Файл: Теорія галузевих ринків.docx

Метою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів гос-ня на ринку є отримання необхідної інфо для прийняття рішень з питань розвитку і захисту ек конкуренції, зокрема демонополізації ек-ки, антимонопольного регулювання, контролю за узгодженими діями, концентрацією; контролю за дотриманням закон-ва про захист ек конкуренції; захисту інтересів суб'єктів гос-ня, груп суб'єктів гос-ня та споживачів від його порушень.

Визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання може включати в себе такі дії:

1.Встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища

2.Складання переліку товарів (робіт, послуг),

3.Складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп).

4.Визначення товарних меж ринку.

5.Визначення територіальних (географічних) меж ринку.

6.Встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку – визначення часових меж ринку.

7.Визначення обсягів товару, який обертається на ринку.

8.Складання переліку потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти) придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку.

9.Визначення бар'єрів вступу на ринок

10.Встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку.

Суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:

1.на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;

2.не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта гос-ня, частка якого на ринку товару перевищує 35%, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб'єкта гос-ня, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.

Монопольним (домінуючим) вважається також становище кожного з кількох суб'єктів гос-ня, якщо стосовно них виконуються такі умови:

сукупна частка не більше ніж трьох суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50 відсотків;

сукупна частка не більше ніж п'яти суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 70 відсотків -

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку визнається:

1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

---

2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин;

3) обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору;

4) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб'єктам господарювання, покупцям, продавцям;

5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання;

6) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин;

7) створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.

3. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

18. Монопольні ціни та методика їх визначення.

Монопольна ціна – ціна товару фірми, що займає домінуюче становище на ринку, внаслідок встановлення якої даний господарюючий суб’єкт може компенсувати необгрунтовані витрати та(або) отримувати більш високий прибуток, ніж це можливо в умовах конкуренції.

Ознаки МЦ:

-Навмисне скорочення обсягів виробництва та реалізації

-Підвищення ціни

-Зростання необгрунтованих витрат

-Утискання інших с/г

Алгоритм виявлення МЦ:

-Співставлення динаміки цін та обсягів випуску

-Порівняння цін на різних ринках

-Аналіз прибутку

Фактори необгрунтованих витрат:

-Зменшення обсягу випуску за сталої кількості працівників

-Перенос на собівартість продукції витрат, щ оне пов’язані з нею

-Недовантажені виробниці потужності

-Значне зростання ЗП

-Зростання собівартості динамічніше, ніж ціни

-Перевищення середньої рентабельності для галузі

Етапи визначення та регулювання МЦ:

*визначення монопольного становища

*оцінка стану конкуренції та бар’рів входу на даний ринок

*перевірка головних статистичних документів фірми

*аналіз аргументів с/г

*визначення „справедливої” ціни

19. Інституціональна теорія про розмір фірм та їх кількість на ринку (Найт, Коуз, Сатон)

1.Складна ієрархічна структура
2.Пасівність по відношенню до зовнішніх сил
3.Переплетіння контрактів власніків ресурсів
4.Оптімізація витрат Щодо здійснення ринкових операції
5.Вібір способу укладання контракту
Фірма представляє собою сукупність відносин між працівниками, керівниками і власниками. Ці відносини часто виражаються формальними договорами - контрактами. Але навіть якщо відносини не регулюються формальним договором, існують свої правила поведінки (неформальні контракти).
Фірма, представляючи собою сукупність внутрішніх і зовнішніх, контрактів, стикається з двома типами витрат на забезпечення їх виконання. Це транзакційні витрати і витрати контролю.
Ринок і фірма з цієї точки зору є альтернативні способи укладання контрактів. Ринок може трактуватися як мережа зовнішніх контрактів, а фірма - як мережа внутрішніх контрактів.
Транзакційні витрати особливо високі в порівнянні з витратами контролю в таких ситуаціях, коли існують можливості і стимули для опортуністичної поведінки:
• виробництво унікального товару;
• динамічний ринок з невизначеним попитом і непередбачуваним рухом цін;
• асиметрія інформації на ринку.
Зростання транзакційних витрат через неефективність зовнішніх контрактів обмежує сферу діяльності ринку. Це в свою чергу обумовлює існування щодо великих фірм, перед якими проблема зовнішнього угоди і можливості опортуністичного поведінки в багатьох випадках знімається розвитком внутрішніх контрактів.
Чому ж існує ринок, якщо фірма забезпечує економію на транзакційних витратах? Навіщо взагалі потрібні зовнішні контракти? При зростанні фірми зростає чисельність зайнятих і розчленованість виробничого процесу, так що сукупний результат діяльності фірми виявляється справою не одного або декількох працівників. В результаті втрачається безпосередній зв'язок між працею і його результатом, характерна для дрібного виробництва. І відразу ж з'являється проблема «безбілетника»: скорочення інтенсивності праці одного з працівників ніяк не позначається прямим чином на сукупному продукті фірми і може залишитися непоміченим, а отже, спокушає працівників працювати не в повну силу. Самоконтроль інтенсивності праці перестає служити способом підвищення ефективності виробництва, на його місце вимушено встає контролююча інстанція. З'являються і зростають витрати контролю за ступенем інтенсивності праці (діяльності) кожної виробничої ланки. Чим більше стає фірма, тим вище виявляються ці витрати контролю. Зрештою витрати на забезпечення виконання внутрішніх контрактів перевищують транзакційні витрати, привабливість ринкових контрактів у порівнянні з внутрішніми зростає, і внутрішні контракти замінюються зовнішніми.
Можна виділити дві принципові організаційні форми фірми:
U-форма відрізняється невеликими витратами контролю і великими транзакційними витратами. Це проста лінійна фірма, для якої характерно послідовне підпорядкування стадій випуску одному регулюючому центру:
Функції контролю розташовані «по лінійці», що дає економію витрат контролю.
 М-форма є паралельне підпорядкування всіх стадій випуску кожного продукту одному продуктовому центру:
Тут зі споживанням і ринком для всіх продуктів має справу центральне керівництво, а не окремі продуктові або виробничі підрозділи, що дає можливість оперативно реагувати на зміну ринкових параметрів попиту для будь-якого продукту, що випускається. Це сприяє гнучкості виробництва, що веде до організації багатопродуктового процесу у великих масштабах. Транзакційні витрати знижуються, оскільки багато проміжні продукти виробляються всередині фірми. Однак ускладнення системи управління продуктовими підрозділами веде до збільшення витрат контролю

