ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 27.11.2019
Просмотров: 360
Скачиваний: 2
2.3. Вибір операційної стратегії та операційних пріоритетів
Для розробки ефективної стратегії організації потрібно виявити можливості економічної системи та мету організації. Ця причина функціонування організації і є її місією. Місія виконується через стратегії. Стратегія це план, створений для виконання місії. Для розробки стратегії потрібно визначити розвиток фірми за допомогою аналізу. Один з методів проведення такого аналізу – це SWOT-аналіз, що розглядає загрози і можливості зовнішнього середовища, а потім аналізує сильні та слабкі сторони організації. Ідея SWOT -аналізу полягає в тому, щоб визначити можливості, які відповідають сильним сторонам організації, або хоча б визначити стратегічно важливі моменти, якими можна скористатися. А менеджер шукає спосіб виявлення слабких сторін організації.
На двомірній матриці стратегій показані можливості зовнішнього середовища і загрози по горизонталі, а також сильні та слабкі сторони організації по вертикалі (рис. 2.4).
|
Можливості |
Загрози |
Сильні сторони |
Суміщення сильних сторін з можливостями |
Уникнення загроз |
Слабкі сторони |
Уникнення слабких сторін |
Загрози |
Рис. 2.4. Матриця стратегій
Ефективний спосіб розробити план для досягнення конкурентної переваги – це виявити загрози і можливості зовнішнього середовища та поєднати сильні сторони і можливості під час запобігання загрозам зовнішнього середовища та локалізації власних слабких сторін. При цьому організація визначає, як максимізувати допустимі можливості і мінімізувати загрози.
Наприкінці 60-х і початку 70- х років центральним елементом концепції операційної стратегії стало поняття фокусування (спрямованості) операцій і збутової політики. Суть даного поняття полягає в тому, що в ході операційної діяльності неможливо одночасно досягти однаково високих результатів за всіма показниками. Управлінському апарату доводиться вирішувати, які параметри розвитку важливіші для успіху бізнесу, та зосереджувати (фокусувати) зусилля персоналу і ресурси організації на вирішенні тих проблем, які і визначаються стратегічними пріоритетами.
Так, наприклад, якщо підприємство вирішило зосередитися на скороченні строків виконання замовлення воно уже нездатне швидко реагувати на зміну попиту й пропонувати асортимент виробів. Так само стратегія виробництва з низькими витратами несумісна ні з високою швидкістю виконання замовлень, ні з оновленням технології. Низькі витрати вважалися безумовною перевагою й у тому випадку, якщо стратегічним орієнтиром залишалася висока якість продукції. Один з дослідників цієї проблеми Увікхем Скіннер запропонував нову концепцію «підприємства в підприємстві» (Plant-Within-a-Plant – PWP). Відповідно до цієї концепції виробництво розбивається на окремі технологічні лінії і для кожної з них розробляється окрема операційна стратегія. Відповідно до концепції PWP навіть робітників варто відокремлювати одного від іншого для того, щоб уникнути плутанини, що може виникнути при переході від одного типу стратегії до іншого.
Концепції фокусування та PWP широко застосовуються й дотепер. Однак їм на зміну приходять нові, які зводяться до того, щоб добре працювати одночасно на всіх напрямах. Саме такий підхід використовується при визначенні операційних пріоритетів.
Розрізняють кілька основних типів операційних пріоритетів: витрати виробництва, якість і надійність продукції, строк виконання замовлення, надійність поставок, здатність фірми реагувати на зміну попиту, гнучкість і швидкість освоєння нових товарів, а також специфічні для кожного окремого товару критерії.
Витрати виробництва.
У будь-якій галузі економіки, як правило, існує сегмент ринку, обсяг продажів на якому залежить винятково від того, наскільки низькими будуть витрати виробництва в компанії. Щоб успішно конкурувати, підприємство неодмінно повинне бути виробником з низькими витратами виробництва, однак це необхідна, але недостатня умова й необов'язково означає, що підприємство досягне високого рівня рентабельності й успіху.
Як правило, продукцією, обсяги продажів якої залежать тільки від рівня витрат на її виробництво (або її собівартості), є товари повсякденного попиту. Тобто, споживачі просто не в змозі розрізняти однакові товари, випущені різними підприємствами, це й приводить до того, що основним критерієм при виборі покупки виступає її ціна.
Однак часто такий сегмент ринку дуже великий, і, крім того, багаті підприємств використовує потенційну можливість одержати більшу масу прибутку, що нерідко асоціюється з більшими обсягами виробництві даної продукції. У результаті конкуренція на сегментах даного типу досить жорстка, а відсоток банкрутств, як правило, значний. У таких умовах виживає тільки один виробник з найнижчими витратами виробництва, що звичайно й визначає ринкові ціни.
Якість надійність продукції.
