Файл: Налоговая система.doc

3.4. Масштаб податку й одиниця оподатковування

Щоб обчислити податок, предмет податку необхідно якимсь образом вимірити і зробити його оцінку для відображення в бухгалтерському обліку. Будь-яка оцінка вимагає вибору відповідного масштабу.

Більшість предметів оподатковування не можна безпосередньо виразити в яких-небудь одиницях оподатковування. У цьому випадку для виміру спочатку вибирають ту чи іншу фізичну характеристику (параметр виміру) з безлічі можливих, тим самим, визначаючи масштаб податку.

Масштаб податку - установлена законом характеристика (параметр) виміру предмета податку.

Масштаб податку визначається за допомогою економічних (вартісних) і фізичних характеристик. При вимірі доходу чи вартості товару використовуються грошові одиниці. Для обчисленні акцизів як масштаб можна використовувати міцність напоїв, а при обчисленні податку з власників автотранспортних засобів — потужність двигуна, вага автомобіля чи об’єм двигуна.

Одиниця оподатковування — це одиниця масштабу оподатковування, що використовується для кількісного вираження податкової бази. Так, при оподатковуванні земель у шуканій якості виступають гектар, квадратний метр, при оподатковуванні доданої вартості - карбованець, при обчисленні податку з власників автотранспортних засобів — кінська сила.

3.5 Податкова база

Податкова база — кількісне вираження предмета оподатковування. Податкова база є основою для обчислення суми податку (податкового окладу), тому що саме до неї застосовується ставка податку.

Розрізняють податкові бази з вартісними показниками (сума доходу), об’ємно-вартісними показниками (обсяг реалізованих послуг) і фізичними показниками (обсяг добутої сировини).

Податкова база в ряді випадків є частиною предмета оподатковування (наприклад, оподатковуваний прибуток), в інших випадках не входить до складу предмета оподатковування (наприклад, при зборі за використання місцевої символіки наявність відповідних слів і графічних символів розглядається як об’єкт податку, тоді як базою є отриманий платником податків виторг від реалізації).

Для правильного визначення моменту виникнення податкового зобов'язання важливе значення має метод формування податкової бази. Існують два основних методи: касовий і накопичувальний.

При використанні касового методу доходом є всі суми, реально отримані платником податків у конкретному періоді, а витратами — реально виплачені суми. Цей метод має й іншу назву — метод присвоєння.

При використанні накопичувального методу доходом визнаються всі суми, право на одержання, яких виникло в даному податковому періоді, поза залежністю від того, чи отримані вони в дійсності.

Для виявлення витрат підраховується сума майнових зобов'язань, що виникли в звітному періоді. При цьому не має значення, чи зроблені по цих зобов'язаннях виплати. Касовий метод використовується, наприклад, при оподатковуванні майна, що переходить у порядку спадкування; накопичувальний – при численні прибуткового податку з фізичних осіб іноді обличчя можуть вибірково використовувати один з методів (приклад – податок на прибуток підприємстві й організації).

У теорії і практиці оподатковування існують різні способи визначення податкової бази: прямої, непрямий (розрахунок за аналогією), умовний (презумптивний), паушальний.

Інфляція негативно позначається на платнику податків. Тому винятково для розрахунку бази по податку на прибуток російським законодавством встановлений і щокварталу публікується в періодичних виданнях так званий індекс-дефлятор.

3.6 Податковий і звітний період

Податковий період — термін, протягом якого формується податкова база й остаточно визначається розмір податкового зобов'язання.

Необхідність даного елемента пояснюється тим, що багатьом об’єктам оподатковування (одержання доходу, реалізація товарів) властива повторюваність, довжина в часі, а також існування проблеми однократності оподатковування.

Варто розрізняти поняття «податковий період» і «звітний період». Іноді вони можуть збігатися (при розрахунку ПДВ малими підприємствами), іноді звітність представляється кілька разів за податковий період (по податку на прибуток).

У рамках одного податкового періоду обкладання податкової бази може відбуватися по кумулятивній чи некумулятивній системі, тобто вроздріб чи наростаючим підсумком з початку періоду.

3.7 Ставка податку і метод оподатковування

Ставка податку — розмір податку на одиницю оподатковування. Отже, ставка податку є норма податкового обкладання.

Ставки податку можна класифікувати з урахуванням різних факторів.

