ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 16.06.2020
Просмотров: 1423
Скачиваний: 3
Доробити
Д
Теоретико юридичні
Галузеві
Міжгалузеві
СИСТЕМА ЮРИДИЧНИХ НАКУ
одаток
до модуля 1
МОДУЛЬ 2. Предмет, метод та структура “Юридичної деонтології”
2.1. Зміст юридичної деонтології та її соціальне призначення
Як уже зазначалося, існують різні точки зору стосовно змісту юридичної деонтології. Так, В.М. Горшенєв та В.І.Бенедик розглядають юридичну деонтологію як галузь науки, що узагальнює систему знань про мудрість спілкування та мистецтво прийняття правильного рішення в юридичній практиці (навчальний посібник цих авторів із юридичної деонтології, - К., 1988; ще один посібник — у 1993 р.). О.В.Шмоткін вважає, ш,о юридична деонтологія — це система загальних знань про юридичні науки та юридичну практику, вимоги до професійних та особистих якостей юриста, про формування цих якостей (Юридична деонтологія. — К.,1995).
Більш повно дають це поняття Гусарєв С.Д. та Тихомиров О.Д. (див.: підручник "Юридична деонтологія" - К.: Віра, 2000), а також Бандурка О.М. та Скакун О.Ф. (див.: підручник "Юридична деонтологія": Харків: Вид-ио НУВС, 2002). Крім підручників, визначення цього поняття дається в "Юридичній енциклопедії".
На нашу думку, якщо деонтологія в цілому — частина науки про мораль (етику) з .акцентом на категорію належного морального обов'язку, то юридична деонтологія — частина правознавства, яка інтегрує принципи правового й морального регулювання професійної юридичної діяльності, з акцентом на службовий обов'язок юриста, з урахуванням специфіки конкретної юридичної спеціальності, практична реалізація якої вимагає об'єктивно належного рівня знань, умінь і навичок професіонала, людини, громадянина.
Беручи до увгіги всі визначення, що існують сьогодні, можна дати нижченаведене загальне поняття.
Юридична деонтологія — це галузь юридичної науки і навчальна дисципліна, що являє собою узагальнену систему знань про юридичну теорію і практичну діяльність, про внутрішній імператив службового обов'язку юриста, а також кодекс фахового поводження юриста, оптимальну збірку правил, що дозволяють, рекомендують або забороняють юристу керуватися ними у стосунках, що виникають у нього під час виконання своїх службових (посадових) повноважень.
2.2. Предмет юридичної деонтології
Як і будь-яка інша навчальна дисципліна, юридична деонтологія має свій набір вихідних загальних положень: предмет, метод, принципи, функції, і цей набір розкриває своєрідність і специфіку юридичної деонтології як і будь-якої іншої дисципліни.
Межі предмета даної науки поки що чітко не визначені. На нашу думку, визначення предмета юридичної деонтології тісно пов'язане зі з'ясуванням питання про те, що таке юридична деонтологія, що вона вивчає, які її цілі.
І тому у загальному вигляді предмет юридичної деонтології можна визначити як:
- юридичну теорію;
- юридичну практику;
- систему моральних вимог, що складають етикет професійної діяльності юристів.
Юридична деонтологія має свої критерії визначення предмета. Виходячи з формулювання поняття деонтології взагалі і юридичної деонтології зокрема, критеріями визначення предмета юридичної деонтології можна вважати:
1) загальне уявлення про юридичну науку і практику;
2) знання щодо вимог до професійних та особистих якостей юриста;
3) пізнання суті внутрішнього імперативу службового обов'язку у правових явищах;
4) пошуки та встановлення об'єктивної істини у правовому явищі самим юристом (а не іншими установами, особами);
5) використання у службовій діяльності, поряд з позитивним правом, норм природного права для об'єктивної оцінки правової ситуації;
6) розкриття системи формування професійних та особистих якостей юриста, а також установлення видів та форм навчання щодо здійснення юридичної діяльності.
Як бачимо, компоненти предмета юридичної деонтології спрямовані на вироблення попередньої готовності до професійних дій.
І тому предмет юридичної деонтології умовно можна представити формулою:
філософія — право — почуттєва норма — професійна дія або формулою:
право - юрист - норма - дія (практика). На наш погляд, більш повною є перша формула, бо вона підкреслює, що норми природного права пронизують почуття юриста, на основі чого формуються комплексні почуттєві норми, які разом з позитивним правом будуть більш ефективними у професійних діях.
2.3. Методи юридичної деонтології
Своєрідність і специфіку юридичної деонтології (як вже було зазначено) розкриває метод.
Метод юридичної деонтології — це сукупність логічних прийом/в і конкретних засобів обгрунтування системи знань про теоретичне розуміння і практичне застосування деонтологічних нормативів культури юриста — психологічної, політичної, екологічної, етичної та /н.
В юридичній деонтології виділяють: всезагальний, загальні й
спеціальні (окремі) методи.
Ця класифікація є досить умовною.
Головним є іісезагальний метод філософської діалектики (матеріалістичної й ідеалістичної).
Загальні методи — використовуються юридичною деонтологією як основні.
Розглянемо "х.
Системно-структурний метод припускає, що всі явища юридичної деонтології являють собою систему і є структурно взаємозалежними. Зв'язок простежується між культурами юриста: психологічною, правовою, політичною, етичною, естетичною, інформаційною.
Психологічн.чй метод використовується під час вивчення психофізіологічних властивостей юриста як особи, його темпераменту, характеру, психічних установок.
Соціологічний метод припускає дослідження фахової діяльності юриста, упорядкування професіограм юридичних професій не на рівні абстрактних категорій, а на базі конкретних соціальних фактів.
