Файл: Обл_к у заруб_жних країнах.doc

Центр витрат — це центр відповідальності, керівник якого відповідає за витрати й впливає на них, але не впливає на доходи підрозділу, обсяг капіталовкладень і не відповідає за них. Центр прибутку — це підрозділ, керівник якого несе відповідальність не тільки за витрати, а й за доходи та фінансові результати. Нарешті, центр інвестицій — це центр відповідальності, керівник якого контролює витрати, доходи, фінансові результати, а також інвестиції в основні фонди. Щодо кожного центру відповідальності ведеться облік витрат або витрат, доходів і фінансових результатів, при цьому побудова обліку витрат ґрунтується на їх поділі на змінні й постійні, прямі й непрямі, контрольовані й неконтрольовані. Важливою ділянкою роботи є розробка бюджетів діяльності центрів відповідальності та підприємства загалом, запровадження бюджетного контролю.

Бюджетування — це процес планування майбутньої діяльнос­ті підприємства та оформлення його результатів системою бюд­жетів. Своєю чергою бюджет — це кількісне відображення плану, інструмент координації та контролю за його виконанням. Бюджети можуть складатись як для підприємства загалом, так і для структурних підрозділів. Бюджети підрозділів зводяться в основний (зведений) бюджет, який складається з операційних і фінансових бюджетів.

До операційних бюджетів належать: бюджет продажу, бюджет виробництва, бюджет прямих матеріальних витрат, бюджет прямих витрат на оплату праці, бюджет виробничих накладних витрат, бюджет запасів на кінець звітного періоду, бюджет виробничої собівартості готової продукції, бюджет собівартості реалі­зованої продукції, бюджет витрат на збут, бюджет адміністра­тивних витрат, бюджет прибутку. До фінансових бюджетів належать: бюджет капітальних вкладень, бюджет грошових коштів, бюджетний баланс.

Бюджети можуть бути статистичними, складеними для одного рівня діяльності (обсягу виробництва чи реалізації), та гнучкими. Гнучкий бюджет складається для кількох рівнів діяльності (кількох рівнів обсягу виробництва чи реалізації) у межах релевантного діапазону. У частині витрат для складання гнучкого бюджету застосовують формулу

Наприкінці звітного періоду обов’язково складають звіти про виконання бюджетів (за структурними підрозділами та підприємством загалом), які є основою здійснення бюджетного контролю. У звітах порівнюють фактичні показники із запланованими, розраховують відхилення від бюджету та дають пояснення до них. Важливим завданням менеджменту є організація обліку відповідальності на основі стандартних витрат. Система обліку стандартних витрат (стандарт-кост) ґрунтується на використанні стандартних (нормативних) витрат. Стандартні витрати визначають як витрати, необхідні для виробництва продукції або послуг за нормальних умов діяльності. Головна мета обліку витрат за системою «стандарт-кост» — оперативно виявляти відхилення від установлених стандартів, глибоко їх аналізувати за причинами та відповідальними особами для прийняття відповідних управлінських рішень.Система обліку стандартних витрат передбачає:

---

• встановлення стандартів витрат на одиницю продукції (прямих матеріалів, прямої заробітної плати, змінних накладних витрат);

• складання картки стандартної (нормативної) собівартості одиниці продукції;

• облік фактичних витрат з розподілом їх на стандартні витрати і відхилення від стандартів;

• аналіз відхилень від стандартів витрат;

• внесення необхідних корективів у діяльність підприємства чи його структурних підрозділів або в стандарти витрат.

Система обліку стандартних витрат дає можливість:

• визначити суму очікуваних витрат на виробництво та реалізацію продукції, собівартість одиниці продукції за стандартними витратами;

• приймати рішення щодо цін (на основі стандартної собівартості одиниці продукції);

• контролювати витрати на основі інформації про відхилення від стандартів;

• оцінювати роботу структурних підрозділів;

• здійснювати управління за відхиленнями.

Важливою ланкою системи обліку стандартних витрат є виявлення відхилень фактичних витрат від стандартних. Відхилення можуть бути як позитивними, так і негативними.

