ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 26.06.2020
Просмотров: 494
Скачиваний: 4
Суд, встановивши недоліки щодо змісту клопотання та неповноти доданих документів, залишає клопотання без розгляду та разом з документами, що додані до нього повертає стягувачеві.
Вирішення клопотання про визнання і надання дозволу на примусове виконання рішень належить до компетенції суду тієї договірної сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане – за місцем проживання (перебування) або місцем знаходження його майна в Україні (ст. 392 ЦПК України)1. Суд при розгляді клопотання перевіряє його відповідність встановленим формі та змісту і наявність підстав для визнання і виконання рішення.
Відповідно до Договору між Україною і Республікою Молдова (ст. 49) та Договору між Україною і Республікою Польща (ст. 50) рішення підлягають визнанню і виконанню на території іншої договірної сторони, якщо: 1) згідно із законодавством тієї договірної сторони, на території якої рішення було ухвалене, воно набрало законної сили і підлягає виконанню, а у справах щодо аліментних зобов'язань також рішення, що не набрали законної сили, але підлягають виконанню; 2) суд, який ухвалив рішення, був компетентним на підставі Договору, а у випадках відсутності такого врегулювання у Договорі – на підставі законодавства тієї договірної сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане; 3) сторона не була позбавлена можливості захисту своїх прав, а у випадку обмеженої процесуальної дієздатності – належного представництва, зокрема сторона, яка не брала участі в розгляді справи, отримала виклик у судове засідання своєчасно і належним чином; 4) справа між тими самими сторонами не була вже вирішена з ухваленям рішення судом тієї договірної сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане, і якщо між тими самими сторонами не була раніше порушена справа у суді тієї договірної сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане; 5) рішення суду третьої держави між тими самими сторонами і у тій самій справі не було вже визнане або виконане на території тієї договірної сторони, де рішення має бути визнане і виконане; 6) у разі ухвалення рішення застосовано законодавство відповідно до Договору, а у разі відсутності у ньому такого врегулювання – законодавством тієї договірної сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане.
При встановленні судом, який розглядає клопотання, відсутності зазначених умов та наявності підстав, передбачених ст. 59 Кишинівської конвенції держав – учасників СНД, він відмовляє у задоволенні клопотання про визнання і надання дозволу на примусове виконання.
Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, таких випадків не передбачено, то застосовується ч. 2 ст. 396 ЦПК України, якою встановлено підстави для відмови у задоволенні клопотання, зокрема: 1) якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно ухвалено, не набрало законної сили; 2) якщо сторона, щодо якої ухвалено рішення суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було повідомлено належним чином про розгляд справи; 3) якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого органу відповідно до закону України; 4) якщо ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що набрало законної сили, або у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді; 5) якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та ЦПК України (ст. 391) строк пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні; б) якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду; 7) якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України; 8) в інших випадках, встановлених законами України. За міжнародними договорами України визнання і виконання рішення іноземного суду здійснюється у порядку, встановленому законодавством договірної сторони, на території якої воно виконується. При розгляді таких клопотань мають застосовуватися відповідні положення ЦПК України, покликані забезпечувати права стягу-вача і боржника (сторін), об'єктивне, правильне та своєчасне вирішення клопотанняі. Відповідно до ст. 395 ЦПК України суд, до якого надійшло клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, у п'ятиденний строк письмово повідомляє боржника і пропонує йому у місячний термін подати можливі заперечення на клопотання. Після перебігу цього строку суддя постановляє ухвалу, у якій визначає час і місце судового розгляду клопотання, про що стягувач і боржник повідомляються письмово не пізніше як за десять днів до його розгляду. За наявності поважних причин за заявою боржника або стягувача суд може перенести час розгляду клопотання, про що повідомляє сторони.
Справа за клопотанням про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається одноособово суддею у відкритому судовому засіданні з викликом боржника у порядку, встановленому ЦПК України. Неявка його без поважних причин, якщо суду відомо, що повістка боржнику була вручена, не перешкоджає розглядові клопотання. Вислухавши пояснення сторін, суддя перевіряє наявність підстав для виконання і у нарадчій кімнаті постановляє ухвалу про дозвіл на примусове виконання рішення іноземного суду або відмову. У такій ухвалі, з урахуванням правил ст. 210 ЦПК України і характеру питання, яке розглядалося, має бути зазначено: повне найменування суб'єкта клопотання; рішення органу, що його ухвалив, та держави, до якої належить суб'єкт; зміст цього рішення і визначених заявником меж його виконання; зміст пояснень стягувача і боржника, якщо вони беруть участь у судовому засіданні, і відомості про надання ними додаткових доказів щодо умов задоволення клопотання; мотиви, з яких суд дійшов висновків (мотивувальна частина ухвали); зміст мотивів; порядок та строк оскарження ухвали (резолютивна частина).
