Файл: Обл_к у заруб_жних країнах.doc

1. Рахунки активів. На цих рахунках, які є активними, відображають наявність і зміну (рух) різноманітних активів підприємства.

2. Рахунки зобов’язань. На цих рахунках, які є пасивними, відображають наявність та зміну заборгованості підприємства (короткострокові та довгострокові).

3. Рахунки власного капіталу. На цих рахунках, які також є пасивними, відображають наявність і зміну власного капіталу підприємства за звітний період.

Номінальні (тимчасові) рахунки призначено для обліку витрат підприємства за їх елементами та доходів за видами. Своєю чергою, номінальні рахунки поділяють на такі підгрупи:

1. Рахунки витрат. Це активні рахунки, які використовують для обліку, накопичення витрат за їх елементами впродовж звітного періоду. Наприкінці звітного періоду витрати з цих рахунків переносять на рахунок фінансових результатів, після чого їх закривають.

2. Рахунки доходів. Вони є пасивними й призначені для обліку, накопичення доходів за їх видами впродовж звітного періоду. Наприкінці звітного періоду доходи з цих рахунків переносять на рахунок фінансових результатів, після цього їх закри­вають.

Для обліку господарських операцій застосовують систему облікових регістрів. Обов’язковим для ведення є Журнал реєстрації операції — регістр, призначений для хронологічного запису всіх операцій, що відбулись у звітному періоді. Записи здійснюють у журналі з кожної господарської операції або сукупності однорідних операцій.

Головна книга як обов’язковий регістр призначена для обліку операцій у системі синтетичних рахунків. Записи в Головній книзі здійснюють на основі Журналу реєстрації операцій.

Інформація Головної книги с основою для складання перевірочного балансу (або оборотної відомості), а також фінансової звітності (бухгалтерського балансу, звіту про прибутки).

Крім обов’язкових регістрів, на фірмах ведуть допоміжні журнали (регістри). Це можуть бути журнали: обліку реалізації, обліку покупок, обліку грошових надходжень, обліку грошових витрат, обліку касових операцій та ін. Кількість і зміст допоміжних журналів визначає саме підприємство залежно від його потреб.

Технологічний процес фінансового обліку передбачає такі етапи:

1. Ідентифікація та аналіз господарських операцій.

2. Відображення операцій у Журналі реєстрації та інших допоміжних регістрах.

3. Розноска операцій у Головній книзі.

4. Складання перевірочного (або оборотного) балансу за звітний період.

5. Здійснення трансформаційних записів, зв’язаних з розмежуванням доходів / витрат між звітними періодами.

6. Закриття номінальних рахунків з відповідними записами в Журналі реєстрації та Головній книзі.

7. Підготовка фінансової звітності.

ТЕМА 2. Фінансова звітність, її зміст й інтерпретація

---

План

1. Склад, призначення й загальні вимоги до фінансової звітності.

2. Зміст і методика складання основних форм фінансової звітності.

3. Методика аналізу фінансового стану підприємства на основі звітності.

1. Склад, призначення й загальні вимоги до фінансової звітності

Фінансова звітність — це система взаємозв’язаних узагальнюючих показників, що відображають фінансовий стан підприємства, установи та результати діяльності за звітний період. Фінансову звітність ще називають бухгалтерською звітністю.

Таблиця 2.1

ПРИЗНАЧЕННЯ КОМПОНЕНТІВ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

Компонент	Призначення
Баланс	Інформація про фінансовий стан підприємства на певну дату
Звіт про прибутки та збитки	Інформація про доходи, витрати та фінансові результати діяльності підприємства за звітний період
Звіт про зміни у власному капіталі	Інформація про зміни у власному капіталі звітного періоду
Звіт про рух грошових коштів	Інформація про надходження грошових коштів у результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності впродовж звітного періоду
Виклад облікової політики та пояснювальні таблиці	Повне розкриття інформації про діяльність підприємства та обрані ним методи обліку

Компоненти фінансової звітності зв’язані між собою, оскільки відображають відповідні аспекти господарської діяльності підприємства (див. табл. 2.1).

Елементи фінансових звітів — це сукупність однорідної інформації, що повинна включатись у фінансові звіти.

Річний звіт супроводжується пояснювальною запискою до фінансового звіту.

У більшості країн світу застосовують типові форми фінансової звітності, які розробляють і затверджують у національному масштабі. Так, для країн Європейського Союзу форми й зміст річ­ного фінансового звіту компаній регулює Четверта Директива
ЄС, ухвалена 1978 р. Кожна країна — учасниця ЄС може уточнювати форми й зміст звітності залежно від своїх національних особливостей, зберігаючи загальні принципи їх побудови.