Загальне відхилення того чи іншого виду витрат визначають за формулою

Визначення відхилень за чинниками здійснюються за такою загальною моделлю (схемою):

Виявлені відхилення аналізують за місцем їх виникнення (центрами відповідальності), видами продукції, робіт, послуг, а також за причинами їх виникнення. Згідно зі світовою практикою, для обліку відхилень від стандартів витрат застосовують спеціальні рахунки відхилень (за матеріалами, заробітною платою, накладними витратами), на дебеті яких відображаються негативні відхилення (перевитрати), а на кредиті — позитивні, тобто економія. Наприкінці звітного періоду накопичені на цих рахунках відхилення від стандартних витрат зазвичай списують на собівартість реалізованої продукції.

Зазначмо, що звіти про результати діяльності центрів відповідальності залежать від їх виду (центр витрат, центр прибутку, центр інвестицій) та включають як фінансові, так і нефінан­сові показники діяльності. До фінансових показників нале­жать доходи, витрати, фінансові результати. Нефінансовими показниками можуть бути кількість виробленої продукції, її якість, виконання поставок, використання устаткування в часі та ін.

Звіти є основою для оцінювання діяльності центрів відповідаль­ності та їх менеджерів. Так, діяльність центру витрат оцінюють виконанням бюджету витрат з урахуванням фактичного обсягу діяльності (виробництва). Діяльність центру прибутку оцінюють кількома показниками: маржинальний дохід, фінансовий результат, що контролюється керівником підрозділу, результат підрозділу без загальних витрат підприємства, чистий прибуток. Фінансовий результат, що контролюється керівником підрозділу, вважається найкращим показником для оцінювання менеджера центру прибутку, тобто для оцінювання ефективності управління. Чистий прибуток показує внесок підрозділу у формування прибутку підприємства.

---

Для оцінювання виконання можуть використовуватись ще й інші показники. Для центрів інвестицій такими показниками є:

• для оцінки діяльності підрозділу: загальний прибуток; загаль­ний власний капітал; загальний залишковий прибуток;

• для оцінки діяльності менеджера: контрольований прибуток; контрольований капітал; прибутковість контрольованого капіталу; залишковий контрольований прибуток.

Під час розгляду питання обліку й контролю діяльності підрозділів слід звернути увагу на необхідність розробки внутрішніх цін на продукцію підрозділів у разі передачі її іншим підрозділам або реалізації на сторону, такі ціни називають трансфертними. Вони можуть ґрунтуватися на повних фактичних витратах підрозділу, на змінних витратах, стандартних витратах (повних чи змінних), які доповнюються відсотком на прибуток. В окремих випадках трансфертною ціною може бути ринкова ціна.

4. Аналіз релевантної інформації для прийняття управлінських рішень

Вирішити, згідно зі словником С. І. Ожегова, — це обдумати, дійти певного висновку.

На підприємстві обґрунтування й прийняття рішень стосується його діяльності: минулої, теперішньої та майбутньої. Управлінський облік націлений на майбутнє, а управлінські рішення спрямовані на досягнення певних результатів у майбутній діяльності підприємства.

Головною передумовою прийняття оптимальних, зважених управлінських рішень є наявність достовірної, об’єктивної, неупередженої інформації — внутрішньої та зовнішнього середовища. Загальну процедуру прийняття управлінських рішень відображено на рис. 11.3.

Рис. 11.3. Процедура прийняття управлінських рішень

Вивчення цього питання потребує від студента знання навчаль­ного матеріалу, викладеного у попередніх темах, а саме: класифікації та поведінки витрат, засад систем калькулювання та контролю собівартості за повними, змінними та стандартними витратами, організації обліку та контролю за центрами відповідаль­ності та ін. Розробка, обґрунтування та прийняття управлінських рішень ґрунтуються на концепції диференційного аналізу релевантної інформації, тобто інформації (витрат, доходів, результатів), що залежить від альтернативного рішення. При цьому диференційний аналіз повинен забезпечити виявлення диференційних витрат (додаткових витрат, пов’язаних з розширенням, збільшенням обсягів діяльності) та диференційних доходів (додаткових доходів, отриманих унаслідок зростання обсягів реалізації).

