ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 26.03.2024

Просмотров: 497

Скачиваний: 0

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

МАРКЕТИНГ

• При ексклюзивному розподілі фірма різко обмежує кількість оптових і роздрібних торгівців у географічному регіоні, використовує один чи два роздрібні магазини у конкретному торговому регіоні, яким надає виняткове право реалізувати свій товар. Вона прагне підтримати свій престижний образ, контроль над каналами збуту і високий прибуток завдяки високій ціні, свідомо орієнтуючись на менший обсяг збуту. В такій ситуації фірма, як звичайно, вимагає від посередника, щоб він не торгував товарами конкурентів. Ексклюзивний розподіл характерний для торгівлі новими

автомобілями, дорогими

парфумами,

престижним одягом.

• При селективному

розподілі

фірма відбирає кращих посередників

із тих, які готові надати свої послуги. Вона намагається поєднувати

контроль над каналом,

престижний

образ

із достатнім обсягом продажу

і прибутком.

Такий

підхід притаманний

реалізації

значної

кількості

товарів

довготермінового

використання.

 

 

 

При

інтенсивному

розподілі

фірма використовує

численних

оптових

і роздрібних

торгівців. її

цілі — охоплення

широкого ринку

збуту, отримання високих прибутків через масову реалізацію і зручність місця придбання товару для споживача. Такий підхід характерний для торгівлі тютюновими виробами, жувальними Гумками тощо.

>Маркетингові системи

Поряд із традиційними каналами розподілу у світовій практиці останнім часом набули популярності вертикальні маркетингові системи

(ВМС).

У чому полягає відмінність між ними і традиційними каналами збуту?

Кожен учасник традиційного каналу являє собою окреме підприємство, яке прагне забезпечити собі максимальний прибуток, навіть якщо при тому знизиться прибутковість інших членів каналу і ефективність системи розподілу загалом.

ВМС складаються з виробника, оптових і роздрібних торгівців, котрі співпрацюють як єдина система. Узгодження дій кожного з учасників

можуть зумовлювати

різні фактори, які і визначають тип

ВМС.

 

• Якщо всі ланки розподілу є власністю одного

її члена

— це

корпоративні ВМС.

Найчастіше власником є виробник,

але ним

може

бути і торговельний посередник. Так, близько 50% товарів, що реалізуються

через відому американську корпорацію роздрібної торгівлі

„Сірз",

надходять в її магазини з підприємств, частина акцій яких

належить

самій

корпорації.

 

Договірні ВМС складаються з незалежних фірм, що

пов'язані

договірними відносинами і координують програми своєї діяльності

для спільного досягнення кращих комерційних результатів.

Зокрема,

поширена практика створення договірних ВМС на основі

надання

торговельних привілеїв (найчастіше під егідою виробника).

 

Наприклад, фірма „Кока-кола" видає ліцензії на право торгівлі на різних ринках власникам заводів (котрі за своєю суттю є оптовиками), які закуповують у неї концентрат напоїв, газують його, розливають у пляшки і продають місцевим роздрібним торгівцям. Існують інші різновиди

договірних ВМС.

 

 

 

• Керовані

ВМС координують

свою діяльність не

внаслідок

приналежності до

певного власника, а

завдяки економічній

могутності

Вертикальні

маркетингові

системи

108


Горизонтальні

маркетингові

системи

Багатоканальні

маркетингові

Вибір каналу розподілу

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

одного з учасників системи. Так, корпорація „Проктер енд Ґембл" досягає надзвичайно тісного співробітництва з продавцями своїх товарів, допомагаючи їм в організації експозицій, формуванні політики цін, проведенні заходів стимулювання, забезпечуючи потужну рекламну підтримку.

Створення ВМС усіх розглянутих типів має на меті головне: можливість контролювати діяльність каналу розподілу і запобігати виникненню конфліктів між окремими його учасниками, якщо вони намагаються досягнути власних цілей.

Ще один різновид маркетингових систем — горизонтальні маркетингові системи (ГМС). Вони виникають при об'єднанні двох або більше підприємств, які спрямовують свої зусилля для ефективного

використання маркетингових

можливостей.

 

 

В окремої

фірми

може

не вистачати фінансових

ресурсів,

виробничих потужностей

або досвіду для самостійної

діяльності; вона

може побоюватися брати на себе ризик. Співробітництво

здійснються

на тимчасових або постійних засадах.

 

 

Прикладом

ГМС

може

слугувати харківська

інформаційно-

комерційна мережа „Промпостач", яка вже об'єднує сотні підприємств, оптових баз, інших організацій, має потужний банк даних і видає тижневий каталог.

Багатоканальні маркетингові ситеми (БМС) створюють для повнішого охоплення різних ринків. Таку систему організувала фірма „Світоч", яка реалізує частину своєї продукції через фірмові магазини (канал прямого маркетингу); другу частину — через мережу дистриб'ю- торів, які працюють із роздрібною торгівлею на всій території України; третю частину — через дрібногуртові магазини-склади.

>Вибір каналу розподілу

Рішення про вибір каналу розподілу дуже важливі для будь-якої фірми.

Прямі канали розподілу (канали нульового рівня) найчастіше використовують фірми, які хочуть контролювати всю свою маркетингову програму і мати тісні контакти із споживачами на обмежених цільових ринках. Вони більше поширені на ринку продукції промислового призначення.