Існує дві категорії якості: якість продукції і якість процесу. Рівень якості кожного окремого виду продукції змінюється залежно від того, для якого сегмента ринку вона призначається. Цілком зрозуміло, що продукти дитячого харчування повинні мати іншу якість, чим основна маса їх, що користується попитом у переважної більшості споживачів. Використання при виробництві екологічно чистої сировини підвищеної якості і відсутність консервантів має для серйозного виробника принципове значення. Таким чином, ці обидва види однієї й тієї ж продукції створюються з урахуванням різних потреб покупців і більш високі вимоги до якості продуктів дитячого харчування внаслідок його специфічних характеристик обумовлюють їх вищу ціну на ринку збуту.
Щоб забезпечити належний рівень якості продукції, необхідно зважати на вимоги споживачів. Очевидно, що екологічно чисту, дієтичну з невиправдано високим рівнем якості продукцію не будуть купувати через її завищену ціну. З іншого боку, випуск недостатньо якісного товару призведе до втрати тих потенційних покупців, які воліють придбати продукти набагато дорожчі, але на їх думку, з певними перевагами.
Якість процесу також має надзвичайно важливе значення, оскільки вона пов'язана з надійністю продукції. Незалежно від того, які продукти харчування виробляє підприємство – дитяче або для масового покупця, споживачі хочуть, щоб придбані ними продукти мали високу споживчу якість. Таким чином, основна мета забезпечення якості виготовлення полягає у виробництві товарів без будь-яких технологічних відхилень або хімічних добавок. Вимоги до виготовлення тієї або іншої продукції визначаються її технічними характеристиками, зазначеними в допусках на розміри. Щоб забезпечити рівень надійності товару відповідно до його конкретного призначення, необхідно чітко дотримуватися цих технічних норм.
Термін виконання замовлення.
На деяких сегментах ринку основною умовою досягнення конкурентної переваги є здатність підприємства виготовляти продукцію або забезпечувати послуги швидше за інших, наприклад, термін виконання замовлення підприємством, що пропонує транспортні послуги. Підприємство, яке виконує транспортні роботи на території клієнта Протягом однієї-двох годин, має переваги у порівнянні з конкурентом, що надає такі послуги за обсягом не менше як на 14 год.
Надійність поставок.
Даний операційний пріоритет пов'язаний зі здатністю фірми поставляти товари або послуги точно в обумовлений нею термін і навіть раніше, тобто з надійністю поставок. Для птахофабрики – виробника бройлерів, наприклад, надзвичайно важливо, щоб постачальники комбікормів та преміксів щодня поставляли необхідну кількість їх у заданому асортименті. Якщо комбікормів, потрібних для вирощування бройлерів у даний момент не виявиться в наявності в тому цеху, де вони вирощуються, цех може зупинитися й стояти доти, поки не придбають ці комбікорми. Крім того, у 80-х і 90-х роках постала проблема скорочення товарно-матеріальних запасів, що надало особливого значення надійності поставок як оцінного критерію при виборі підприємствами постачальників комбікормів.
Здатність фірми реагувати на зміну попиту.
Найважливішим фактором, що визначає рівень конкурентоспроможності продукції товаровиробника, є його здатність реагувати на зміну попиту. Відомо, що в товаровиробника, попит на продукцію якого постійно зростає, майже не виникає проблем зі збутом. Якщо попит на який-небудь товар великий і постійно підвищується, витрати на його випуск неухильно знижуються завдяки економії на масштабах виробництва, а капіталовкладення в нові технології легко окупаються. Якщо ж попит починає падати, то доводиться скорочувати виробництво, і, унаслідок чого виникають проблеми скорочення штату і ліквідації частки активів. У таких умовах здатність товаровиробника протягом тривалого періоду швидко й адекватно реагувати на динаміку ринкового попиту виступає основною функцією його операційної стратегії.
Гнучкість і швидкість освоєння нових товарів.
Зі стратегічного погляду поняття «гнучкість» визначають здатність організації пропонувати своїм споживачам, широкий вибір товарів. У великій мірі ця здатність залежить від часу, який потрібен фірмі на розробку нового виду продукції й підготовку існуючих процесів до переходу на випуск нової продукції.
Інші критерії, що залежать від виду продукції, носять узагальнюючий характер, однак у компаній нерідко виникає необхідність визначати пріоритети стосовно конкретних видів продукції або окремих ситуації Більшість специфічних пріоритетів, перелік яких наводиться нижче, в основному сервісні за своєю природою.
Використовуються й інші пріоритети, такі як варіанти кольорового оформлення, розмірів, ваги й зміни продукції залежно від конкретних потреб замовника або різнорідності товарної номенклатури.
Групою вчених з моніторингу виробничих фірм було проведене дослідження зміни в часі стратегічних пріоритетів. Це дослідження за назвою «Огляд виробничого майбутнього» показало, що в міру покращання показників розвитку фірм змінювалися й вимоги щодо підтримки рівня конкурентоспроможності.