---

20. Стратегічні концепції фірми

1.Складна ієрархічна структура

2.Активно впливає на зовнішнє середовище

3.Усвідомлена, цілеспрямована поведінка

4.Оптимізація умов для розвитку (внутрішні фактори: дії конкурентів, структура галузі, макроекономічна ситуація; зовнішні фактори: традиції, система цілей, історичний досвід)

5.Забезпечення умов зростання

Мета життєдіяльності фірми реалізується в її стратегії. Стратегія розуміється як свідоме, цілеспрямоване поведінка фірми і в короткостроковому і в довгостроковому періодах. Формуючи стратегію, фірма враховує поведінку інших економічних агентів, в першу чергу поведінку своїх конкурентів, а також попит і дії уряду. Фірма активно впливає на попит, формуючи споживчі переваги. Фірма впливає на уряд, домагаючись бажаного регулювання оподаткування, митних зборів і квот, виділення субсидій, прийняття антимонопольних законів і виключень з них. Фірма стає активним учасником формування галузевої, мікроекономічної, а часто і макроекономічної політики держави. В даному випадку параметри поведінки фірми - ціна, якість і кількість товару, що випускається, закупівля ресурсів, наймання персоналу, випуск цінних паперів, фінансові відносини з постачальниками і замовника і - виступають як фактори стратегічної поведінки фірми, за допомогою яких вона реалізує свої цілі.

21. Вплив держави на стр-ру ринку.

Дії уряду	Інструменти		Наслідки
Державне замовлення		Закупівля НДДКР	Скорочення продавців
Надання особливих прав		Ліцензії Права Патенти	Перешкоджає доступ на ринок
Надання та гарантія позичок		Захист від банкрутства Підтримка малого бізнесу	Суперечливий вплив
Податкова політика		Пільги Специфіка	Суперечливий вплив
Тарифна політика		Протекціонізм	Сприяє концентрації
Антимонопольна політика		Контроль за процесами концентрації	Обмеження розмірів фірм
Інституціональна політика		Екологічні вимоги	Перешкоджає вступу на ринок

Вплив уряду на структуру ринку:

-як законодавчий обмежувач ділового середовища;

-як найбільший замовник тов та послуг на вн ринку.

Витрати уряду мають як прямий так і непрямий вплив на стр-ру галузі.

- Дослідження розподілу контрактів міністерством оборони сил, показує, що витрати на оборону мали помірно стимулюючий вплив на сукупний рівень концентрації.

- Компанії, що отримували урядові контракти на розробку нових концепцій та нового обладнання, мали значну перевагу у технол та наук дослідженнях.

- стр-ра деяких галузей була створена буд-вом заводів з програм уряду та продажу відповідних товарів.

- уряд може виступати гарантом позичок та позичкодавців.

- податкова політика – МБ стимулюється, низькі податки є стимулом для створення нових конкурентів;

---

- можливість ухилитися від оподаткування при злиттях призводить до концентрації;

- але законодавство: мета у галузі структури ринку:

*намагання обмежити зростання рівня ринк концентрації;

*стимулювання конкурентної поведінки.

