ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 29.11.2019
Просмотров: 1223
Скачиваний: 1
2.5 Облік кредитів та інших позичкових коштів
Для забезпечення господарської діяльності оборотними коштами С(Ф)Г «Моноліт» залучає банківські кредити. Значення кредитів банків як джерела фінансування виробничо-господарської діяльності особливо зростає у періоди, коли надходжень коштів за реалізовану продукцію ще немає або їх не досить у зв'язку з відсутністю в певні періоди року продукції для реалізації.
Банк видає кредит, коли впевнений в кредитоспроможності підприємства або в прибутковості заходу, який він фінансує. Оскільки твердої впевненості в погашенні кредитів в умовах інфляції бути не може, то часто банки, крім техніко-економічного обґрунтування використання позичкових коштів, вимагають також додаткові гарантії повернення кредитів. Ними можуть бути: застава основних засобів або іншого майна; страхування ризику непогашених кредитів в окремих страхових компаніях, які заслуговують довіри; гарантії іншого підприємства або організації, що повинні бути письмово підтверджені.
Сільськогосподарські підприємства можуть одержувати коротко- та довгострокові кредити. Основою поділу кредитів на коротко- і довгострокові є строк, протягом якого сільськогосподарське підприємство повинне повністю повернути в банк одержаний кредит. Короткострокові кредити обмежені одним роком, середньострокові - від одного року до трьох, довгострокові - понад три роки.
За користуванням кредитом підприємство повинно платити відповідну відсоткову ставку. Вона залежить від деяких факторів. У кожній установі банку кредитні ставки різні. Це залежить від внутрішніх проблем банку, рівня відсоткових ставок по депозитах. Крім того, при визначенні кредитного відсотка враховується фінансовий стан, репутація клієнта, а також строки і цілі кредиту. Розмір відсотка залежить від рівня рентабельності заходу, що фінансується, можливості погашення кредиту.
Кредитні взаємовідносини сільськогосподарських підприємств з установами банку ґрунтуються на кредитних договорах між банком і підприємством. Останніми визначаються взаємні обов'язки і відповідальність банку та підприємства.
У кредитних договорах передбачається розмір кредиту і зобов'язання банку про його своєчасну видачу; строки і порядок погашення кредиту і відсоткові ставки за нього; обсяг та строки надання підприємствами звітності, а також довідок, необхідних для визначення і видачі кредитів; форми перевірки забезпеченості цільового використання кредитів та інші умови. При цьому можуть бути використані договори, розроблені як банком, так і клієнтом.
Бухгалтерський облік повинен забезпечити своєчасне і правильне складання й подання банку документації, необхідної для одержання кредитів, контроль за цільовим використанням та своєчасним поверненням кредитів, інформацію про ефективність використання кредитних коштів з метою прийняття правильних рішень.
Сільськогосподарським підприємствам банк надає довгострокові кредити для виробничих і культурно-побутових об'єктів, реконструкції та розширення тваринницьких ферм, приміщень для зберігання сільськогосподарської продукції та на інші потреби.
На рахунку 50 "Довгострокові позики" ведеться облік розрахунків за довгостроковими позиками банків та іншими залученими коштами у інших осіб, які не є поточними зобов'язаннями.
За кредитом рахунка 50 відображуються суми одержаних довгострокових позик, а також переведення короткострокових (відстрочених), за дебетом - погашення заборгованості за ними та переведення до поточної заборгованості за довгостроковими зобов'язаннями.
Рахунок 50 "Довгострокові позики" має такі субрахунки:
-
501 "Довгострокові кредити банків у національній валюті";
-
502 "Довгострокові кредити банків в іноземній валюті";
-
503 "Відстрочені довгострокові кредити банків у національній валюті";
-
504" Відстрочені довгострокові кредити банків в іноземній валюті "
-
505 "Інші довгострокові позики в національній валюті";
-
506 "Інші довгострокові позики в іноземній валюті".
Аналітичний облік ведеться за позикодавцями (банками) в розрізі кожного кредиту окремо та строками погашення кредиту.
Для обліку короткострокових позик призначено рахунок 60 "Короткострокові позики" . На рахунку 60 ведеться облік розрахунків в національній і іноземній валюті за кредитами банків, строк погашення яких не перевищує дванадцяти місяців з дати балансу, та за позиками, термін погашення яких минув. За кредитом рахунка відображуються суми одержаних кредитів, а за дебетом - сума їх погашення та переведення до довгострокових зобов'язань в разі відстрочення кредитів.
