ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 18.06.2020
Просмотров: 477
Скачиваний: 3
Поділ НХР на групи (за уражаючими властивостями):
— речовини з переважно задушливою дією (хлор, хлор пекрін (сльозогінний газ));
— речовини задушливої та загально отруйної дії (аміак, чадний газ (окись вуглецю));
— нейротропні отрути (сірковуглець, фосфоро-органічні сполуки).
36. Токсодози і їх класифікація.
Токсичність — здатність отруйної речовини уражати живий організм. Ступінь токсичності визначається токсодозою. Токсодоза — кількість речовини, що відноситься до одиниці об’єму і одиниці часу (мг/л.хв.).
Зона смертельних токсодоз — зона, на зовнішній межі якої 50% людей одержують смертельні ураження;
Зона ураження токсодоз — зона, на зовнішній межі якої 50% людей втрачає працездатність, або їм потрібна медична допомога.
37. Зона можливого зараження та прогнозована зона хімічного зараження.
Зона можливого хімічного зараження (ЗМХЗ) – територія у межах якої внаслідок зміни напрямку вітру може переміщуватися хмара НХР з вражаючою концентрацією.
Прогнозована зона хімічного зараження (ПЗХЗ) – фактична, розрахункова зона в межах НХР, параметри якої визначаються за формулою еліпса.
38. Стани вертикальної стійкості атмосфери.
1. Інверсія – зростання температури з висотою, такий стан приземного стану атмосфери перешкоджає розсіюванню.
2. Ізотермія – характеризується стабільною рівновагою повітря , також сприяє застою парів НХР на місцевості і в лісі
3. Конвекція – зниження температури повітря з висотою спостереження вихідних потоків повітря, що сприяє швидкому розсіюванню хмари зараження повітря.
39. Локалізація і знезаражування джерела хімічного впливу.
Основні способи:
• Постановка водяних і рідинних завіс з використанням нейтралізованих розчинів
• Розсіювання хмар за допомогою повітряно-газових потоків
• Облаштування району впливу
• Збір рідинної фази у приямки
• Засипання місця впливу сорбентами
• Зниження інтенсивності випаровування покриттям дзеркала впливу повітряною плівкою.
40. Аварійне та довгострокове прогнозування ХО
Хімічна обстановка (ХО) – це зараження атмосфери, місцевості небезпечними хімічними речовинами унаслідок промислової аварії або застосування хімічної зброї, що потребує певного захисту людей і довкілля. Хімічна обстановка характеризується масштабом (розмірами зон) і ступенем зараження (концентраціями НХР, мг/л, г/м3) і може бути виявлена методом прогнозування або за даними хімічної розвідки. Прогнозування ХО – це отримання ймовірної інформації про хімічну обстановку, що може скластися на території регіону, об’єктах господарювання на підставі прогнозу (передбачення) наслідків хімічного зараження у відповідних умовах. Оцінювання ХО – це розв’язання задач і формування висновків з аналізу наслідків і ступеня впливу хімічного забруднення на життєдіяльність людей регіону, об’єктів господарювання та визначення заходів щодо їх захисту.
Прогнозування і оцінювання ХО у разі аварій на ХНО і транспорті (автомобільному, трубопровідному, залізничному, річковому, морському) здійснюється для визначення можливих наслідків аварії, послідовності дій у зоні можливого зараження і вживання заходів щодо захисту людей (аварійне прогнозування). Для визначення ступеня хімічної небезпеки об’єктів, які зберігають або використовують НХР, та адміністративно-територіальних одиниць (АТО), у межах яких живе населення, для якого існує ризик ураження НХР, а також для завчасного складання планів здійснення заходів щодо захисту населення і ліквідації наслідків аварій проводять довгострокове прогнозування. Під час прогнозування хімічної обстановки визначають параметри двох зон: зони можливого хімічного зараження і прогнозованої зони хімічного зараження. Зона можливого хімічного зараження (ЗМХЗ) – це територія, у межах якої під впливом зміни напрямку вітру може виникнути переміщення хмари НХР з небезпечними для людини концентраціями. Зону наносять на карту (план) місцевості у вигляді кола, півкола, чвертькола, однієї восьмої кола залежно від швидкості вітру.
41. Превентивні організаційні заходи зниження масштабів хімічного впливу на об’єкти і території.
