Файл: Костюк.pdf

61

економічної діяльності, створення та реєстрації фірм, дослідження і 
прогнозування ринків товарів і послуг, розробки бізнес-проектів, марке-
тингових програм, інноваційної діяльності, підготовки статистичних та 
інших документів тощо.

Брокерські та дилерські фірми (контори)

: а) 

брокерські фірми

(об'єднання брокерів) – це фірми, які, маючи всебічну інформацію щодо 
кон'юнктури ринку певного товару, виконують функції посередників на 
товарних (зокрема нерухомості), орендованих біржах між про давцями і 
покупцями, розраховуючись за здійснені операції коштами своїх клієн-
тів, і тому така фірма, як і окремий брокер, не несе відповідальності за 
ре зультати укладених договорів (угод); біржа забезпечує брокерів при-
міщенням, зв'язком, визначає біржові ціни (котирування), сприяє розра-
хункам та розгля дає в разі потреби спори між учасниками угод; б) 

дилер-

ські фірми

 (об'єднання дилерів) – фірми, які, на відміну від брокерських, 

виступають на біржі від свого імені, здійснюють посередницькі опе рації 
за власні кошти і тому ризик за результати цієї чи іншої угоди беруть на 
себе вже самі дилерські фірми або окремі дилери (правовий статус бро-
керських та дилерських фірм визначається Законами України «Про то-
варну біржу» та «Про господарські товариства»).

6.3. Концепції та моделі ринкової економіки

На сьогодні відомі чотири моделі ринкової економіки:

1) 

модель чистої конкуренції

 – на ринку існує велика кількість вироб-

ників та покупців, вихід і вхід на ринок легкі, всім доступні, товари 
однорідні, однакові за якістю, держава не контролює відносини на та-
кому ринку. Такий ринок породжує монополію;

2) 

чиста монополія

 – один виробник диктує ціни, встановлює бар’єри 

входу, негативно впливає на платоспроможність населення, формує 
конкретне споживче середовище, є небезпечним для держави. Для за-
побігання створюють систему антимонополій;

3) 

монополістична конкуренція

 – велика кількість виробників, що виро-

бляють схожу, але неоднорідну продукцію, відбувається за рахунок 
підвищення чи зниження цін або зменшення чи збільшення якості чи 
кількості продукції. Ця модель притаманна більшості країн;

4) 

олігополія

 – незначна кількість продавців, які випускають однорідну 

продукцію, але між ними існує розподіл ринків за регіонами і немає 
конкурентної боротьби.

Концепції ринкової економіки

:

1) 

чиста ринкова економіка Адама Сміта

 – держава виступає в ролі 

„нічного сторожа”: основним механізмом регулювання є конкуренція 
між товаровиробниками. Це вважається класичною ринковою еконо-
мікою, яка розвивається в усіх країнах світу;

62

2) 

соціально-орієнтоване ринкове господарство

 (засновники Ерхард та 

Ойкне) основною рисою є те, що держава стає активним суб’єктом 
економічних відносин.
Основні критерії цієї теорії:

1)  провідна роль держави в регулюванні ринкових відносин, забезпе-

чення вільної конкуренції, яка поєднана із власною ініціативою та 
активною участю держави у господарському житті;

2)  система гарантованої державою свободи громадян та реалізація прин-

ципів соціальної справедливості, соціального захисту від негативного 
прояву ринку;

3)  на базі зростання продуктивності праці знижуються ціни, підвищу-

ється реальна заробітна плата, пенсії, що узгоджуються з рівнем жит-
тя (вартістю життя в країні);

4)  держава розробляє та приймає закони, найважливішими елементами 

яких є соціальні компоненти;

5)  оптимальне поєднання ринкової економіки і планування, тобто цен-

тралізація управління всією економікою;

3) 

концепція змішаної економіки

 – грунтується на поєднанні ринко-

вих відносин та планування (державному), поєднанні приватної і 
державної власності на засоби виробництва, проведенні соціально-
інституційних реформ з метою побудови більш якісного суспільного 
ладу.
Ця концепція розвивається в трьох варіантах:

1) 

консервативний

 (засновник Мілтон Фрідмен) – передбачає обмежен-

ня втручання держави в економіку, надання широкого права приват-
ному сектору, постійна фінансова підтримка новостворених підпри-
ємницьких структур;

2) 

ліберальний

 (засновник Гелбрейт) – характеризується тим, що в ньо-

го передбачена певна соціалізація виробництва, підпорядкування 
приватного сектора інтересам суспільства;

3) 

соціал-реформістський

 – має на меті поєднання планування та ринку 

централізованого та децентралізованого, індивідуальної та колектив-
ної форм власності.

63

Тема 7. МЕХАНІЗМ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ

7.1. Попит та пропозиція. Взаємодія між ними.
7.2. Підприємства та фірми: суть, значення та класифікація.
7.3. Капітал, витрати, ціна і прибуток.
7.4. Монополії та конкуренція.

7.1. Попит та пропозиція. Взаємодія між ними

Ринковий механізм, як правило, складається із 4-х елементів: попиту, 

пропозиції, конкуренції та ціни.

