ВСТУП

Розвиток бізнесу та підприємницької діяльності у виробничих під­приємствах необхідно послідовно проводити шляхом реорганізації, на основі реструктуризації, інжинірингу (реінжинірингу) та маркетингу на основі стратегічних досліджень та операційного менеджменту. Управ­ління на таких підприємствах ще й сьогодні здійснюється за принципом вертикалі, що регламентує обов'язки і повноваження. Жорстка конкуре­нція та перехід до збуту продукції докорінно змінює ситуацію. Виникла потреба в менеджерах та спеціалістах, які здатні працювати без верти­кальних бюрократичних структур в умовах системи делегування повно­важень, відповідальності горизонтальному управлінню. Головна суть таких змін - переведення підприємства на горизонтальний організацій­ний устрій, у зв'язку з тим, що управління по горизонталі більш дієве, ніж по вертикалі. За такої організаційної структури формується три або чотири рівні управління, які здійснюють керівництво конкретними про­цесами. Такі зміни, звичайно, сприяють росту продуктивності праці. На відміну від вертикальної, горизонтальна структура допомагає уникнути нераціональних витрат, сприяє мобілізації виробничих ресурсів, дозво­ляє швидше пристосуватися до вимог ринку¹.

Основні тенденції економічного розвитку в ринкових умовах ви­значають: організація стратегічного менеджменту, використання нових джерел фінансування інновацій, перебудова організаційної діяльності на основі дослідження операцій в системі менеджменту, орієнтованого на ринок та максимальне використання науково-технічного прогресу.

Реорганізація, як правило, здійснюється під час зміни економічної діяльності, форм власності, виникнення кризових ситуацій, формування інноваційних підходів та розв'язання нових структурних завдань. Кож­ний із цих стратегічних напрямів має свої особливості, фінансові, еконо­мічні, соціально-психологічні та організаційні відмінності, які потрібно враховувати в управлінні операціями в організаціях.

Реконструкція підприємств у XXI ст. потребує значних витрат, по-новому здійснюваної організаційної, технічної і технологічної роботи.

Для багатьох організацій саме технологія виступає в ролі рушійної сили, яка визначає стратегічне майбутнє. Основною характеристикою технології є її мінливість. Невміння чи небажання вчасно заміняти за-

¹ Соснін О.С., Казарцев В.В. Виробничий і операційний менеджмент: Навч. посібник.- К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2002. - С. 35-37.

6

---

старіле обладнання і технології" може призвести до значних утрат у по­зиціях на ринку або змусити підприємство припинити свою діяльність у прибутковій сфері бізнесу, тим часом як вони (обладнання і технології) здатні служити як основні та могутні інструменти, за допомогою яких підприємство може завоювати і зберегти переваги у конкурентній боро­тьбі². Проте перехід до нової технології важкий не лише з фінансового аспекту, а й з культурного та соціального, тому що йому чинять опір працівники підприємства. Кожна технологія залежить від менеджменту. Суть цієї залежності полягає в тому, що прорахунку допущені при ви­рішенні стратегічних проблем, повторюються десятки раз, у той час як тактичні прорахунки повторюються на порядок менше.

Кожна технологія оригінальна, а тому менеджерам необхідно щора­зу створювати умови для її застосування. Кожне впровадження техноло­гії має господарські ризики. Завдання менеджера - звести їх до мініму­му. Кожна технологія потребує змін, тому менеджер повинен планувати і вдосконалювати технології або реорганізацію (вихід на нову програму) усього економічного процесу. Технологічним оновленням виробництва необхідно керувати.

Ринок технологій набуває для організацій значення, яке перевищує значення ринку рухомого та нерухомого майна. Сумарна вартість виго­товлених у світі технологій нині досягає 60 % величини всього суспіль­ного валового продукту. Фірми, які купують технології, за відносно ко­роткий час досягають світового рівня якості і високої конкурентос­проможності продукції, отримують нові ринки збуту і підвищують об­сяги експорту. Продаж технологій в країни, до яких експорт товарів ва­жкий або невигідний, впливає на ціни та кон'юнктуру ринків.

Торгівля інжиніринговими послугами та їх придбання за останні два десятиріччя набула особливого розвитку під впливом сучасної НТР у результаті концентрації капіталу в галузі інженерної діяльності.

Мета операційного менеджменту - формування ефективної систе­ми управління операціями в організаціях, що забезпечує виконання не­обхідних дій і процедур для досягнення ринкового результату діяльнос­ті підприємства шляхом націленої розробки стратегії розвитку опера­ційної системи, структурної побудови, планування та організації її фун­кціонування. Ринковий вибір може будуватися тільки на чіткому профе­сійному врахуванні економічних обмежень, критеріїв і стандартів. Оп­тимальні операційні рішення вимагають від менеджера перебування в

² Сероштан Н.А. Основи управлення производством. - Харьков: Вьісш. шк., 1987.-269 с.

