ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 01.12.2019
Просмотров: 2121
Скачиваний: 1
Філософія відіграє важливу роль у суспільстві, насамперед, в розвитку суспільної свідомості, та і самої людини, її сутнісних сил.
Предметом філософії с загальні, граничні засади людськогомислення, пізнання, буттялюдини у світі. Такерозуміння предмета мисленнязумовлюєособливостіфілософськогомислення, щовідмежовуютьфілософію як відбуденного, так і відприродничо-науковогомислення. Першоюособливістю є те, щобудь-якефілософськепитанняохоплює проблематику філософії в цілому. Тому філософію не можнавикладати, як інші науки, — відбільшпростого до більш складного. Другою особливістю є те, що будь-яке філософськепитанняохоплює не тількифілософію в цілому, а й підпорядковуєцьомупитанню й того, хтозапитує, тобтофілософськемисленнявимагає не тількиосмисленнясвоїхвласнихпідвалин та можливостейпізнання, а й зміни того, хтомислить, — змінисвітоглядних, життєвихздібностей і самого способу мислення.
Виходячиіззначення, якемаєфілософія як наука в житті й діяльностілюдиниможнавиділититакіїїнайважливішіфункції:
а) світоглядну — філософіядаєзмогулюдиніосмислитипроблеми
сенсулюдськогожиття: чому і для чогоживелюдина? Якеїїмісце та
призначення в світі? і т. ін.;
б) аксіологічну — філософіядаєзмогулюдиніосмислити природу й
значеннявласнихжиттєвихцінностей.
89.
ГуманізмфілософіїепохиВідродження (М. Кузанський, Дж. Бруно, М. Копернік, Леонардо да Вінчі).
Філософія Відродження охоплює період від XIV до початку XVII ст. Вона була новою стосовно Середньовіччя, але не новою стосовно античності. Відродження – перехідна епоха, і цим значною мірою пояснюється чимало її специфічних рис і насамперед та, завдяки якій майже синонімічною назвою для епохи стає слово «гуманізм».
Для епохи Відродження характерним було швидке зростання кількості людей розумової праці. З'являються нові професії, суть яких суперечить теологічним доктринам. Звичайно, мислителі Відродження були далекі від думки ігнорувати Святе письмо, віру в Бога, але якщо у схоластів центром уваги був Бог, то у гуманістів епохи Відродження – Бог і людина.
У філософських поглядах періоду пізнього Відродження, а це вже ХVІ-ХVІІ ст., поряд з гуманістичними тенденціями могутнього розмаху набуває натурфілософське бачення світу. Його філософську основу заклав Микола Кузанський, в якого Бог-творець набуває пантеїстичних рис. Згодом пантеїзм, а також деїзм стають своєрідного формою вираження натуралістичних поглядів мислителів Відродження.
Новий напрямок у Ренесансі пов'язаний з такими іменами, як Леонардо да Вінчі, М. Копернік, Джордано Бруно, Тіхо де Браге, Й.Кеплер та ін. Багато з них, окрім Л.Валла, М.Казанського та Д.Бруно, не були філософами в вузькому значенні цього слова. Мистецтво, література, наука домінували над «чистою» філософією, але поряд з мислителями-гуманістами представники натурфілософії теж активно сприяли становленню нового філософського бачення світу майже в усіх країнах Європи. В було засновано друкарство, першу обсерваторію, в 1492 р. Колумб відкрив Америку, з'явилася перша пошта, в 1597 р. Галілей сконструював термометр, Копернік створює геліоцентричну систему. Це були успіхи, які сприяли розвитку філософського мислення, буквально на очах двох-трьох поколінь людей руйнувалась схоластика з її формальнологічними конструкціями.
90.
Вчення В. І. Вернадськогопро біосферу, ноосферу і сучасність.
Філософські погляди Володимира Івановича Вернадського - видатного вченого і громадського діяча, соціаліста сформувались під впливом української культури на Харківщині.
Вернадський багато зробив для відродження України, її культури і науки. Зокрема, він був організатором і першим президентом Всеукраїнської академії наук, Національної книгозбірні України, Комісії по вивченню продуктивних сил України тощо. Всесвітню славу вченому принесли створені ним вчення про біосферу та ноосферу.
Відповідно до його визначення середовище, що оточує сучасну людину, можна умовно розділити на природну—біосферу і штучну—ноосферу, тобто знову створену (або перетворену)людиною. Вернадський особливо виділяє перетворювальний вплив на Землю однієї з форм життя людини через її розумну діяльність і передбачає швидке зростання глибини і масштабів цього впливу. В результаті техногенної діяльності людини біосфера Землі докорінно перетворюється та стає ноосферою—“сферою розуму”, вона охопить все більшу частину Землі—від глибоких її надр до найвищих шарів атмосфери. Ноосфера—це такий стан біосфери, в якому мають виявитися розум і спрямована ним праця людини як нова, небувала на планеті, геологічна сила. Він визначив кілька загальних умов, які необхідні для створення ноосфери: 1. людство має стати єдиним в економічному та інформаційному відношеннях; 2. ноосфера-явище всепланетне, тому людство має прийти до цілковитої рівності рас, народів незалежно від кольору шкіри й інших відмінностей; 3. ноосфера не може бути створена до припинення війн між народами. Очевидно, що ноосфера в просторі значною мірою перекривається біосферою, але не тотожна їй. Темпи розвитку ноосфери незрівнянно вищі від темпів змін біосфери. “Життя на землі—явище космічне”.