ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 18.06.2020
Просмотров: 494
Скачиваний: 3
Надзвичайні ситуації техногенного характеру – це наслідок транспортних аварій, катастроф, пожеж, неспровокованих вибухів чи їх загроза, аварій з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптового руйнування споруд та будівель, аварій на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічних аварій на греблях, дамбах тощо.
Надзвичайні ситуації природного характеру – це наслідки небезпечних геологічних, метеорологічних, гідрологічних, морських та прісноводних явищ, деградації ґрунтів чи надр, природних пожеж, змін стану повітряного басейну, інфекційних захворювань людей, сільськогосподарських тварин, масового ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміни стану водних ресурсів та біосфери тощо.
Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру – це ситуації, пов’язані з протиправними діями терористичного та антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення і затримання важливих об’єктів ядерних установок і матеріалів, систем зв’язку та телекомунікації, напад чи замах на екіпаж повітряного чи морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо.
Надзвичайні ситуації воєнного характеру – це ситуації, пов’язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, сильнодіючих отруйних речовин, токсичних відходів, транспортних та інженерних комунікацій.
Залежно від територіального поширення, обсягів, заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, розрізняють 4 рівні надзвичайних ситуацій – загальнодержавний, регіональний, місцевий та об’єктовий.
Надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня – це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох та більше областей (Автономної республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріали і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремої області (Автономної республіки Крим, міст Києва та Севастополя), але не менше 1 % обсягів видатків відповідного бюджету.
Надзвичайна ситуація регіонального рівня – це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох або більше адміністративних районів (міст обласного значення), Автономної республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремого району, але не менше 1 % обсягів видатків відповідного бюджету.
Надзвичайні ситуації місцевого рівня – це надзвичайна ситуація, яка виходить за межі потенційно-небезпечного об’єкта, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості об’єкта. До місцевого рівня також належать всі НС, які виникають на об’єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не входять до затверджених переліків потенційно-небезпечних об’єктів.
Надзвичайна ситуація об’єктового рівня – це НС, яка не підпадає під зазначені вище визначення, тобто така, що розгортається на території об’єкта або на самому об’єкті, її наслідки не виходять за межі об’єкта або його санітарно-захисної зони. Див. питання 45.
47. ЗІЗ, їх класифікація.
Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) - пристосування, призначені для захисту шкірних покривів і органів дихання від дії отруйних речовин та інших шкідливих домішок у повітрі. Такі засоби поділяються на засоби індивідуального захисту органів дихання (СІЗОД) і засоби захисту шкіри. До СІЗОД відносяться протигази, респіратори, ватно-марлеві пов’язки, до засобів захисту шкіри - захисні костюми. Вибір засобів захисту проводиться з урахуванням їх призначення і захисних властивостей, конкретних умов обстановки і характеру зараження.
Класифікація ЗІЗ
Класифікація ЗІЗ в Україні встановлюється ГОСТ 12.4.011-89, де в залежності від призначення вони поділяються на 11 класів, які, у свою чергу, залежно від конструкції поділяються на типи:
1. Одяг спеціальний захисний (кожухи, пальто, півпальто, накидки, халати і т. д.)
2. Засоби захисту рук (рукавиці, рукавички, напалечнікі, нарукавники і т. д.)
3. Засоби захисту ніг (чоботи, черевики, туфлі, балахони, тапочки і т. д.)
4. Засоби захисту очей й обличчя (окуляри захисні, щитки лицьові, довге волосся)
5. Засоби захисту голови (каски, шоломи, шапки, берети і т. д.)
6. Засоби захисту органів дихання (протигази, респіратори, саморятівники і т. д.)
7. Костюми ізолювальні (пневмокостюми, скафандри і т.д)
8. Засоби захисту органів слуху (затички, навушники, беруші і т. д.)
9. Засоби захисту від падіння з висоти (запобіжні пояси, троси і т. д.)
10. Засоби дерматологічні захисні (очисники шкіри, репатівние засоби)
11. Засоби захисту комплексні
48. Сховища, їх об’ємно-планувальні рішення та обладнання, системи життєзабезпечення.
