ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 25.11.2019
Просмотров: 7830
Скачиваний: 7
їв. Збереглися словники з XVI ст., релігійні книжки, а
також окремі рядки поезії. Прусська мова мала багато
спільних рис зі слов'янськими мовами.
ГЕРМАНСЬКА ГРУПА
Германські мови, якими розмовляють 425 млн. 460 тис.
осіб, поділяються на три підгрупи: північногерманську
(скандинавську), західногерманську і східногерманську.
ПІВНІЧНОГЕРМАНСЬКА (СКАНДИНАВСЬКА) ПІДГРУПА. До неї належать
датська, шведська, норвезька, ісландська і фарерська мови.
Датська мова — офіційна мова Королівства Данії (з
XVI до XIX ст. і Норвегії). Поширена також на Фарерсь-
ких островах, у Гренландії та СІЛА. Користуються нею
5,6 млн. осіб. Писемність — на основі латинського алфа-
віту. Найдавніші пам'ятки сягають IX ст.
Шведська мова — офіційна мова Королівства Швеції і
друга офіційна мова Фінляндії. Поширена також у СІЛА
та Канаді. Розмовляють нею майже 10 млн. осіб. Має
6 груп діалектів. Найдавніші писемні пам'ятки — рунічні
написи IX—XII ст. Сучасна літературна мова почала фор-
муватися в XVI—XVII ст. на основі говірок, поширених
навколо Стокгольма. Писемність — на основі латинського
алфавіту.
Норвезька мова — офіційна мова Королівства Норве-
гії. Поширена також у СІЛА та Канаді. Кількість мовців
сягає майже 5 млн. осіб. Має дві групи діалектів: західну
і східну. Літературною мовою до кінця XIX ст. була дат-
ська. Нині в Норвегії функціонують дві форми літератур-
ної мови: риксмол, або букмол (книжна, близька до датсь-
кої), і лансмол, або нюнорск (близька до норвезьких діа-
лектів). Писемність — на основі латинського алфавіту.
Стародавні пам'ятки писемності — рунічні написи "епохи
вікінгів" (найдавніші з них належать до II ст.).
Ісландська мова — офіційна мова Республіки Іслан-
дії. Поширена також у Канаді та СІЛА. Загальна кіль-
кість мовців становить 300 тис. Діалектних відмінностей
•4 Загальні питання мовознавства
не має. Писемність виникла наприкінці XI ст. на основі ла-
тинської графіки. Найдавніші пам'ятки сягають другої по-
ловини XII ст. (саги).
Фарерська мова — офіційна мова Фарерських остро-
вів (автономна область Данії). Загальне число мовців ста-
новить 42 тис. Писемність на основі латинського алфавіту
введена в XIX ст. До XIX ст. функції літературної мови
виконувала датська мова. В основі літературної мови ле-
жить діалект м. Торсхавн.
ЗАХІДНОГЕРМАНСЬКА ПІДГРУПА . До неї належать англійська,
голландська, фламандська, фризька, німецька та їдиш.
Англійська мова поширена в Великобританії, Ірлан-
дії, Північній Америці, Австралії, Новій Зеландії, а та-
кож у деяких країнах Азії та Африки. Кількість мовців
перевищує 322 млн. Є однією з міжнародних мов і офіцій-
ною мовою Королівства Великобританії і Північної Ірлан-
дії, СІЛА, Австралії, Нової Зеландії, Канади, Ірландії, Рес-
публіки Індії та 15 держав Африки. Писемність існує з
VII—VIII ст. на латинській основі. Перша писемна
пам'ятка — рунічний напис на скринці Франкса (VII ст.).
Голландська (нідерландська) мова функціонує в Ні-
дерландах, Бельгії, Вест-Індії та частково в США. Корис-
туються нею 20 млн. осіб. Є офіційною мовою Королівства
Нідерланди й однією з двох (поряд із французькою) офі-
ційних мов Королівства Бельгії. Писемність — на основі
латинської графіки.
Різновидом голландської мови є бурська (африкаанс),
якою розмовляють переселенці з Голландії в Південно-
Африканській Республіці.
Фламандська мова — умовна й традиційна назва пів-
денного варіанта нідерландської мови, поширеного в північ-
них провінціях Бельгії (Західна і Східна Фландрія, Брабант,
Антверпен, Лімбург). Розмовляють нею більше 5 млн. осіб.