Організаційні:
Установка локальних (місцевих) автоматизованих систем виявлення зараження небезпечними речовинами навколишнього середовища і оповіщення про виникнення надзвичайної ситуації виробничого персоналу і населення, яке проживає в зонах можливого хімічного зараження й доведення до них інформації про порядок дій за сигналами оповіщення. Завчасне прогнозування зон заражень, руйнування, пожеж за можливих метеоумов і створення запасів із матеріально-технічного забезпечення заходів із захисту й евакуації населення на випадок аварії. Постійний контроль за викидами НХР в атмосферу, скидами у водойми отруйних відходів, за концентрацією парів небезпечних речовин у повітрі робочих приміщень. Забезпечення виробничого персоналу засобами індивідуального захисту із зберіганням їх на робочих місцях співробітників у постійній готовності до використання. Навчання виробничого персоналу правилам, засобам і прийомам захисту, само- і взаємодопомоги за можливих уражень і його періодичне тренування. Розроблення інструкцій керівництву, черговим і командам ліквідаторів з викладенням їх обов’язків при НС, а також плану дій при НС.
Інженерно-технічні:
Обладнання ємностей, комунікацій і виробничих установок із НХР автоматичними та ручними пристроями, які запобігають витіканню НХР у випадку аварії. Підсилення конструкцій ємностей і комунікацій із НХР або влаштування над ними огорожі для захисту від пошкоджень уламками будівельний конструкцій при аварії. Розміщення під сховищами із НХР аварійних резервуарів, чаш, пасток і напрямлених стоків. Будівництво під сховищами з особливо небезпечними НХР підземних резервуарів з водою для розчинення при аварійних витоках. Розосередження запасів НХР, будівництво для них заглиблених або напівзаглиблених сховищ. Виготовлення розчинів НХР за межами основних цехів. Створення запасів нейтралізуючих речовин у цехах, де використовуються НХР. Майданчики для перевалки НХР, причали, залізничні колії повинні бути віддалені від житлових будівель та інших об’єктів не менш ніж на 250 м, а також обладнані пристроями для встановлення водяних завіс та системою локального оповіщення.
Заходи із захисту працівників:
Крім заходів загальнодержавного масштабу, на об’єктах господарської діяльності також проводяться заходи, які дають змогу зменшити наслідки від НС як природного, так і техногенного характеру, особливо дію вторинних факторів ураження. На першому місці повинні бути питання захисту працівників та службовців, який можна забезпечити виконанням таких заходів:
— створення і підтримання у готовності системи оповіщення;
— накопичення фонду захисних споруд і підтримання їх у готовності до використання;
— планування заходів з евакуації;
— накопичення засобів індивідуального захисту та організація їх зберігання;
— підготовка до проведення рятувальних та інших невідкладних робіт;
— морально-психологічна підготовка робітників та службовців.
42. Радіаційний і хімічний контроль на ОГД
Радіаційний захист включає заходи для виявлення й оцінки радіан., хім. обстановки, організацію і здійснення дозиметричного і хім. контролю, розробку типових режимів радіан. захисту, забезпечення засобами інд. і колективного захисту, організацію і проведення спец. обробки. Об’єкт госп. діяльності — це підприємства (державні і приватні), установи і організації, навчальні заклади та інші. Хімічний контроль здійснюється з метою визначення наявності та ступеня зараження ОР, СДОР людей, тварин, техніки, одягу, засобів інд. захисту, продуктів, води, фуражу та інше. Контроль здійснюється за допомогою приладів хімічної розвідки (ВПХР, ППХР, ПХР-МВ), а також користуються хімічними лабораторіями (ПХЛ-54, ПХЛ-ЛБ). Якщо немає можливості визначити ОР, СДОР — береться проба і скеровується на аналіз в СЕС. Відповідальність за проведення контролю на ОГД покладається на начальників штабів та служб ЦО і командирів об’єктових формувань. На об’єктах розробляється наказ з організації дозиметричного та хімічного контролю, в якому визначається: порядок забезпечення технічними засобами контролю, організація видачі засобів контролю, облік доз опромінення та ступеню забруднення РР, ОР, СДОР, подання донесень про поглинені дози, ступені зараження, обов’язки посадових осіб з ведення контролю, режими радіаційного захисту та порядок впровадження їх в дію.Під режимом радіаційного захисту розуміємо порядок дії людей, використання способів та засобів захисту в зонах радіаційного зараження, який передбачає максимальне зменшення можливих доз опромінення. Він передбачає послідовність та тривалість використання захисних споруд, захисних властивостей промислових та житлових приміщень, обмеження перебування людей на відкритій місцевості.