Рахунок 60 "Короткострокові позики" має такі субрахунки:
-
601 "Короткострокові кредити банків у національній валюті";
-
602 "Короткострокові кредити банків в іноземній валюті";
-
603 "Відстрочені короткострокові кредити банків у нац. валюті";
-
604" Відстрочені короткострокові кредити банків в іноземній валюті";
-
605 "Прострочені позики в національній валюті";
-
606 "Прострочені позики в іноземній валюті".
Але кооператив не використовує дані рахунки: кредитні кошти банк перераховує на рахунок підприємства. Аналітичний облік ведеться за позикодавцями (банками) в розрізі кожного кредиту окремо та строками їх погашення.(додаток №56 ).
-
Облік виробничих запасів
Необхідною умовою підтримання сільськогосподарського виробництва на належному рівні є постійна наявність частини оборотних засобів у матеріальній формі (предмети праці). Так, щоб здійснювався процес виробництва, господарство повинно мати необхідні запаси посівного матеріалу, кормів, палива, мінеральних добрив, запасів захисту рослин і тварин, запасних частинах інших виробничих запасів. При їх використанні збільшуються витрати на виробництво. Результатом процесу виробництва є створення готової продукції.
Щоб правильно організувати облік, всі виробничі запаси у сільськогосподарських підприємствах поділяють на такі класифікаційні групи:
-
насіння і садивний матеріал;
-
корми - концентровані, грубі, соковиті, тваринного походження, мінеральні корми тощо;
-
нафтопродукти - газ, бензин, дизельне паливо, нігрол, автол, дизельне паливо, солідол тощо;
-
тверде паливо - дрова, вугілля, торф, брикет тощо;
-
різна сільськогосподарська сировина для переробки на млинах, крупорушках, олійницях, сушарках тощо;
-
запасні частини і ремонтні матеріали;
-
готова продукція, виготовлена на підприємстві, визначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно - правовим актом;
-
товари у вигляді матеріальних цінностей, придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;
-
. малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року.
На сільськогосподарські підприємства матеріальні цінності надходять у основному від постачальників, взаємовідносини з якими регулюються на підставі договорів постачання. Матеріальні цінності можуть надходити від підзвітних осіб у порядку їх закупки дрібними партіями за готівку.
Усі матеріальні цінності зберігаються у коморах і на складах сільськогосподарських підприємств під звітом у матеріально - відповідальних осіб.
Для обліку матеріальних цінностей важливе значення має правильна їх оцінка. Усі види продуктів і матеріалів у сільськогосподарських підприємствах оцінюють за фактичною собівартістю виробництва або вартістю придбання, включаючи витрати на доставку у господарства, оплату процентів за придбання в кредит, митні стягнення. У вартість матеріальних ресурсів включають також витрати на придбання тари і пакувальних матеріалів, одержаних від постачальників матеріальних ресурсів. Продукцію, яка надійшла у господарство в порядку обміну (бартеру), оцінюють за фактичною собівартістю продукції, випущеної для обміну, з урахуваннях усіх витрат, пов'язаних з обміном.
Для того щоб стабільно здійснювати процес виробництва на підприємстві мають бути оборотні засоби в матеріальній формі. Так, тваринництво, повинно мати в необхідних розмірах запаси сировини і матеріалів, насіння, кормів, нафтопродуктів та інших цінностей. При їх витраченні збільшуються витрати на виробництво, результатом якої є створення господарської продукції.
Сільське господарство має ту особливість, що тут значна частина готової продукції знову знаходить своє використання у виробничому процесі: одержане зерно йде як насіння на посів; корми для відгодівлі тварин. Тому одна частина готової продукції є товарною і направляється на реалізацію, друга частина знову переходить у виробничі запаси і призначене для наступного циклу кругообігу.
Залежно від джерел одержання матеріали поділяються на куповані і власного виробництва, що впливає на організацію їх обліку. Облік запасів повинен забезпечити своєчасне і правильне оформлення документами надходження і вибуття цінностей, контроль за збереженням і раціональним Їх використанням; надходження достовірної інформації для прийняття правильних управлінських рішень.
На матеріали, що надійшли від постачальників або транспортної організації одержують розрахункові документи: рахунок – фактури, товарно-транспортні накладні, накладні (Додатки ), також деякі виробничі запаси купують через підзвітних осіб.
Для одержання матеріалів зі складу постачальника або транспортної організації, експедитору бухгалтерія виписує доручення установленої форми, яке підписується керівником підприємства, головним бухгалтером і засвідчується печаткою господарства. Строк дії договору, як правило, не перевищує 15 днів. Бухгалтерія стежить за використанням доручень шляхом відмітки у спеціальній графі про надходження матеріалів на склад або анулювання доручення, якщо воно повернуте до бухгалтерії до виконання.
