Файл: Деньги и кредит(укр.)-2012(Гаршина).doc

Міністерство освіти і науки, МОЛОДІ ТА СПОРТУ України

донбаській інститут техніки та менеджменту

МІЖНАРОДНого НАУКОВО-ТЕХНІЧНого УНІВЕРСИТЕТу

імені академіка ЮРІЯ БУГАЯ

ГРОШІ ТА КРЕДИТ

Конспект лекцій

Краматорськ, 2012

Конспект лекцій з дисципліни «Гроші та кредит» /Укладач – проф., к.е.н. О.К.Гаршина.

ТЕМА 1. Сутність і функції грошей

В економічному житті суспільства надзвичайно велика роль грошей. Зміна кількості грошей у обігу здатна істотно впливати на рівень доходів, цін, на випуск продукції. Не потрібно пояснювати роль грошей у повсякденному житті людини. Весь комплекс проблем, пов'язаних з історією виникнення і функціями грошей в економічній системі, еволюцією грошової форми вартості і її сучасним станом буде в полі зору вивчаючих дану тему.

1. Еволюція форми вартості та виникнення грошей

Появі грошей передував тривалий і складний процес розвитку обміну і форми вартості. Обмін передбачає рух товару від одного товаровиробника до другого. Причому обмін ґрунтується на принципі еквівалентності: равна вартість обмінюється на равну вартість. У процесі еволюції товарного обміну відбувається послідовна зміна чотирьох форм вартості: простої чи випадкової; повної чи розгорнутої; загальної та грошової.

На ранньому ступені розвитку суспільства обмін мав випадковий характер і відбувався між громадами. Йому відповідала проста чи випадкова форма вартості, за якою один товар виражав свою вартість в одному конфронтуючому йому товарі-еквіваленті:

Х товару А = У товару В.

Перший великий суспільний поділ праці – виділення скотарських і землеробських племен – призвів до появи і розвитку обміну, що носив нерегулярний характер, тому і мінові співвідношення складалися випадково. Рівняння обміну простої форми вартості вірніше було б записати в такий спосіб:

Х товару А більше, дорівнює або менше Y товару В.

Пізніше відбувається другий великий суспільний поділ праці – відділення ремесла від землеробства. Обмін став здобувати усе більш регулярний і масовий характер. Відбувся перехід до розгорнутої форми вартості, яка відрізняється від простої тим, що при ній предметом обміну є багато продуктів суспільної праці, а тому кожному товару протистоїть безліч еквівалентів:

Сучасним вираженням даної форми вартості є бартерний обмін, що має недоліки, котрі виявляються в труднощах обміну. Якщо власнику товару А потрібний товар В, а власнику товару В товар А не потрібний, обмін не відбудеться, або ж це приведе до виникнення додаткової ланки в обміні.

Ці труднощі зникають, якщо роль товару-еквівалента закріплено за одним товаром, котрий усі приймають у процесі обміну. Такі товари з'явилися, і був здійснений перехід до загальної форми вартості:

У різних країнах, на різних етапах розвитку, роль загального еквівалента грали різноманітні товари, характерні для тієї чи іншої місцевості: сіль, чай, хутра, худоба, зерно й ін., але і ця форма еквівалента має недоліки, що переборюються в ході переходу до грошової форми вартості.

Товар, що претендує на роль загального еквівалента, повинний бути однорідним і легко поділятися. Хутра і худоба, наприклад, такими якостями не володіють. У результаті подальшого розвитку обміну всі інші товари-еквіваленти були витиснуті шляхетними металами, а головна причина цього пов'язана з їх властивостями:

- однорідністю;

- подільністю;

- портативністю;

- збереженням;

- їхня натуральна форма не суперечила виконанню ними властивостей загального еквівалента. Грошова форма вартості має наступний вид:

,

де D – грошовий товар, роль якого закріпилася за золотом.

Гроші - це загальний еквівалент, це особливий товар, що постійно і монопольно виконує роль загального еквівалента. Це значить, що:

- усі товари вимірюють свою вартість у грошах;

- гроші володіють властивістю обмінюватися будь-на-що;

- гроші володіють крім своєї властивості як металу, одиничною споживчою вартістю, ще й універсальною споживчою вартістю, тобто задовольняють будь-яку потребу людей.

Властивість грошей, що визначає їхнє використання в якості загального грошового товару, характеризується наступними поняттями: прийнятність, законність, відносна рідкість.

Прийнятність характеризується тим, що всі агенти ринку ухвалюють їх як засіб платежу й обміну, тобто гроші – це продукт суспільного договору. Один агент ринку приймає їх в іншого цілком впевнено, тому що він зможе придбати на них який-небудь товар або послугу в третьої особи.