Сховища – це інженерні споруди, які забезпечують надійний захист людей від усіх уражаючих факторів ядерного вибуху, отруйних і СДЯР, бактер. засобів і уражаючих факторів звич.ї зброї, обвалів і уламків зруйнованих будівель і споруд. Сховища будують з урахуванням таких вимог: забезпечувати захист людей від усіх уражаючих факторів, безперервне перебування в них людей не менше двох діб, розташування на місцевості, що не затоплюється на відстані від ліній водостоку і каналізацій, мати входи і виходи з тим ступенем захисту, що й основні приміщення, а на випадок їх завалу – аварійні виходи, мати вільні виходи, де не повинно бути горючих або дуже димлячи матеріалів, висота основних приміщень не менше 2,2 м і рівень полу, вище ґрунтових води не менш як на 20 см. У фільтровентиляційному приміщенні розміщується фільтровентиляційний агрегат, який вентилює приміщення й очищає зовнішнє повітря від РР., хімічних речовин і бактеріальних засобів. Фільтровентиляційна система може працювати у 2 режимах: чистої вентиляції і фільтровентиляції. У першому режимі повітря очищається від грубодисперсного радіоактивного пилу, а в другому – від решти радіоактивних речовин, а також отруйних, сильнодіючих ядучих речовин і бактеріальних засобів. Крім цього, може бути режим повної ізоляції сховища з регенерацією повітря в ньому.
49. Медична служба ЦЗ держави та територій.
Медична служба організовується на базі медсанчастини (поліклініки) об’єкта. Начальник служби — головний лікар. Служба забезпечує комплектування, навчання і підтримування в готовності медичних формувань; накопичення запасів медичного майна та медичних засобів індивідуального захисту; медичну розвідку і санітарно-епідемічне спостереження.
Надає медичну допомогу ураженим та евакуйовує їх у лікарняні установи, здійснює медичне забезпечення робітників, службовців і членів їх сімей у місцях розміщення евакуйованих.
50. Особливості карантину та обсервації.
Для запобігання поширення інфекційних захворювань в осередках біол. ураження розпорядженням вводяться карантин або обсервація. Карантин - це система протиепідемічних заходів для ізоляції осередки, ураження та ліквідації інфекційних захворювань. Найважливіша задача карантину - недопущення поширення інфекцій як в осередку ураження так і за межами. Карантин вводиться в випадках, коли вид збудника не встановлено, або він відноситься до групи осіб небезпечних мікроорганізмів, що викликають такі небезпечні захворювання, як чума, холера, натуральна віспа. Обсервація встановлюється при виявленні збудників захворювань, що не передаються під хворої людини до здорової. Вона являє собою систему заходів, що передбачають здійснення ряду ізоляційно-обмежувальних та лікувально-профілактичних заходів з метою запобігання розповсюдженню інфекційних хвороб. Заходи обсервації: 1) Обмеження в’їзду і виїзду людей із зони обсервації; 2) Заборона вивозу майна; 3)Термінова профілактика вражень; 4) Своєчасне виявлення хворих; 5) Вакцинаційну і санітарну обробку. Термін обсервації та карантину визначаються тривалістю максимального інкубаційного періоду інфекційного захворювання, виявленого в осередку ураження.
51. Вплив надлишкового тиску на людину.
Надлишковий тиск — це різниця між максимальним тиском у фронті ударної хвилі і нормальним атмосферним тиском перед ним. Він вимірюється в ньютонах на квадратний метр (Н/м2). Ця одиниця тиску називається Паскалем (Па). 1 Н/м2=1 Па (1 кПа0,01 кгс/см2).
При надлишковому тиску 20—40 кПа незахищені люди можуть одержати легкі поразки (легкі забиті місця і контузії). Вплив ударної хвилі з надлишковим тиском 40—60 кПа приводить до поразок середньої важкості: втраті свідомості, ушкодженню органів слуху, сильним вивихам кінцівок, кровотечі з носа й вух. Важкі травми виникають при надлишковому тиску понад 60 кПа і характеризуються сильними контузіями всього організму, переломами кінцівок, ушкодженням внутрішніх органів. Вкрай важкі поразки, нерідко зі смертельним результатом, спостерігаються при надлишковому тиску понад 100 кПа.