Попит

 – це форма вираження потреби. На ринку ми маємо справу 

не з попитом взагалі, а з попитом платоспроможним, тобто забезпеченим 
відповідною сумою грошей. Тому попит включає в себе два елементи:
а)  потреби, тобто бажання придбати той чи інший товар або послугу;
б)  грошові засоби, які має суспільство для придбання даних товарів і 

послуг.
Попит на товар залежить від багатьох факторів: цінових і нецінових.
До таких факторів відносять:

1)  величину доходу покупців;
2)  кількість товарів, які вони вважають за необхідне мати;
3)  наявність у них відповідного одягу (джемпери, жи лети та ін.), який 

можна використати замість сорочок;

4)  ціни на ці товари (дешевші чи дорожчі вони за со рочки);
5)  смак і моду;
6) кількість споживачів;
7)  ціни на подібні товари.

До цих факторів можна додати цінові та дефіцитні очі кування, зміни 

в структурі населення, економічну політику уряду (допомога, яку уряд 
надає бідним верствам, та ін.).

Закон попиту

 — при всіх незмінних умовах на ринку зниження ціни 

на товар призводить до підвищення попиту, тобто існує обернена залеж-
ність між ціною на цей товар і попитом на нього (рис. 7.1).

В основі цього закону лежать такі обставини:

1)  здоровий глузд та елементарне спостереження реальності споживачів;
2)  закон граничної корисності товару;
3)  ефект доходу та заміщення – зниження ціни сприяє збільшенню до-

ходу населення.

Ефект доходу

 вказує на те, що за нижчої ціни товару споживач може ку-

пити його, не відмовляючи собі у прид банні інших альтернативних товарів.

Ефект заміщення

 виражається в тому, що за нижчої ціни споживач 

хоче придбати дешевий товар замість аналогічних, які стали відносно до-
рожчими.

64

Ціна

А

АВ

 – 

крива

попиту

В

Величина

попиту

Рис. 7.1. Крива попиту

Пропозиція 

– це сукупність товарів і послуг, які є або в кожний да-

ний момент можуть бути доставлені на ринок. Вона включає в себе два 
моменти: а) готовність продавців до продажу того чи іншого товару або 
послуги; б) умови, на яких продавець згоден продати їх.

Пропозиція, як правило, має натуральний вираз: штуки, тонни, метри.
На 

рівень пропозиції

 на ринку впливають такі 

фактори

:

1) витрати виробництва;
2)  мета фірми, від якої значною мірою залежатиме рі вень цін (якщо фірма 

прагне завоювати нові ринки збуту, то ціни можуть бути нижчими);

3)  наявність або відсутність конкурентів на ринку, зростання кількості 

яких зумовлює збільшення пропози ції незалежно від цін товарів, по-
літики та ін.;

4)  рівень технології (досконаліша технологія здешев лює виробництво);
5)  рівень податків (їх підвищення зменшує можливість підприємств 

збільшувати виробництво);

6)  ціни на інші товари (при зниженні цін, наприклад на свинину, мож-

ливе збільшення виробництва яловичини).
Між ціною і пропозицією існує пряма залежність: з підвищенням 

ціни на товар пропозиція на ринку зростає. Залежність між ціною та про-
позицією зображує крива пропозицій (рис. 7.2).

                                           D 

Ціна

 
                                    CD – 

крива

пропозиції

С

Величина

пропозиції

Рис. 7.2. Крива пропозиції

65

Ціна 

– це грошовий вираз вартості.

Ціна попиту

 – це та максимальна ціна, яку покупці ще згідні запла-

тити за товар.

Ціна пропозиції

 – це мінімальна ціна, яку покупці ще згідні взяти за 

свій товар.

Ціна рівноваги

 – це ціна, яка встановлюється при врівноваженості по-

питу і пропозиції (рис. 7.3).

Ціна

А

                    D 

О

АВ

 – 

крива

попиту

Р

1 

CD

– 

крива

пропозиції

О

 – 

точка

рівноваги

С

В

К

1

Обсяг

Рис. 7.3. Взаємодія попиту та пропозиції

Здатність попиту і пропозиції адаптуватися до ринкових умов, що 

змінилися, називається 

еластичністю

.

Залежність об’єму попиту на товар від зміни ціни на нього назива-

ється еластичністю попиту за ціною або прямою еластичністю. Формула 

коефіцієнта еластичності попиту за ціною

 виглядає так:

(

) (

)

2

1

2

1

1

1

1

1

p

d

Q Q

P

P

Q

P

E

Q

P

Q

P

−

−

Δ

Δ

=

÷

=

÷

де, 

Q

 – обсяг попиту;

Р

 – ціна.

Оскільки між об’ємом попиту і зміною ціни залежність зворотна, то 

коефіцієнт прямої еластичності попиту буде негативною величиною. 
Проте для оцінки ступеня еластичності попиту за ціною важливий не 
знак перед коефіцієнтом, а його абсолютна величина (|

E

|).

Залежно від значення, якого набуває коефіцієнт еластичності, виді-

ляють такі види попиту:
1) 

еластичний (E

d 

> 

1

)

 – якщо покупець швидко і однозначно реагує на 

зміну ціни;

2) 

нееластичний (E

d 

< 

1

)

 – якщо покупець реагує слабо, мляво на зміну 

ціни;

3) 

одинична еластичність (E

d 

= 

1

) – 

якщо зміна ціни спричиняє за со-

бою таку ж (в процентному відношенні) зміну об’єму попиту.