Файл: Костюк.pdf

66

Можуть траплятися ситуації, коли попит виявляється 

абсолютно не-

еластичним

 до будь-якої найбільшої зміни ціни, або, навпаки, володіє 

не-

скінченною еластичністю

.

Окрім еластичності попиту за ціною товару, інші види еластичнос-

ті попиту, тобто залежність його від інших факторів. До них насамперед 
відноситься 

еластичність попиту по доходу

. Вона відображає залежність 

зміни попиту окремого споживача, галузі, ринку в цілому від зростання 
або зменшення індивідуального або сукупного грошового доходу. Фор-
мула 

коефіцієнта еластичності попиту по доходах

 виглядає так:

(

) (

)

2

1

2

1

1

1

1

1

i

d

Q

Q

I

I

Q

I

E

Q

I

Q

I

−

−

Δ

Δ

=

÷

=

÷

де, 

Q

 – обсяг попиту;

І

 – величина доходу.

Чисельне значення коефіцієнта еластичності попиту по доходах ви-

користовується для класифікації товарів за якістю:
1) 

E

d 

і 

> 

0

 – 

товар вважається нормальним. Збільшення доходу, як пра-

вило, веде до зростання попиту на такі товари, тобто дохід і попит 
змінюються в одному й тому самому напрямі. Крім того, серед нор-
мальних товарів можна виділити товари першої необхідності (0 < 

E

d 

і

< 1), другої необхідності (

E

d 

і

 = 1), і предмети розкоші (

E

d 

і

 > 1);

2) 

E

d 

і 

< 

0

 – 

товар низькоякісний, і в міру збільшення доходу попит на 

подібні товари зменшується. В цьому випадку дохід і попит зміню-
ються в протилежних напрямах.
Наступний вид еластичності попиту – 

перехресна еластичність

. 

Кое-

фіцієнт перехресної еластичності попиту

 показує залежність відсоткової 

зміни попиту на певний товар 

a

 від відсоткової зміни ціни на будь-який 

інший товар 

b

:

(

) (

)

2

1

2

1

/

,

d a b

Qa

Qa

Pb

Pb

Qa

Pb

E

Qa

Pb

Qa

Pb

×

−

−

Δ

Δ

=

÷

=

÷

де, 

Q

 – обсяг попиту;

Р

 – ціна.

Характер зміни попиту на товар 

a

 від зміни ціни на товар 

b

 залежить 

від того, в якому відношенні один до одного перебувають товари 

a

 і 

b

:

1) якщо 

E

d a/b

 > 0, то 

a

 і 

b,

 найімовірніше, взаємозамінні товари (напри-

клад, різні прохолодні напої);

2) якщо 

E

d a/b

 < 0, то товари 

a

 і 

b 

взаємодоповнювальні (автомобіль і бен-

зин і т. п.);

67

3) якщо 

E

d a/b

 = 0, то товари 

a

 і 

b

 практично не залежать один від одного 

(наприклад, хліб і цемент).
На еластичність попиту впливають також інші чинники:

1) 

наявність на ринку товарів-замінників

 – чим їх більше, чим ближчі їх 

корисні властивості до властивостей і характеристик спостережува-
ного товару, тим вища еластичність попиту на даний товар, і навпаки 
(два протилежні приклади: напої і сіль);

2) 

універсальність використання товару

 – чим специфічніші характе-

ристики товару, тим нижча еластичність попиту на нього;

3) 

чинник часу

 – попит тим еластичніший, чим більший період спостере-

ження;

4) 

частка витрат у бюджеті на даний товар

 – чим вона вища, тим силь-

ніша еластичність попиту. Якщо покупець витрачає на якийсь товар 
незначну частину свого бюджету, то зміна цін на цей товар звичайно 
мало впливає на споживацький попит;

5) 

рівень доходів споживача

 – еластичність попиту на один і той самий 

товар у споживачів з різним рівнем доходів різна;

6) 

консерватизм споживачів

 – еластичність індивідуального попиту 

найнижча в тих товарів, які, з погляду споживача, є для нього най-
необхіднішими;

7) 

“невідкладність” у задоволенні конкретної потреби

 – еластичність по-

питу на товари, споживання яких не може бути відкладеним на інший 
термін, украй низька (квіти до святкових днів, ліки від хвороби і т. п.);

8) 

існування на ринку доповнюючих товарів

 – за їх наявності на ринку 

попит за ціною стає менш еластичним, оскільки якщо споживач ку-
пує основний товар, то доповнюючий товар він купуватиме навіть у 
тому випадку, коли ціна на нього зросте.