Непрямі канали розподілу, що передбачають участь торговельних посередників, як звичайно, вибирають фірми, що прагнуть розширити свої ринки й обсяги збуту. При тому вони згодні відмовитися від багатьох збутових функцій, але, відповідно, і від певної частки контролю над каналами збуту і контактів із споживачами.

Критерій вибору раціональної системи розподілу неможливо

вибрати однозначно. Ефективність функціонування каналу визначають

щонайменше трьома показниками:

періодом часу, за який товар проходить шлях від виробника до споживача (швидкістю товарного руху);

витратами на реалізацію (у розрахунку на одиницю товару) і

наявністю можливостей їх зниження;

• обсягом реалізації продукції за одиницю часу (швидкістю збуту товару).

109


МАРКЕТИНГ

При виборі каналу розподілу й визначенні його довжини та

ширини належить ураховувати

такі основні фактори:

• споживачів

(їх кількість, концентрацію, частоту здійснення покупок,

розмір

середньої

покупки);

 

• товар

(його вартість, технічну складність, термін зберігання, габарити

й масу,

функціональне призначення);

• цілі

й ресурси

компанії

(приміром, престижні цілі, пов'язані з

ексклюзивним

розподілом і вузьким каналом);

• конкурентів

(їх кількість, асортимент товарів, методи збуту продукції

тощо).

 

 

 

 

Важливе значения при виборі каналів розподілу мають і характеристики власне посередників, як оптових, так і роздрібних, що їх залучають до участі у функціонуванні каналу. У подальших параграфах розглянемо ці питання детальніше.

Для закріплення матеріалу виконайте вправи 6.1, 6.2, 6.3 із Збірника вправ.

Фактори, що впливають иа вибір каналу

6.2. Форми організації оптової торгівлі

Оптова торгівля охоплює будь-яку діяльність у справі продажу партій товарів та послуг тим, хто купує їх для подальшого перепродажу (роздрібна торгівля) або професійного використання (промислові підприємства, організації, установи). Взаємні продажі серед організацій оптової торгівлі також є важливою складовою їх діяльності.

Оптова діяльність може здійснюватись у трьох основних організаційних формах:

1) через оптові підрозділи фірм-виробників (при використанні прямих каналів збуту);

2)через незалежних оптових посередників;

3)через залежних оптових посередників;

Класифікацію організацій оцтової торгівлі наведено на рис. 6.3. Розглянемо характеристики кожної складової.

іі

Організації оптової

|

 

І

торгівлі

р

 

 

 

^ШШьяШШШ^йУ

У fits

Оптові підроздпи

Незалежні оптові

Залежні оптові

виробників

посередники

посередники

Збутові філії

З повним циклом

Брокери

Агенти

вироОників

 

обслуговування

 

 

 

З неповним

Агенти

Збутові

Збутові

агенти

 

контори

циклом

 

 

обслуговування

 

 

 

 

Комісіонери

 

 

 

Рис. 6.3. Класифікація організацій оптової торгівлі.

Класифікація

організацій

оптової

торгівлі

110


Умови

доцільності

використання

прямих

каналів

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

>Оптові підрозділи виробників

При використанні прямих каналів збуту виробник виконує усі функції у розподілі товарів через свої збутові підрозділи. Основними структурними одиницями прямих каналів є збутові філії і збутові контори підприємства.

Збутові філії розміщують у містах, де зосереджені численні споживачі даної продукції. Вони мають складські приміщення для зберігання значних товарних запасів, а також систему сервісного обслуговування, якщо це зумовлене типом ринку і видом товару.

Збутові контори підприємств фізичних операцій з товарами не виконують, як звичайно, мають лише їх взірці. Завданням цих підрозділів є встановлення контактів із споживачами, рекламна діяльність, збирання

замовлень

та їх розміщення, організація

транзитної поставки товарів

зі складу

підприємства чи його збутових

філій.

Реалізація продукції через збутові підрозділи виробників більш характерна для ринку товарів промислового призначення, хоча іноді здійснюється і на споживчому ринку. їх використання може бути доцільне за таких умов:

• фінансові можливості підприємства дають йому змогу створити й експлуатувати систему власних органів збуту;

• обсяги реалізації продукції достатні для покриття витрат на прямий маркетинг;

• споживачі продукції сконцентровані географічно;

• ринок даного товару вертикальний, тобто товар реалізується представникам однієї чи двох галузей промисловості, які мають незначну кількість підприємств;

товар відвантажують великими партіями при максимальному заповненні транспортного засобу (залізничний вагон, автофургон тощо);

товар технічно складний, потребує спеціального монтажу й налагодження.

До переваг прямого каналу належить те, що збутовий персонал підприємства займається реалізацією лише його виробів і чудово їх знає. Кваліфіковані фахівці фірми можуть забезпечити експертну консультацію і технічну допомогу в опануванні складної техніки на дуже високому рівні.

Загалом же прямі канали збуту для більшості товарів вважають менш ефективними, і фірми залучають посередників різних типів.

>Незалежні оптові посередники

Незалежними називають посередників, які перебирають на себе право власності на товар і відповідно ризик його подальшої реалізації. Це найпоширеніший у світовій практиці тип оптових посередників.

Незалежні оптові посередники, яких ще називають „оптовикамикуицями", поділяються на дві групи-.

• оптовики з повним циклом обслуговування (дистриб'ютори, торгівці оптом);

111