Проте в деяких країнах типові форми фінансової звітності в національному масштабі не розробляють і не затверджують (США, Великобританія, Канада та ін.). Компанії (фірми) самостійно обирають форму подання звітів (більш чи менш докладну) відповідно до національних вимог щодо їх змісту та принципів формування.

У більшості країн фінансову звітність складають і подають для зовнішніх користувачів з річним інтервалом, тобто після закінчення календарного (або так званого фінансового) року. Але для внутрішніх потреб її складають здебільшого з коротким інтервалом (щомісяця або щокварталу). Підприємства України складають і подають квартальну та річну звітність.

---

Обов’язкову адресу, куди підприємства повинні подавати звіт­ність, регулює кожна країна окремо. Підприємства, установи та організації України подають квартальну чи річну фінансову звітність на такі адреси: власникам (учасникам, засновникам); органам, у сфері управління яких перебуває підприємство; Державній податковій інспекції; органу державної статистики.

Фінансову (бухгалтерську) звітність складають на підставі даних фінансового обліку.

Для досягнення високого рівня достовірності фінансової звітності слід виконати необхідні вимоги. Насамперед інформація фінансової звітності повинна ґрунтуватися на даних синтетичного й аналітичного обліку. До складання звітності в обліку повинні бути відображені всі господарські операції, що мали місце на підприємстві за звітний період.

Важливою вимогою й умовою достовірності інформації, що подається у звітності, є інвентаризація, яку періодично проводять на підприємстві та яка є обов’язковою перед складанням річного фінансового звіту. Саме за допомогою інвентаризації контролюють та уточнюють наявність і вартість активів і пасивів підприємства.

Обов’язковою вимогою до звітності є її порівнянність. Вона повинна забезпечувати порівнянність показників поточного звітного періоду з аналогічними показниками минулих періодів. Тільки на цій основі можна зробити правильні висновки про зміни у фінансовому стані, про тенденції розвитку підприємства.

Фінансова звітність підприємства переважно підлягає аудиту, тобто перевірці й підтвердженню незалежною аудиторською фірмою. Фінансову звітність за рік оприлюднюють тільки за наявності аудиторського висновку.

2. Зміст і методика складання основних форм фінансової звітності

Бухгалтерський баланс — це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає його активи, пасиви та власний капітал у грошовому виразі на певну дату.

У загальному вигляді баланс підприємства відображається такою формулою (рівнянням):

У різних країнах є певні особливості групування статей балансу. У більшості західноєвропейських країн статті активу балансу групують і розміщують згори вниз мірою зростання ліквідності господарських засобів (активів). Під ліквідністю засобів розуміють їх здатність перетворюватися, трансформуватись у грошові кошти (готівку) за певний відтинок часу. На рис. 2.1 показано групування статей активу балансу за ознакою зростаючої ліквідності.

Рис. 2.1. Групування статей активу балансу за ознакою зростаючої ліквідності засобів

Статті пасиву балансу групуються й розміщуються згори вниз за ознакою скорочення термінів погашення заборгованості (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Групування статей пасиву балансу

У США, Англії, Канаді та деяких інших країнах статті балансу групують у зворотному напрямку. Щодо форми подання балансу в міжнародній практиці є дві найуживаніші форми, а саме:

---

• двостороння форма, за якою активи підприємства розміщують ліворуч (актив балансу), а зобов’язання й власний капітал — праворуч (пасив балансу);

• одностороння, або послідовна форма, за якою послідовно, згори вниз, розміщують актив і пасив балансу.

Для розкриття реального фінансового стану підприємства величезне значення має оцінка статей балансу, тобто активів і пасивів підприємства.

Згідно із загальноприйнятим принципом собівартості, оцінювання активів, що надходять на підприємство, здійснюють за фак­тичними витратами на їх придбання чи на власне виробництво. Однак у процесі господарської діяльності активи використовують, і відбувається зміна їхньої вартості. Певний вплив має також коливання цін на товарних і фондових ринках. Саме тому, відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, активи підприємства необхідно оцінювати й подавати в балансі за принципом чистого (нетто) стану.

Так, основні засоби відображаються в бухгалтерському балансі за їхньою первісною або відновною вартістю, сумою амортизації (зносу) та залишковою вартістю. Але у валюту балансу зараховують тільки залишкову вартість основних засобів. Так само в балансі відображають і нематеріальні активи.

Виробничі запаси оцінюють і подають у балансі за меншою з двох оцінок: первісною (фактичною) вартістю або ринковою ціною на дату складання балансу. Аналогічно оцінюють швидко реалізовані цінні папери, інвестиції в акції, якщо їх частка в капіталі іншої компанії незначна.

Дебіторську заборгованість оцінюють за поточним грошовим еквівалентом, тобто за фактичною величиною, визнаною кожною зі сторін. У бухгалтерському балансі дебіторську заборгованість відображають розгорнуто: за фактичною сумою, резервом сумнів­них боргів і реальною сумою, можливою до одержання (чиста реалізаційна вартість). Останню зараховують у валюту балансу.