Еластичність пропозиції

, як і еластичність попиту, коливається в 

межах від 0 до безкінечності. Залежність об’єму пропозиції на ринку 
від зміни ціни на товари називається еластичністю пропозиції за ціною. 
Формула 

коефіцієнта еластичності пропозиції за ціною

 виглядає так:

(

) (

)

2

1

2

1

1

1

1

1

p

s

Q

Q

P

P

Q

P

E

Q

P

Q

P

−

−

Δ

Δ

=

÷

=

÷

де, 

Q

 – обсяг пропозиції;

Р

 – ціна.

Залежно від значення, якого набуває коефіцієнт еластичності пропо-

зиції, виділяють такі види пропозиції:
1) 

еластична (E

s

> 

1

)

 – відображає активну реакцію продавця навіть на 

незначну зміну ціни;

68

2) 

нееластична (

E

s

< 

1

)

 – при такій пропозиції потрібне значне зростан-

ня ціни для, хоча б незначного, збільшення обсягів пропозиції;

3) 

одинична еластичність (E

s 

= 

1

) – 

якщо зміна ціни спричинює за со-

бою таку саму (у відсотковому відношенні) зміну об’єму пропозиції.
Крім ціни, на еластичність пропозиції впливають інші чинники:

1) 

ціни інших товарів

 (у тому числі ресурсів);

2) 

здатність товарів до тривалого зберігання і вартість їх зберігання

;

3) 

чинник часу

 – існування довготривалих тенденцій у зміні цін призво-

дить до зростання еластичності пропозиції;

4) 

рівень досягнутого використання ресурсів

 – якщо резервів (людських, 

матеріальних та інших) немає, то можливості реагування пропозиції 
надто обмежені;

5) 

ступінь монополізації галузі і можливості переливання капіталу

 з ін-

ших галузей;

6) 

технологічні особливості наладки виробництва

 певного товару;

7) 

можливість переходу від виробництва інших товарів до виробництва 
даного товару

;

8) 

мобільність факторів виробництва

 – тобто легкість, із якою необхід-

ні виробничі ресурси можуть бути залучені до виробництва з інших 
сфер.

7.2. Підприємства та фірми: суть, значення та класифікація

Організація

 – це група людей, діяльність яких координується для до-

сягнення певної мети.

Підприємство

 – це господарюючий суб’єкт, який створено для вироб-

ництва товарів та послуг і веде свою діяльність з метою отримання при-
бутку (схема 7.1).

Риси, притаманні всім підприємствам:

1)  наявність ресурсів: люди, капітал, матеріали, технології, інформація;
2)  залежність від зовнішнього середовища;
3)  горизонтальний поділ праці – поділ праці на конкретні завдання;
4)  підрозділи, що виникли у результаті горизонтального поділу праці;
5) необхідність управління;
6)  здійснення певних видів діяльності.

69

КЛАСИФІКАЦІЯ

ПІДПРИЄМСТВ

За

видом

діяльності

За

способом

організації

За

юридичним

статусом

За

формами

власності

За

розміром

За

ступенем

охоплення

ринку

- 

промислові

; 

- 

торгові

чи

комерційні

; 

- 

страхові

; 

- 

фінансові

; 

- 

туристичні

; 

- 

аудиторські

; 

- 

консалтингові

- 

одноосібні

; 

- 

партнерство

; 

- 

корпорація

; 

- 

асоціація

; 

- 

консорціум

; 

- 

акціонерне

товариство

- 

юридичні

особи

публічного

права

; 