- надання патентних прав на винаходи, що полегшує домінування на ринку однієї або декількох фірмам та робить складним або навіть блокованим вхід нових фірм.

- тарифи, які іноді називають як “мати трестів” тарифи, квоти, угоди про обсяги продажу, можуть ізолювати монополістичні та олігополістичні галузі від іноземної конкуренції, що забезпечує неефективну структуру.

З іншого боку, вони можуть підтримувати розвиток зароджуючихся галузей до тих пір, поки не зможуть подолати іноземної конкуренції.

- спеціальні заходи уряду, що мають вплив на визначення меж галузі або сегментів приватного сектору.

- закон-во про забруднення навкол сер-ща зменшує к-ть малих фірм або обмежує вхід нових конкурентів.

22-23. Контроль за концентрацією тов ринків в Укр.

Концентрація — процес злиття під-в, компаній та інших ринкових активів, внаслідок якого зростає економічна влада учасників ринку. Концентрацією визначається не лише придбання акцій, але і ств-ня нових підприємств, передача певних об’єктів у оренду, і навіть призначення керівників великих компаній.

Попереднє одержання дозволу Комітету або Адміністративної колегії Комітету на концентрацію є обов'язковим, коли сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, за останній фінансовий рік, у тому числі за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 12 мільйонам євро, визначену за курсом НБ України, що діяв в останній день фін року, і при цьому:

вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів, у тому числі за кордоном, не менш як у двох учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом НБ Укр, що діяв в останній день фін року, у кожного, та вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів в Укр хоча б одного учасника концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом НБ Укр, що діяв в останній день фінансового року, у разі:

-Злиття двох або більше суб'єктів господарювання;

-Приєднання одного суб'єкта господарювання до іншого;

-Набуття безпосередньо або через інших осіб контролю одним або кількома суб'єктами господарювання над одним або кількома суб'єктами господарювання чи            частинами суб'єктів господарювання

-Безпосереднього або опосередкованого придбання, набуття у власність іншим способом чи одержання в управління часток (акцій, паїв), що забезпечує досягнення чи перевищення 25 або 50 відсотків голосів у вищому органі управління відповідного суб'єкта господарювання.

---

Не вважається концентрацією і не потребує дозволу органів Комітету на концентрацію:

-Створення суб'єкта господарювання, метою чи внаслідок створення якого здійснюється координація конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання

-Придбання часток (акцій, паїв) суб'єкта гос-ня особою, основним видом д-ті якої є проведення фін операцій чи операцій з цінними паперами, якщо це придбання здійснюється з метою їх наступного перепродажу за умови, що зазначена особа не бере участі в голосуванні у вищому органі чи інших органах упр-ня суб'єкта гос-ня.

-Набуття контролю над суб'єктом гос-ня або його частиною, у тому числі завдяки праву управління та розпорядження його майном арбітражним керуючим, службовою чи посадовою особою органу держ влади.

Головний орган упр-ня процесами концентрації – АМКУ.

Документи в сфері концентрації:

1.Положення про порядок подання заяв до Антимонопольного комітету України про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання (Положення про концентрацію) - встановлює вимоги до заяв на концентрацію суб'єктів господарювання, порядок їх подання та розгляду Антимонопольним комітетом України.

2.ЗУ "Про захист економічної конкуренції"

Поглинаюча фірма %	Поглинальна фірма %
Висококонцентровані галузі (CR4>75%)
4	4 і більш
10	2 і більш
15	1 і більш
Нізкоконцентрірованниє галузі (CR4<75%)
5	5 і більш
10	4 і більш
15	3 і більш
20	2 і більш
25	1 і більш

24. Загальна хар-ка процесів злиття і поглинання.

Злиття будь-яке об'єднання госп суб'єктів, у рез-ті якого утвориться єдина ек одиниця із двох або більше раніше існуючих стр-р. У закордонній же практиці під злиттям може розумітися об'єднання декількох фірм, у результаті якого одна з них виживає, а інші втрачають свою самостійність і припиняють існування.

Поглинання компанії можна визначити як узяття однією компанією іншої під свій контроль, керування нею із придбанням абсолютного або часткового права власності на неї. Поглинання компанії найчастіше здійснюється шляхом скупки всіх акцій під-ва на біржі, що означає придбання цього під-ва.

Кл-ція основних типів злиттів і поглинань компаній

У суч. корпоративному менеджменті можна виділити безліч різноманітних типів злиття й поглинання компаній. Вважаємо, що як найбільше важливі ознаки кл-ції цих процесів можна назвати:

 характер інтеграції компаній;

 нац. приналежність поєднуваних компаній;

 відношення компаній до злиттів;

 спосіб об'єднання потенціалу;

---