7

---

центрі виробничої системи, яка розвивається на принципах самооргані­зації. Поєднання в одне ціле всіх аспектів діяльності підприємства - фінан­сових, організаційних, ринкових, технологічних - потребує, щоб цей про­цес здійснювався виключно на інженерно-економічних засадах операційно­го менеджменту.

Основними завданнями, що повинні бути вирішені у процесі ви­кладання курсу, є надання студентам:

й усвідомлення того, що операційна система — одна з найважли­віших складових будь-якого підприємства, через що спеціалісту в галузі управління потрібне докорінне знання основ та понятійного апарату операційного менеджменту;

* знання принципів та методів раціональної організації, планування
і контролю за функціонуванням операційних систем різних видів,
зокрема, в аграрній сфері;

й уміння розробляти операційну стратегію підприємства;

• уміння обґрунтовувати рішення щодо створення операційної сис­теми, підтримки належного режиму її поточного функціонування;

• уміння здійснювати управління якістю та продуктивністю опера­ційної діяльності організації;

• знання особливостей операційного менеджменту на підприємствах різних галузей.

Спрямованість операційного менеджменту - ефективність і раціо­нальність в управлінні будь-якими операціями в організації. Останні Можна прийняти за основні показники, що характеризують операційний менеджмент як певного роду діяльність організації (у даному разі під "організацією" розуміється відносно відособлений структурний підроз­діл у загальній системі суспільного розподілу праці).

В операційному менеджменті під "ефективністю" слід розуміти ви­значений ступінь досягнення поставлених операційною системою цілей. Для системи, організації - це, певним чином, задоволення потреб спо­живачів і одержання максимально можливого прибутку. Стосовно до операції під "ефективністю" слід розуміти ступінь досягнення поставле­них цілей. Причому основний принцип кількісної оцінки ефективності -порівняння результатів проведення операції і витрат на її здійснення. Отже, ефективність операції може бути охарактеризована такими пока­зниками: величиною очікуваного корисного ефекту (результату), ймові­рністю його досягнення і витратами ресурсів на досягнення цього ефек­ту із заданою ймовірністю.

Раціональність - досягнення максимально можливої ефективності як системи загалом, так і операції зокрема за мінімально можливих ви-

---

трат. Ефективність і раціональність - це вимоги до управління прибут­ковістю системи "організації"", яка функціонує в економічному просто­рі.

Об'єктом вивчення операційного менеджменту є операції в різ­них сферах економічної діяльності. За ознаками загального менеджмен­ту під "операцією" розуміється сукупність актів, заходів, спрямованих на досягнення конкретної мети. Кожний менеджер під "операцією" ро­зуміє певну сукупність цілеспрямованих заходів.

У загальному значенні операція - це відносно досконала рухлива форма передбачуваного результату (товару чи послуги), яка підпоряд­ковується системі вимог і обмежень, що задається переважно ззовні. Кожна операція має мету. Під "метою" операції розуміють той резуль­тат, заради досягнення якого вона проводиться. Операція має також властиве тільки їй визначене завдання, вирішення якого спрямоване на досягнення її мети.

Зміст операційного менеджменту розкривається у восьми темах. Логіка і структура викладення матеріалу зображені на схемі. У ряді роз­ділів розглядаються деякі нові дискусійні питання операційного мене­джменту в організаціях.

1. Теоретичні основи операційного менеджменту як різновиду функціонального менеджменту
	2. Операційна стратегія							3. Операційна система організації
	4. Операційна діяльність: ресурси, процеси та результати ^ 1							5. Управління про­цесом проекту­вання операційної системи ^ )
								1
	6. Управління поточним функ­ціонуванням операційної ристеми							8. Менеджмент якості й управлін- ■ ня продуктивністю операційної діяльності ^ )
				\			/
				\|	7, Управління проектами		у
					ь,	.

Структурно-логічна схема навчального посібника

9

---

Предметом операційного менеджменту є закономірності плану­вання, створення й ефективного функціонування операційної системи організації.

Міждисциплінарні зв'язки. Курс "Операційний менеджмент" для студентів зазначеного напряму є нормативною дисципліною, яка забезпечує формування умінь, передбачених освітньо-кваліфікаційною характеристи­кою. Дисципліна вивчається на основі базової загальноекономічної та правової підготовки студентів, вивчення курсу "Основи менеджменту", "Сис­теми технологій", "Інформатика та комп'ютерна техніка", "Дослідження операцій".

Курс закладає фундамент для подальшого вивчення дисциплін, по­в'язаних з галузевою специфікою кожної спеціальності і спеціалізації. Вивчення курсу базується на поєднанні лекцій, семінарських, практич­них занять, які передбачають виконання розрахунково-аналітичних за­вдань, розроблення сценаріїв, аналіз конкретних ситуацій, індивідуаль­ну підготовку та колективне обговорення рефератів, тестування та са­мостійну позааудиторну роботу студентів.

10

---

Смотрите также файлы

• 123333.doc

• лаб 6 +.doc

• Економіка підпр-в тестові завдання.doc

• Права і свободи людини і громадянина.doc

• Матрица БКГ.doc