- 

юридичні

особи

приватного

права

- 

приватні

; 

- 

колективні

; 

- 

державні

- 

малі

; 

- 

середні

; 

- 

великі

; 

- 

місцеві

- 

регіональні

- 

галузеві

- 

національні

- 

транснаціональні

Схема 7.1. Класифікація підприємств

Виділяють зовнішні і внутрішні функції підприємства.
До 

зовнішніх функцій

 відносять:

1)  входження в соціально-економічні процеси, які відбуваються в сус-

пільстві;

2)  включення в макроекономічні структури, оскільки при сучасному 

розподілі праці жодна економічно незалежна одиниця не в змозі за-
безпечити весь виробничий процес самостійно, саме тому юридична 
особа включається до макроекономічної структури через рух сиро-
винним, робочої сили, товарів та послуг, грошового капіталу і матері-
алів;

3)  промисловий спосіб виробництва товарів та послуг;
4)  проникнення на ринки товарів та послуг та отримання через цей ри-

нок прибутку.
До 

внутрішніх функцій

 відносять:

1)  об’єднання ресурсів (матеріальних, фінансових, соціальних, психо-

логічних – включають різний життєвий та професійний досвід, ефек-
тивність емоційної підтримки, енерго-вольовий потенціал);

2)  розподіл функцій, тобто розподіл завдань між членами організацій;
3)  забезпечення доходів (зарплата працівників);
4)  визнання та можливість самореалізації;
5)  захист та гарантія майбутнього.

Внутрішнє середовище

 підприємства складається з п’яти елементів:

70

1) 

мета

 – це конкретний кінцевий стан або бажаний результат, якого 

прагне досягти група працюючи разом;

2) 

структура

 – це логічні взаємовідносини рівнів управління та функ-

ціональних областей, побудованих у формі, яка найбільш ефективно 
досягає мети;

3) 

завдання 

– це запланована робота, серія робіт чи частина роботи, що 

повинна бути виконана заздалегідь установленим способом у визна-
чений термін;

4) 

технологія 

– це поєднання кваліфікованих навичок, обладнання, інф-

раструктури, інструментів, відповідних технічних знань необхідних 
для здійснення бажаних перетворень у матеріалах та людях;

5) 

персонал підприємства

 – керівництву необхідно передбачити, як по-

веде себе конкретна особа в конкретній ситуації.

Зовнішнє середовище

 підприємства охоплює:

1) 

сферу безпосереднього впливу

 – це сукупність тих зовнішніх факторів, 

що активно, реально та негайно впливають або можуть вплинути на 
діяльність підприємства. Ця сфера включає такі сили, як конкуренти, 
покупці, постачальники, органи державного регулювання, власники 
підприємств, ділові партнери, інвестори, маркетингові посередники, 
профспілки, засоби масової інформації та ін.;

2) 

сферу опосередкованого впливу

 – лише формує загальні перспекти-

ви розвитку підприємства, сприятливі чи не зовсім тенденції, про-
блеми, кон’юнктуру ринку тощо та визначає загальні напрями роз-
витку галузі на віддалену перспективу. Ця сфера включає політичні 
та соціально-культурні фактори, стан економіки, НТП, технологічні 
зміни та законодавчий вплив уряду, міжнародні відносини, стосунки 
з місцевим населенням, деякі макроекономічні явища (безробіття, ін-
фляцію, кризу надвиробництва) та ін.

7.3. Капітал, витрати, ціна і прибуток

Капітал

 – це один із факторів виробництва, що визначається як сума 

матеріальних, грошових та інтелектуальних засобів, які використовують-
ся для здійснення підприємницької діяльності.

За визначенням Карла Маркса:

Капітал

 – це вартість, яка приносить додаткову вартість. Звідси гро-

ші стають капіталом лише при умові, що вони приносять додаткову вар-
тість.

Додаткова вартість

 – це різниця між кінцевим та авансованим ка-

піталом.

Капітал

 – це виробниче відношення між найманими працівниками 

і власниками капіталу, за якого знаряддя праці, певні матеріальні блага,