія). Загальна чисельність мовців —
480 тис. Писемність виникла наприкінці XVIII ст., те-
пер — на основі кирилиці.
Татською мовою розмовляють 15 тис. осіб у південно-
західному Ірані, а також в Азербайджані та Дагестані.
Писемність — із 20-х років XX ст. (спочатку на основі
латинської, а з 1938 р. — на основі кириличної графіки).
Ягнобська мова локалізована в долині ріки Ягноб (на
північ від Душанбе). Розмовляють нею 2,5 тис. осіб. Пи-
семності не має.
Талиська мова поширена на півдні Азербайджану та
на суміжній території Ірану. Користується нею всього ли-
ше 200 осіб. Мова безписемна.
Давньоперська мова була поширена на південному за-
ході Персії. Від неї походять сучасні перська, таджицька
і дарі мови. Найдавніші пам'ятки — написи Дарія І 521—
486 pp. до н.е.
Авестійська мова — мова, якою написана священна
книга "Авеста" (IV—VI ст.). Найдавнішу частину "Авес-
ти" уклав пророк і реформатор давньої іранської релігії,
що отримала назву зороастризм, Заратуштра (Заратуст-
ра). Вважають, що "Авесті" передувала багатовікова усна
традиція передачі текстів уже мертвою мовою. Тексти на-
писані фонетичним письмом арамійського походження.
Зберігається як мова богослужіння в зороастрийських об-
щинах Індії та Ірану.
Пехлеві (середньоперська) мова використовувалася в
південній частині Ірану в III—VII ст. Є наступницею дав-
ньоперської мови і попередницею новоперської.
Мідійська мова — мова племен мідіїв, які заселяли
північно-західну частину сучасного Ірану. Перші згадки
про них датуються IX ст. до н.е. Писемні пам'ятки не
збереглися.
Парфянська мова була офіційною мовою парфянської
держави Аршакідів у III ст. до н.е. — III ст. н.е. (терито-
рія сучасних Ірану, Вірменії, частини Іраку і Середньої
Азії). У НІ—VI ст. продовжувала частково використову-
ватися в Сасанідській імперії. Найдавніші пам'ятки (І ст.
до н.е.) написані парфянським письмом із внесенням іде-
ограм, деякі з релігійних пам'яток — фонетичним пись-
мом.
Мови світу, їх вивчення та генеалогічна класифікація 69
Хорезмійська мова була поширена в Хорезмі (оазис у ни-
зовині Амудар'ї). Від II ст. до н.е. до середини VIII ст. — офі-
ційна мова Хорезмійської держави. Засвідчена в пам'ятках
ЦІ—II ст. до н.е. Витіснена тюркськими мовами в
XV—XVI ст.
Согдійська мова була локалізована в долині та вер-
хів'ях річки Зеравшан із центром у Самарканді. Після
IX ст. витіснена персько-таджицькою та тюркськими мо-
вами. Найдавніші пам'ятки датуються II—IV ст.
Скіфська мова існувала на території Північного При-
чорномор'я (від Дунаю до Волги) з VIII ст. до н.е. до
V ст. н.е. Пам'яток письма не має. Збереглися топоніміч-
ні назви, в тому числі назви рік Дунай, Дніпро, Дністер,
Дон, а також племен і власні імена в грецьких написах.
СЛОВ'ЯНСЬКА ГРУПА
Слов'янськими мовами користуються 290 млн. 475 тис.
осіб (1985 p.). Виділяють три підгрупи слов'янських мов:
східну, західну і південну.
СХІДНА ПІДГРУПА. ДО неї належать українська, російська
та білоруська мови.
Українська мова — державна мова України. Пошире-
на також у Росії (на Кубані і в Зеленому Клину на Дале-
кому Сході), Білорусі, Польщі, Словаччині, Чехії, Югос-
лавії, Канаді, СІЛА, Аргентині та Австралії. Загальна кіль-
кість мовців досягає 41 млн.
Має три діалекти: південно-східний (середньонаддніп-
рянські, слобожанські та степові говірки); південно-
західний (волинсько-подільські, галицько-буковинські та
карпатські говірки); північний (лівобережні, правобереж-
ні та волинсько-поліські говірки).
