Файл: ЗВІТ.doc

Якщо на документах відсутній хоча б один реквізит, банк до виконання цей документ не приймає. Якщо підприємство здійснює попередню оплату, то в цьому випадку в платіжному дорученні в рядку «Призначення платежу» робиться такий запис "Попередня оплата за товар", а також вказується назва документу, його номер і дата. Перший примірник платіжного доручення виконує функцію меморіального ордера і поміщується в документах для банку платника. Другий примірник видається платнику з відомістю банку про одержання і виконання документу (додатки 34, 36).

На підставі платіжного доручення банк списує кошти з рахунку клієнта для розрахунків з постачальниками і підрядчиками за поставлені товарно-матеріальні цінності, надані послуги, виконані роботи; у випадках попередньої оплати, при перерахуванні податків, розрахунків з органами пенсійного фонду та із працівниками при перерахуванні заробітної плати на їх особові рахунки в банку.

Строк дії платіжного доручення – 10 днів з дня його оформлення. Якщо документ заповнюється вручну, то на ньому не повинно бути помилок і виправлень.

Періодично з метою контролю за рухом грошових коштів на основному рахунку, банк видає підприємству зведений документ "Виписка банку" (додаток 35). В ній відображається залишок на початок періоду на рахунку, надходження, витрати і залишок на кінець періоду. Ця виписка банку обробляється автоматизовано за допомогою комп'ютерів і в господарство надходить в закодованому вигляді. До виписки банку прикладаються копії первинних документів на основі яких банк списує або зараховує грошові кошти. В господарстві виписку повинен обробити головний бухгалтер або його заступник. Обробити – значить перевірити спочатку кожну суму з точки зору відповідності сум у виписці банку сумам у прикладених до виписки документах, потім проти кожної суми у виписці банку проставляється кореспондуючий рахунок. Якщо при перевірці виявлена помилка допущена банком, то необхідно про це сповістити банк, який потім корегує помилкові суми.

Виписка банку є регістром аналітичного обліку і є основою для запису в регістри бухгалтерського обліку. Але при цьому слід мати на увазі, що розрахунковий рахунок для підприємства є активним рахунком, а для банку пасивним, тому при обробці виписки в господарстві, її слід читати навпаки.

Отримані та оброблені виписки банку заносяться в комп’ютер і додаються до хронологічного масиву даних програми.

Для обліку операцій на основному рахунку господарства призначений рахунок 31 «Поточні рахунки в національній валюті». Рахунок активний, за дебетом відображається надходження коштів з каси або в оплату реалізованої продукції, виконаних робіт, наданих послуг, за кредитом – витрачання коштів для розрахунків з контрагентами (підприємствами, фізичними особами, бюджетом, державними цільовими фондами.

---

До цього рахунку в робочому плані рахунків С(Ф)Г «Моноліт» відкриті такі субрахунки:

31.1 Поточні рахунки в національній валюті.

31.1.1 Поточний рахунок основний

31.1.2 Поточний рахунок додатковий

31.2 Поточні рахунки в іноземній валюті

31.3 Інші рахунки в банку в національній валюті

31.3.1 Кредитний

31.3.2 Казначейство

31.3.3 Дотаційний

31.3.4 ПДВ Рослинництво

31.3.5 ПДВ Тваринництво

31.4 Інші рахунки в банку в іноземній валюті

При надходженні грошових коштів на рахунок в банку від покупців і інших дебіторів в підприємстві проставляють таку кореспонденцію:

• Дебет 311 "Поточний рахунок в банку в національній валюті";

• Кредит 361 "Розрахунки з покупцями і замовниками", 377 «Розрахунки з різними дебіторами.»

При розрахунках з постачальниками і підрядчиками складається така кореспонденція рахунків:

• Дебет 631 «Розрахунки постачальниками і підрядчиками»

• Кредит 311 «Поточні рахунки в банку в національній валюті»

3. Облік розрахунків з дебіторами

У процесі виробничо-господарської діяльності С(Ф)Г «Моноліт» вступає у взаємовідносини з різними контрагентами. Невід’ємною частиною таких відносин є розрахунки. Підприємство купує виробничі запаси, основні засоби, отримує послуги та роботи від постачальників та підрядчиків, реалізовує продукцію, товари, роботи, послуги підприємствам, установам, фізичним особам.

Правильна організація розрахунків потребує суворого додержання фінансової дисципліни, вчасної сплати боргів по зобов’язанням і забезпеченням, своєчасного одержання коштів за реалізовану продукцію та реалізовані послуги. Затримка оплати за одержані матеріальні цінності або несвоєчасне одержання коштів за реалізовану продукцію та надані послуги призводять до фінансових труднощів.