Приймання та оприбуткування продукції і матеріалів, що надійшли від постачальників, оформляють на відповідних складах в основному шляхом складання накладних (внутрішньогосподарського призначення), які виписуються на підставі розрахункових та інших супровідних документів постачальника. Накладні виписуються на фактично прийняту кількість цінностей.
Складське господарство на підприємстві організовується в центральних складах, коморах бригад, ферм та інших структурних підрозділах. У центральних складах зосереджуються основні запаси палива, кормів, запасних частин, мінеральних добрив, будівельних та інших матеріалів, закуплених у постачальників. Кожне надходження до комори, складу, сховища і кожну видачу продукції або матеріалів обов'язково оформляють на підставі відповідних первинних документів. Приймати до комори або видавати з неї будь - які матеріальні цінності без документів категорично забороняється. Кількісний облік руху виробничих запасів у коморах, на складах та сховищах ведуть у картках або книгах складського обліку (Додаток ). Щомісячно матеріально відповідальні особи повинні складати (у 2 примірниках) звіт про рух матеріальних цінностей, який разом із первинними документами здають до бухгалтерії господарства (Додаток ). Після перевірки, другий примірник повертається матеріально – відповідальній особі. Але в господарстві щомісячно первинні документи здаються до бухгалтерії, а звіт про рух матеріальних цінностей не складається. Доцільно було б запровадити ведення цього регістру.
Документи, отримані від різних матеріально-відповідальних осіб, перевіряються бухгалтером по обліку матеріальних цінностей і передаються бухгалтеру-оператору, який заносить дані в комп’ютер. Первинні документи групуються по видах ТМЦ і підшиваються до загальної папки за місяць.
Облік виробничих запасів передбачено вести на рахунку 20 "Виробничі запаси", який має такі субрахунки:
-
201 "Сировина і матеріали";
-
202 "Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби";
-
203 "Паливо";
-
204 "Тара й тарні матеріали";
-
205 "Будівельні матеріали";
-
206 "Матеріали, переведені в переробку";
-
207 "Запасні частини";
-
208 "Матеріали сільськогосподарського призначення";
-
209 "Інші матеріали".
Для обліку сировини і матеріалів призначено рахунок 201 "Сировина і матеріали". На ньому відображається наявність та рух сировини і основних матеріали, які входять до складу продукції, що виготовляється або є необхідними компонентами при її виготовленні. Також обліковується на цьому рахунку допоміжні матеріали, які виготовляються при виробництві продукції або для господарських потреб, технічних цілей та сприяння у виробничому процесі.
Паливо виділяється в окрему групу матеріалів у зв'язку з його значною роллю в народному господарстві і великою питомою вагою в загальних витратах виробничих запасів на виробництво. Тому на субрахунку 203 "Паливо" обліковуються всі види пального і мастильних матеріалів - бензин за марками, газ, дизельне паливо, автол, солідол; наявність та рух твердого палива, газу в балонах та інше паливо.
Рахунок 205 "Будівельні матеріали" обліковуються будівельні матеріали за групами, прийнятими в народному господарстві, а саме: силікатні матеріали (цегла, цемент, вапно, алебастр, пісок, камінь і т.п.); лісні матеріали (ліс круглий, пиломатеріали та ін.); будівельний метал (залізо листове, сталь); металовироби (цвяхи, скоб`яні вироби); санітарно - технічні матеріали (крани, трійники, муфти, фланці та ін.); електротехнічні матеріали (провід, шнур, патрони, лампи); хімічні матеріали (фарба, оліфа, толь, руберойд, асфальт).
Матеріали, передані в переробку обліковуються на субрахунку 206 "Матеріали передані у переробку". Тут відображаються, перш за все, матеріали, передані на переробку на сторону, та, які надалі включаються до складу собівартості отриманих з них виробів.
Для обліку запасних частин призначено субрахунок 207 "Запасні частини" призначений для обліку наявності і руху придбаних або виготовлених для потреб основного виробництва запасних частин, передбачених для проведення ремонтів, зміни зношених деталей обладнання, транспортних засобів, сільськогосподарських машин, комбайнів, тракторів, а також автомобільних шин, акумуляторів, у запасі та в обороті.
Для обліку матеріалів сільськогосподарського призначення застосовується субрахунок 208 "Матеріали сільськогосподарського призначення", на якому сільськогосподарські підприємства відображають мінеральні добрива, засоби захисту рослин, біопрепарати, медикаменти. Також тут обліковується наявність та рух насіння, садивного матеріалу, кормів власного виробництва і куплених.