Досконала конкуренція досконала в тому сенсі, що при такій орг-ції ринку кожне під-во зможе продати за даною ринк ціною стільки продукції, скільки воно побажає, а на рівень ринк ціни не зможе вплинути ні окремий продавець, ні окремий покупець.

Встановлення ціни більшої за рівноважну призводить до появи надлишку товару, а ціни нижчої за рів­новажну— до дефіциту. Будь-який відхід від ціни рівнова­ги приводить у дію ринковий механізм, який, за інших незмінних умов, повертає ринок у рівноважний стан. За умов досконалої конкуренції окремий продавець здатний ли­ше пристосуватися до ринк ціни і виступає як «price-taker», тому крива попиту на продукцію конкурентного під-ва досконало еластична. Обсяг товарів, який споживачі мають на­мір та в змозі придбати у даного продавця, може бути як завгодно великим або малим за певного рівня ціни на товар. При цьому середній виторг під-ва AR, його гра­ничний виторг MR дорівнюють ціні продукту, а лінія середнього та граничного виторгів збігається з кривою попиту. Заг виторг TR збільшується зі збільшенням випуску продукції За умов будь-якої ринк стр-ри під-во намагається максимізувати свій прибуток, вибираючи для цього відповідний об­сяг вир-ва. Отже, особливістю ринку досконалої конкуренції є те, що окреме під-во для макс-ції свого прибутку повинно виконувати умови подвійної рівності MR = МС = Р. За інших рівних умов під-во для встановлення максимуму свого прибутку може викор-ти 2 порівняльні методи: 1-порівнюються величини заг виторгу і заг ви­трат, 2 — зіставляються гран величини виторгу та ви­трат.

8. Наслідки монополізації та їх оцінка

Не ефект-ть монопольного ціноутв-ня, Неефект розподіл ресурсів, Збитки споживача

Для оцінки наслідків монополізації припускається, що MC=SATC=const

1+2+3 — надлишок споживача; 4+5 — втрати виробника; 2+3 — втрати споживача

1 — надлишок споживача, 2 — прибуток монополіста, 3 — незворотні втрати сус-ва, 4 — витрати під-ва, 5 — альтернативна вартість ресурсів.

Харбор розрахував відхилення норм прибутків від середньої. Ці відхилення були переведені як надприбутки та виражені як частка продажу для розрахунку ∆Р/Р. Припущення: Е^D =1. тоді макс втрати добробуту =0,1% ВНП

Недоліки підходу (за Стінгнероом): незадовільне врахування капіталізації монопольного прибутку у звітних оцінках активів; монопольний прибуток може поглинатися необов‘язковими виплатами (упр витрати); віддача на к в обробному секторі в середньому вище, ніж по всій ек-ці — систематична недооцінка ефекту монополії; критика припущення про одиничність еластичності.

Шварцман (1954) — нова оцінка втрат сус-ва для ек-ки США — перехід до маржі прибутків, уникнення викор-ня доходності, припущення про зростання Е до 2, але і тут втрати добробуту = 0,1% ВНП.

Вустер (1958-1969) — Fortune 500, втрати =0,3% ВНП

Боулінг, Мюллер — втрати сус-ва = 0,5 прибутку (у випадку чистої монополії), для ідентичних фірм (однакові за розміром і частками) втрата добробуту — за допомогою ННІ:. Втрати на збереження монопольного становища , де А — витрати на збереження монопольного становища. До оцінки збитків ще додають величину прибутку монополії, бо вони є верхнею межею втрат монополії на створення штучних бар‘єрів на входження в галузь:

---

Лейбенстайн: до збитків від монополізації — Х-неефективність (втрати фірм внаслідок нездатності фірми працювати на межі вир можливостей). Конкуренція за право стати монополістом — гонитва за рентою (рентоорентована поведінка).

9. Стан та напрямки розвитку конкурентних відносин в України.