Фризька мова поширена в нідерландській провінції Фри-
сландія, а також у Німеччині (Нижня Саксонія, північний
захід Шлезвіга, Фризькі острови та острів Гельголанд). Пе-
реважно як розмовною мовою користуються нею понад
400 тис. осіб. Перші писемні пам'ятки належать до XIV ст.
Німецька мова — офіційна мова Федеративної Республі-
ки Німеччини, Австрійської Республіки, Швейцарської Кон-
федерації (як і французька, італійська і ретороманська), Ве-
ликого Герцогства Люксембург (як і французька), Королівс-
тва Бельгії (як і нідерландська та французька). Поширена
також у Росії, Румунії, США, Канаді та інших країнах. Ко-
Мови світу, їх вивчення та генеалогічна класифікація 75
ристуються нею 98 млн. осіб. Має два діалекти: нижньоніме-
цький (Niederdeutsch, або Plattdeutsch) на півночі і верхньо-
німецький (Hochdeutsch) на півдні. Літературна мова утво-
рилася на основі південних говірок. Писемність — на основі
латинського алфавіту (є два різновиди: готичний і антиква).
Найдавніші писемні пам'ятки сягають VIII ст.
їдиш — побутова й літературна мова ашкеназьких (німе-
цьких за походженням) євреїв. Сформувалася в X—XIX ст.
на основі одного з верхньонімецьких діалектів із великою
домішкою давньоєврейських і слов'янських елементів. По-
ширена в Україні, Польщі, Росії, Білорусі, Литві, США,
Канаді, країнах Латинської Америки, в Ізраїлі (тут витіс-
няється івритом). Писемність давньоєврейська, пристосо-
вана для передачі фонетичної системи їдиш.
СХІДНОГЕРМАНСЬКА ПІДГРУПА . До неї належить готська мова,
яка виникла на основі двох діалектів (дехто їх розглядає
як дві мови) — вестготського, що був поширений в Іспанії
та Північній Італії, та остготського (мова східних готів, які
жили в ранньому середньовіччі на північному узбережжі
Чорного моря і в південній Наддніпрянщині; у Криму вона
існувала до XVI ст.). Найвидатнішою пам'яткою готської
мови є переклад Біблії, здійснений єпископом Ульфілою
(Вульфілею), що дійшов до нас в остготських рукописах
V—VI ст.
Мертвими східногерманськими мовами є також бур-
гундська, вандальська, гепідська та герульська, якими
розмовляли давньогерманські племена на території Схід-
ної Німеччини.
РОМАНСЬКА ГРУПА
Романська (від лат. romanus "той, що стосується Риму")
група мов пов'язана спільним походженням від латинської
мови. Поширені романські мови в більш ніж 60 країнах.
Загальна кількість мовців становить 576 млн. 230 тис.
Умовно виділяють три підгрупи романських мов: цен-
тральну, західну та східну.
ЦЕНТРАЛЬНА ПІДГРУПА. ДО неї належать французька, італій-
ська, ретороманська та сардинська мови.
Французька мова — офіційна мова Французької Рес-
публіки, Королівства Бельгії (як і нідерландська мова),
Швейцарської Конфедерації (як і німецька, італійська та
ретороманська), Канади (як і англійська), Республіки Га-
їті, Монако, Великого Герцогства Люксембург (як і німе-
цька), Андорри (як й іспанська та каталонська), а також
76 Загальні питання мовознавства
у багатьох країнах Африки (Гвінеї, Заїрі, Конго, Малі, Ні-
гері, Сенегалі, Чаді, Бурунді, Руанді та ін.). Кількість но-
сіїв — 72 млн. Одна з міжнародних мов, офіційна і робоча
мова ООН. Літературна мова утворилася в XVI ст. на осно-
ві діалекту Іль-де-Франс із центром у Парижі. Перші пи-
семні пам'ятки належать до VIII ст. — "Рейхенауські гло-
си". Писемність — на основі латинської графіки.