Законність – гроші є законним засобом платежу. У будь-якій країні існує закон про національну валютну систему. Цей закон обмовляє вид національної валюти, її найменування, номінальну вартість різних купюр і монет, дизайн цих купюр, монет, засоби захисту від фальшивомонетників, умови конвертованості цих грошей в інші валюти.

Відносна рідкість грошей у порівнянні з їхньою корисністю визначається тим, що попит та пропозиція на грошовому ринку перебувають у постійному русі, у результаті якого вартість грошей визначається їхньою рідкістю стосовно їхньої корисності, а корисність визначається в унікальній здатності грошей обмінюватися на будь-які товари й послуги. Попит на гроші в економіці залежить від загального обсягу грошових угод плюс та кількість, яку громадяни й підприємства прагнуть мати у вигляді нагромаджень для майбутніх угод.

Реальна вартість, або купівельна спроможність грошей – це кількість товарів і послуг, яку можна придбати за 1 грошову одиницю. Вірне зіставлення купівельної спроможності різних грошей можливо тільки на підставі зіставлення вартості споживчого кошика.

Коли індекс споживчих цін і індекс вартості життя збільшуються, то купівельна спроможність грошей знижується, і навпаки.

Сутність грошей виражається в єдності трьох властивостей:

• загального безпосереднього обміну;

• кристалізації мінової вартості;

• матеріалізації загального робочого часу.

Отже, гроші, що виникли як засіб розв’язку протиріч товару, є не технічним засобом обігу, а відображають глибокі суспільні відносини.

1.2. Головні та похідні функції грошей

У товарному господарстві гроші виконують п’ять основних функцій:

1 Функція міри вартості полягає в тому, що за допомогою грошей виражається вартість товару та утворюється його ціна. Цю функцію гроші виконують ідеально, тобто вимір вартості товарів грошима не вимагає реальної наявності грошей у товаровласників. Вартість товару, виражена в грошах, називається ціною. Для того, щоб гроші краще виконали функцію міри вартості, держава вводить масштаб цін – це фіксована вага грошового металу, яка приймається за одиницю грошей. Наприклад, масштаб цін американського долара зразка 1945 року складав 0,888 грам золота, тобто один долар представляв в обігу зазначену вагову кількість золота; радянський карбованець зразка 1961 року представляв в обігу 0,987412 грам золота, тобто приблизно один грам.

2 Засіб обігу виявляється, коли гроші виступають як посередник в обміні товарів за формулою Т-Г-Т. На відміну від прямого, такий обмін припускає дві угоди: а) продаж товару на гроші (Т-Г) і б) купівлю на ці гроші іншого товару (Г-Т). Це дає людям додаткові зручності: рятує від обмеженості бартерного обміну і дозволяє розділити продаж і куплю товарів як у часі, так і в просторі. Разом з тим, можливість загального розриву між продажем і купівлею створює можливість криз, що випливає з розбіжності актів купівлі-продажу в часі і просторі.

Гроші як засіб обігу виступають як дійсні, реальні гроші.

3 Функція засобу нагромадження й утворення скарбів.

Цю функцію гроші виконують тоді, коли залишають канали обігу і зберігаються в підприємствах, банках, у приватних осіб, державній скарбниці, тобто служать зручною формою збереження багатства. Для виконання функції скарбу, гроші повинні бути одночасно повноцінними і реальними. Золото, як і раніше, продовжує відігравати роль скарбу, тому що воно завжди має вартість визначеної величини, добре зберігається і є товаром, що легко реалізується. Створюючи національні резервні фонди (золоті запаси), держави накопичують і зберігають злитки і монети з золота.

4 Функція засобу платежу. Цю функцію гроші виконують під час продажу товару в кредит, будучи знаряддям погашення боргового зобов'язання. При звичайному продажі спочатку оплачується вартість товару, а потім уже використовується споживча вартість; при продажі в кредит – навпаки: спочатку реалізується споживча вартість товару, а потім вже оплачується вартість.

З функції грошей як засобу обігу і платежу випливає висновок: гроші (тим більше неповноцінні) потрібні не самі по собі, а для забезпечення обміну товарами і послугами між людьми. А це значить, що в економіці необхідне дотримання приблизної рівності між товарною і грошовою масами. У цьому полягає головний зміст закону грошового обігу: кількість грошей, необхідних для обігу, прямо пропорційна сумі цін товарів і зворотно пропорційна швидкості обігу.