У залежності від способу визначення суми податку (по методу встановлення) розрізняють рівні ставки, тобто для кожного платника податків установлюється рівна сума податку (приклад - податок на благоустрій території); тверді ставки, тобто на кожну одиницю оподатковування встановлюється зафіксований розмір податку (наприклад, 50 коп. за квадратний метр площі); процентні ставки (наприклад, з кожного карбованця прибутку передбачено 35% податку).

У залежності від ступеня змінюваності ставок податку розрізняють загальні, підвищені, знижені ставки. Так, при загальній ставці податку на прибуток 30% передбачена знижена ставка — 15%.

Метод оподатковування – це порядок зміни ставки податку в залежності від росту податкової бази.

У залежності від зміни податкової бази використовують наступні чотири види оподатковування: рівне (для кожного платника податків застосовується рівна сума податку); пропорційне (для кожного платника податків застосовується рівна ставка податку); прогресивне (з ростом податкової бази росте ставка податку); регресивне (з ростом податкової бази зменшується ставка податку).

У залежності від змісту розрізняють наступні ставки: маргінальні, котрі безпосередньо дані в нормативному акті про податок; фактичні, обумовлені як відношення сплаченого податку до податкової бази; економічні, обумовлені як відношення сплаченого податку до всього отриманого доходу.

3.8 Податкові пільги

Податкові пільги використовують для скорочення розміру податкового зобов'язання платника податків і для відстрочки чи розстрочки платежу (у цьому випадку кредит платникові податків надається як би безкоштовно чи на пільгових умовах).

У залежності від того, на зміну, якого з елементів структури податку спрямовані податкові пільги, вони підрозділяються на три види: вилучення; знижки; податкові кредити.

Вилучення — це податкові пільги, спрямовані на звільнення від оподатковування окремих предметів (об’єктів) оподатковування. Можуть надаватися всім платникам податку чи окремої їхньої категорії, як на постійній основі, так і на обмежений термін.

Знижки — це пільги, спрямовані на скорочення податкової бази. Підрозділяються на лімітовані (розмір знижок обмежений) і нелімітовані (податкова база може бути зменшена на всю суму витрат платника податків). Знижки можуть бути загальними (для всіх платників податків) і спеціальними (для окремих категорій суб'єктів).

Податкові кредити — це пільги, спрямовані на зменшення податкової ставки чи податкового окладу. Більшість видів цього кредиту є і безповоротними, і безкоштовними. Існують наступні форми надання податкових кредитів:

а) зниження ставки податку,

б) відрахування з податкового окладу (валового податку);

в) відстрочка чи розстрочка сплати податку;

г) повернення раніше сплаченого податку (частини податку);

д) залік раніше сплаченого податку;

е) цільовий (інвестиційний) податковий кредит.

Скорочення податкового окладу (валового податку) може бути частковим і повним, на визначений час і безстроково. Повне звільнення від сплати податку на визначений період називається податковими канікулами.

Відстрочка сплати податку - перенос граничного терміну сплати повної суми податку на більш пізній термін; розстрочка сплати податку — розподіл суми податку на визначені частини з установленням термінів сплати цих частин.

Повернення раніше сплаченого податку як податкова пільга має інше найменування — податкова амністія. Цільовий податковий кредит - це заміна податку (частини податку) натуральним виконанням. Дана пільга надається місцевими органами влади в межах суми податку, зачислюваної в місцеві бюджети, платникові податків у зв’язку з його діяльністю в якій-небудь області, що заохочується, або в залежності від його соціального і майнового положення (наприклад, кредит для інвалідів).

Різновид цільових податкових пільг - інвестиційний податковий кредит. Російським законодавством визначено, що малі підприємства мають право зменшувати суму податкового платежу на 10% цін закупленого устаткування визначеного виду.

3.9 Порядок і способи обчислення податку

Обов’язок обчислити суму податку може бути покладено на платника податків, податковий орган, третю особу, що виступає в ролі «податкового (фіскального) агента».

Обчислення податку може здійснюватися по некумулятивній системі (обкладання податкової бази передбачається вроздріб) чи по кумулятивній системі (обчислення податку виробляється наростаючим підсумком з початку періоду).

Українським законодавством передбачене застосування обох способів, а також у їхньому сполученні. Так, при розрахунку ПДВ використовується некумулятивна система, а при розрахунку прибуткового податку з фізичних осіб — кумулятивна система.