В умовах ринкової трансформації ек-ки Укр питан­ня захисту конкуренції, недопущення зловживання ринковою владою монополістичних стр-р є особливо актуальним. Ство­рення конкурентного сер-ща, захист законних інтересів під-ців і споживачів, регулювання д-ті монополій сприяють фор-ню цивілізованих ринкових відносин, підви­щенню ефективності функц-ня нац ек-ки і є однією зі складових антимонопольної д-ті держави.

Від СРСР укр ек-кою було успадковано високий рівень монополізації. В ході ринк перетворень в Ук було ліквідовано більшість монопольних стр-р. Поглиблену стр-ну демонополіза­цію було проведено в багатьох галузях вітчизняної ек-ки.

Сьогодні в Укр ств цілісну сис-му прав та орг-ційних механізмів антимонопольної д-ті, яка відповідає сучасним нормам ЄС.

Антимонопольне закон-во: "Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції в під-цькій д-ті", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про прир монополії", "Про захист ек конкуренції", "Про Антимонопольний комітет Укр".

На поч 90-х рр. головний наголос у антимонопольній політиці робився на подоланні й обмеженні монополізму, що було пов'язано з пануванням у тодішній укр ек-ці монополій як спадку колишнього соціа­лістичного гос-ва. Ек політика Укр в той пе­ріод закономірно набула форми антимонопольної політики.

Після проведення радикальних реформ, приват-ції та де­монополізації ситуація у сфері конкурентних відносин в Укр кардинально змінилася. У нових соц-ек умо­вах осн проблемою антимонопольної політики стало не просто формальне усунення монополізму, а ств ефектив­ного конкурентного сер-ща, здатного забезпечити стале ек зростання і стабільне підвищення жит рівня на­роду.

Осн змістом сучасного етапу антимонопольної полі­тики в Україні є захист уже ств конкурентного сер-ща, підвищення ефективності функц-ня існуючих конкурентних відносин.

Це призвело до трансформації антимонопольної політики держави у конкурентну політику, а антимонопольне закон-во — у конкурентне закон-во.

Стратегічною метою конкурентної політики є держ підтримка ефективної конкуренції та ств однакових умов для всіх агентів ринк відносин. Головне завдання конку­рентної політики — фор-ня такого середовища, в якому дії ринк агентів, що порушують конкурентні правила, стають ек невигідними.

Мета і завдання конкурентної політики поєднані з усім ком­плексом проблем соц-еко розвитку в Укр.

Активізація державного регулювання (монопольна ситуація на ринку мобільного зв‘язку, нафтопродуктів, грошових переказів).

---

В Укр чітко прослідковується тенденція залежності розвитку конкурентних відносин від специфіки ринку їх виникнення, забезпеченості ресурсами, стану ринку.

Відбуваються злиття та поглинання іноземними фірмами (Райффайзен і Аваль, Ольвія-бета и Проктер), підвищуються бар‘єри на вхід у галузь, олігополія, боротьба з прир монополіями (пошта і поштова доставка). Присутність та монополія іноземного капіталу заважає розвитку конкурентних відносин.

10.Антимонопольна політика – сис-ма заходів держави щодо демонополізації ек-ки фін, інфо, консультативної та ін підтримки суб’єктів гос-ня, що сприяє розвитку конкуренції. Скл з:

-антимонопольне регулювання, яке викор в окремих галузях

- антимонопольне закон-во. Антимонопольне закон-во містить нормативні акти, що визначають орг-ні та прав засади розвитку конкуренції, заходи попередження, обмеження і припинення монополістичної д-ті та нечесної конкуренції. Антимонопольне закон-во поширюється на всі види тов вир-ва і комер д-ті, включаючи вир-­во і товарооборот, платні послуги, проектування продукції та техно­логії, а також наукові розробки, що призначені для викор-ня їхніх результатів у вир-ві та товарообороті, у платних послугах.

В умовах ринкової трансформації ек-ки Укр питан­ня захисту конкуренції, недопущення зловживання ринковою владою монополістичних стр-р є особливо актуальним. Ство­рення конкурентного сер-ща, захист законних інтересів під-ців і споживачів, регулювання д-ті монополій сприяють фор-ню цивілізованих ринкових відносин, підви­щенню ефективності функц-ня нац ек-ки і є однією зі складових антимонопольної д-ті держави.