Італійська мова — офіційна мова Італійської Респуб-
ліки, Ватикану (як і латинська), Республіки Сан-Марино
і Швейцарської Конфедерації (як і німецька, французька
і ретороманська). Поширена також у США, ФРН, Арген-
тині, Франції, Бельгії, Ефіопії, Сомалі, Лівії та на Маль-
ті). Загальна кількість мовців становить 37 млн. Літера-
турна мова виникла на основі тосканських говірок. По-
мітну роль у формуванні та нормуванні літературної мови
відіграла творчість Аліг'єрі Данте, Дж. Бокаччо, Ф. Пет-
рарки. Писемність — на основі латинського алфавіту. Пер-
ші писемні пам'ятки сягають X ст. Італійська мова стала
першою національною мовою в Європі.
Ретороманська мова — з 1938 р. одна з офіційних
мов Швейцарської Конфедерації. Розмовляють нею по-
над 770 тис. осіб в Італії та 50 тис. у Швейцарії (дані
1987 p.). Дехто вважає, що існує три різні ретороманські
мови: швейцарська ретороманська, тірольська ретороман-
ська і фриульська. Писемність — на основі латинського
алфавіту.
Сардинська (сардська) мова локалізована на острові
Сардинія й прилеглих до нього островах. Користуються
нею майже 1,5 млн. осіб. Функціонує переважно як роз-
мовно-побутова мова. Вважається найархаїчнішою роман-
ською мовою. Писемність — на латинській графіці.
ЗАХІДНА ПІДГРУПА. ДО неї належать іспанська, португаль-
ська, каталонська та провансальська мови.
Іспанська мова — офіційна мова Іспанії та 19 країн Ла-
тинської Америки. Поширена також на Філіппінах, в Афри-
ці та США. Загальна кількість мовців становить 332 млн.
Одна з шести міжнародних мов, офіційна й робоча мова
ООН. Має велику кількість діалектів. Літературна мова
утворилася на основі кастильського діалекту. Писем-
ність — на латинській графіці. Найдавніша писемна
пам'ятка — "Пісня про мого Сіда" (1140 p.).
Португальська мова поширена в Португалії, Бразилії,
в деяких країнах Африки та Азії. Загальна кількість її
носіїв перевищує 170 млн. Є офіційною мовою Португаль-
Мови світу, їх вивчення та генеалогічна класифікація 77
ської Республіки, Федеративної Республіки Бразилії, Рес-
публіки Анголи, Народної Республіки Мозамбік, Респуб-
ліки Гвінеї-Бісау, Республіки Кабо-Верде та ін. Утворилася
в XII—XIV ст. внаслідок змішування говорів півночі та пів-
дня. Нині виділяють два варіанти португальської мови —
португальський і бразильський. Перші літературні па-
м'ятки — пісні трубадурів (кінець XII ст.). Писемність —
на основі латинської графіки.
Каталонська мова поширена в Іспанії (Каталонія, Ва-
ленсія, Балеарські острови), Франції (Руссильйон, Східні
Піренеї), в Андоррі та на острові Сардинія. Чисельність мо-
вців наближається до 8 млн. Літературна мова бере свій по-
чаток із XIII ст. Перші писемні пам'ятки датуються XI ст.
Писемність — на основі латинського алфавіту.
Провансальська (окситанська) мова поширена на півд-
ні Франції та в Альпійській Італії. Розмовляють нею май-
же 10 млн. осіб. Літературна мова існує з XI ст. (лірика
трубадурів). Після приєднання Провансу до Франції в
ХНІ ст. функціонування провансальської мови різко об-
межилося: в основному використовується в усно-
побутовому спілкуванні.
СХІДНА (БАЛКАНО-РОМАНСЬКА) ПІДГРУПА. ДО неї належать румун-
ська та молдавська мови.
Румунська мова — офіційна мова Румунії, якою роз-
мовляють майже 26 млн. осіб. Утворилася на основі на-
родної латини і мов корінного населення римської про-
вінції Дакії. Перші пам'ятки писемності належать до
початку XVI ст. Графікою спочатку служила кирилиця,
а з 1860 р. — латиниця.
Молдавська мова локалізована в Молдові та деяких
суміжних державах. Кількість її носіїв перевищує 2,5 млн.
Дуже близька до румунської, тому багато хто вважає її
варіантом (діалектом) румунської. Літературна мова пов-
ністю сформувалася в другій половині XIX ст. Писемність
на основі кирилиці в 1989 р. замінена латиницею.