43. Режими радіаційного захисту.
Режим радіаційного захисту - це порядок дій людей, використання заходів і засобів захисту в зонах радіоактивного зараження, який включає радіаційні ураження і опромінювання людей більше встановлених доз. Режими радіаційного захисту людей передбачають послідовність і тривалість використання людьми захисних споруд, житлових і виробничих будинків, перебування на відкритій місцевості з використанням засобів індивідуального захисту. Режими радіаційного захисту розраховані для використання їх в умовах радіоактивного зараження місцевості внаслідок застосування противником ядерної зброї або при виникненні аварій з викидом радіоактивних речовин на підприємствах, які їх використовують. Режими захисту опрацьовані для типових за характером забудов населених пунктів у вигляді таблиць. Всього розроблено 8 типових режимів радіаційного захисту: режими № 1, 2, 3 — для непрацюючого населення; режими № 4, 5, 6,7 — для захисту робітників, службовців і виробничої діяльності підприємства (об’єкту); режим № 8 — для захисту сил цивільної оборони ( загонів, ланок і т.п.) при проведенні РіІНР зонах радіоактивного зараження. Режими захисту розроблені для умов одно- або двозмінної роботи об’єкту (підприємства) протягом 10-12 год на добу. При розробці режимів захисту враховувались дози опромінювання за час перебування робітників і службовців у .-захисних спорудах, виробничих, житлових і адміністративних будинках, а також при пересуванні із місць відпочинку на робочі місця, виходячи з того, що вони не перевищують межі допустимих величин. Типові режими захисту № 1-7 складаються з трьох етапів, які виконуються в строгій послідовності: 1 етап - визначає час зупинки роботи об’єкту ( термін безперервного перебування людей в захисних спорудах), 2 етап - визначає тривалість роботи об’єкту з використанням для відпочинку робітників і службовців захисних споруд (працюють в цеху — відпочивають у сховищі або ПРУ), 3 етап - визначає тривалість режиму захисту з обмеженим перебуванням людей на відкритій місцевості ( не більше 2 год на добу). Працюють у цеху, відпочивають у житлових будинках (вдома).
44. Дезактивація об’єктів і території.
Дезактивація - усунення радіоактивних речовин із поверхонь до величин, безпечних для людини. Техніка, майно, одяг, місцевість, продукти харчування, вода, які забруднені радіоакт. речовинами підлягають дезактивації. При частковій дезактивації техніки та одягу видаляють радіоактивні речовини з усієї поверхні методом обмітання чи обтирання. Повна дезактивація здійснюється наступними методами:
змивання РР дезактивуючим розчином, водою і розчинниками з одночасною обробкою забрудненої поверхні щітками дегазаційних машин і приладів; змивання РР струменем води під тиском; знищення РР газокрапельним потоком; знищення РР витиранням забрудненої поверхні тампонами, які змочені у дезактивуючому розчині, водою і розчинниками; змітання радіоактивного пилу віниками, щітками тощо; знищення радіоактивного пилу методом пилевідсмоктування.