Дебіторська заборгованість спричиняє вилучення коштів із обороту підприємства, що негативно позначається на його фінансовому стані, а не своєчасна сплата боргів та зобов’язань призводить до залучення в оборот коштів, які належать іншим підприємствам. І те і інше у великих розмірах негативно позначається на діяльності підприємства.

Завданнями обліку розрахункових операцій є: суворе дотримання діючого порядку застосування безготівкових розрахунків; правильне і своєчасне оформлення всіх документів; контроль за додержанням розрахункової дисципліни; забезпечення своєчасного стягнення дебіторської заборгованості та оплати належних кредиторам сум.

Розрахункові операції здійснюються відповідно до законодавства України у порядку, встановленому Національним банком України. Законодавством України передбачений порядок проведення розрахунків між підприємствами, підприємствами і фізичними особами як у безготівковій формі, так і за готівку.

Бухгалтерський облік розрахунків з дебіторами ведеться на таких рахунках:

• 16 “Довгострокова дебіторська заборгованість”;

---

• 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”;

• 37 “Розрахунки з різними дебіторами”;

• 38 “Резерв сумнівних боргів”.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформацію про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності підприємств незалежно від форм власності визначає Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість».

Згідно з цим стандартом дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума. Важливим питанням обліку дебіторської заборгованості є її оцінка. Методи оцінки дебіторської заборгованості повинні забезпечити дотримання викладеного у Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. за №996-ХІV одного з основних принципів фінансової звітності – обачності, згідно з яким сума оцінки активів і доходів підприємства не повинна бути завищена. Стандартом 10 визначені методи оцінки дебіторської заборгованості на етапах зарахування її на баланс підприємства, при відображенні у фінансовій звітності на дату балансу і при списанні з балансу як безнадійної. Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги визначається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю.

С(Ф)Г «Моноліт» використовує визначені в стандарті 10 методи оцінки дебіторської заборгованості.

Розглядаючи оцінку дебіторської заборгованості, важливо зазначити, що не всі борги дебіторів повертаються підприємству. Тому у підприємствах завжди є сумніви у повному погашені наявної у нього на балансі дебіторської заборгованості. Відмовитись від продажу продукції в кредит продавець, як правило, не може, оскільки він зацікавлений негайно продати вироблену їм продукцію і за рахунок цього збільшити свій дохід. З урахуванням наведеної обставини, за поточною дебіторською заборгованістю за продукцію передбачено створювати резерв сумнівних боргів як частину загальної суми такої заборгованості, щодо якої існує невпевненість у її погашені боржниками.

Передбачено 2 способи обчислення резерву сумнівних боргів та чистої реалізаційної вартості дебіторської заборгованості:

1. Визначається платоспроможність окремих дебіторів.

2. На основі класифікації дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги.

При обох способах величина резерву сумнівних боргів визначається як добуток суму дебіторської заборгованості за продукцію на коефіцієнт сумнівності. Різниця у способах полягає лише у тому, які суми дебіторської заборгованості беруть участь у розрахунку і як визначають коефіцієнт сумнівності. Як перший, так і другий спосіб вимагають попереднього проведення аналізу платоспроможності окремих дебіторів на підставі оприлюдненої звітності і експертним шляхом в процесі проведення інвентаризації дебіторської заборгованості.

---

Підприємство самостійно визначає групи за строками непогашення поточної дебіторської заборгованості. За строками непогашення її можна групувати так:

• з терміном до одного кварталу;

• з терміном від одного до двох кварталів;

• з терміном від двох до трьох кварталів;

• з терміном від трьох кварталів до одного року;

• з терміном понад один рік.

Все ж для виявлення стійких і об’єктивних значень коефіцієнтів сумнівності за групами найбільш доцільно обирати минулий трирічний період, тобто строк позивної давності дебіторської заборгованості.

Проте створення резерву сумнівних боргів означає вилучення коштів з обороту, а оскільки в кооперативу не вистачає оборотних коштів, то він не може собі дозволити створення резерву. Отож підприємство не застраховане від виникнення безнадійної дебіторської заборгованості та непогашення боргів дебіторів.

Підприємство здійснює розрахунки з різними дебіторами: хлібоприймальними пунктами, молокозаводами, м’ясокомбінатами та іншим заготівельним організаціями, також С(Ф)Г «Моноліт» реалізує свою продукцію різним суб’єктам господарської діяльності, а саме: приватні фірми, малі підприємства, акціонерні товариства, фізичні особи, в т.ч. працівники підприємства, приватні підприємці та інші.