52. Критерії стійкості ОГ до впливу ударної хвилі.
Послідовність оцінювання стійкості об’єкта до дії повітряної УХ під час вибухів. Вибирають критерій (показник), за яким оцінюють стійкість об’єкта до дії УХ.
Критерієм стійкості об’єкта до дії УХ є граничне значення надмірного тиску, за якого елементи об’єкта зберігаються або отримують слабкі та/чи середні руйнування. Це значення надмірного тиску називають межею стійкості об’єкта до УХ і позначають через ?Рф lim.
Стійкість об’єкта оцінюють для екстремальних умов, коли буде діяти уражальний фактор УХ з максимальними параметрами, тобто за ?Рф max.
Умови стійкості об’єкта такі: якщо ?Рф lim ?Рф max – об’єкт стійкий, якщо ?Рф lim < ?Рф max – об’єкт нестійкий до дії УХ.
Методика оцінювання стійкості об’єкта до дії УХ включає три етапи:
– перший – визначення максимального значення надмірного тиску УХ ?Рф max;
– другий – визначення межі стійкості об’єкта (цеху) ?Рф lim;
– третій – визначення можливих наслідків вибуху (руйнувань, ураження людей та ін.).
Після цього аналізують результати оцінювання і визначають заходи щодо підвищення стійкості об’єкта.
53. Класифікація пожеж та пожежна небезпека виробництва.
Пожежі – це неконтрольований процес горіння, який спричиняє загибель людей та знищення матеріальних цінностей. Причинами виникнення пожеж є неохайне поводження з полум’ям, порушення правил пожежної безпеки, а також такі явища природи, як блискавка, самозаймання сухої рослинності та торфу. Відомо, що 90 % пожеж виникають з вини людей і тільки 7 – 8 % – від блискавок. Основними видами пожеж як стихійних лих, що охоплюють широкі терени в декілька сотень, тисяч і навіть мільйонів гектарів, є ландшафтні пожежі – лісові та степові. Лісові пожежі за інтенсивністю горіння поділяють на слабкі, середні й сильні, а за характером горіння – на низові та верхові пожежі. Останні поділяються на швидкі та стійкі лісові пожежі. Лісові низові пожежі – характеризуються горінням лісової підстилки, надґрунтового покриву та підліску без захвату крон дерев. Швидкість руху фронту низової пожежі складає від 0,3 до 1 м/хв. При слабкій пожежі висота полум’я досягає 1 – 2 м, максимальна температура на кромці дорівнює 900 oС. Лісові верхові пожежі розвиваються, як правило, з низових та характеризуються горінням крон дерев. При побіжній верховій пожежі полум’я розповсюджується головним чином з крони на крону з великою швидкістю, яка досягає 8 – 25 км/год, при цьому іноді залишаються окремі ділянки, незаймані вогнем. При стійкій верховій пожежі полум’ям охоплені не тільки крони, але й стовбури дерев. Полум’я розповсюджується зі швидкістю 2 – 8 км/год і вогнем охоплений весь ліс від надґрунтового покриву до верхівок дерев. Підземні пожежі виникають як продовження низових або верхових пожеж і розповсюджуються у торф’яному шарі на глибині 50 см і більше. Горіння йде повільно, майже без доступу повітря, із швидкістю 0,1 – 0,5 м/хв. При цьому 24 відбувається виділення великої кількості диму й утворення вигорілих пустот (прогарів). Степові або польові пожежі виникають на відкритій місцевості при наявності сухої трави або стиглих хлібів. Вони носять сезонний характер і частіше бувають влітку в міру достигання трав чи хлібів, рідше навесні й практично відсутні взимку. Швидкість їх розповсюдження може досягати 20 – 30 км/год. Для успішного проведення протипожежної профілактики на підприємствах важливо знати основні причини пожеж. На основі статистичних даних можна зробити висновок, що основними причинами пожеж на виробництві є:необережне поводження з вогнем; незадовільний стан електротехнічних пристроїв та порушення правил їх монтажу та експлуатації; порушення режимів технологічних процесів; несправність опалювальних гфиладів та порушення правил їх експлуатації; невиконання вимог нормативних документів з питань пожежної безпеки. Дуже часто пожежі на виробництві спричинені необережним поводженням з вогнем. Під цим, як правило, розуміють паління в недозволених місцях та виконання так званих вогневих робіт. Вогневими роботами вважають виробничі операції, пов’язані з використанням відкритого вогню, іскроутворенням та нагрівом деталей, устаткування, конструкцій до температур, що здатні викликати займання горючих речовин і матеріалів, парів легкозаймистих рідин. До вогневих робіт належать: газо- та електрозварювання, бензино- та газорізання, паяльні роботи, варки бітуму та смоли, механічна обробка металу з утворенням іскор. Відповідальність за заходи пожежної безпеки при проведенні зварювальних та інших вогневих робіт покладається на керівників дільниць, цехів, підприємств. Місця для проведення вогневих робіт можуть бути постійними і тимчасовими. Постійні місця визначаються наказом керівника підприємства, а тимчасові - письмовим дозволом керівника підрозділу. Виконавці робіт (електрозварювальними, газозварювальними, газорізальники, паяльники, бензорізальники та ін.) повинні б
54. Вогнестійкість будинку та вогнестійкості конструкції.