Під час складання балансу підприємства здійснюють перерахунок валютних статей (наявної іноземної валюти, розрахунків і зобов’язань) у національну валюту за курсом на дату його складання. При цьому визначають курсові різниці, які обліковують і відображають окремо.

В умовах інфляції підприємства періодично збільшують вартіс­ну оцінку свого майна в порядку, передбаченому законодавством і стандартами бухгалтерського обліку.

Звіт про прибутки та збитки (звіт про прибутки, або звіт про фінансові результати) є обов’язковою формою фінансового звіту підприємства. Основна його мета — надати користувачам інформацію про формування фінансового результату підприємства (доходи, витрати та фінансові результати).

Як відомо, у фінансовому обліку фінансовий результат діяльності підприємства визначають порівнянням доходів і витрат звіт­ного періоду. При цьому звіт про прибутки та збитки може мати одноступеневий і багатоступеневий формат. Звіт за одноступеневим форматом складається з двох розділів. Перший розділ — це перелік усіх доходів, отриманих підприємством за звітний період. Другий розділ — це перелік усіх витрат підприємства за звітний період. Різниця між загальною сумою доходів і загальною сумою витрат свідчитиме про фінансовий результат (прибуток чи збитки).

---

Звіт за багатоступеневим форматом містить інформацію, яка показує послідовний процес формування кінцевого фінансового результату. Крім чистого прибутку, такий звіт містить проміжні показники фінансових результатів: валовий дохід (прибуток), прибуток основної діяльності (операційний прибуток), результат фінансових і надзвичайних операцій, прибуток до оподаткування, чистий прибуток.

Зазначмо, що в країнах ЄС форма звіту про прибутки та збитки затверджується в національному масштабі та є єдиною для всіх підприємств. У таких країнах, як США, Англія, Канада та деяких інших, форма звіту довільна щодо переліку доходів, витрат, їх деталізації та групування.

Звіт про рух грошових коштів є обов’язковим у складі фінансової звітності підприємств зарубіжних країн. Його зміст і методику складання регулює міжнародний стандарт бухгалтерського обліку № 7 «Звіт про рух грошових коштів». Головне призначення звіту про рух грошових коштів — надати користувачам інформацію про те, з яких джерел надходили гроші на підприємство, за якими напрямами й на які цілі витрачалися гроші, як змінився залишок грошових коштів за звітний період. При цьому рух грошових коштів відображають у звіті за трьома видами діяльності: поточна (основна), інвестиційна, фінансова (рис. 2.3). Це дає змогу оцінити раціональність використання коштів, визначити напрями діяльності підприємства, платоспроможність, а також скласти прогноз подаль­шого розвитку.

Рис. 2.3. Принципова схема звіту про рух грошових коштів

У зарубіжній практиці звіт про рух грошових коштів (щодо основної діяльності) складають шляхом коригування, тобто трансформування звіту про прибутки та збитки. Відповідно до міжнародних стандартів облік доходів і витрат ведуть за методом їх нарахування, що знаходить відображення у звіті про фінансові результати. Тому можлива ситуація, коли підприємство має прибутки, але не має реальних грошових коштів. Є два методи коригування звіту про прибутки: прямий і непрямий. Прямий метод передбачає коригування кожної статті звіту про прибутки, тобто виключення не грошових доходів і не грошових витрат (табл. 2.4). Непрямий метод не передбачає трансформування кожної статті звіту про прибутки та збитки. За цим методом коригування зазнає сума чистого прибутку — вона коригується в суму стану грошових коштів від поточної діяльності (табл. 2.5).

Таблиця 2.4

КОРПОРАЦІЯ «АС». ЗВІТ ПРО РУХ ГРОШОВИХ КОШТІВ за 200__ р.
(прямий метод), дол.

1. Рух грошових коштів у результаті поточної діяльності
Надійшло від покупців	9 800 000
Сплачено за матеріали	(8 350 000)
Сплачені податки й відсотки	(424 000)
Виплачена заробітна плата та інші операційні витрати	(500 000)
Чисті грошові надходження	526 000
2. Рух грошових коштів у результаті інвестиційної діяльності
Надійшло від продажу цінних паперів	700 000
Сплачено за придбані основні засоби	(2 050 000)
Вкладено в цінні папери	(500 000)
3. Рух грошових коштів у результаті фінансової діяльності	(1 850 000)
Разом чисті грошові витрати
Отриманий поточний кредит	1 600 000
Сплачені дивіденди	(226 000)
Чисті грошові надходження	1 374 000
Разом чисті грошові надходження	50 000
Залишок грошових коштів на початок року	50 000
Залишок грошових коштів на кінець року	100 000

---