Облік розрахунків за реалізовану продукцію, товари, роботи та послуги в кооперативі ведеться на рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями та замовниками». На рахунку 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками“ здійснюється узагальнення інформації про розрахунки з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, продукцію, виконані роботи й послуги, крім заборгованості, яка забезпечена векселем. Рахунок активно-пасивний, по дебету відображається виникнення заборгованості покупців перед кооперативом за поставлену продукцію, виконані роботи, надані послуги, по кредиту – попередня оплата за продукцію, яка має бути доставлена, роботи та послуги, які мають бути надані а також післяплата за вже отримані контрагентом продукцію, роботи, послуги. Сальдо на рахунку 361 є розгорнутим, але в більшості випадків дебетове. Сальдо по дебету відображає заборгованість покупців і замовників, а сальдо по кредиту відображає суму передоплати покупців за продукцію, яка не відправлена або суму передоплати, яка повинна бути повернена дебіторам.

Документальне оформлення операцій з реалізації продукції покупцям в С(Ф)Г «Моноліт» здійснюється за допомогою таких первинних документів:

• товарно-транспортна накладна (Додаток ) – виписується в момент відвантаження продукції і є товаросупровідним документом.

• податкова накладна (Додаток )

• лімітно-забірна картка (Додаток ) – при реалізації продукції, послуг працівникам підприємства за готівку.

• Рахунок-фактура (Додаток ).

• Накладна (Додаток ).

---

При реалізації продукції в бухгалтерії підприємства роблять таку систему кореспонденції:

• На списання собівартості реалізованої продукції – Дт 901 Кт 271, 272, 273;

• На суму заборгованості покупців – Дт 361 Кт 701;

• На суму ПДВ – Дт 701 Кт 641.1, 641.2, 641.3.

Розрахунки С(Ф)Г «Моноліт» з юридичними особами за реалізовану продукцію здійснюються переважно в розрізі рахунків/накладних, проте не виключена можливість розрахунків на основі укладених договорів купівлі-продажу.

Покупці і замовники у своїй діяльності можуть видавати аванси під поставку матеріальних цінностей або під виконання робіт (надання послуг). Облік розрахунків за виданими ведуть на балансовому рахунку 37 “Розрахунки з різними дебіторами“ субрахунку 371 “Розрахунки за виданими рахунками“. Авансові платежі оформляються платіжними дорученнями, в яких робиться посилання на відповідний нормативний акт або договір. Видані постачальникам та підрядчикам аванси відображаються сільськогосподарським підприємством по дебету рахунку 37 “Розрахунки з різними дебіторами“ субрахунку 371 “Розрахунки за виданими рахунками” і кредиту 31 “Рахунки в банках”. По кредиту субрахунку 371 “Розрахунки за виданими рахунками” і дебету рахунку 63 “Розрахунки з постачальниками і підрядчиками“ відображується сума заліку за одержані від постачальників товарно – матеріальних цінностей або прийняті від підрядника повністю виконані роботи.

У господарсько–фінансовій діяльності підприємства неминучі операції, пов’язані з купівлею товарно–матеріальних цінностей, оплатою послуг з допомогою готівки, поїздкою у відрядження працівника та ін., які потребують для їх здійснення видачу готівкових грошових коштів підзвітним особам. Облік руху грошових коштів у підзвітних осіб здійснюється на рахунку 37 “Розрахунки з різними дебіторами”, субрахунок 372 “Розрахунки з підзвітними особами”.

Нормативними документами, які регулюють здійснення витрат на службові відрядження в межах країни та за кордоном є : Постанова Кабінету Міністрів України від 23.04.1999р. № 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордоном" та "Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордоном", що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998р. № 59 (в редакції Міністерства фінансів України від 10.06.1999р. № 146.

Підзвітні особи - це працівники підприємства, яким видані грошові кошти в підзвіт. Список осіб, які мають право отримувати кошти в касі підприємства в підзвіт, обов'язково затверджується керівником підприємства. Підзвітні суми видають на певний строк і з певною метою. Службове відрядження - це поїздка працівника за розпорядженням керівника на певний строк до іншої місцевості для виконання службового доручення не за місцем основної роботи. Порядок і умови відрядження працівників визначаються інструкцією "Про службові відрядження в межах України та за кордоном", яка затверджена Міністерством фінансів України 13 березня 1998 року № 59. Термін відрядження визначається керівником підприємства, але не може перевищувати в межах України 30 днів, за кордон - 60 днів.

---