У процесі підготовки та прийняття оперативних управлін­ських рішень важливо послуговуватися такими двома правилами:

• якщо вибір альтернативного варіанта впливає на розмір витрат, але доходи при цьому залишаються незмінними, то найкращим варіантом є той, що забезпечує найменший обсяг диференційних витрат;

• якщо вибір альтернативного варіанта водночас впливає на розмір витрат і доходів, то найкращим слід вважати той варіант, який забезпечує більший диференційний прибуток.

---

У повсякденній діяльності менеджерам різних рівнів управління підприємством доводиться приймати різнопланові оперативні та довгострокові рішення з питань планування майбутніх дій, організації виробничого процесу, використання ресурсів, мотивації працівників (виконавців), контролю виконання, регулювання процесів тощо.

Зміст

Тема 1. Загальноприйняті принципи й системи обліку ………..…………2

Тема 2. Фінансова звітність, її зміст й інтерпретація …………….…….7

Тема 3. Облік грошових коштів………………………….…………….… ...15

Тема 4. Облік розрахунків з дебіторами……………………………….…....21

Тема 5. Облік товарно-матеріальних запасів……………….…….…….…..26

Тема 6. Облік довгострокових активів……………………………..…… .…31

Тема 7. Облік фінансових інвестицій і консолідована звітність………......35

Тема 8. Облік короткострокових зобов’язань………………………… .….45

Тема 9. Облік довгострокових зобов’язань……………………………... ….49

Тема 10. Облік власного капіталу та розподілу прибутку в корпораціях….55

Тема 11. Основи управлінського обліку……………………………………...64

Література

1. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16. 07. 99 р. № 996 — ХІV.

2. Голов С. Ф., Єфіменко В. І. Фінансовий та управлінський облік. — К.: Автоінтерсервіс, 1996. — 544 с.

3. Голов С. Ф., Костюченко В. М. Бухгалтерський облік за міжнарод­ними стандартами: приклади та коментарі: Практ. посіб. — К.: Лібра, 2001. — 840 с.

4. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку 2000: Пер. з англ. — К.: ФПБАУ, 2000. — 1268 с.

5. Бутинець Ф. Ф., Горецька Л. Л. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах. Навч. посіб. — Житомир: Рута, 2002. — 544 с.

6. Губачова О. М. Облік у зарубіжних країнах: Навч. посіб. — К.: Укропосвіта, 1998. — 226 с.

7. Голов С. Ф. Управлінський облік: Підручник. — К.: Лібра, 2003. — 704 с.

8. Глен А. Велш та ін. Основи фінансового обліку: Пер. з англ. — К.: Основи, 1999. — 943 с.

9. Добровський В. М., Гнилицька Л. В., Коршикова Р.С. Управлінський облік: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2003. — 235 с.

10. Друри К. Управленческий и производственный учет: Пер. с англ. — М.: Аудит, 2002. — 873 с.

11. Качалин В. В. Финансовый учет и отчетность в соответствии со стандартами GААР. — М.: Дело, 1998. — 432 с.

12. Нидлз Б. и др. Принципы бухгалтерского учета: Пер. с англ. — М.: Финансы и статистика, 1996. — 496 с.

13. Рязанова Н. С. Фінансове рахівництво: Навч. посіб. — К.: Знання-Прес, 2002. — 246 с.

14. Соловьева О. В. Зарубежные стандарты учета и отчетности: Учеб. пособие. — М.: Аналитика-Прес, 1998. — 288 с.

15. Стуков С. А., Стуков Л. С. Международная стандартизация и гармонизация учета и отчетности. — М.: Бух. учет, 1998. — 136 с.

16. Ткач В. И., Ткач М. В. Международная система учета и отчетнос­ти. — М.: Финансы и статистика, 1991. — 160 с.

17. Хорнгрен Ч. Т., Фостер Д. Бухгалтерский учет: управленческий аспект: Пер. с англ. — М.: Финансы и статистика, 1995. — 416 с.

18. Чумаченко М. Г. Учет и анализ в промышленном производстве США. — М.: Финансы, 1971. — 240 с.

19. Энтони Р., Рис Дж. Учет: ситуации и примеры: Пер. с англ. — М.: Финансы и статистика, 1993. — 560 с.

---

---