Літературна українська мова пройшла три етапи свого
розвитку: давньоукраїнський, або давньоруський (XI—
XIII ст.), староукраїнський (XIV — середина XVIII ст.) і
сучасний (із кінця XVIII ст.). Перші пам'ятки писемності
сягають XI ст. (Остромирове Євангеліє 1056—1057 pp., "Із-
борники Святослава" 1073 р. і 1076 p.). Пам'ятками друго-
го етапу є юридичні акти XIV—XV ст., Пересопницьке Єва-
нгеліє 1556—1561 pp., "Словник" і "Граматика" Л. Зиза-
нія (1596 p.), "Лексикон словенороський" П. Беринди, тво-
ри М. Смотрицького, І. Вишенського, Т. Ставровецького.
Сучасна українська літературна мова формувалася під впли-
вом творчості І. Котляревського. Вагому роль у нормуванні
та утвердженні її відіграла творчість Т. Шевченка, якого
70 Загальні питання мовознавства
вважають основоположником сучасної української літера-
турної мови. Писемність — на основі кирилиці.
Російська мова — державна мова Російської Федера-
ції, мова міжнаціонального спілкування в Росії, одна з
шести офіційних і робочих мов ООН. Є рідною для 170 млн.
осіб, можуть спілкуватися нею понад 200 млн. осіб.
Складається з двох діалектів: північного, найтипові-
шою рисою якого є окання, і південного, для якого харак-
терне акання. На стику цих діалектів утворилися пере-
хідні говори, які й лягли в основу сучасної російської лі-
тературної мови. На формування російської літературної
мови помітний вплив мала старослов'янська мова. Стано-
влення сучасної російської літературної мови пов'язане з
творчістю О. Пушкіна, в якій синтезовано різні мовні те-
чії в єдину систему, основою якої стало літературно об-
роблене російське народне мовлення. Писемність (кири-
лиця) перейнята від Київської Русі-України.
Білоруська мова поширена в Білорусі та на суміжних
територіях Росії, України, Литви, Польщі, а також у Лат-
вії, Естонії, Казахстані, Канаді, США, Аргентині. Загаль-
на кількість її носіїв перевищує 10 млн. Має два діалекти:
північно-східний і південно-західний, на стику яких утво-
рилися перехідні (середньобілоруські) говірки, що лягли
в основу сучасної літературної мови. У розвитку сучасної
білоруської літературної мови велику роль відіграла твор-
чість Я. Купали та Я. Коласа. Найдавніша писемна фікса-
ція білоруської мови — Договір Полоцька з Ригою 1330 р.
Писемність — на основі кирилиці.
ЗАХІДНА ПІДГРУПА. ДО неї належать польська, чеська,
словацька, кашубська, лужицька і мертві полабська та
поморська мови.
Польська мова — офіційна мова Польщі. Крім того,
використовується в сусідніх державах — Україні, Білору-
сі, Литві, а також у Росії, США, Бразилії, Франції, Канаді
та інших країнах. Загальна кількість мовців 44 млн. Літе-
ратурна мова сформувалася на основі великопольських, ма-
лопольських і мазовецьких говірок. Писемність — на осно-
ві латинського алфавіту. Найдавніша пам'ятка писемності
("Свєнтокшиські проповіді") належить до XIV ст.
Чеською мовою користуються в Чехії, а також у Сло-
ваччині, Австрії, США, Канаді. Загальна кількість її носі-
їв досягає 12 млн. Має чотири діалекти: власне чеські,
ганацькі, ляські (сілезькі) й моравські. Літературна мова
сформувалася на основі середньочеських говірок.
Мови світу, їх вивчення та генеалогічна класифікація 71
Перші пам'ятки чеської писемності належать до кінця
XIII ст. У XV—XVI ст. сформувалася літературна мова. Од-
нак з 1620 р. до кінця XVIII ст. вона не розвивалася, оскіль-
ки за Габсбурзької династії офіційною мовою стала німець-
ка. Літературна мова відродилася наприкінці XVIII — поча-
тку XIX ст. на основі літератури XVI—XVII ст., що нада-
ло їй книжного характеру. У відродженні чеської літера-
турної мови велику роль відіграла діяльність Й. Добров-
ського (автора першої граматики чеської мови, що вийш-
ла у 1809 р.) та Й. Юнгмана (автора п'ятитомного чесько-
німецького словника, який побачив світ у 1835—1839 p.).
Писемність — на основі латинської графіки.
Словацька мова поширена в Словаччині, а також у
Чехії, Угорщині, Румунії, Україні (Закарпаття), Югосла-
вії, Канаді та СІЛА. Загальне число мовців 5 млн. Має три
діалекти: середні, західні та східні говірки. Пам'ятки влас-
не словацької писемності належать до XV—XVI ст. Осно-
воположником сучасної літературної мови на основі се-
редньословацьких говірок є Л. Штур. Писемність — на
основі латинського алфавіту.