Статистичний метод використовується для встановлення статистичних даних про предмет вивчення (наприклад, про кількість юристів різних професій, які працюють у приватній і державній сферах і т. ін.).
Історико-політичний метод допомагає вивчити специфіку політичної культури ориста, конкретно-історичні політичні умови практичної юридичної діяльності, політико-ідеологічні стандарти, якими покликаний керуватися юрист під час виконання свого професійного обов'язку. Так, в колишній УРСР ці стандарти були орієнтовані на керівні положення Комуністичної партії; нині, коли конституційне проголошено принцип політичного плюралізму, такими стандартами стали права людини, що є загальновизнаними у світі.
Порівняльно-правовий метод останнім часом набув особливої актуальності. Порівняння розуміють як процес відображення і фіксації відношень тотожності, подібності в певних явищах. В юридичній деонтології за допомогою цього методу може здійснюватися зіставлення або протиставлення юридичних понять, явищ і процесів одного порядку і з'ясування між ними подібностей і розмежувань. Наприклад, порівняння особливостей слідчої юридичної практики в різних країнах.
Спеціальні (окремі) методи — використовуються юридичною деонтологією як допоміжні. Вони засновані на досягненнях математики, кібернетики та інших наук.
Всі зазначені вище методи доцільно використовувати в сукупності, це дає можливість більш різнобічне пізнавати юридичну деонтологію.
2.4. Структура юридичної деонтології
Неможливо чітко зрозуміти, що таке юридична деонтологія, не розглянувши її структуру і складові елементи.
З позицій філософії, структура — це внутрішня відносно самостійна і стійка єдність елементів і відносин об'єкта. Структура нерозривно пов'язана із системою. Система — це зовнішня побудова об'єкта.
Юридична деонтологія (як наука, так і навчальна дисципліна) має свою систему, структуру, тобто складається з окремих елементів.
Поряд з цим структура юридичної деонтології — це сукупність нормативів і ку/.'ьтур (див.Табл.2)
Існують й інші види культури (інтелектуальна, внутрішня, емоційна, функціонально-етикетна, економічна тощо), що входять до структури юридичної деонтології. Для студентів дистанційної форми навчання в основу курсу юридичної деонтології як навчальної дисципліни покладена структура, вміщена в цих таблицях.
Зазначені види культури детально розглядаються в модулях 1, 2, З, (блок 1, рівень 3); модулях 1, 2, (блок 2, рівень 3); модулях 1, 2, (блок 3, рівень 3).
Основними чинниками структурних компонентів юридичної деонтології є професійна свідомість, професійне почуття й усвідомлення наслідків професійних дій (готовність до професійних дій).
Основні поняття
Юридична деонтологія, предмет юридичної деонтології, метод юридичної деонтології, структура, структура юридичної деонтології.
Необхідно заіам'ятати
Юридична деонтологія — це галузь юридичної науки, яка узагальнює систему знань про юридичну науку та практику, вимоги до особистих й професійних якостей юриста, систему формування цих якостей, мистецтво спілкування й прийняття правильного рішення в
юридичній практиці.
Предмет юридичної деонтології умовно можна представити формулою: філософія — право — почуттєва норма — професійна дія. (Пояснити суть цієї формули).
Метод юридичної деонтології — це сукупність логічних прийомів і конкретних засобів обгрунтування системи знань про теоретичне розуміння і практичне застосування деонтологічних нормативів та культури юриста ( психологічної, політичної, екологічної, етичної та ін.)
Структура — це внутрішня відносно самостійна і стійка єдність елементів, їх відносин і цілісності об'єкта.
Структура юридичної деонтології— це сукупність нормативів і культур - духовної, національної, правової, політичної, психологічної, етичної, естетичної, інформаційної тощо.
МОДУЛЬ 3. Принципи, функції та джерела юридичної деонтології
3.1. Принципи юридичної деонтології
Юридична деонтологія грунтується на відповідних принципах.
Під правовими принципами розуміються керівні положення права, його основні засади, що виражають суть системи чи галузі права.
Відхід від принципів деонтології має негативні наслідки для юриста.
Такі принципи, як гуманність, справедливість, милосердя, співпадають в основному з принципами професійної етики юриста. Але існують і принципи, властиві саме деонтології. Це — нормативність, самостійність, індивідуальність, неповторність, нестандартність, моментальність, непередбачуваність, своєчасність, практичність, конкретність.
Вихідним принципом є гуманність, яка передбачає поважне ставлення до кожної конкретної людини з урахуванням її прав, особистих якостей, індивідуальних особливостей і законних інтересів.
Особливим принципом юридичної деонтології є нормативність. Це означає, що кожна професійна дія юриста підпорядкована певним нормам. Але це не обов'язково правові норми, це можуть бути моральні норми, особливо власні норми юриста, які він виробив під впливом різних чинників.
Принцип самостійності полягає в тому, що юрист самостійно виробляє у себе почуття внутрішнього імперативу службового обов'язку за велінням серця та покликом сумління, самостійно формує свою поведінку стосовно громадян і суспільства в цілому.
Принцип індивідуальності частково вже був визначений. Він полягає в тому, що деонтологічна норма для кожного юриста — це його особиста норма. Аналогічні ситуації можуть бути, але деонтологічна норма для кожного юриста буде іншою.
Принцип неповторності полягає в тому, що в житті різні люди, навіть у подібних ситуаціях, чинять по-різному. Недарма кажуть, що немає навіть подібних двох крапель води.
Найбільшу цінність деонтологічні норми мають саме у нестандартній ситуації. Тому цей принцип — принцип нестандартності, — вважається унікальним. В нестандартних, несподіваних ситуаціях практично неможливо застосувати шаблонний підхід. І тоді приймаються" і нестандартні рішення, але, безумовно, в рамках закону.