3.10 Способи і терміни сплати податку

Існують три основних способи сплати податку:

сплата податку по декларації, тобто на платника податків покладається обов’язок представити у встановлений термін у податковий орган офіційну заяву про свої податкові зобов'язання;

сплата податку в джерелі доходу, тобто моменту одержання доходу передує момент сплати податку, це як би автоматичне утримання, безготівковий спосіб;

кадастровий спосіб сплати податку, тобто податок стягується на основі зовнішніх ознак передбачуваної середньої прибутковості майна. При сплаті податку установлюються фіксовані терміни їхнього внеску.

У залежності від термінів сплати податків виділяють податки термінові і періодично-календарні. Платники термінового податку на придбання автотранспортних засобів сплачують його протягом п'яти днів із дня придбання. Періодично-календарні податки поділяються на декадні, місячні, квартальні, піврічні і річні. До них, зокрема, відносяться акцизи, ПДВ, податок на прибуток підприємств і організацій, податок на майно, прибутковий податок.

З терміновістю податкових платежів пов’язане поняття «недоїмки» — суми податку, не внесеного в бюджет (позабюджетний фонд) після закінчення встановлених термінів сплати.

3.11 Порядок сплати податку

Порядок сплати податку — це спосіб внесення платником податків чи фіскальним агентом суми податку у відповідний бюджет (фонд).

Порядок сплати податку, будучи елементом закону про податок, припускає рішення наступних питань:

напрямок платежу (у бюджет чи позабюджетний фонд);

засобу сплати податку (у гривневих засобах, валюті);

механізм платежу (у безготівковому чи готівковому порядку, у касу збирача податку й ін.);

особливості контролю за сплатою податку.

Податковий оклад — це сума, внесена платником у бюджет по одному податку. Бюджет — це основний елемент правильної сплати податку. Тому сплату податку не в той бюджет податкові органи кваліфікують як недоїмку.

ТЕМА 4. ПОДАТКОВЕ ПРАВО

План

4.1 Поняття податкового права

4.2 Принципи податкового права

4.3 Відносини податкового права з іншими галузями права

4.4 Джерела податкового права

4.1 Поняття податкового права

Податкова політика держави є невід’ємною частиною фінансової політики. Податкове право як один з найважливіших компонентів (хоча і відносно відокремлений) фінансового права регулює відносини, що складаються в області податкової діяльності держави.

Податкове право – система фінансово-правових норм (загальнообов’язкових правил поведінки), що регулюють суспільні відносини по встановленню, введенню в дію і стягуванню податків. Розподіл і використання бюджетних засобів виходить за рамки податкових відносин.

Предмет податкового права — відносини, що складаються між державою, платниками податків і інших осіб у ході встановлення і стягування податків. Податкові відносини завжди пов’язані з вилученням у юридичних і фізичних осіб частини їхніх доходів у відповідний бюджет і в передбачених випадках — у позабюджетні цільові фонди.

Метод податкового права — сукупність і сполучення прийомів, способів впливу права на суспільні відносини в області оподатковування.

Метод податкового права характеризується як владно-майновою, обумовленою необхідністю застосування однозначних, що не допускають вибору (імперативних) норм із метою формування державного бюджету.

У податковому праві іноді допускається використання рекомендацій, узгодженні і права вибору поводження підлеглим платником податків, що, наприклад, має можливість деякою мірою формувати свою податкову політику. Але все це в остаточному підсумку підлегле головному — владному розпорядженню.

Податкові правовідносини – це суспільні відносини, урегульовані нормами податкового права. Податкові правовідносини відрізняються від інших фінансових і адміністративних правовідносин, маючи особливі об’єкти і суб'єкти.

Об’єкти податкових правовідносин – матеріальні блага юридичних осіб і фізичних осіб, з яких у встановленому законом порядку стягуються податки, збори, мито.

Матеріальні блага платників податків можуть існувати в грошовій і майновій формах і бути наступними:

а) доходи (прибуток);

б) вартість визначених товарів;

в) окремі види діяльності платників податків;

г) операції з цінними паперами;

д) користування природними ресурсами;

е) майно юридичних і фізичних осіб;

ж) передача майна;

з) додана вартість продукції, робіт і послуг,

і) інші об’єкти.

Суб'єкти податкових правовідносин – державні податкові органи, платники податків (юридичні і фізичні особи) і податкові представники (агент).

По українському законодавству платниками податків є юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм, а також філії і представництва.

Фізичні особи як платники податків мають різне правове положення (статус), що визначається законодавством з метою застосування відповідних ставок, пільг, порядку і терміну сплати, одержання податкового кредиту.