У процесі дослідження проводилося опитування, у ході якого респонденти оцінювали значимість операційних пріоритетів (табл. 2.1). Серед основних пріоритетів називалися відповідність якості продукції технічним вимогам (тобто здатність компанії випускати продукцію повній відповідності до технічних завдань на розробку), надійність продукції й строки виконання замовлень. Зважаючи на незмінність зазначених вимог фірма в разі їх не виконання не зможе залишитися в бізнесі.
Крім цих трьох основних конкурентних пріоритетів, інші із часом змінюються. У 90-х роках більш важливими виявилися такі критерії, як здатність компанії виробляти продукцію за низькими цінами й прискорення освоєння нових видів продукції. Із часом перший із цих пріоритетів переміщався і став четвертим по значимості. Очевидно, що якість продукції вже не задовольняла споживачів, і вони прагнули знайти комбінацію якості й інших критеріїв (наприклад, відповідність технічним вимогам, надійність продукції) з низькою ціною.
У сукупності критеріїв, що пред'являються споживачами до продукції, широко використовується термін «цінність». Поняття цінності з погляду споживача означає можливість придбання товару, який виділяється більш важливими властивостями, тобто зроблений відповідно до технічних умов, з гарантованою надійністю і, можливо, за найнижчою ціною. Таким чином, для підвищення цінності своєї продукції підприємству необхідно або поліпшити найбільш вагомі для споживача властивості товару і знизити ціну, або зробити те, й інше одночасно.
Щоб оцінювати ринки збуту як з погляду проблем маркетингу, так і з погляду операцій, важливо враховувати взаємозв'язок між цими двома процесами. Для опису конкурентних пріоритетів, орієнтованих на маркетинг, пропонуються два нових терміни – «переможці замовлення» і «кваліфікатори замовлення». «Переможець замовлення» – це критерій, за вимогами якого продукція або послуги однієї фірми одержують певні конкурентні переваги над іншими. Залежно від ситуації таким критерієм можуть бути реалізаційна вартість продукції (ціна), її якість і надійність або будь-який інший пріоритет із числа запропонованих покупцями.
«Кваліфікатори замовлення» – це критерії, за допомогою яких визначається значимість продукції підприємства як потенціального товару.
Для більшості великих підприємств «кваліфікаторами замовлення» є такі критерії, як відповідність якості продукції технічним вимогам, своєчасне виконання замовлення й надійність продукції. Низька ціна продукції визначає «переможця замовлення». Однак варто пам'ятати, що критерії мають узагальнюючий характер і не враховують конкретних характеристик окремих видів продукції. Необхідно враховувати при розробці операційної стратегії принципово важливим є визначення критеріїв «переможця замовлення» для кожного конкретного продукту.
Таким чином, усі критерії, із часом змінюються. Наприклад, після того, як у 70-х роках японські компанії вийшли на світовий ринок збуту автомобілів, вони змінили спосіб, яким «завойовували» замовлення на дану продукцію: замість первісного критерію низької ціни на передній план вийшли критерії якості і надійності машин.
Групи споживачів постійно стежать за критеріями якості і надійності, і на основі цих спостережень визначають організації, які характеризуються найбільш високими показниками. Споживачі точно знають, який набір характеристик їм потрібний (наприклад, рівень надійності, елементи дизайну, обсяг бака).
2.4 Застосування «дерева рішень» у розробці операційних стратегій.
Зручним методом прийняття стратегічних рішень щодо розвитку операційної системи і зокрема зміни виробничої потужності підприємства є використання так званого «дерева рішень». Складається дерево рішень з вузлів рішень – альтернатив, від яких і до яких ідуть відгалуження, і вузлів подій. Вузли рішень на схемах позначаються квадратами, а вузли подій – кружками. Відгалуження від вузлів рішень показують, які альтернативи є в розпорядженні особи, що приймає рішення; відгалуження, що йдуть від вузлів подій, показують, які події можуть відбутися і яка ймовірність їх появи.
Дерево рішень – це графічне відображення процесу, яке визначає альтернативні рішення, стан подій і їх відповідні ймовірності віддачі для кожної комбінації альтернатив і стану події.
Аналіз проблеми з використанням «дерева рішень» включає п'ять кроків:
1. визначення проблеми;
2. структуризацію або побудову дерева цілей;
2. визначення ймовірності випадкових подій;
4. оцінку віддачі для кожної можливої комбінації альтернатив та подій;
5. вирішення проблеми, визначивши очікувану віддачу в грошовому виразі для кожного вузла і події.
Пошук рішення здійснюється від кінця дерева, що відповідає результатам останнього етапу рішення завдання, до його початку. По ходу такого зворотного руху обчислюються очікувані показники для кожного етапу.
Виконавши необхідні обчислення, ми «обрізаємо» дерево, відкидаючи від кожної точки рішення всі відгалуження за винятком того, яке веде до найкращого результату. Цей процес триває до тих пір, доки не буде досягнутий перший вузол рішення завдання.