Мертвою романською мовою є латинська, якою користу-
валися до VI ст. Була державною мовою Давнього Риму. Бага-
та на літературні твори (епос, лірика, драма, історична про-
за, юридичні документи, ораторське мистецтво — з VI ст. до
н.е.). Після утворення на її основі різних романських мов
служила літературною мовою в Західній Європі в середні
віки. Мовою католицької церкви залишилася до наших днів.
Була і є джерелом міжнародної наукової термінології. Офі-
ційна мова (як і італійська) держави Ватикан.
7 8 Загальні питання мовознавства
КЕЛЬТСЬКА ГРУПА
Кельтські мови в І тисячолітті до н.е. були одними з
найпоширеніших індоєвропейських мов. Користувалися
ними на території сучасних Німеччини, Франції, Велико-
британії, Ірландії, Іспанії, Північної Італії. Пізніше тери-
торія їх поширення значно звузилася. Нині загальна кіль-
кість мовців становить 9 млн. 505 тис. осіб.
У кельтській групі мов виділяють три підгрупи: гой-
дельську, бриттську і галльську.
ГОЙДЕЛЬСЬКА ПІДГРУПА. До неї належать ірландська, шот-
ландська і мертва менська мови.
Ірландська мова — офіційна мова Республіки Ірлан-
дія (як і англійська). Поширена також у Північній Ірлан-
дії, частково в СІЛА, Великобританії та інших країнах.
Розмовляють нею майже 600 тис. осіб (більшість ірланд-
ців, загальна кількість яких 7,6 млн., користується анг-
лійською мовою). Писемність виникла в IV ст. до н.е. (ога-
мійське письмо), з VII ст. — на латинській основі. Ірланд-
ською мовою створена багата оригінальна література.
Шотландська (гельська, гаельська, ерська) мова лока-
лізована в північно-західній Шотландії, на Гебридських
островах, а також у канадській провінції Нова Шотлан-
дія. Розмовляють нею менше 100 тис. осіб. За походжен-
ням — це діалект ірландської мови, який відокремився
від неї в XI—XIII ст. Пам'ятки писемності з'явилися в
XVI ст. Писемність — на основі латинського алфавіту.
Менська мова — мертва мова, що була поширена на
острові Мен в Ірландському морі.
БРИТТСЬКА ПІДГРУПА. ДО неї належать бретонська, валлій-
ська і мертва корнська мови.
Бретонська мова використовується на півострові Бре-
тань, куди в V—VII ст. переселилася частина бриттських
племен із Британії. Розмовляють нею до 1 млн. осіб. Має
чотири діалекти. Літературна мова сформувалася на осно-
ві деонського діалекту, однак не набула широкого засто-
сування. Писемність — на основі латинського алфавіту.
Валлійська (уельська, кімрська) мова поширена в
Уельсі (Великобританія) і в деяких частинах Аргентини.
Кількість мовців становить 520 тис. Сучасна літературна
мова сформувалася наприкінці XVI ст. Писемність — на
основі латинської графіки.
Корнська (неправильно: корнуельська) мова — мертва
мова кельтського населення півострова Корнуолл (Велико-
британія). Функціонувала до початку XIX ст. Збереглася
Мови світу, їх вивчення та генеалогічна класифікація 79
література з XVI—XVIII ст. Писемність — на основі ла-
тиниці. Нині намагаються її відродити (декілька тисяч
людей об'єдналися в товариство, яке поставило собі таку
мету).
ГАЛЛЬСЬКА ПІДГРУПА. ДО неї належить мертва галльська
мова. Вона функціонувала з VI ст. до н.е. до V ст. н.е. в
Галлії, Північній Італії, на Балканах і в Малій Азії. її
витіснила латинська мова. Збереглися написи з IV ст.
до н.е.
ГРЕЦЬКА ГРУПА
До грецької групи відносять новогрецьку і мертву дав-
ньогрецьку мови.
Новогрецька мова — офіційна мова Грецької Респуб-
ліки (як і турецька) і Республіки Кіпр. Поширена також в
Албанії, Єгипті, Південній Італії, Україні (Маріуполь й
інші регіони півдня), Грузії та Вірменії. Загальна кіль-
кість мовців становить 12 млн. Є наступницею (з XV ст.)
давньогрецької мови. Писемність — на основі оригіналь-
ного грецького письма.