Ступенем вогнестійкості називається здатність споруди в цілому чинити опір руйнуванню при пожежі. Споруди за ступенем вогнестійкості поділяються на 8 ступенів (I, II, III, IIIa, ІІІБ, IV, IVa, V).
Вогнестійкість конструкцій характеризується межею вогнестійкості, під яким розуміють час у годинах, по закінченню якого конструкція втрачає несучу чи ограждающую здатність.
Класифікація споруд з вогнестійкості:
I ступінь - всі конструктивні елементи неспалені з високою межею вогнестійкості (1,5 - 3 години).
II ступінь - всі конструктивні елементи неспалені з межами вогнестійкості (0,5 - 2,5 години).
III ступінь - основні несучі конструкції вогнетривкі, не несучі - важко спалимі з межею вогнестійкості (0,25 - 2 години).
IV ступінь - всі конструкції - важко спалимі з межами вогнестійкості (0,25 - 0,5 години).
V - ступінь - всі конструкції - спаленні.
55. Основні вражаючі фактори вибуху.
Вибух — це звільнення великої кількості енергії в обмежено-му об’ємі за короткий проміжок часу. Він призводить до утво-рення сильно нагрітого газу (плазми) з дуже високим тиском, що при моментальному розширенні здійснює ударний механічний вплив на навколишні тіла. Вибух у твердому середовищі супро-воджується його руйнуванням і дробленням, у повітряному чи водяному — викликає утворення повітряної чи гідравлічної уда-рних хвиль, які і впливають на розміщені в них об’єкти. Основ-ними вражаючими факторами вибуху є: — повітряна ударна хвиля, що виникає при ядерних вибухах, вибухах речовин, які ініціюють і детонують, при вибухових пере-твореннях хмар паливно-повітряних сумішей, вибухах резервуа-рів з перегрітою рідиною і резервуарів під тиском; — осколкові поля, створювані уламками різного роду предме-тів технологічного устаткування, будівельних деталей тощо. При пожежах і вибухах люди отримують термічні і механічні ушкодження; найбільш характерні: опіки тіла і верхніх дихаль-них шляхів, черепно-мозкові травми, численні переломи і забит-тя, контузії, комбіновані ураження.
56. Класифікація виробництва за вибуховою, вибухопожежною і пожежною небезпекою.
Категорія А (вибухонебезпечні приміщення)
Горючі гази, легкозаймисті речовини з температурою спалаху не більше 28 °С в такій кількості, що можуть утворюватися вибухонебезпечні парогазоповітряні суміші, при спалахуванні котрих розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа. Речовини і матеріали, що здатні вибухати та горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним, в такій кількості, що розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5кПа.
Категорія Б (вибухопожежонебезпечні приміщення)
Вибухонебезпечний пил і волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху більше 28 °С та горючі рідини за температурних умов і в такій кількості, що можуть утворюватися вибухонебезпечні пилоповітряні або пароповітряні суміші, при спалахуванні котрих розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5кПа.