Від СРСР укр ек-кою було успадковано високий рівень монополізації. В ході ринк перетворень в Ук було ліквідовано більшість монопольних стр-р. Поглиблену стр-ну демонополіза­цію було проведено в багатьох галузях вітчизняної ек-ки.

Сьогодні в Укр ств цілісну сис-му прав та орг-ційних механізмів антимонопольної д-ті, яка відповідає сучасним нормам ЄС.

Антимонопольне закон-во: "Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції в під-цькій д-ті", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про прир монополії", "Про захист ек конкуренції", "Про Антимонопольний комітет Укр".

На поч 90-х рр. головний наголос у антимонопольній політиці робився на подоланні й обмеженні монополізму, що було пов'язано з пануванням у тодішній укр ек-ці монополій як спадку колишнього соціа­лістичного гос-ва. Ек політика Укр в той пе­ріод закономірно набула форми антимонопольної політики.

Після проведення радикальних реформ, приват-ції та де­монополізації ситуація у сфері конкурентних відносин в Укр кардинально змінилася. У нових соц-ек умо­вах осн проблемою антимонопольної політики стало не просто формальне усунення монополізму, а ств ефектив­ного конкурентного сер-ща, здатного забезпечити стале ек зростання і стабільне підвищення жит рівня на­роду.

---

Осн змістом сучасного етапу антимонопольної полі­тики в Україні є захист уже ств конкурентного сер-ща, підвищення ефективності функц-ня існуючих конкурентних відносин.

Це призвело до трансформації антимонопольної політики держави у конкурентну політику, а антимонопольне закон-во — у конкурентне закон-во.

Стратегічною метою конкурентної політики є держ підтримка ефективної конкуренції та ств однакових умов для всіх агентів ринк відносин. Головне завдання конку­рентної політики — фор-ня такого середовища, в якому дії ринк агентів, що порушують конкурентні правила, стають ек невигідними.

Мета і завдання конкурентної політики поєднані з усім ком­плексом проблем соц-еко розвитку в Укр.

Державний контроль за дотриманням конкурентного зако­нодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюється Антимонопольним комітетом Украї­ни відповідно до його повноважень, визначених законом.

Основними завданнями Антимонопольного комітету України є:

- здійснення держ контролю за дотриманням зако­н-ва про захист ек конкуренції;

- запобігання, виявлення і припинення порушень конку­рентного закон-ва;

- контроль за ек концентрацією;

- сприяння розвитку добросовісної конкуренції.

Методи здійснення антимонопольної політики:

-правові: прийняття відповідних закон та нормативно-правових актів;

-орг-ційно-контролюючі: розробка та орг-ція виконання заходів, спрямованих на запобігання порушення кон­курентного закон-ва; проведення моніторингу, перевірок
призначення експертизи;

-адм-імперативні: примусовий поділ суб'єк­тів гос-ня, застосування санкцій, накладання штрафів;

- профілактично-роз'яснювальні: інфо-ня, внесення пропозицій, надання рекомендацій, попередніх висновків сто­совно порушень, роз'яснення щодо кваліфікації порушень.

В Укр становище вважається монопольним, якщо частка на рин­ку 1 суб'єкта гос-ня перевищує 35%, 3 - 50, 5 - 70.

За зловживання монопольним (домінуючим) становищам З Укр "Про захист ек конкуренції" встановлені такі види відповідальності:

штрафи;

-примусовий поділ монопольних утворень;

-адм відповідальність;

-відшкодування завданої шкоди.

11. Галузева політика, її типи.

Обґрунтування необхідності держ регулювання лежить в основі теорій регулювання. Теорія регулювання має спрогнозувати вигоди від регулювання, вказати галузі, де його слід запровадити, а також форми, які воно повинно мати.

Розвиток ідей пов’язаний з необхідністю регулювання, що пройшов 3 етапи:

1. Висунута гіпотеза про те, що регулюванню підпадають галузі, у яких проявляється неспроможність ринку.