Кашубська мова є близькою до польської. Нині вона
втратила самостійність і розглядається як діалект польсь-
кої мови.
Лужицька (серболужицька) мова поширена серед лу-
жицьких сербів у Дрезденському і Котбузькому округах
Німеччини. Розмовляють нею до 100 тис. осіб. Має два
варіанти (в тому числі й літературні) — верхньолужиць-
кий і нижньолужицький. Писемність із XVI ст. — на ос-
нові латинського алфавіту.
Полабська мова вживалася на обох берегах річки Ла-
би (Ельби) в Німеччині до XVIII ст. Зникла внаслідок аси-
міляції полабських слов'ян німцями.
Поморські діалекти були поширені на південному узбе-
режжі Балтійського моря в Померанії. Вимерли в середньо-
вічний період у зв'язку з насильницьким онімеченням.
ПІВДЕННА ПІДГРУПА. ДО неї належать болгарська, македон-
ська, сербська, словенська і мертва старослов'янська мови.
Болгарська мова поширена в Болгарії, а також в Укра-
їні (Белградський район Одеської області), Румунії, Юго-
славії та інших сусідніх державах. Загальна чисельність
мовців 9 млн. Має дві групи діалектів: східні та західні.
Літературна мова сформувалася в середині XIX ст. на
основі північно-східних говорів. Велику роль у цьому ві-
діграла творчість П. Берона, Л. Каравелова, X. Ботева,
72 Загальні питання мовознавства
І. Базова та ін. Найдавніші пам'ятки сягають X ст. Писе-
мність — на основі кирилиці.
Македонська мова — державна мова Македонії. Дуже
близька до болгарської. Кількість мовців досягає 2 млн.
Має три групи діалектів: західну, східну та північну. Літе-
ратурна мова — з 1948 р. Графіка — на основі кирилиці.
Сербська мова — офіційна мова Югославії (Сербії,
Чорногорії, Боснії). Поширена також у сусідніх держа-
вах, в Америці та Австралії. Чисельність мовців переви-
щує 13,5 млн. Писемність — на основі кирилиці.
Хорватська мова — державна мова Хорватії. Пошире-
на в сусідніх державах, в Америці та Австралії. Кількість
мовців — 7 млн. осіб. Писемність — на основі латинської
графіки.
До утворення окремих самостійних держав Хорватії
та Югославії ці дві мови розглядали як одну — сербсько-
хорватську, або хорватськосербську. Нині вважають, що
це різні мови, бо саме так це розцінюють самі мовці.
Словенська мова — державна мова Словенії. Крім того,
поширена в сусідніх державах, зокрема в Югославії, Авст-
рії та Італії, а також у США. Загальне число мовців переви-
щує 2 млн. Має аж 49 діалектів. Найдавніша пам'ятка —
Фрейзингенські уривки, які належать до кінця X — почат-
ку XI ст. Сучасна літературна мова сформувалася в середи-
ні XIX ст. під впливом творчості поета Ф. Прешерна. Писе-
мність — на основі латинської графіки.
БАЛТІЙСЬКА ГРУПА
До балтійської групи належать литовська, латиська і
мертва прусська мови. Кількість носіїв — 4 млн. 850 тис.
осіб (дані 1985 p.).
Литовська мова поширена в Литві, сусідніх державах
і в СІЛА, Канаді та Латинській Америці. Розмовляють
нею майже 3 млн. осіб. Зберегла найдавніші риси індоєв-
ропейської прамови в фонетиці та морфології. Складаєть-
ся з двох основних діалектів — жемайтського та аукш-
тайтського. Писемність з'явилася в XVI ст. на основі ла-
тинської графіки. Єдина літературна мова сформувалася
наприкінці XIX — початку XX ст. на основі західноаукш-
тайтського діалекту.
Латиська мова — державна мова Латвії. Кількість її
носіїв сягає 1,5 млн. Має три діалекти: середньолатиський,
лівонський і верхньолатиський. Верхньолатиський діалект
називають ще латгальським діалектом або латгальською
Мови світу, їх вивчення та генеалогічна класифікація 73
мовою. До 1959 р. латгальською мовою видавали книжки
та журнали. Тепер переважає думка, що це діалект, а не
окрема мова. Писемність на основі латинського готичного
письма з'явилася в XVI ст. Літературна мова сформувала-
ся на основі середньолатиського діалекту. В основі сучас-
ної латиської графіки — латинський алфавіт.
Прусська мова була поширена в південно-східній При-
балтиці. Зникла в XVIII ст. внаслідок онімечення її носі-