У мотивувальній частині ухвали має бути наведено встановлені судом обставини, які відповідно до міжнародного договору є підставою для визнання рішення і надання дозволу на його виконання або для відмови; мотиви, з яких суд відхиляє доводи боржника про обставини, що виключають можливість дати згоду на примусове виконання рішення на території України, а також повна назва міжнародного договору та акта законодавства України, якими керувався суд при постановленні ухвали, і посилання на їх статті.
У резолютивній частині ухвали у справі про визнання і надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду викладається висновок про відмову у задоволенні клопотання, якщо для позитивного його вирішення немає підстав, або про задоволення клопотання і надання дозволу на примусове виконання рішення на території України з викладенням його змісту та визначенням сум грошових зобов'язань за ним в українській грошовій одиниці за офіційним валютним курсом Національного банку України, крім випадків, коли ці зобов'язання виникли і мають виконуватися в іноземній валюті відповідно до вимог законодавчих та інших нормативних актів України. У питаннях щодо валюти, у якій провадиться виконання грошових зобов'язань за рішенням іноземного суду, треба зважати на відповідні положення ст. 99 Конституції про те, що грошовою одиницею України є гривня; положення Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. № 15-93; Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 р. № 185/94-ВР; постанов Правління Національного банку України з питань використання іноземної валюти як засобу платежу на території України 1. Отже, якщо в рішенні іноземного суду суму стягнення зазначено в іноземній валюті, суд, який розглядає клопотання, визначає суму в національній валюті (ч. 8 ст. 395 ЦПК України).
Копії ухвал про дозвіл і про відмову у наданні дозволу на примусове виконання надсилаються судом стягувачу або його представникові і боржнику у триденний строк з дня постановлення ухвал.
Ухвала про дозвіл чи про відмову у наданні дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ЦПК України (ст. 397). З набранням законної сили ухвалою про дозвіл на примусове виконання видається виконавчий лист. Виконавчі дії провадяться державним виконавцем у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» (статті 3, 84).
Конвенцією держав – учасників СНД (ст. 55) передбачено, що рішення іноземного суду немайнового характеру, які не підлягають примусовому виконанню, ухвалені судом кожної договірної сторони, після набрання ними законної сили визнаються на територіях інших договірних сторін без спеціального провадження, якщо установою юстиції запитуваної договірної сторони раніше у цій справі не було ухвалено рішення, що набрало законної сили, або якщо згідно з даною Конвенцією, а у не передбачених нею випадках – із законодавством договірної сторони, на території якої рішення має бути виконано, ця справа не належить до виключної компетенції її установ юстиціїї.
До рішень, які не підлягають примусовому виконанню, належать рішення про визнання прав, визнання недійсними певних актів, про позбавлення батьківства, розірвання шлюбу, визнання договору недійсним, усиновлення, встановлення юридичних фактів, визнання громадянина безвісно відсутнім чи оголошення його померлим тощо.
У Конвенції держав – учасників СНД немає норм, які вирішували б питання щодо клопотань про визнання рішення. Розв'язано це питання частково більшістю двосторонніх договорів України про надання правової допомоги іноземним державам. Договорами України з Молдовою, Польщею і Китаєм, передбачено розгляд клопотань про взаємне визнання рішення.
Стаття 51 «Порядок визнання і виконання рішення» Договору України з Республікою Молдова встановлює, що для визнання і виконання рішення (у тому числі рішення, що не підлягають примусовому виконанню – М. ПІ.) застосовується законодавство Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане. Це стосується також форми клопотання про визнання і виконання рішення іноземного суду, яке не підлягає примусовому виконанню. В Україні процесуальний порядок визнання і виконання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, встановлений Законом України «Про визнання і виконання в Україні рішень іноземних судів» (статті 2, 11, 12) та ЦПК України (статті 392-394, 396, 399-401).
В Україні визнається рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, за умови якщо його виконання передбачене міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності за домовленістю ай Нос з іноземною державою, рішення суду має виконуватися в Україні. На відкриття провадження про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, заінтересованою особою подається клопотання до суду за місцем проживання (перебування) або місцем знаходження боржника. А якщо таке відсутнє або невідоме, то клопотання подається за місцем знаходження майна боржника в Україні.
Клопотання подається до суду безпосередньо стягувачем або у порядку, встановленому міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародними договорами передбачено, що клопотання про визнання рішення подається через державні органи України, суд приймає до розгляду клопотання, що надійшло через органи державної влади.
Клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, подається у письмовій формі за змістом, встановленим ст. 394 ЦПК для клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.
Обов'язковим додатком до клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, є документи, встановлені ч. 2 ст. 400 ЦПК України: засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про визнання якого порушується клопотання; офіційний документ про те, що рішення набрало законноїсили, якщо про це не зазначено у самому рішенні; 3) засвідчений відповідно до вимог законодавства переклад переліченихдокументів українською мовою або мовою, передбаченоюміжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо клопотання і документи не оформлено відповідно до встановлених вимог, суд залишає його без розгляду та повертає клопотання разом з документами, що додані до нього, стягувачеві.