Тодіж виникла теорія, яку спершу наз. Теорія регулювання в інтересах сус-ва, а зараз – нормативний аналіз як позитивна теорія.

2. Теорія захоплення/завоювання. В основі її покладена ідея, що незалежно від способу орг-ції, агентство, яке має регулювати цю галузь “захоплюється” цією галуззю. Регулювання сприяє збільшенню прибутку в галузі, а не сусп добробуту.

---

3. ЕТ регулювання. Формує гіпотези з логічних висновків на основі певних припущень.

ЕТ регулювання була запропонована Стіглером.

Головна мета галуз політики (ГП) – підвищення ефективності функц-ня галуз ринків.

Необхідність обумовлена:

* висока концентрація вир-ва

* галуз бар’єри

* диференціація продукції

* стратегічна взаємодія між фірмами

* асиметрія інформації

Напрями регулювання ГП:

- регулювання потоків і благ

- регулювання ділової активності

- встановлення правил взаємодії агентів ринку

Завдання ГП:

- опт-ція поведінки суб’єктів ринків – ств-ня умов для незалежного прийняття рішень (зменшення галуз бар’єрів, розповсюдження інформації)

-сприяння розвитку конкур відносин – ств-ня умов для конкур д-ті (стимулювання інноваційної д-ті, нові технології, нові блага, нові види д-ті, зменшення витрат)

Типи ГП:

- захисна – боротьба з монополізмом шляхом активних (прийняття рішень щодо протидії монополізму {контроль за домінуючими фірмами, антимонопольне регулювання}) та пасивних заходів (стр-на політика, протекціоністська політика)

- перетворювана - сприяння розвитку конкуренції шляхом активних (ті, що спрямовані на фор-ня умов прийняття сприятливих рішень{подат, грош-кредит}) та пасивних заходів (ті, що мають впливати на прийняття рішень ек агентами {стр-на політика, індикативне план-ня, контроль за інв потоками})

Стр-ра ГП:

-антимонопольна політика

- інвестиційна

-наук-техн

- зовн-торг

*протидія монопольної влади з боку іноз фірм (тарифи, квоти на імпорт)

* посилення конкур.здатності вітчизняних фірм

* посилення конкур.здатності нац ринку (квоти на імпорт, регулювання експорту)

12. Проблеми ефективності д-ті галуз ринків Укр.

Галузевий ринок – ринок, який включає сукупність всіх виробничих одиниць, що здійснюють однаковий або схожий вид виробничо-госп-ї дія-ті.

До ефективності дія-ті галуз ринків призводять фактори, які входять в Парадигму Мейсона-Бейна «стр-ра – поведінка – рез-т»:

1.Базові умови: D – цінова ел-ть, наявність замінників, темпи зростання попиту, циклічність в-ва, метод закупки; S – сировина, технологія, тривалість використання продукту, динаміка сер витрат, вплив профспілок.  2.Стр-ра ринку: кіл-ть продавців та покупців, диференціація продукту, бар’єри на вхід, стр-ра витрат, вертикальна інтеграція, диверсифікація.  3.Поведінка: цінова стратегія, продуктова стратегія та реклама, дослідж та інновації, інвестиції у в-во, юридична тактика.  4.Результат: еф-ть в-ва та розміщ ресурсів, тех прогрес, повна зайнятість, справедливість. 5.Держ політика(2 та 3): податки та субсидії, міжнар правила торгівлі, рег-ня, контроль цін, антитрестовське рег-ня, інформ забезпечення.

Фактори, що входять в Парадигму можуть суперечити друг другу, а також мати зворотний вплив. В умовах перехідної економіки не тільки базові умови формують стр-ру ринку. Існує значний вплив таких процесів як роздержавлення, приватизація, демонополізація. В галуз ринках Укр. вже сформовані базові умови (D і S), але належним чином не забезпечена дія-ть ринків: 1.недосконале законодавство 2. невизначеність пріоритетів та стратегічних напрямків дія-ті через часті зміни влади 3. існування певного кола людей які зацікавлені в тих чи інших результатах дія-ті ринків і мають вплив на галузеве регулювання, як наслідок несистематичне регулювання.

---