Метод дезактивації вибирається відповідно до виду забруднення. Суть дезактивації, таким чином, полягає у відриванні радіоакт. частин від поверхні та знищення їх з оброблених об’єктів. Дезактивація споруд проводиться обмиванням водою. Обмивання починається з даху і ведеться зверху вниз. Особливо старанно обмиваються вікна, двері, карнизи і нижні поверхи будинку. Дезактивація внутр. приміщень і робочих місць проводиться за допомогою обмивання дезактивуючим розчином, водою, обмітанням мітлами і щітками, а також протиранням. Починати дезактивацію слід зі стелі. Стеля, стіни, майно протирають вологими ганчірками, підлога миється теплою водою з милом або 2—3% содовим розчином.Дезактивація ділянок територій, які мають тверде покриття може проводитися змиванням радіоактивного пилу струменем води під великим тиском за допомогою поливальних машин або змітанням радіоактивних речовин підмітально-прибиральними машинами. Ділянки територій, які не мають твердого покриття, дезактивуються шляхом зняття зараженого шару грунту товщиною 5—10 см, дорожними машинами (бульдозерами, грейдерами), засипкою забруднених ділянок шаром чистого грунту товщиною 8—10 см; переорюванням зараженої території плугом на глибину до 20 см, збиранням снігу та льоду. Щоб зменшити перенесення радіаційного пилу з одного місця на інше використовують в’яжучі рецептори, які створюють плівку, перешкоджаючи пилоутворенню.Дезактивація води провадиться кількома способами, зокрема: фільтруванням, перегонкою, за допомогою іонообмінних смол або відстоюванням криниці, шляхом багаторазового відкачування з них води і знищенням грунту з дна, а ділянка місцевості, яка прилягає до криниці у радіусі 15—20 м дезактивується шляхом зняття шару грунту товщиною 5—10 см з наступним засипанням її незабрудненим піском. Дезактивація продуктів і харчової сировини проводиться шляхом обробкии або заміни тари. Продукти, які не було затарено шляхом зняття забрудненого шару, заражена готова їжа і хліб знищуються. Для поліпшення дезактивації користуються дезактивуючими розчинами, які створюються на базі порошків СФ-2 (СФ-2У) або при їх відсутності пральними засобами, чи промисловими відходами, які необхідні для пом’якшення води, що і дає можливість краще змити з поверхні бруд разом з радіоактивними речовинами. З цією метою розчини можна підігріти.
45. Евакуація населення та евакуаційні органи.
Евакуація – це організоване вивезення (виведення) службовців підприємств, організацій і установ, які припиняють чи переносять свою діяльність у заміську зону, а також непрацездатного і незайнятого у виробництві насел. із зон можливих руйнувань категорійованих міст і об’єктів, розташованих поза цими містами. Евакуації підлягає насел., що проживає в насел. пунктах, розташованих у зонах можливого катастроф. затоплення, можливого небезпек. радіоактивного забруднення, хім. ураження, у районах вин-ня стихійних лих, аварій і катастроф (якщо виникає безпосередня загроза життю і здоров’ю людей). У залежності від обстановки, що склалася під час НС техног. і прир. хар-ру, може бути про¬ведена загальна чи часткова евакуація насел. тимчасового чи безповоротного характеру. Загальна евакуація проводиться за рішенням КМУ для всіх категорій населення і планується на випадок: - можливого небезп. радіоакт. забруднення територій навколо атомних електростанцій (якщо виникає безпосередня загроза життю і здоров’ю людей, які проживають у зоні ураження); - виникнення загрози катастроф. затоплення місцевості з 4год доходженням проривної хвилі. Часткова евакуація проводиться за рішенням КМУ на випадок: -аварії на атомній електростанції з можливим забрудненням території; - усіх видів аварій з викидом сильнодіючих отруйних речовин; - загрози катастрофічного затоплення місцевості; - лісових і торф’яних пожеж, землетрусів, зсувів, інших геофізичних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками, які загрожують населеним пунктам. Проведення організованої евакуації, запобігання проявів паніки і недопущення загибелі людей забезпечується шляхом: планування евакуації населення; визначення зон, придатних для розміщення евакуйованих з потенційно небезпечних зон; організації оповіщення керівником підприємств і населення про початок евакуації; організації управління евакуацією; усебічного життєзабезпечення в місцях безпечного розселення евакуйованого населенняє. Заміською зоною називається територія за межами зон можливих руйнувань, встановлених для категорійованих міст і категорійованих об’єктів, розташованих поза цими містами. Межі зон можливих руйнувань встановлюються в залежності від значення міг і а і чисельності його населення. Райони розселення евакуйованих у заміській зоні і порядок їх виведення і вивезення визначаються адміністрацією міста з ураху¬ванням створення умов для продовження виробничої діяльності підприємств, транспортних можливостей, наявності жилого фонду і забезпечення всім необхідним угруповання сил ЦО, призначеного для ведення РІНР в осередках ураження.
46. Особливості проведення евакуації при різних НС.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1099 “Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій” затверджено “Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій”. Згідно з цим положенням, за характером походження подій, що зумовлюють виникнення надзвичайних ситуацій на території України, розрізняють 4 класи надзвичайних ситуацій: техногенного, природного, соціально-політичного та військового характеру. Кожен клас надзвичайних ситуацій поділяється на групи, які містять конкретні їх види.