Про наявність клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, суд у п'ятиденний строк надсилає повідомлення заінтересованій особі з пропозицією подати проти нього можливі заперечення у місячний строк. Після перебігу зазначеного строку, незалежно від того, було чи не було подане заперечення, суддя постановляє ухвалу про час і місце розгляду клопотання і повідомляє заінтересованих осіб письмово не пізніше ніж за десять днів до його розгляду. За наявності поважних причин суд може за заявою заінтересованої особи перенести час розгляду клопотання, про що повідомити заінтересованих осіб.
Клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, розглядається суддею одноособово у відкритому судовому засіданні. Неявка у судове засідання без поважних причин заінтересованих осіб, яким своєчасно було вручено повістки про виклик до суду, не перешкоджає розгляду клопотання. За результатами його розгляду та розгляду заперечення у разі його надходження суд постановляє ухвалу про визнання в Україні рішення іноземного суду та залишення заперечення без задоволення або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.
Суд відмовляє у визнанні в Україні рішення іноземного суду у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародними договорами такі випадки не передбачені, суд відмовляє у задоволенні клопотання за наявності підстав, передбачених ст. 396 ЦПК України.
Ухвала суду, постановлена з приводу розгляду судом клопотання про визнання в Україні рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, має відповідати вимогам ст. 210 ЦПК України. її копія у триденний строк з дня поста-новлення надсилається заінтересованим особам, які мають право оскаржити її в апеляційному, касаційному, іншому процесуальному порядку, встановленому ЦПК України (ст. 401).
Україна проголосила себе правонаступницею прав і обов'язків за міжнародними договорами СРСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки (ст. 7 Закону України «Про правонаступництво України»). З підстав Віденської конвенції про правонаступництво держав стосовно договорів вони залишаються у силі для України. Деякими з цих договорів передбачений інший – дипломатичний порядок зносин між державами у питаннях виконання судових рішень і доручень. Він полягає у тому, що суд держави звертається через своє міністерство юстиції до свого міністерства закордонних справ, яке через своє дипломатичне представництво чи консульську установу в іноземній державі звертається' до відомства іноземних справ цієї держави з відповідною нотою. Відомство іноземних справ надсилає дане доручення до органів юстиції своєї держави з пропозицією виконати певні дії. Такий дипломатичний порядок зносин визначений ст. 4 Договору з Республікою Кіпр, ст. 4 Договору з Туніською Республікою, ст. 4 Договору з Фінляндською Республікою, ст. 4 Конвенції з Італійською Республікою, ст. 4 Договору з Грецькою Республікою, а також договорами з Австрією, Францією, Бельгією і ФРН. У ноті Міністерства закордонних справ СРСР від 17 вересня 1966 р. про приєднання до Гаазької конвенції з питань цивільного процесу від 1 березня 1954 р. зазначено, що судові документи іноземних органів влади, призначені для вручення особам, які проживають на території СРСР, а також судові доручення зазначених органів влади мають надсилатися для виконання відповідним радянським установами у дипломатичному порядку через Міністерство закордонних справ. Учасниками цієї Конвенції на 1 січня 1988 р. були Австрія, Бельгія, Ватикан, Данія, Єгипет, Ізраїль, Іспанія, Італія, Ліван, Люксембург, Марокко, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Сури-нам, Туреччина, Угорщина, Фінляндія, Франція, ФРН, Чехо-словаччина, Швейцарія, Швеція, Югославія, Японія. Отже, дипломатичний порядок зносин у питаннях правової допомоги і правових відносин залишається, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, укладеними Україною.
У державах континентальної Європи у правовому регулюванні процесу визнання і виконання іноземних судових рішень широко застосовується екзекватура – надання рішенню іноземного суду сили рішення своєї держави, у тому числі і можливості його примусового виконання. У Франції екзекватура надається судом першої інстанції рішенням у справах, які за французьким законодавством ухвалюються з цивільного або торговельного права (приватного, але не публічного). Для надання екзекватури не вимагається взаємності з боку іноземної держави щодо примусового виконання рішення французького суду, але необхідно, щоб іноземне рішення за правом держави, судом якої воно було ухвалене, підлягало примусовому виконанню. При цьому суд перевіряє наявність необхідних умов, а саме: чи іноземне рішення ухвалене компетентним судом; чи були дотримані ним обов'язкові правила цивільного судочинства; чи були застосовані при ухваленні даного рішення цивільно-правові закони відповідно до правил, які застосовуються згідно з французьким колізійним правом; чи не буде примусове виконання рішення порушувати французький публічний характер; і чи відсутній обхід закону. Перевірка умов, необхідних для надання іноземному рішенню екзекватури, фактично означає перегляд його по суті. Не вимагається екзекватури для визнання юридичної сили за іноземним рішенням про розірвання шлюбу, особи безвісно відсутньою та іншими рішеннями, які стосуються цивільного статусу особи. Однак, якщо посилання на такі іноземні рішення оспорюються заінтересованими особами, суд перевіряє наявність зазначених умов. Іноземне судове рішення без екзекватури може бути використане сторонами як доказ у спірній справі1.