ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 27.11.2019
Просмотров: 359
Скачиваний: 2
2.5. Особливості розробки стратегії процесів
Переведення економіки на ринкові принципи господарювання, що обумовлюють перехід від централізованого планування і управління до ринкових механізмів, і формування у зв'язку із цим сучасного економічного простору, де діють виробничі, торгово-посередницькі, сервісні й інші системи, вимагають використання нових підходів до організації підприємницької діяльності. Особливо важливу роль за ринкових умов починають відігравати завдання менеджменту на операційному рівні, тому що від того, наскільки правильно сформована операційна стратегія, істотно залежить життє- і конкурентоспроможність системи в майбутньому.
Для чіткої постановки окремих питань операційної стратегії необхідно ретельне осмислення корпоративної й ринкової стратегій організації.
Виробляти або купувати.
Відповідь на питання про те, що є основним видом діяльності підприємства (або центральною ланкою бізнесу), містить багато корпоративного змісту, проте операційна діяльність вносить у нього свій вагомий внесок. Від того, якою є діяльність підприємства – виробнича, складальна, дистриб'юторська або сервісна, будуть залежати всі інші операційні рішення. Не менш важливими є рішення про те, чи будуть зосереджені всі зусилля на основному виді діяльності під дахом організації. Якщо відповідь негативна, то слід з'ясувати в якому обсязі вони будуть покладені на третіх осіб. Підприємство, приміром, може вирішити закуповувати сировину, яку воно також виробляє самостійно, з метою підвищення операційності. Однак, якщо ринок приділяє велику увагу якості й злагодженості виробництва, такий крок може бути невиправданим.
Вибір процесу.
Рішення відносно процесу є, можливо, найголовнішим, оскільки неправильний вибір спричиняє низькі показники роботи. Якщо ж у результаті помилки будуть здійснені значні капіталовкладення, то виправити їх дуже складно. Розрізняють три основні категорії процесів.
1. Робота/проект – компанії з такою організацією особливо добре пристосовані для разових робіт. Цей процес малоефективний, зате допускає істотні коливання в специфікаціях продукту. Він настільки гнучкий, що може задовольнити майже будь-яку умову в технічному завданні або в поставках матеріалів. Переваги такої організації в тому, що вона дозволяє продовжувати роботу до тих пір, поки не буде отриманий необхідний результат. При наявності необхідних навичок, устаткування, сировини й часу можна домогтися дуже високої якості. Недоліки – відносно високі витрати й невизначеність як у витратах, так і в часі.
2. Серійні процеси краще підходять для випуску ряду продуктів у помірних кількостях. Допускаючи деякий ступінь стандартизації, вони разом з тим створюють ефект масштабу й тим самим знижують собівартість одиниці продукції. Гнучкість, закладена в схему такого виробничого процесу, припускає можливість маневрування обсягами й асортиментами випуску без значного збільшення витрат. Серійна організація однаково добре підходить для замовлень як у кількості 500, так і у кількості 5000 одиниць. Незважаючи на це, такі процеси найкраще підходять для виробництва стандартизованих продуктів у точно зазначених обсягах. Вони, як правило, пристосовані для формальних процедур контролю якості. Партії, що з якихось причин не пройшли цей контроль, можна відправити на доробку без шкоди для всього процесу.
3. Потокові/масові процеси найбільш ефективні, але негнучкі. Потокова лінія може виробляти лише один продукт із незначними варіаціями в специфікаціях, з тим самим темпом випуску готової продукції. Вона вимагає стандартизації використовуваних матеріалів, стадій процесу й кінцевих продуктів. Затримка на одній з ділянок лінії приводить до зупинки всього конвеєра Переваги такого процесу: прогнозованість і низька собівартість продукції. Її якість буде високою настільки, наскільки якісні застосовуються матеріали, навички працівників і устаткування. Спроби виправити брак по ходу виробництва призведуть до порушення роботи всієї лінії.
Організація не зобов'язана обмежуватися будь-якою однією схемою. На виробничому підприємстві компоненти можуть вироблятися серійним методом, а готовий продукт збиратися на конвеєрі. Ціль операційної стратегії – забезпечити правильне комбінування процесів.
Автоматизація й робоча сила.
Є два полюси – повна автоматизація й ручна праця. Вони рівною мірою існують і у сфері виробництва, і у сфері послуг. Є ресторани, де клієнти передають офіціантам свої замовлення, і лише після цього їжа готується за їх замовленням, а є ресторани, де готові блюда зберігаються в торговельних автоматах. Банківські операції можна проводити не виходячи з будинку за допомогою комп'ютера, а можна за стійкою у відділенні банку.
Кожна стратегія має свої ризики й витрати і їх необхідно оцінити на корпоративному рівні ще до того, як почнуться операції, тобто почнеться її втілення в життя. Як тільки рішення буде прийнято, потрібно чітко і ясно сформулювати стратегію компанії стосовно робочої сили. Особливо важливі такі елементи, як розмір і способи оплати праці, умови трудового контракту, стратегія навчання, питання щодо неповного робочого дня, понаднормової роботи тощо.
Планування і контроль
Системи планування й контролю повинні відповідати прийнятому способу організації операцій. Ті системи, що підходять до проектної організації, не можна застосувати на потоковій лінії. Системи, що працюють у середовищі з високим ступенем автоматизації й кваліфікованим персоналом, будуть неефективні на виробництві з дешевою ручною працею, навіть із застосуванням одного й того процесу. Системи повинні відповідати типу процесу, рівню технології, здатностям персоналу й очікуванням покупця.